Традиційно,як на кожному фестивалі – різні люди продавали різний товар – від різних китайських іграшок (куди ж без них) до цікавих хендмейдних – від дрібних сувенірів, до вишитих сорочок. Запам’ятались плетені вироби дівчини з Вижниці. В неї купили восьминога, що може бути сумним і веселим (якщо вивернути його навиворіт). Ще я одразу купив – це цапки, коники (називають їх по-різному) – вироби з сиру (дуже я їх люблю), зі специфічним смаком. Потім я побачив у однієї жінки “мегаконика” – такого великого бачив вперше.
В першій половині дня на фестивалі проводились різні майстер-класи: ляльки-мотанки, писанкарства, бодіарту, виготовлення дощівників (дощовиків). Дощовик (чи дощівник) – це такий музичний інструмент. В дерев’яну трубку перпендикулярно до стінок забивають дерев’яні шпички (тут хлопці взяли зубочистки). Потім всередину насипають дощу (гороху) і трубку “запаюють”. В результат при перевертанні інструменту чути приємний звук – ніби падають краплі дощу.
Також на фестивалі проводились середньовічні бої (здається 4 на 4) – цікаво для тих, хто ще не бачив, але мені після Битви націй було не дуже цікаво. На малій сцені відбувались народні танці – одні ми побачили – коли дівчата зі снопами на головах танцювали, а ірландські танці пропустили. В програмі було зазначено, що має бути майстерня анімації та фільмів – але її ми не бачили ніде.

Ближче до вечора, поївши смачного шашлику і випивши пива, ми пішли до вечірньої сцени. Під сценою я помітив, що загубив кришку від об’єктива. Ходив по території фестивалю, шукав її, поки не знайшов … в кишені куртки. На сцені почали виступали різні українські гурти. «Тарасова ніч», «Чумацький шлях», «Sюr Band», «Полюси», «Самі свої», «Green Silence» Щось особливого про них не можу сказати – такі собі середняки (минулого року музика була кращою). Правда багато хто відривався по повній – але багатьом було однаково – що там грає, головне, що було випито до цього.

Час від часу на сцені з’являвся отець Валерій Сиротюк, який в дусі американських пасторів спілкувався з гостями фестивалю і в той же час рекламував паломницьке турагенцію своєї дочки (збоку це виглядало не дуже гарно). Ще запам’ятався “виступ” якогось чиновника (прізвище Туз здається), який почав співати “Чорнобривці” і забув слова – для чого йому було лізти на сцену – хз.

Останніми на сцені виступали хлопці з Рівного – Ot vinta. Журавель, як завжди, спілкувався і підколював публіку. Хлопці виконали майже всі свої хіти – не було тільки “Попереду жахи-шляхи” і “Опля, картопля”. На заклик танцювати “Рок-н-рол для черепах” народ слабо відгукнувся – на Заході було краще. Ну і на біс – звичайно, що була “цибуля”.

Після музичної частини ще було фаєр-шоу – я, як і минулого року не встиг зайняти місце попереду, то бачив дуже мало, пробував фотографувати, піднявши руку над натовпом – перші 5 фотографій були просто чорними – я ніяк не міг зрозуміти, чому так – ніби і витримка більш-менш, а проблема була в тому, що забув зняти кришку об’єктива (не звик ще до нового фотоапарата).

Фотографії з фесту.

