yAnTar блог – подорожі, відпочинок

В неділю планував поїхати на Скелю Сокільського, але “дякуючи” одному знайомому, який в останній момент відмовився їхати нічого не вийшло. Ніби логічного зв’язку з Чорногорою нема жодного – подумає читач, а насправді зв’язок прямий – телефоную до одного знайомого, іншого – у всіх в неділю є плани, але на середу мені пропонують приєднатись до одноденного походу на Близницю, а у четвер – на Чорногору. Мій вибір випав на Чорногору (подібним маршрутом йшли минулого року).. В середу спакувавши рюкзак поїхав у Коломию. По дорозі додому зайшов на автостанцію, де сказали, що перший автобус на Верховину відправляється о 6:10 (ми домовлялись на 7:40, але поміняли плани і вирішили йти на 6:10). Раненько приходимо на автостанцію – тут нас чекає сюрприз – водій автобуса на Косів пропонує їхати з ним до Косова, бо верховинського автобуса о 6:10 не буде. У касі кажуть, що автобус буде і готові продати нам квитки, диспетчер каже, що автобуса не буде – дивна у нас автостанція. Їдемо до Косова з надією пересісти там на автобус до Верховини. У Косові наступний автобус до Верховини о 8:45 – тобто той, який їде з Коломиї о 7:40.

Тим часом вирішуємо перепакувати рюкзаки і попити чайку – і тут нас чекає неприємний сюрприз. При зарядці балонів Віталік зарядив їх під зав’язку і з 3-х балонів працює тільки один (в решти двох не відкривається клапан). Знайшли шпицю від парасолі і за допомогою неї випустили лишній газ (якщо б запалили сірник – було би гарне фаєр-шоу), але пальник все одно не працює. Потрібно викидати балони – ми довго сперечались, що з ними робити – Ігор пропонував викинути у смітник, а ми з Віталіком пропонували або закопати, або здати МНСникам. В результаті взяли балони з собою з надією, що ще щось придумаємо.

Біля 9 години приїхав автобус Коломия-Верховина і ми через півтора години їзди приїхали у Верховину. Там чекаємо ще більше години на автобус Верховина-Шибене, пакуємось (по-іншому сказати не можна) у цей автобус (хоча автобусом його важко назвати, йому більше підходила назва – термостат) і вперед. я ще й сидів в тому автобусі. Біля 13 години ми виходимо на маршрут. О 13:50 доходимо до початку маршруту на Піп Іван, вмикаю свій навігатор і далі по маршруту. Дуже сильно пече сонце, я час від часу згадую події річної давності, коли я дуже важко піднімався по такому сонцю цим маршрутом. О 15:30 ми біля колиб, відпочиваємо, набираємо води, фотографую майбутнього пастуха Василька (ніяк не хотів фотографуватись, тільки після 3 жмень арахісу з ізюмом ). Тут ми просиділи біля 45 хвилин, далі пішли на Смотрич (на Вухатому камені Віталік уже був, а на Смотричі ні, та й Ігор казав, що через Смотрич буде швидше). Вийшло можливо і не швидше через Смотрич, але набагато приємніше – лісом, потім жерепом – сонце не так пече, як йти через Вухатий камінь. На Смотрич ми піднялись аж о 19:20. 15 хвилин на фотографування, одягання віндстопера (незважаючи на спеку – тут відчутний сильний і не зовсім теплий вітер) і вперед на Попа. Трохи нижче Смотрича набираємо воду (спочатку мали йти до перемички Смотрич – Вухатий і там набирати воду ,але побачили швидше озерце – пішли до нього – вода не найс, потім чуть вище знайшли воду). Набрали кожен по 5 л води. Мене ці 5 л і добили. Швидкість пересування у мене прямувала до нуля. Хлопці взяли у мене 3.5 л води і далось йшлось трохи легше (але все одно останні метри на Попа для мене були важкими – у попередніх походах мій рюкзак важив менше порядка на третину).

О 22:00 Віталік і Ігор піднялись на вершину, через 10 хвилин вийшов і я. Були вже сутінки. Всередині стояв один намет, голос з якого сказав, щоб ми не брали дрова, які він назбирав (нам і не потрібно – у нас пальник). Розташувались в одній із кімнат обсерваторії, трохи прибравши її. А далі був святковий стіл (Ігор звик в горах харчуватись як дома) – на перше справжній український борщ ( з курячим філе) і на друге – салат “Дністер” (їсти такі страви в горах просто супер – тільки нести капусту, картоплю і все решта трохи важкувато). Ігор мав з собою газову лампу – це було просто супер – світла вистачало, щоб освітлити все наше приміщення (забув сказати, що балони поремонтували – запхавши голку в клапан – більше балони заправляти не можна буде, але проте у нас було і світло, і газова плитка ).

Біля 2 години лягли спати, потрібно виспатись, бо 2 день мав бути найважчим – у планах було пройти від Попа до перемички Говерла-Петрос. За перший день пройшли небагато – 15.7 км, проте першого дня різкий набір висоти від 900 м до 2020 м.

Смотрич із Дземброні	Смотрич	Затшина хатинка	Мілка
Полонина	Майбутній пастух Василько	Гори	По дорозі на Смотрич
По дорозі на Смотрич	Рододендрон карпатський	Стежка на Смотрич	Піп Іван з вершини Смотрича
Каміння на Смотричі	Каміння на Смотричі	Каміння на Смотричі	Цей камінь здалеку мені нагадує голову римського воїна
Скелі на Смотричі	Рододендрон карпатський	Смотрич	Віталік на фоні Попа Івана
Піп Іван з печери на Смотричі	Вухатий камінь	Вечірній Піп Іван

Теги: гори, Дземброня, Карпати, Піп Іван, Смотрич, Чорногора

• Піп Іван Чорногірський
• Чорногора. День другий. Піп Іван – Бребенескул &#...
• Чорногірським хребтом – день 1
• Шибене – Ясіня. День перший.
• Панорами Чорногори
• Піп Іван Чорногірський – невдала спроба №2
• Піп Іван Чорногірський – невдала спроба
• Вороненка – Кукул – Завоєля
• Заросляк – полонина Маришевська – Шпиці ...