Цього тижня потрібно відпочити на природі, так думаємо ми кожного тижня, але не завжди виходить, цього тижня вийшло – вибір пав на печеру Млинки, що знаходиться в с.Залісся Чортківського р-ну Тернопільської області. До мене і Вована приєднались ще Рома з офісу і його друг Саша. Так як вони виїжджають з Чернівців, а я з Коломиї – зустрічаємось у районному центрі Чорткові. Я приїхав о 8:50 і чекав до 9:40 автобуса Чернівці-Рівне. Зразу ж сіли на автобус, яким доїхали в с.Шманьківчики, а далі пішки 5 км до с.Залісся. Прямо на ходу вирішили перекусити – багато не їли, щоб в печеру не йти з лишнім вантажем. 
Так як нас було тільки четверо, то нам запропонували приєднатись до іншої групи. Приблизно через годину ми відправляємось у печеру. Наша об’єднана група налічує 12 чоловік – 9 хлопців і 3 дівчини, а також Світлана – провідник.
Минулого разу, коли я був у Млинках – нас водили іншим маршрутом. Можу пригадати тільки тому, що були інші назви, бо я в печері не орієнтуюсь абсолютно і не уявляю, як інші люди можуть орієнтуватись.
Як завжди – спочатку короткий вступ – техніка безпеки, правила поведінки, історія печери.
Печера Млинки – гіпсова печера, довжиною приблизно 36500м. Декілька мільйонів років назад на цьому місці були низьководні лагуни Сарматського моря. Склались такі умови, що тут почався утворюватись гіпс. Відкладався він довго, відклався шар гіпсу приблизно 20м. Коли почали утворюватись гори Карпати – були підземні поштовхи і в гіпсі почали утворюватись тріщини. Ці тріщини не були досить великими – біля 10 см. Потім з надр Землі почали підніматись гідротермальні води (температурою близько 300 °C). Оскільки гіпс м’який, то він дуже легко піддавався дії води. Пізніше вода відступила, але печера ще не набула свого теперішнього вигляду. З часом кристали почали “рости” і стіни почали блищати. За рахунок чого ? Знизу печери піднімається радіоактивний газ радон (нешкідливий для організму людини), він рухається невеликими відрізками, ударяючись об стінку, він вибиває молекули зі стін. Молекули, позитивно заряджені літають у повітрі, а на кутах, під каменем є негативно заряджені молекули і вони один до одного притягуються, таким чином утворюючи кристали. 1 мм кристалу утворюється біля тисячі років. Кристали переважно білого кольору, є також рудого (з домішками заліза) і чорного (з домішками марганцю). Доторкатись до кристалів не можна, доторк може зруйнувати кристал і після доторку ми знімаємо заряд з кристала і він перестає рости. Крім того немає змісту виносити кристали з собою на вулицю, там з гіпсу випаровуються 2 молекули води і через деякий час кристали перестають “бути кристалами” і стають звичайними камінчиками.
Після такого короткого екскурсу в історію утворення печери, ми рушили в дорогу. Часто зупинялись, тому що за нами йшли 2 дівчини і нам приходилось на них чекати. Попереду Роми, який йшов попереду мене йшов хлопець, який цілу печеру говорив, що не треба було стільки пити горілки і запитував, чи в печері є пиво. . Першою серйозною перепоною на шляху стала “Перехресна розпора”, за бажанням хто хотів, той проходив її, хто не хотів – йшов низом, я захотів пройти, але мені не вдалось її пройти і я трохи обдерши коліна і лікті спустився вниз. Перехресна розпора – це ядуть 2 стіни печери, потрібно колінами впиратись в одну сторону, а задницею в іншу пролізти на висоті біля 2м. Далі цікавіше – стіни по обидва боки обриваються – таке собі перехрестя, а, приблизно, через півметра знову сполучаються, саме перегрупуватись і перелізти цю “пустоту” я не зміг. Потім Світлана показала на майстер-клас, як це зробити.
Наступною перешкодою була “Фантазія” – вузенька розпорка, по якій спочатку потрібно лізти вертикально вверх, а потім горизонтально, через деякий проміжок повернути на 90 градусів.
Потім як таких перешкод вже не було. Ще нам показали “Тещин зуб” з якого можна зірватись і впасти на “Гріб спелеолога”, тому потрібно обійти його зліва. Також ми йшли дивитись на кажанів, але їх там уже не було. Насамкінець показали сталагміт “Жіноча грудь”, розказали як утворюються сталагміти і сталактити і на вихід. Я ще купив собі туристичну марку “Млинки” – сувенірний дерев’яний виріб.
Враження супер, наступного разу хочемо поїхати на 6-годинну екскурсію, пройти “Роддом”, подивитись на “Казку” та ін.
Але як кажуть, все добре, швидко закінчується, переодягнувшись, нам потрібно було спішити на автобус у Чортків. Нам порадили йти в сусіднє село Угринь, звідти ходить автобус до Чорткова. Ми швиденько рушили в сторону села. Не пройшовши і півкілометра, зустріли провідника,який водив минулого разу, він нам сказав, що останній автобус з Угриня поїхав годину тому, а той, на який ми йдемо, по вихідних не їздить і порадив нам йти в смт.Заводське, сказав, що потрібно орієнтуватись на трубу цукрозаводу. Як уже звично, в той день, не зупиняючись на ходу ми з’їли бутерброди, 2 шоколадки. Через півгодини ходу дійшли до відстійників, з яких йшов дуже неприємний запах. На деяких ділянках запах був таким різким, що ми пробігли ті ділянки. Вийшли на території цукрового заводу. Пройшовши заводом, вийшли на трасу в сторону Чорткова. З введенням нових правил, маршрутки не зупиняються зараз на дорозі, щоб підібрати пасажирів, так ми пропустили одну маршрутку і дійшли до зупинки. Чоловік сказав, що маршрутки ходять раз на годину і що до автостанції ще 2 км. Ми вирішили йти пішки, на наступній зупинці нас догнала маршрутка і ми сівши в неї доїхали до автостанції (не 2 км, а приблизно 4-5).