Вишиті сорочки	Вишиті сорочки	Бодіарт	Бодіарт
Майстер клас мотання ляльок	Лялька-мотанка з 3 розміром грудей	Виготовлення дощівника	Дощівник
Декор	Народні танці	Народні танці	Сумний-веселий восьминіг
Бджола	Їжачок	Дримби	Пегас
Купи слона	Інтервю	Учасниця танцю	“Мегаконик”
Троїсті музики		Sюr Band	Sюr Band
	Самі свої	Тарасова ніч	Тарасова ніч
	Green Silence	Green Silence
Охорона	Ot Vinta	Ot Vinta	Ot Vinta
Ot Vinta	Цьому хлопчику було нудно	Фаєр-шоу	Фаєр-шоу

Ще зняв одне відео, як дівчинка танцює

Після Viva Gazone почали виступ колорадівці, прозвучали пісні “Зима”, “Осінь”, “Сведер Boys”, “Корова здохла” і ще декілька композицій. Забігаючи наперед, скажу, що за вечір прозвучали майже всі їхні пісні – не було тільки “Фігурки” і “Чемпіонів любві”. Крім їхніх композицій вони виконували ще пісню “Прекрасное далеко”, яка була саундтреком (хоча тоді такого слова ще не знали) до фільму “Гостя з майбутнього” і колаж з більше, ніж 10 пісень (попса, шансон, рок – вийшло дуже весело). Потім перерва і вони виходять вдруге, щоб порвати зал. “Помідори”, “Рілля в ілюмінаторі”, “Гітар, гітар”, ну і звичайно “Піаніно”, “Тьотя Люба” і “Hot n Cold”. На біс виконують “Guitar, guitar” і закінчують ще одним саундтреком до мультфільму всіх часів і народів (хто жив в СРСР) “Ну постривай”. Насамкінець вокаліст Руслан Приступа “пішов по руках”.

На жаль, з фотками трохи вийшла лажа, я ще не звик до нового фотоапарата і часто автофокус при поганому освітленні лажав і спочатку я це не помітив. Потім я частково юзав мануальний фокус, частково автофокус і фотки ближче до кінця виявились кращими. Як кажуть перший млинець вийшов трохи глевким – треба звикнути до фокусу і знати, коли автофокус, коли мануальний юзати. Можливо треба було змінити метод фокусування на точковий (але хотілось драйвувати також – часу було мало, буду дома пробувати в різних умовах тестити). Відео я не знімав зовсім.
Наступна проба буде на Обнові – постараюсь, щоб фотки були кращими.

P.S. raw рулить, майже всі фото витягувались з нього.
P.P.S. Хочу футболку з колорадським жуком.

Гра на ланцюзі	Los Colorados	Los Colorados	Моя любов
Сергій ‘Хуна’ Масик	Ростислав ‘Рослик’ Фук (фото без обробки)	Ростислав ‘Рослик’ Фук	Руслан Приступа
Народ двіжує	Ростислав ‘Рослик’ Фук	Народ двіжує	Майже як Флака з Rammsteina

Першими виступали гурти Сонця Коло і Квітень руїн, якось особливо нічим не запам’ятались. Під час їх виступу небо затягнуло синіми хмарами і почався дощ, спочатку легенький, а потім проливний. Прийшлось ховатись у лісі, тим часом виступав гурт з Надвірни  ANEURYSM, що грають в стилі alternative grunge.

До того часу я вже сильно змок під деревами і попросився збоку в будку звукорежисера. Звідти я слухав виступ AsmodeuS’a – один хлопець грає, як він називає, instrumental metal, грає на гітарі класно, тільки інші інструменти, наскільки я зрозумів, то була фанера. Потім був гурт Знак води (знаково, що під час їхнього виступу лив проливний дощ). Під час виступу гурту, основна увага перемістилась на площу перед сценою, де витанцьовували у болоті 3 (згодом до них ще приєднались двоє) хлопців. Спочатку всі були чисті, але після першого падіння одного з них, все пішло по-іншому. Почались брудні танці. Хлопці вимастились у болоті повністю – з ніг до голови (далі є фото і відео цього). Дійшло до того, що хлопці їздили у болоті а-ля футболісти при забитому голі. Потім підійшли наші доблесні правоохоронці і причепились до одного з них, щоб він йшов геть звідси (хоча інші учасники були точно такими самими).

