yAnTar блог – подорожі, відпочинок

htНа свій день народження сидіти вдома не хотілось і було прийнято рішення йти в гори. Так як моя рука після операції ще не повністю зажила, то йшли з полегшеними рюкзаками – без намета, планували на 1 день (максимум на 2 – більше не виходило), на випадок, якщо не встигнемо за 1 день – взяли спальники, щоб заночувати або в колибі, або на Козьмещику.Отже, в п’ятницю ввечері йду швидше з роботи додому (так співпало, що то був останній мій день на цій роботі ), беру спакований ще вчора рюкзак і з Вованом їдемо на вокзал. Купуємо квитки до Івано-Франківська в загальний вагон (інших не було) і сідаємо у вагон. За 10 хвилин до відправлення до нас приєднується другий Вова. Вагон забитий повністю (проте на диво, туристів майже нема – крім нас ще одна група з 5 чоловік, все решта студенти), на трьох тільки два сидячі місця. Нас виручають гральні карти. Логіка проста – хто програв той стоїть. До Завалля кожен з нас трохи постояв, потім місце звільнилось, грати стало менш цікаво.

Біля 12 години ночі приїжджаємо у славне місто Станіслав. Купуємо квитки на рахівський поїзд на 3:20 і умощуємось на пероні на лавочках спати. Отак починається 1 травня – день мого народження

Довго спати не вийшло (до першої ночі), по перону ходять люди, недалеко від нас група туристів співає пісні, та й холодно вже стало. Переходимо в зал для очікування. Тут тепліше, багато людей, ближче до 3 години туристів стає все більше і більше (все нормально, так і має бути). Займаємо 3 лавки – все нормально, можна спати аж до Вороненки. Але не все так добре, як здається. До Делятина мені прийшлось ділитись половиною лавки (хоча з моїм зростом і умінням спати калачиком мені і півлавки вистачило).

О 6:40 наша зупинка, швиденько виходимо, поїзд тут стояв менше хвилини. Поправляємо всю нашу амуніцію і в дорогу. Йдемо по треку, який я скачав на cайті Народні стежки Карпат, точніше йдемо перших 15 хв по треку, бо потім я його вилучаю. Вилучав старі дані одометра про пройдений шлях і швидкість і вибрав всі галочки (хто розробляв інтерфейс навігатора, чому при стиранні даних одометра є пункти вилучити всі треки, маршрути, точки). Та нічого, це не проблема (

без трека навіть цікавіше йти, жартую я ), у мене є роздрукована частина карти з треком і чудова векторна топографічна карта Карпат з стежками і стежечками, по яких навігатор може прокласти необхідний нам маршрут (в горах для цієї карти потрібно юзати режим прокладання маршруту – для автомобіля, бо якщо для пішохода – він може показати напряму). Перед самим тунелем повертаємо налівоі йдемо по широкій дорозі. Через хвилин 20 ходьби відкривається чудовий краєвид на Свидовецький хребет – як на долоні видно Близниці. Сонце піднімається все вище і вище, стає тепло.

Не доходячи г. Припір вирішуємо поснідати – швиденько на пальнику (перший раз його юзав – пальник тест пройшов на відмінно) кип’ятимо воду і їмо вівсяні пластівці із згущеним молоком. Траверсуємо г. Припір, г. Буковинка. По дорозі розташовано багато колиб, в одній з них явно живуть спортсмени. Футбольне поле, штанга, тренажер для жиму, бруси. Вован з Вовою грають у футбол (пеньком ), качаються на тренажерах. Далі по дорозі г. Підбирдо, яку ми ж знову таки траверсуємо. Весь цей час ми бачимо чудові краєвиди – на півдні – Петрос, Говерла і Чорногірський хребет, на сході – Свидовецький хребет, на півночі – Горгани. Доходимо до колиб, тут дорога повертає направо і йде в Лазещину, а Кукул залишається зліва від нас. Вирішуємо, що вийдемо на Кукул, а потім повернемось назад. Деремось в лоб на хребет, дивимось на Кукул, більша частина якого лісиста. І тоді думаємо, а нафіга нам той Кукул, якщо з нього явно не буде краще видно, ніж з нашого місця. Назад не вертаємось, йдемо лісом з таким розрахунком, щоб вийти на нашу стежку (добре, що є навігатор і карта). В обхід виходить 1.6 км, по часу – 57 хв, тут ми втратили хвилин 40. Далі виходимо в долину потічка Форесок і йдемо дорогою вниз-вниз.

Перед нами постійно маячать то Петрос, то Говерла.І у нас з Вовою виникають деякі думки, а може туди піти, а у нас ще багато часу. Так ми доходимо до розвилки – направо підеш – в Лазещину попадеш, наліво підеш – може на Петрос попадеш. На цьому і закінчується перша (прогнозована) частина походу на Кукул. А що було далі – буде пізніше.
Фото

Вороненка	Тунель	Свидовець – Близниці	Самотня колиба
Гуцульський футбол	Гуцульський футбол	Гуцульський футбол	Гуцульський тренажер
Гуцульські качелі	Гуцульський бодібілдінг	Гуцульський бодібілдінг	Колиба
Петрос	Свидовець	Говерла – Петрос	Говерла
Крокуси	Крокуси	Вова	Цікаве дерево
Ще одне цікаве дерево	Полонина Кукул (на задньому плані видно Горгани)	Петрос	Петрос
Ось що роблять у нас з лісом

Теги: gpx, Вороненка, гори, День народження, Карпати, Кукул, Петрос

• Вороненка – Кукул – Завоєля
• Кукул. Частина 2 – несподівана
• Шибене – Ясіня. День другий і третій
• Хребет Кострич
• Зимовий Петрос (Кваси – біостаціонар – Петрос)
• Лазещина – Говерла – Заросляк
• Бистрець – Шпиці – Петрос – Ясіня. День другий
• Чорногора. День третій. Несамовите – Говерла R...
• Заросляк – полонина Маришевська – Шпиці ...