yAnTar блог – подорожі, відпочинок

Минулого року в силу різних об’єктивних (відсутність часу в зв’язку з народженням Віті, з роботою) і суб’єктивних (лінь, небажання щось писати) обставин дуже мало писав на блог. Постараюсь цього року виправити цю ситуацію і в найближчий час дописати про майже зимовий похід (вже більше року) на Бребенескул, про поїздку в Татри. А зараз напишу свої враження від першого перебування на Євромайдані в Києві.

На жаль, фотографії не дуже гарної якості, бо мій Pentax k-r перебував на той час у ремонті, то фотографував на телефон і на свій старенький Canon Powershot A620.

А починалось все з того, що я ніяк не міг знайти людину, яка би склала мені компанію у поїздці на Майдан. Ще з 27 листопада я шукав компаньйона і ніхто не хотів їхати. Але в п’ятницю Вітя (з яким я ходжу всі останні походи) погодився. І от – 29.11 я його чекаю на вокзалі. Вітя (в своєму стилі) за годину до відправлення поїзда ще був на роботі, але встиг і додому, і рюкзак скласти, і за 13 хвилин до відправлення поїзда він на вокзалі. Місця в поїзді у нас майже класичні – бокова двійка “майже біля туалету” (39, 40 місця). Час в поїзді минає швидко, за пропозицією Віті дивимось фільм “Колір шафрану”. Вітя бачив уже цей фільм і ще раніше настійливо рекомендував мені його подивитись, я встиг подивитись тільки перших 45 хвилин, в поїзді вдалось подивитись ще годину (бо майже сіла батарея у телефоні та і пізно вже було).

30.11
Вранці пішли поснідати в піцерію “Челентано” і тут я прочитав, що вночі Майдан розігнали. Ми були просто в шоці (хоча ми ще не бачили відео, в який спосіб це було зроблено). Приходимо на Майдан – йолка оточена “Беркутом”, людей майже нема. До нас підходить хлопець і тихенько каже “Слава Україні”. “Героям слава” – відповідаємо ми. Йдіть до Михайлівського собору – там всі наші. Також розказує про звіряче побиття студентів Беркутом.

Йолка з Беркутом

Всередині Михайлівського монастиря

Йдемо до собору, всередині людей ще небагато, але з кожною хвилиною їх стає все більше. Залишивши тут рюкзаки (у мене невеликий Turbat, а у Віті великий похідний рюкзак з карематом – вдома він склав легенду, що їде на Заросляк ), йдемо подивитись на деравжні будівлі – Верховну Раду, Кабінет міністрів і Адміністрацію президента України. Всюди багато автобусів із спецпризначенцями, особливо біля адміністрації. Повертаємось до собору, людей вже стає більше, багато людей на площі перед собором.

Всередині Михайлівського монастиря

Михайлівська площа

Настільки самоорганізованих людей я ще не бачив. Організовуються пункти харчування, збору одягу, поселення, добирання, збору грошей. Кияни несуть величезні пакети з продуктами, гроші, домашню їжу (бачили, як принесли домашні деруни). Усі всім допомагають (з величезною самовіддачею) – якось аж не віриться, що так може бути. Приймаємо участь у розносі чаю, бутербродів, печення. Вздовж дороги стоять тисячі людей з плакатами (багато з них дуже креативні). Малюємо свій плакат “Yanyk, go home”, стоїмо також біля дороги. Сотні машин їздять туди-сюди, сигналять, підтримують нас, люди роздають листівки, щоб завтра всім виходити на мітинг. Час від часу стає холодно, ходимо кругами, заходимо на територію собору. На території собору утворилась група людей, щось слухають, йдемо і ми туди, а там вже старший священик розказує такі розумні і водночас прості речі. Причому цей священик ще має якийсь високий сан – митрополит здається. От у кого треба вчитись духовності Кірілам і його прихвостням з РПЦ і УПЦ МП.
Будучи всередині собору – на думку спадало тільки одне – зараз йде 1240 рік і татаро-монголи обложили Київ і люди сховались всередині від ворогів.

Харчі

Харчі

Михайлівський собор

5 канал одним з перших транслював ці події

Також на території собору розговорились з одним хлопцем. Розказав свою історію: працює “живою статуєю”, приїхав з Сумської області, що заробити грошей, а замість того, щоб заробляти гроші – пішов на Майдан і вдома (його команда) його будуть сварити за те, що він взяв реквізит і не заробив нічого. І зараз він змушений йти на площу і бути “живою статуєю”, щоб заробити гроші на квитки додому. Через годину ми знову з ним зустрілись, стояв, трусився від холоду, був і задоволений, бо заробив необхідні йому гроші на квиток додому, і засмучений, бо старший вже чоловік сварив його за “клоунаду, що він тут влаштував”. Ми з Вітею вирішили не тільки морально, а і матеріально підтримати того хлопця. Ще трохи поспілкувались з ним – працював раніше на заводі, але пішов звідти геть. Дуже сильно запам’ятав його слова, які він сказав своєму дідові (що ти замерзнеш в тому Києві і Майдані і помреш) – краще померти на свободі, ніж жити постійно в рабстві.
Також дуже запам’ятався такий момент – сидимо я з Вітею на лавочці п’ємо чай, біля нас сидить якийсь хлопець. Приходить дівчина з чаєм, стоїть труситься від холоду, хлопець мовчки встає, обмотує їй на шию свій шарф і йде геть. Дівчина трохи в шоці, ми також.

