“Жива” Стів Джобс – людина, яка мислила по-іншому
Тра 07

КукулМинулого місяця вдалось вирватись з Вовою (з яким я випив не один літр чаю, з’їв не один кілограм тушонки і натоптав не один мозіль в горах) і його дівчиною Настею на один день в гори. Взагалі то спочатку були плани поїхали в печери, але мені зручно було їхати через Коломию (щоб малого Вітька там залишити), то я переконав піти в гори. Кандидатів куди піти було декілька – Явірник, Тарношора, Кукул, зупинились на останньому (майже 7 років тому ми з Вовою вже були на ньому).

Отже, в суботу вранці зустрічаємо на залізничному вокзалі (Вова і Настя приїхали з Чернівців, то вони мене чекали вже біля години).
На вокзалі нас зустрічає оновлений поїзд (або якщо, по-правильному, то рейкобус) – PESA 630М.

PESA 630M

Заходимо в поїзд і рушаємо, одразу треба зауважити, що в поїзді чисто (поки-що), є електронне табло (але в кожному вагоні свій час). Але є 2 зауваження – перше – це високо залазити (особливо літнім людям), хоча ті сходинки мали би опускатись (але в нас чому стаціоінарні вони). І друге – важливе для туристів – нема місця на рюкзаки. Навіть я свій маленький рюкзак не зміг поставити на поличку.

За розмовами про все на світі час пролетів швидко, і ось, ми вже у Вороненці. Крім нас (з туристів) вийшла ще одна пара, яка планувала пройти Кукул. Кострич і ще піти на Гриняву. Вони виходять на маршрут, а ми йдемо шукати магазин. Магазин знаходить дуже близько від залізничної станції, але ніколи в житті не подумав би, що це магазин. Таке враження, що я в машині часу повернувся назад на 40-50 років (хоча я ще стільки не прожив), бо одразу згадав стару хату, де жила прабабка. Але, якби там не виглядав магазин, асортимент магазину пристойний :)
Магазин у Вороненці

Далі їмо і йдемо нарешті в гури (так 7 років тому нас тут питав один місцевий). Маршрут тут один – по колії до тунелю, далі наліво і дорогою.


Піднявшись трошки вище одразу стає видно Горгани – Хом’як, Синяк і Малий Горган
Хомяк, Синяк і Малий Горган

Довбушанка з Ведмежиком
Довбушанка і Ведмежик

Село Вороненка розкинулось внизу
Вороненка

Потім дорога заходить в ліс і ми замість того, щоб йти за велосипедним маркуванням вліво, вирішуємо піти іншою дорогою – прямо (навпростець), потім дорога виходить на вирубку, приходиться витягувати мапу і навігатор і вертатись назад на маршрут (вийшли прямо на г.Буковина).

Тут же знайшли лижу Мартена Фуркада. на якій він бігав на змаганнях в Холменколлені (цікаво, скільки людей, що лайкнуть цей пост напишуть в коментах, що за брєд про Фуркада я написав :) ).
Лижа Фуркада

Потім маршрут проходить мальовничим лісом
Ліс

Мімімішні фото Вови і Насті
Вова і Настя
Вова і Настя

Коротенький спуск до полонини Буковина і багато крокусів (або, якщо латиною – то Crocus heuffelianus Herb), але майже всі ще маленькі і закриті, через 2 тижні тут буде крокусовий рай.
А поки-що тільки таке
Крокуси

Зустрічаємо тут одинокого туриста з Рівного, який іде з Кострича у Вороненку, щоб сісти на рахівський поїзд (я його дезінформував, бо Вітя мене неправильно зрозумів і сказав, що той поїзд відмінили, якщо він це читає – ну нехай вибачить мені).
Одинокий турист

А чим вище (і тим паче в лісі), то стає холодніше
Ялинки

Ялинки

У лісі вже і під ногами сніг, а на снігу сліди невідомої чупакабри тварини, швидше за все вовка собаки (дякую treker’у)
Слід собаки
Слід собаки

Ще трохи мімімішних фоток

При виході з лісу на полонину Григорівка стає вже добре видно Петрос, а то ми все бачили його через дерева
Петрос
Петрос