Потім сцену “окупували” івано-франківці. Першими з них були гурт Sandy – дуже сподобався їхній виступ, та й дощ уже припинився (але хлопці у болоті не припиняли свої танці). За ними виступав гурт Один. Потім FR.A.ME – суміш репу з хардкором (вони самі називають стиль alternativ rapcore), залишили двояке враження – деякі пісні сподобались, в деяких переважає складова репу (не сподобались зовсім). Інший світ запамятались коломийками і програшем Smoke on the Water.

А далі були хедлайнери – львівський гурт К402- веселі хлопці, що грають веселу музику. Виконали дуже багато своїх пісень, тільки не розумію, чому не було “Я ще живий”.

Наступний хедлайнер – Ніагара – для мене це було відкриття, hardcor’на група з дуже класним жіночим вокалом.

Далі ще мали виступати TheBigBen з Черкас і Кораллі з Франківська. По мене приїхали і щоби не йти пішки додому, я поїхав. 3 пісні TheBigBena я послухав – грають український рок-н-рол, трохи шкодую, що пропустив їх. А Кораллі - я вже чув неодноразово (і на Червоній Руті і на Заході)

В загальному фестиваль сподобався (склад учасників непоганий), але чи то недостатня реклама, чи наявність двох інших фестивалів спричинили таку малу відвідуваність, під вечір більше половини відвідувачі були місцевими жителями, половина з яких не була тверезою.
Якщо вас не цікавить музика, а ви полюбляєте відпочивати в санаторіях – вибирайте наш санаторий в Подмосковье недорого – один з кращих санаторіїв Москви.
Фото з “Цвіту папороті-2010″

Всі намети на фестивалі	Punks not dead	Звідти пішов дощ	Мумія з пивом
Найактивніші глядачі			Punks not dead
Знак води	Брудні танці	Брудні танці	Sandy
Греко-римська боротьба	Брудні танці	Брудні танці	Брудні танці
Sandy	Виховна розмова	Кросавчеги	Sandy
А ми танцюєм, а ми співаєм	Один	Один	FR.A.ME
К402	К402	Ніагара	Ніагара
Ніагара	Ніагара	TheBigBen	TheBigBen

Відео з “Цвіту папороті-2010″

Так починались танці

Так закінчились танці

Виступ AsmodeuS’а

Далі нас зацікавила можливість прокататись з вітерцем на тарзанці (здається так називається цей атракціон, коли між 2 деревами на відстані біля 80 м натягнутий трос). Першою пішла Оля, потім я. Чесно кажучи, вразило не сильно, думав швидкість буде більшою. ІМХО, важче і стрьомніше було лізти на дерево по канатній драбині і стояти на майданчику 1х1 м.

А далі була музика – чернівецьких “Пестицидів” ми пропустили. потім не пропускали нікого – “Ті, що падають вгору”, “Nameless”. Тут хочу висловити своє невдоволення дівчині-скрипальці, яка грала в обох гуртах – але вона не грала на скрипці, а тільки водила смичком у повітрі. Коли підійшли до сцени і почали знімати відео, як “вона грає” – вона розвернулась на 90°, щоб не було видно, як вона грає. ГАНЬБА.

Приємно здивував львівський гурт “Оратанія”, про яких я згадував після Заходу-2009 тільки за однією піснею “Дєвочка-мєнт”. Хлопці мають ще пару гарних пісень (особливо сильно в них зачеплена тема кукурудзи ).

А після Оратанії з’явились ВОНИ (яких я пропустив на Підкамені) – фолк-металісти з Києва – “Тінь Сонця”. Потужний голос, потужна музика, чорна атмосфера – ось що можна про них сказати. “Слався, мати Русь”, “Козача могила”, “В дикім полі” і, звичайно “Чугайстр”. На біс хлопці не вийшли – вони не встигали на київський поїзд (так сказали організатори, хоча Фліт також не виходив, хоч на поїзд і не спішив).