Колоритний козак

Подавись своей елкой

Михайлівський собор

Михайлівська площа

Михайлівська площа

Вже ближче до ночі ми задумались над тим, де нам ночувати. Спочатку думали, що переночуємо на території монастиря (спальники у нас були), але так як на ногах уже біля 14 годин, то хотілось би поспати у теплі і спокої. Пішли до столика, де записують на поселення. А тут одразу чоловік (років десь 50-ти) шукає кого би це взяти до себе. Ну ми і пішли до нього. Думаю, зараз буде якась типова київська квартира. А тут сідаємо в машину Infiniti QX 56 і їдемо в особняк. У нас щелепа чуть не відпала. А Вітя повторював декілька раз одну і ту ж фразу “Київ уже не той”. Нас нагодували, напоїли,дали окрему кімнату (ну взагалі на 0 поверсі крім нас не було нікого), дали пароль від Wi-Fi (Вітя ще пофіксив 2 баги) і ми полягали спати.

Михайлівська площа

Михайлівська площа

Вітя домальовує плакат

Оголошення

Народна творчість

Народна творчість

Народна творчість

Народна творчість

01.12
Прокинулись вранці, (бо на 10 годину потрібно бути біля пам’ятника Тарасу Шевченку), нас знову нагодували, напоїли і пішли (везли машиною) всі разом на мітинг. Залишили машину на вулиці Горького і пішли пішки до пам’ятника Шевченка. Скільки людей, стільки там йшло я ще не бачив у житті. Чим ближче до Хрещатика тим людей ставало більше і рух сповільнювався. Особливо весело було біля пам’ятнику Леніну, якого охороняло людей 30-40 правоохоронців. Люди кричали їм, що “Ленін не втече”, але вони не вірили людям. До самого Майдану ми так і не дійшли, зупинились на Хрещатику. Коли ми прийшли, то на йолці вже майоріли прапори України і Євросоюзу. Потім ми ще походили Києвом – Майданом, Інститутською, Банковою, Європейською площею, пікетували Народний дім. Потім відвезли Вітю на вокзал, поїхали до “тимчасового дому”, поїли, погрілись і знову на Майдан. Тут вже почали будувати барикади (повністю використовуючи гілки ялинки). Пішли в КМДА “на екскурсію”. Я ще зустрівся зі своїм знайомим з Коломиї, поговорив і поїхали додому

Я проти Януковича

Народне віче

Йолка чекає

Мітингуючий на Segway

Народне віче

Народне віче

Народне віче

Народне віче

Народна творчість

В КМДА

В КМДА

В КМДА

02.12
Цього дня у мене ще були у Києві справи – мав отримати візу в США, Але це не завадило вранці поїхати на Майдан. Далі я на вокзал, зустрів Рому і Вітю з Чернівців і Наталю зі Львова (які також їхали отримувати візи) і поїхали на … Майдан. Там довго не затримались, мусили їхати в Торговельно-промислову палату, а звідти в посольство США. Здали документи на візу (успішно) і хлопці поїхали додому, а ми повернулись на Майдан. Там я зустрівся із знайомим, з яким разом вчився в університеті в Чернівцях, вирішив переночувати у нього.

Барикади

Майдан

На барикадах

Йолка

Біля бочок

Йолка

Двері в Кабмін

Барикади

На Банковій

Охорона антимайдану

Креатив

Обережно, Беркут

Автобуси

Барикади

03.12Початок наступного дня затьмарило голосування за відставку уряду Азарова, точніше провал голосування. Але був інший плюс – нас стало більше – до Наталі приїхали знайомі з роботи, а також чоловік з друзями зі Львова. Ходили подивитись на зоопарк, де за парканом і рядами правоохоронців проходив мітинг Партії Регіонів (поки-що не безстроковий ). Великою несподіванкою став виступ Джигурди в Києві – ніколи не думав, що він може говорити такі речі (для мене він завжди був клоуном).

Дрова

Майдан

Біля бочок

Рідна Коломия

Біля бочок

Вить, но мы вернулись

Ще один варіант йолки

Квиток додому

Angry ukrainians

Народна творчість

04.12 – останній мій день перебування у Києві, вранці блокували проходи до Кабінету міністрів (запам’ятався момент, коли прості люди змушували депутатів показувати свої депутатські посвідчення, щоб пропустити їх у Верховну Раду), кількість Беркуту і МВС в урядовому кварталі збільшилась. Після обіду я вже сам (хлопці і дівчата роз’їхались) приєднався до колони, що йшла пікетувати Шевченківський райвідділ і СІЗО, де утримували затриманих хлопців під час штурму Банкової провокаторами. Звідти повернувся на Майдан, а звідти на метро поїхав на вокзал, звідки поїздом Київ – Чернівці поїхав додому.

Прохід до Кабміну

Майдан

Намети

Намети

Варфоломіївська ніч

Азірівка

Дрова

СІЗО

Теги: Євромайдан, Київ

• Євромайдан 08.12