yAnTar блог – подорожі, відпочинок

На вихідні щось нічого не планувалось і мав провести їх дома. Але в суботу після обіду в аську написав Андрій, що він планує в неділю-понеділок зробити подорож частиною Львівською областї. Пропозиція була заманливою, відмовитись від неї було важко. Швиденько зібравшись, сідаємо у нічний потяг і вперед на Львів. У Львові нас зустрів інший Андрій, через годину приїхав машиною перший Андрій і вперед.

Маршрут на перший день був таким – Унів – Свірж – Звенигород – Старе Село – Урич (Тустань).

Перша зупинка – с.Унів, відоме своєю Унівською Лаврою. Незважаючи на досить поважний вік (побудована у XV ст.) вона збереглась у гарному стані. Навколо монастиря високі стіни з оборонними баштами. Всередині на стінах монастиря ікони святих та сцени з релігійного життя. В дворику монах розказував історію про одного священика, якого вивезли в Росію (на жаль, я забув прізвище і імя). Недалеко біля монастиря будується дерев’яна церква.
Виїхавши з Унева - повз Перемишляни їдемо в Свірж. В цьому селі над ставом знаходиться мальовничий замок, згадки про який зустрічаються в архівних документах, датованих 1530 р. В той час він належав шляхетському родові Свірзьких. Сучасного вигляду замок набув у середині XVII ст., з часу переходу його у власність графа О.Цетнера. Граф наказав перебудувати і значно зміцнити замок.

Закінчивши прогулянку замком нас чекав сюрприз. Наш автомобіль заперли у пастку, позаду Славути припаркувався джип. Андрій і пробував вирулювати, але місця було дуже мало. Прохожий підказав – та перенесіть ви машину, скільки того і сам миттєво допоміг це зробити. Добре, що машина легенька (Славута) і так просто вийшли з ситуації.
Далі повз Бібрку їдемо в с.Звенигород – колишню твердиню і одне з наймогутніших міст Галицько-Волинського князівства. Звенигород в свій час був столицею Звенигородського князівства. Але в 1240 р. хан Батий спалив місто і воно уже не відродилось і зараз має статус села. В селі знаходиться музей історії Звенигорода, який, якщо ви вже тут, неодмінно треба відвідати. У музеї є дуже багато цікавих експонатів – знаряддя праці, прикраси наших пращурів. Окрасою музею є 2 діорами – на першому поверсі – битва звенигородців з ханом Батиєм, на другому поверсі – сучасний і тодішній Звенигород. Недалеко біля музею розташований пам’ятник Землеробу, Воїну, Літописцю і Матері-берегині (я спочатку подумав, що то Кий, Щек, Хорив і Лебідь ). В зарослях бур’яну можна знайти пам’ятник давньоруському князю на коні з трьома ногами. З траси в Звенигород можна попасти з двох сторін, з одного боку – дорога гарна, з іншого – погана (через с.Шоломия). Ми за відомим законом попали на погану дорогу (хоча у порівнянні з Уричем це була ще автомагістраль).
Виїхавши із Звенигорода на трасу одразу повертаємо наліво – там знаходиться Старе Село. Руїни замку (оборонний замка кн. Острозьких, побудований 1584 — 89 з участю А. Прихильного та відновлений 1642 і 1654 рр. ) з дороги вражають своєю величиною – ну дуууже великі. Всередині також відчувається величина (і велич) замку, який тут колись був. На жаль, зараз, залишились тільки стіни. Всередині замку багато машин, людей, шашлики, пиво і т.д. Швиденько обідаємо і в дорогу – зараз нас чекає найдовший переїзд за сьогодні – в с.Урич.
Їхали ми туди довго і нудно, під Львовом попали під сильну грозу, пропустили потрібний поворот, прийшлось вертатись назад. По дорозі сюди бачили завод, де за словами Андрія “Микола їсть цемент” (Миколаїв цемент).  А в Дрогобичі – це взагалі був сміх і гріх. Не знаю, хто і як ставить дорожні вказівники у дрогобицькому районі. Виїхали з Дрогобича, потрібно у Борислав, вказівник показує наліво Борислав, Дрогобич, повернули, виявляється вертаємось назад, їдемо далі. По дорозі зустрічаємо ще пару подібних вказівників, що Борислав і Дрогобич в одну сторону, хоча на карті, вони явно в протилежних сторонах. Складається враження, що інших вказівників не було, тільки Дрогобич – ось і ставлять його куди треба і не треба (перефразовуючи древнє прислівя можна сказати “всі дороги ведуть у Дрогобич”). Один раз повертались назад, бо стрілку на Східницю ставлять перед поворотом, а повертати треба не зразу, а через один поворот. Найсмішніше було далі – коли стоять 2 вказівники на відстані 100 метрів один від одного, перший показує поворот на Східницю наліво, а другий направо (цікаво, що між першим і другим знаком поворота наліво немає). В Східниці біля дороги є мінеральне джерело типу “Боржомі”, проте там дуже багато людей, а у нас немає часу (коли вертались назад, то підприємливі мешканці цю ж воду уже продають). В Східниці дорога стає гіршою і аж до Тустані дорога постійно погіршується. Останні 20 км їхали цілу вічність. Погода погіршилась, почав крапати дощик. Біля 21:20 (планували о 18:00) ми приїжджаємо на місце ночівлі. Краєвид суперовий.  Розбиваємо намети, збираємо дрова, готуємо їжу. Дощ, який зупинився починає йти ще сильніше. Замість вечері за столом – вечеряємо в наметі. Біля 01:30 засинаємо. Щоб всюди встигнути завтра  раненько потрібно прокидатись.

Реклама: Якщо би у нас не було намету прийшлось би ночувати у готелі, а дізнатись про готелі Львова ціни можна на сайті hotelsbooking.com.ua

Унів

Оранта	Унівська лавра	Унівська лавра	Климентій Унівський
Фреска на стіні	Розп’яття	Капличка	Церква
Вежа

Свірж

Фортеця у Свіржі	Центральний вхід	Вежа	Звідси зрозумів тільки рік – 1917
Герб родини Цетнерів	Внутрішній дворик	Вхідні двері	Озеро
Фрагмент архітектури	Всередині фортеці		Фортеця – загальний вигляд
Вежа	Вежа	Вежа з іншої сторони

Звенигород

Звенигород	Звенигород	Музейний експонат	Макет церкви 12 ст.
Древній коваль	Вироби і знаряддя шевців	Вітражі	Вітражі
Останки древньої посуди	Люстра в музеї	Літописець	Воїн
Мати-берегиня	Хлібороб

Старе Село

Загальний вигляд фортеці

Фрагмент стіни

Фрагмент стіни

Вигляд зсередини

Панорама фортеці

Діорами в музеї с.Звенигород

Теги: замок, Звенигород, музей, Старе Село, Тустань, Унів, фортеця

• Мандрівка Львівською областю – день другий
• Колода №9. Фортеці та замки Західної України
• Колода №7. Країна замків і фортець
• Колода №3. Фортеці та замки Західної України
• Країна замків і фортець
• Крилос (музей історїі міста Галича) – Галич