Тут ми вирішуємо пообідати. Вова вирішив затестити свій пальник (між іншим, 7 років тому, якраз на Кукулі я тестив свій пальник). Варимо макарони, точніше пасту (яка має бути альденте :) ). Взагалі-то куховарить більше Вова. а я байдики б’ю, щось пробую фотографувати.
Приготування їжі

Панорама Петроса і Свидовця
Петрос і Свидовець
Петрос і Свидовець

На обід витрачаємо більше години. Не хочеться нікуди йти, а просто сидіти і споглядати Чорногору, яка здається на відстані протягнутої руки (7 років тому ми перевіряли наскільки це близько, йдучи з Кукула на Петрос, щось та рука виявилась дуже довгою :) ).

Так милуючись пейзажами помічаємо (Вова помітив), що йдемо трохи в іншу сторону від нашої мети – Кукула. Знову дивлюсь на навігатор і мапу – так воно і є, Раніше, коли ще тільки купив навігатор, то дивився на нього кожних 5 хвилин, а зараз раз в годину, або тоді, коли вже йдемо не туди :) Та і мапа є, але чи то ліньки витягувати чи якесь відчуття, що “я тут вже був, що там того Кукула”, чи просто заговорюємось і йдемо, куди ноги несуть.

Але краще пізно, ніж ніколи, коригуємо наш маршрут і йдемо по азимуту, щоб вийти на маркування.
Ось він Кукул.
Кукул


Звідси (полонина Григорівка і полонина Середня), один з найкращих видів (якщо не найкращий) на Петрос і Говерлу
Петрос
Петрос

Говерла
Говерла
Говерла
Говерла

А з місця між полонинами Лаб’єска і полонина Озірна ще кращий вид на Говерлу і Петрос (оце вже точно найкращий :) ).

Говерла
Говерла
Говерла і Петрос

Йдемо до вказівника
Вказівник

Трохи далі за вказівником дороги розходяться: одна на Ворохту, друга на Завоєлю. Я пропоную йти на Завоєлю, хоча на розвилці чоловік з групою дітей переконував нас йти на Ворохту (бо із Завоєлі важче добратись). Але я все ж таки хотів йти в Завоєлю і ми пішли туди (по-перше в Завоєлю ближче і я надіявся сісти на автобуси, що будуть їхати з Заросляка, з масового сходження на Говерлу, по-друге я хотів таки піднятись на той Кукул).

При підйомі на Кукул добре видно початок хребта Кострича
Кострич

І Говерлу
Говерла

Говерла

Сама вершина Кукула заліснена і якби не тріангуляційний знак, то можна би її було і пройти. А далі лісом тільки вниз і вниз, місцями дуже стрімко.

Ліс після Кукула
Ліс за Кукулом

О 18:40 ми вже на дорозі, 30 секунд перед нами проїжджає автобус, за яким Вова пробує бігти, але не встигає. Але через хвилину їде машина і на помах руки вона зупиняється. Виявляється хлопець турист і знає, що таке йти пішки цією дорогою. За кільканадцять хвилин ми вже у Ворохті, де встигаємо пройти 20 метрів і сідаємо у … шкільний автобус (ну ми ж в школі вчились, значить і їхати в ньому можемо :) ). Година їзди і ми вже у Яремчі, де безуспішно пробуємо ловити автобус до Коломиї. Не спіймавши транспорту йдемо на залізничний вокзал, де сідаємо на той самий поїзд, яким вранці їхали (в принципі, ми могли б сісти на нього і у Ворохті, але ми надіялись швидше доїхати з Яремчі, а з Яремчі після 19:00 в сторону Коломиї нічого). В Коломиї Вова і Настя сідають на автобус Львів – Кишинів.

За цей день пройшли (за навігатором) 17.7 км (але деякий час навігатор був вимкненим), то десь біля 19 вийде. За фітнес браслетом пройшли 22 км (це логічно, бо я ще ходив в Коломиї, у Вороненці без навігатора).

Трек Вороненка – Кукул – Завоєля

Мапа
map-voronenka-kukul-zavoyelya

Профіль висоти
profile-voronenka-kukul-zavoyelya

Теги: , , , , , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

*