Так сталось, що в липні по справах (не дуже приємних) прийшлось побувати недалеко від Осмолоди – у Перегінську. І так, як у нас було трохи часу (десь півдня) і машина, то я запропонував махнути в Осмолоду, як-не-як близько. З планів у нас було подивитись на Осмолооду, пройтися в сторону Грофи або Молодої. По дорозі в Осмолоду в селі Гринькові дивлюсь якась табличка, кричу Романові “гальмуй”, читаємо Ангелівська домниця, 400 м, йдемо дивитись, що це таке.
Переходимо через річку Лімниця,
Ще одна табличка. Англійською написано “wood stove”, але я забув, як перекладається слово stove з англійської (соромно мені).
Дорогою в лісі зустрічаються квіточки
За лісом дорога повертає наліво і з дороги видніється сам об’єкт – домниця.
Збоку розташований стенд, на якому написана історія домниці.
| Історична довідка |
Розгорнути |
Ангелівська Домниця знаходиться на території Рожнятівського району між селами Ясень та Гриньків, що по дорозі до села Осмолода. Домниця – єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва, що відносно добре збереглася до наших часів. Вона внесена до Державного реєстру пам’яток архітектури національного значення постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979р.
Будівництво комплексу доменної печі закладено в 1810 році за сприяння греко-католицького митрополита А.Ангеловича, звідси й походить назва урочища „Ангелів”.
До 1812 року тривало заселення цієї місцевості, здійснювалось будівництво доменної печі й інших промислових споруд. На спорудженні об’єктів працювали місцеві майстри-бойки, використовуючи традиційні прийоми народного будівництва. У 1814 році підприємство стало до ладу. Гута мала тоді високу піч, що збереглася донині, 12 шахт (згодом їх кількість збільшилася), дві гамарні (фабрики, де переробляють залізо, очищають, фришують за допомогою вогню і молота) й кузню для виробництва цвяхів.
На доменній печі спочатку працювала бригада німецьких металургів. Доставляли залізну руду до домни кіньми та волами. А в піч руду подавали спеціально спорудженою на риштуванні доріжкою і через верхній отвір засипали. Маленькі отвори у верхній частині споруди і ходи у нижній частині слугували для нагнітання повітря. Подавалося воно у піч з допомогою міха, який приводився в дію колесом, встановленим на відвідному каналі. Вода на нього текла з річки Лімниці. Паливом було деревне вугілля. Чавун виплавляли при температурі півтора тисячі градусів і виливали через отвір у печі.
До комплексу, крім домни, гамарень, кузні, входили будинки управителя заводу і контролера, двадцять двоквартирних робітничих будиночків, складські приміщення, конюшні, стайні для волів та інші господарські споруди.
На початку ХІХ століття на галицьких землях було 15 подібних доменних печей. Деякі історики твердили, що в той час Галичина виплавляла більше заліза, ніж така держава, як Португалія.
Проте Ангелівська гута діяла всього шість років. Дослідники називають різні суб’єктивні та об’єктивні причини припинення її роботи.
Нині Ангелівська домниця є унікальною для дослідження і привертає увагу численних гостей нашого чарівного бойківського краю.
|
Ксеня всередині
Вигляд збоку
Всередині
Ангелівська домниця
6722—-
Проїжджаємо поворот на маршрут на Грофу (карта була в багажнику) і їдемо далі. Я взагалі то думав, що Осмолода це вже кінець цивілізації (як Дземброня і Шибене), а виявляється що за Осмолодою ще довго йде дорога і ще є декілька сіл. Так ми доїхали майже в Дарів
Дивлюсь на карту, тут йде маршрут на г.Горган, пробуємо йти на неї. Але через півгодини вертаємось до машини і їдемо додому.
ну і фотографія для Віті, тут ще донедавна (до 1990-х років) функціонувала вузькоколійка, рельси і один вагон залишились.
Подобається ? Натискай +1
Теги: Карпати, Осмолода
6722—-