Сумні пісні Тіней Сонця змінились веселими запальними панк-роковими ритмами франківського Фліта. “Критик”, “Вийди моя мила”, “Лісні санітари”, “Моя планета”, “Чумак п’є” ну і, звичайно, “Їжачок”. Бісу традиційно нема.

Після музичної програми відбувся виступ ще одних “тіней” – Тіні вогню показали як потрібно жонглювати вогнем. Правда їх я бачив мало, бо місця було мало, а людей багато. Їхній “гарячий” почин не підтримала ватра, яка не хотіла горіти (дощ вдень намочив мокрі дрова) навіть із соляркою.

Козак	Чеканка монет	Ті, що падають вгору	Nameless
Nameless	Та сама скрипалька	Оратанія	Фанат Оратанії
Оратанія	Оратанія	Оратанія	Кирило Момот (Тінь сонця)
Сергій Василюк (Тінь сонця)	Тінь сонця	Кирило Момот (Тінь сонця)	Сергій Василюк (Тінь сонця)
Сергій Василюк (Тінь сонця)	Іван Лузан (Тінь сонця)	Сергій Василюк (Тінь сонця)	Сергій Василюк (Тінь сонця)
Сергій Василюк (Тінь сонця)	Володимир Новіков (Фліт)	Фліт

Концерт пройшов на ура – 2 години потужного звуку. Були виконані майже всі їхні хіти – Колизей, Кровь королей, Герой асфальта (моя улюблена пісня), Улица Роз, Раскачаем этот мир, Игра с огнём, Антихрист, Дай жару, Бой продолжается, Осколок льда, Беспечный ангел. Шкода, що не було Штиль, Возьми мое сердце и Кровь за кровь.

Якщо ви хочете прочитати більше про Арію – читайте Что за группа АРИЯ?

Дубінін, Холстінін, Беркут – молодці. Особливо останній – 2 години активно рухатись по сцені (через це його дуже важко було сфотографувати) не у кожного би вистачило сили (хоча ІМХО він скопіпастив стиль повністю у Мангуса Янга із AC/DC).

Запам’яталось, що у Беркута була цікава синьо-жовта нашивка “Беркут МВС” і як він танцював танок – чи то гопак, чи лезгінку.
Відео не знімав, є пару нормальних фото (було темно, витримка була нереальною, спалах прийшлось виключати, бо заряд батарейок був майже на нулю).

Сцена	Дубінін і Беркут	Беркут	Беркут
Сцена	Беркут	Беркут	Беркут
Сцена	Холстінін	Свій серед чужих, чужий серед своїх	Беркут, Дубінін
Холстінін	Беркут	Тріо	Арія
На подіумі

Игра с огнем – дякую Вані Осіпову.

Фото нема, бо я дуже чесний (наївний). На квитках було заборонено приносити відео, фотоапаратуру, то я і не взяв (хоча від нас було і так далеко до сцени). Відео можна знайти на ютубі і на торрентс.ру.

Що не сподобалось – організація, з другої фан-зони було погано видно і не було екранів, але це в порівнянні з емоціями, що були отримані під час концерту – дрібниці.

Урочисте відкриття фестивалю було 17 вересня на центральній площі. Виступали Марія Бурмака, Тартак і Плач Єремії. Після відкриття ми пішли у Літній театр, де завершували виступ конкурсанти у жанрі іншої музики – виступав гурт “Верховна зрада”.

Наступного дня відбувався концерт патріотичної пісні – “Незламні”, на який, ми, на жаль не попали, там виступали такі відомі виконавці, як “Мертвий півень”, “Кому Вниз”, “Плач Єремії”.

В суботу ввечері відвідали концерт “Українці всіх країв – єднайтеся!”, на якому виступали “Тартак”, сестри Тельнюк, дует Писанка (що витворяв на цимбалах Іван Кавацюк – це просто фантастика). Завершав концерт “Тартак”, під який майже всі глядачі уже не сиділи, а танцювали, стрибали і т.д. На цьому концерті трапився один казус: хлопець зірвав плакат “Бутирки”, якими був обвішаний Літній театр і його мєнти спіймали і заставили біля входу тримати плакат в руках. (на час проведення фестивалю “Червоної рути” могли б плакати Бутирки зняти).

