Сьогодні закінчив читати останню книжку Макса Кідрука “Бот 2: Гуаякільський парадокс”. Хоча я і казав після “Жорстокого неба”, що не буду більше купувати книжки Кідрука все ж таки змінив свою думку і купив другого Бота (як-не-як перший Бот мені сподобався).
Книжка справила на мене двояке враження, з одного боку цікаво, що там буде далі, а з іншого боку – а там далі нічого цікавого не буде 
. Всі події (як на мене) розвиваються лінійно і коли перегортаю на нову сторінку вже догадуюсь, що там буде. Ця книжка є таким собі перехідником між першою і третьою частиною і по суті вона закінчується тим самим, що і перша частина. Якщо порівнювати з першим Ботом, то книжка слабша (я знаю тільки один випадок, коли сиквел був кращим за першу частину – це Термінатор-2).
