Саме так можна назвати вчорашні останні 15 хвилин фіналу кубку УЄФА. Браво Шахтар.
Браво Срна і Чигринський, які давали чудові паси чуть не на півполя.
Браво Жадсон і Луїс Адріано, які забили голи.
Браво Кучер, який врятував команду у деяких моментах.
Браво Гай – який один з українських гравців взяв синьо-жовтий прапор (в команді є один поляк, один хорват і 2 румуни – так вони мали прапори, а на всіх українців національний прапор був тільки у Гая – одразу видно нема Тимощука).
Браво бразильці, які штурмували оборону Вердера, хоча, як на мене, деколи вони хотіли завести мяч у ворота, а потрібно було бити.
Браво Луческу, який привів команду до фіналу. Досить важка гра було для Пятова, який допустиав багато дитячих помилок у матчі, одна з яких призвела до взяття воріт.
Шахтар вистояв і виграв перший для України і останній взагалі Кубок УЄФА – МОЛОДЦІ.
Таке враження склалось після перегляду цього фільму (Випала вільна хвилина, то вирішив подивитись цей широко розрекламований фільм). У фільмі тільки і чути “Таваріщі і таваріщі”, пригадуються пленуми ЦК КПРС, тільки не вистачає “бурних аплодисментів, що переходять у овації”. 
Ще не пройшов місяць після мого першого знайомства зі 
Подорож почалась традиційно – автобусом Ворохта-Чортків. Через 3 години повільної їзди приїжджаємо у Чортків. Потім короткий сон (4 год.) і о 5 ранку підйом.
При розробці проекту клієнт помітив один баг – після переводу часу на літній режим, час створення об’єкту відрізнявся від нормального на годину. Цікаво, що таск мав “магічний” номер 666.
Пройшло 2 тижні від сплаву по