Наступного дня відвідали ярмарок народних ремесел на вулиці Кобилянської, також відвідали музей де продавали багато різних виробів (про це в окремому пості пізніше). Далі пішли в Літній театр, де відбувався ГАЛА-концерт переможців Червоної рути 2009р. Ближче до 5 години ми пішли на стадіон “Буковина”, де зібралось багато людей. Пройшовши 2 кордони міліції, попали на стадіон. Вирішили йти під саму сцену, там була велика черга людей, всі проходили через металошукач. Ще раз перевірили, чи нема нічого забороненого у наших рюкзаках і впустили нас.

Концерт розпочався з виступу Президента України Віктора Ющенка, який привітав учасників, глядачів фестивалю.

Першими на сцену вийшли хлопці (не памятаю їхню назву), стиль яких сильно нагадує стиль Піккардійської терції. Відіграли одну пісню і замість них вийшли інші виконавці. Слід зазначити, що кожен виконавець співав максимум 3 пісні – такий був щільний графік концерту. Наступним виступав київський гурт “Полікарп” (2 місце у жанрі рок-музики на фестивалі), його я чув вперше цього року на фесті у Підкамені. Полікарпа на сцені змінив гурт “Дахабраха“. Гурт грає етно-хаос (за їхніми словами). В їхній музиці переплелись культури різних країн світу (до складу їхніх інструметнів входять індійська табла, буддистський гонг, віолончель, маракаси ) Передати цю музику словами неможливо – її треба тільки чути. Наступні на сцені – івано-франківські “Кораллі”, який я бачив вживу на Заході-2009. Кораллі, також як і Полікарп зайняли 2 місце у жанрі рок-музики.

Наступні учасники – київський “Солома-гурт”, які отримали гран-прі фестивалю з рук Президента першого Національного каналу Василя Ілащука.

Далі – золотий голос України – тендітна Катя Chilly. Перший раз в житті я чую такий високий голос. (наступного дня на вул. Кобилянської проходила повз нас Катя із контрабасистом – якого я впізнав – у нього оригінальний вигляд, а Катю не впізнав ). Наступні виконавці – веселі хлопці “Гуцул Каліпсо“, “Крихітка Цахес“, “Вій“. Марічка Бурмака. Після них – “Мертвий півень” кукурікає “бютіфул Карпати”. “Кукурікають” просто суперово.
Після “Мертвого півня” виступає разом із симфонічним оркестром культова група України “Кому вниз“.  “Вийди, змучена людьми” в дуеті з симфонічним оркестром звучить фантастично. Потім ще “Суботів” і замість комувнизівців виходить Тарас Чубай з Плачем Єремії. Виконує свої класичні пісні “Вона”, “Я піду в далекі гори”. Весь стадіон співає разом з ними. Після Чубая на сцені Тартак, виконують як свої пісні, так і в дуетом з Катею Чіллі пісню “Понад хмарами”. Завершає фестиваль неперевершені Воплі Відоплясова. Фінальним акордом фестивалю стало виконання гімну України на баяні Олегом Скрипкою і виконання всіма виконавцями пісні Тараса Петриненка “Україна”.
Фотографії з фестивалю:

Сцена	Полікарп	Полікарп	Без коментарів
Дахабраха	Кораллі	Кораллі	Соломагурт
Віолончеліст Каті Чіллі	Катя Чіллі	Катя Чіллі	Гуцул Каліпсо
Крихітка Цахес	Крихітка Цахес	Крихітка Цахес	Без коментарів
Марічка Бурмака		Мертвий півень	Мертвий півень
Мертвий півень	Мертвий півень	Мотор’ролла	Брати Золотухіни
Кому Вниз	Кому Вниз	Партитура	Кому Вниз
Кому Вниз	Тарас Чубай	Тартак і Катя Чіллі	Тартак
Кореспондент польського радіо, яку я засліпив спалахом	ВВ	ВВ

Радослав-шоу.