Там виявилось, що через 30 хв. їде автобус Львів-Чернівці, а через 50 хв (я знав) автобус Тернопіль-Коломия.
Вова, Рома і Саша сіли в свій автобус, через 25 хвилин, я в свій і роз’їхались по домах. Отак закінчилась наша спелеомандрівка.
Постовий. Якщо вам потрібно переночувати в Києві – звертайтесь до нас. Найкращі гостиницы Киева чекають на вас.
Якщо я щось сказав не так, або щось забув, то Вова, Рома і Саша поправлять мене.
P.S. Фоток мало, відео коротке, тому що відео під час руху знімати напряжно – можна впасти, або вдаритись головою об печеру, фоткати також напряжно – бо постійно потрібно фотоапарат засовувати в чехол, висовувати.
Фото
 Спелеологи (Рома, Саша, Вова) |
 Спелеологи(Рома, Саша, Тарас) |
 Володар гори – Вова – йому треба платити 100 грн за вхід |
 Рома |
 Вова |
 Я |
 Я проходжу (неудачно) перехресну розпору |
 Саша |
 Кристали |
 Вова |
 Відпочинок |
 Туристична марка |
 Туристична марка |
 Туристична марка |
Сталагміт Дівоча грудь
Кристалики
01.12.2008 14:48
Супер ! Мабуть теж ще колись поїду сюди.
01.12.2008 14:52
Ти забув сказати, що ми вже справжні спелеологи. Нас, при виході з печери офіційно в них посвятили і чимось обмазали. Я так і не зрозумів що то було, але коли виходив з печери було видно – іде новоспечений спелеолог
01.12.2008 15:00
Точно, забув сказати, тих, хто був перший раз в печері – посвячували в спелеологи – ставили на обличчі 2 рисочки якоюсь глиною. Але нам (вам) повезло – вони були маленькі – коли ми заходили в печеру, то в групи, яка виходила – на обличчі були такі риски, як у індійських вождів.
01.12.2008 15:05
Ще забув написати – як завжди залишилось дофіга хавчика (хоча ми брали з запасом, якщо би не встигли на автобуси, то їхали би вночі поїздом).
01.12.2008 18:44
На втором видео все так классно блестит!
На фото не передать конечно всех трудностей лазания )
01.12.2008 18:51
Ага, там де важко лазити – там і фоткати не хочеш
01.12.2008 19:21
О, млинки це супер, я тоже там був) Не проти ще раз поїхати)
01.12.2008 19:24
Чого цього разу не їхав, ми народ шукали – мало хто поїхав.
Але думаємо ще поїхати на 6-годинну екскурсію.
02.12.2008 00:56
а етсь экскурсия “Иван Сусанин”? Типа заводят глубоко, дают компас и карту и оставляют одних )))
02.12.2008 09:27
Температура в печері цілий рік залишається стабільною, змінюється лише в межах від +9 до +6, під час інтенсивного пересування стає доволі спекотно , тому потрібно розсудливо обирати одяг для походу в печеру. А для таких відрізків маршруту, як “фантазія” або просто для переходів по розпорках раджу використовувати такі причіндали як налокітники та наколінники.
02.12.2008 10:42
2 Scorpio
На одному сайті бачив, що організовують квест у печері.
2 Рома дякую за доповнення
03.12.2008 00:24
мені особливо сподобалось про пиво. був би там пивний водоспад… ммм
03.12.2008 09:01
2 Esoterik
Був би там пивний водоспад, прийшлось би ще туалет там ставити.
30.12.2008 20:49
Куточок Української краси!!!!!!!!!!!!! Насправді казково!!!!
20.01.2009 13:20
Це Андрій, чоловік Світлани
Якщо ви дорогою назад зустріли Ваню і ви його послухали – то вірогідно, що він вас надурив.У будь якому разі шкода вас, так поневірялися. Навіть з Угриня в Чортків є коротша приємніша дорога, де немає відстійників..
стосовно квесту чи якоїсь альтернативи звичній екскурсії – у мене нещодавно зявилася ідея перевести дитячу гру в кубики – скільки випаде, стільки тобі й клітинок йти, в Млинківський стандарт. Обіцяє бути цікаво. Як є бажання – можете доповнити ідею, або навіть її потестити в Млинках.
Доречі, довжина Млинків – вже 39 км. Після останньоої нашої експедиції.
20.01.2009 14:50
2 Андрій
Його звати Ігор. А біля відстійників, дійсно, неприємно було йти, але нічого.
На рахунок квесту – цікава ідея.
Хлопці цього або наступного тижня збираються їхати до вас. Я дуже хочу, але на жаль, моє коліно не дає мені спокою (тільки коліно вилікую – обов’язково приїду).
29.01.2009 18:27
Ти в квітні на сплави приєднуйся – там коліно ні до чого, а вражень дайБоже. Я коліна лікував 2 роки тому – неприємна штука, видужуй!
29.01.2009 20:37
Якщо хлопці підуть, я тільки за.
06.08.2010 18:21
ХЛОПЦІ ПІДКАЖІТЬ, А ХТО ТАМ ПРОВОДИТЬ ЕКСКУРСІЮ, І ЯК ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ…ХОТІЛОСЯ Б ТУДИ ПОЇХАТИ.
06.08.2010 18:24
@ Василь
Зателефонуй за цим номером 097 451-10-77 – Світлана або Андрій – у них і переночувати можна, і спорядження напрокат взяти, і екскурсію вони проводять.