Вирішили минулих вихідних сходити в гори, спочатку планувався похід на Піп-Іван, але після того, що наробила стихія вирішили туди не йти. Знайомий порадив йти на Близницю. Прогноз погоди в Ясінях був більш-менш прийнятним і ми поїхали. Добирались автобусом Коломия-Хуст. О 6:00 він виїжджає з Коломиї. О 8:15 були на повороті на Драгобрат. Піднімаються хмари, небо все сіре. Перевзуваємось, одягаємось, о 8:30 вийшли, по дорозі разом з нами йдуть ще 2 “туристи”: бабка з Яблуниці і жінка з Москви, років під 60, колоритна така, постійно голосно говорить, звертаючись “Васіліна”. Вони йдуть на полонину Драгобрат. По дорозі видно наслідки недавньої стихії: повалені дерева, розмита дорога, в одному місці дуже сильно розмита – видно тріщини. йдемо вздовж р. Чорний Тисовець.
9:30 – перший привал, зліва височенний (метрів під 100) обрив, справа подібий, але пологіший і на ньому ще ростуть дерева. Наші “знайомі” пішли попереду, ми залишаємось вдвох. Хмари розходяться, видно гарне голубе небо. Йдемо середнім темпом. Мені трохи легше, бо Віталік несе палатку (проте звідти мені буде трохи важче, бо звідти палатку буду нести я). Біля 12 год. доходимо до притулку Драгобрат, звідси добре видно г.Близницю, жандарми.
О 12:30 доходимо до комплексу “Оаза”, трохи вище від нього робимо привал. Дуже гарний краєвид, зліва добре видно Петрос і Говерлу. Так як ми тут перший раз, то ми не знали о котрій годині ми вийдемо сюди, планували о 15:00, тут отаборитися, а в неділю на Близницю. А так в нас ще цілий вільний день, я переконую Віталіка збігати без рюкзаків на Близницю. Залишаємо рюкзаки туристам, які недалеко розклали палатки і йдемо. Вони кажуть нам, щоб не затримувались, бо ввечері має бути погана погода, кажуть щоб на Малу Близницю не йшли, тільки на велику.
О 14:30 починаємо наш підйом, піднімаємось по стежці, яка йде попри підйомники. Справа – г. Стіг, зліва – 2 Близниці. При підйомі сильний вітер, хоча погода дуже гарна. О 15:00 виходим на Жандарми – це такі скелі. Чому Жандарми – за легендою – це жандарми, які приїхали розслідувати причини смерті братів-близнят і дівчини і почувши розповідь старого вівчаря, вони від страху скам’яніли. Також за легендою гори названі на честь братів-близнюків і дівчини, яку вони кохали. Брати шукаючи квітку едельвейс зірвались зі скелі, а дівчина не витримавши горя кинулася зі скелі в прірву.
Найбільше, що мені сподобалось тут – це Жандарми.
Сфотографувавшись на Жандармах, піднімаємось на Близницю, починають насуватись хмари, можливо буде дощ.
15:40 – піднялись на Близинцю. Є декілька груп, одна з Києва – дивляться нашу карту, просять попити води. При підйомі на гору йшли 2 людей, які тримали в руках маленькі жіночі парасольки, цікаво, якби відкрити ці парасолі, то вітер зразу би їх порвав, або можна було би їх використовувати як парашут. На Близниці Віталік пропонує збігати ще на Малу Близницю, спускаємось по хребту і піднімаємось на Малу Близницю. Зліва по дорозі між Малою і Великою Близницями, бачимо цікавий виступ, Віталік каже, що обов’язково туди залізе, хоча там сфотографуватись, але коли будемо повертатись.
О 16:00 – піднялись на Малу Близницю. Фотографуємось з міні-штативом. За нами Чорногірський хребет. У південному напрямку далеко видніються високі гори. Які гори не знаємо, припускаємо, що це вже в Румунії, а можливо – то був Піп-Іван Мармароський. Видно, що за Ясінею йде сильний дощ, видно блискавки. Повертаємось назад на Близницю, Віталік як і обіцяв лізе на виступ. Повертається, піднімаємось на Близницю і сходимо внзи, сходимо стежкою, яка йде біля озера Ворожеська. За озером бачимо в стороні отару овець, які дружно дзвенять своїми дзвіночками, хвилин через 20 зустрічаємо ще 2 овечок, які відбилися від отари, бо в них перебиті ноги. Овечки трохи відпочивають і йдуть далі за отарою. О 18:10 спускаємось на полонину, забираємо рюкзаки і йдемо ставити палатку, рубаємо дрова, розпалюємо вогонь, згадуємо що забули взяти чай, Віталік збирає ягоди чорниць, листки і стебла малини, ромашку і чебрець і варить з цього чай. Сьогодні буде чай особливий – чай з лісних дарів, але він нічим не гірший за звичайний чай, просто колір дуже дивний у нього. Вечеряємо, лягаємо спати, я ще фоткаю сузір’я Великої Ведмедиці.
Неділя, 8:30 – підйом, набираю води, розпалюю вогонь. Віталік йде варити чай, рано чай має апетитніший вигляд, ніж ввечері. Так як сьогодні за планом ми нікуди не йдемо, то ми відпочиваємо. Цілий день, коли ми були там – на нас сунули дощові хмари, проте ми так і залишились сухими, дощ обходив нас стороною. О 15:10 виходимо, щоби встигнути на 17:30-18:00 на автобус Хуст-Коломия. Приходимо о 17:22, чекаємо, автобуса не видно, я зупиняю попутні машини, які не зупиняються . Через півгодини намагань зупинити машину зупняєтсься Ford Sierra з Івано-Франківськими номерами. Їдуть у Богородчани, ми з ними можемо їхати до Делятина, до повороту на Надвірну, по дорозі дуже часто відкривається багажник у машині, спочатку водій ще закривав його через кожних півкілометра, потім їдемо з відкритим багажником. У Делятині машина перестає їхати, починає іхати і зразу зупиняється. Кажуть, що якась проблема з подачею дизеля. Хвилин 10 чекаємо – і диво – машина поїхала. Тепер уже в Делятині стоїмо і зупиняємо машини. Через 15 хвилин зупиняється і за 20 грн везе нас в Коломию до Шепарівського кільця, далі сідаємо на 2 маршрут і їдемо додому.
Відео:
Вітер по дорозі на Близницю
Плин хмар, вид з Малої Близниці.
Що наробила вода, по дорозі на Драгобрат
10.08.2008 22:38
афігєть.
дуже шкода що не вийшло з вами піти(((((((((((((((((((((((((((((((((((((((
10.08.2008 23:05
Ага, я пропонував, ну нічого підемо, ще обовязково.
11.08.2008 16:38
Класно написав !!! Все дійсно так і було. Класно було !!!!
19.08.2008 01:00
Да, фотки кул!!
я бы пошел, если б сборы в дорогу не поджимали