Якраз в ці дні в Чернівцях проходив фестиваль “Червона Рута”, але саме в цей час було мало цікавого і ми поїхали сюди, мене особисто, більше цікавив “Океан Ельзи”, ніж сам центр. Спочатку виступали місцеві виконавці, люди відверто нудьгували. Потім відкрили центр і всі хлинули туди. Ми також пішли туди подивитись. Центр вразив своїм шиком. На першому поверсі суперовий фонтан, біля якого грав симфонічний оркестр. Правда, шум води приглушував звуки Штрауса. Також тут розташований льодовий майданчик на 1100 кв.м. На другому поверсі кімнати з безліччю більярдних столів (68 здається, писало на рекламі), боулінгові доріжки (25), 4-D кінотеатр, скеледром, космічна кімната (не бачив, не знаю, що там). Багато писати про центр не буду, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто раз почути. З вікон другого поверху ми побачили на сцені Святослава Вакарчука і поспішили до сцени. “Океанельзівці” відіграли 7 пісень, серед яких: “Сосни”, “911″, “Зелені очі”, “Я не здамся без бою” і ін.
Фото з центру і з концерту

Фонтан	Більярдні столи	Більярдні столи	Столи зі Штутгарта
Боулінг	Вітражі	Оркестр	Загальний вигляд
Загальний вигляд	Славко Вакарчук	Славко Вакарчук	Океанельзівці літають
Океан Ельзи	Океанельзівці літають	Океанельзівці літають	Славко Вакарчук

Купивши заздалегідь квитки на фест і на поїзд, в суботу вранці ми (Валя і я) вирушили до Львова. З Чернівців цим самим поїздом їхали Рома, Саша і Леся, тільки в іншому вагоні. У Франківську в наш вагон підсіли Оля і Вова (з якими познайомились на Підкамені), які везли наші квитки на фестиваль. Час до Львова пролетів дуже швидко. У Львові нас чекав Андрій і разом пішли на автобус до Звенигорода. Але не все так просто було, як ми думали. Обміняти наші квитки на пов’язки було не можна, за банальної відсутності пов’язок (одноденні були, дводенні закінчились), а в автобус без пов’язок не впускали. Квитки мали привезти через 10-15 хвилин. Так ми простояли на львівському вокзалі півтора години (за той час купив квитки додому на нічний поїзд). Нарешті домовились, що стрічки на пов’язки обміняють у Звенигороді (чому так зразу не зробити). Їхали у Звенигород весело, цілу дорогу у маршрутці жартували, співали пісні (зокрема “Тиху” ТІКа). Тобто з організацією фесту не склалось ще з самого початку.

Через хвилин 40 прибули в Звенигород, на сцені чекались гурти. Розклали намети, принесли дров (бузини, тому що дров, які привезла машина вже не було), води (між іншим по воду прийшлось йти в село, бо в кранах не було тиску – ще один камінь в город організаторів) На сцені виступали різні гурти – XY4, Серцевий Напад, Брем Стокер. Народ потрошки розігрівався. Публіка була різномантіна, запамятались 3 хлопці, що стояли поруч – один в противогазі, інший в німецькій касці, третій з номерами від мотоцикла на куртці.

Потім вийшли хлопці з Тернополя – Los Colorados. Всі учасники гурту були одягнуті у ковпаки а-ля Гаррі Поттер. Хлопці виконали свої традиційні пісні “Кохана”, “Ровер Україна”, “Помідори”, “Піаніно”, “Чорна любов” Під час їхнього виступу я зірвав повністю голос, особливо під Hot & Cold. Ну і, звичайно “Тьотя Люба” на біс. Після Los Colorados ми пішли знову до наметів, там виступали Сонцекльош, НеДіля.

На Флітів ми повернулись. Виступ хлопців з Франківська пройшов на ура. “Однозначно”, “Лісні санітари”, “Спаплюжений”, “Диво гриб”, “Таблетка”, “Критик” і звичайно улюблений “Їжачок”. Ми думали, що на сьогодні це вже останній гурт, але ведучий оголосив, що наступними будуть виступати The Вйо. Мені, особисто, після Флітів The Вйо здались дуже нудними. Захотілось спати під таку музику, дочекались ще “Зір” і пішли до наметів.

Довгий час ще сиділи навколо вогню біля наметів. Запамятався один хлопець, який шукав “панковську палатку” і 4 рази підходив до нас з різних боків (ходячи кругами) і питав чи не знаємо, де вона.

Наступного дня до обіду робити було нічого – назбирали дров, ходили по території фестивалю, купили футболки Захід – Sex, Drugs and Rock&Roll. Пішли в музей історії древнього міста Звенигород. Валя, Андрій і я у музей не йшли, бо були тут 2.5 місяці тому. Потім посиділи на березі місцевого озера. Прийшла компанія з 10 чоловік і виконали “Кафельний пам’ятник” Перкалаби у своїй обробці (відео далі). Потім почався концерт. Знайомі волонтери (ті що міняли квитки на повязки сказали, що Юркеша і Qarp’и не буде. Концерт розпочався біля 5 години. Запамятався виступ київської Оратанії (особливо пісні “Рожевий холодильник” і “Дєвочка-мєнт”) – хлопці оригінально були одягнені – в сімейних трусах, франківських Кораллів, особливо їхнього трембітаря. Накінець вийшли Ot Vinta. Вони просто порвали публіку. Такого голосу, який має Юрій Журавель я ще не чув. Ну і заводили вони публіку нехило. Чого вартують такі пісні, як “Дупотряска”, “Дарма я наївся цибулі”, “Не мала баба клопоту”, “Шуруй”, “Опля Картопля”, “Міцні засмальцьовані руки”. А під “Rock&Roll для черепах” майже все поле танцювало. 2 рази хлопці виходили на біс, остання пісня, яку Журавель співав своїм громовим голосом (разом з усім полем) була “Попереду жахи-шляхи”. Під час виступу гурту біля самої сцени помітив двох стареньких жіночок, які уважно слухали виступ гурту (цікаво, чи залишились вони слухати hardcore – а може вони тільки на нього і прийшли ). Після Ot Vinta завершав виступ на фесті рівненський hardcore гурт Мій батько п’є. Ми пішли до наметів, взяли свої речі і пішли шукати автобус, щоб доїхати до Львова. Біля зупинки автобуса вишикувалась черга, але автобус зупинився не там, де стояли люди і всі забули про своє місце в черзі, ринулись до автобуса. В автобус ми не вмістились, але водій пообіцяв, що приїде, якщо назбирається людей ще на один автобус. Пізніше прийшов один з організаторів, що займався автобусами і сказав, що автобус приїде обов’язково (хоча під час концерту оголошували неодноразово, що будуть постійно курсувати автобуси від 24 до 4 години). В другий автобус вмістились всі, але прийшлось стояти всю дорогу до Львова. У Львові були о 2:30. Сіли на поїзд і додому.

Якщо порівнювати цей фестиваль із Підкаменем, то організація тут була гіршою:
- проблеми з водою;
- затримка із квитками першого дня;
- відсутність автобусів;
- біотуалети, які другого дня уже були “повними”.
Хоча, як для першого фестивалю – то все це можна пробачити.

Відвідувачі фесту	Los Colorados	Los Colorados	Los Colorados
Ранок у наметовому містечку	Оратанія	Кораллі	Кораллі
Кораллі	Ot Vinta	Ot Vinta	8369 ЛВБ
Бабусі слухають Hardcore