yAnTar блог - про моє життя

Rammstein

yAnTar — Sat, 13 Mar 2010 22:39:18 +0000

У 2010 р. проходить тур німецької групи Rammstein на підтримку свого нового альбому Liebe ist für alle da. 9 березня вони завітали у Київ. Я не міг не відвідати їхній концерт, заодно ще мав і інші плани у Києві (про це буде пізніше – поки-що операцію перенесли на понеділок 15 березня). Отже, вирішивши всі свої справи у понеділок ми вирішили до МВЦ, що знаходиться біля станції метро Лівобережна.

Біля 19:00 ми були перед входом. Народу багато, черга взагалі не рухається – організація була поганою, відкриті були тільки одні двері і з такою чергою ми мали шанс попасти всередину після закінчення концерту. В той час, коли більшість людей стояли в черзі в приміщенні виступали норвежці Combichrist. Для кого вони виступали – незрозуміло.
На вулиці ставало холодно, народ почав скандувати – починали від “Ганьба” і закінчували “Пі.ари”. Пізніше відкрили ще декілька входів і все пішло набагато швидше. Ми швидко перебігли в лівий край і через 5-10 хвилин черги (до цього стояли десь біля години) зайшли всередину. Пробитись до початку другої (кінця першої) фан-зони нам не вдалось, тому стояли трохи позаду основного натовпу. Якщо йти наступного разу на концерт, то обов’язково потрібно брати квитки в першу фан-зону, бо з другої видно слабо (ріст у мене невисокий, добре, що Вова час від часу брав мене на спину ). Приблизно через півгодини почався концерт.

Rammlied- на сцену виходять учасники групи – Тіль у костюмі м’ясника і пішло-поїхало.

Bückstabu – пісня з нового альбому.

Waidmanns Heil – особисто мені ця пісня подобається – особливо агресивний приспів Die Kreatur muss sterben.

Keine Lust – народ відривається на повну. Всі хором кричать Ich hab keine Lust.

Weisses Fleisch – Флака виконує свої “дикі танці”. Тіль ловить його і “вбиває”.

Feuer Frei – коментувати напевно не потрібно – море вогню (3 вогнемети) і драйву.

Wiener blut – новий альбом – мене особисто не чіпає.

Frühling in Paris – французький вальс, улюблена пісня Вови з нового альбому.

Ich Tu Dir Weh – Тіль ловить Флаку, кидає у ванну і заливає його вогнем з бідона, піднявшись на постаменті. Але Флака воскресає у гламурному блискучому костюмі.

Du Riechst So Gut – одна з кращих пісень групи.

Benzin (одна з моїх найулюбленіших пісень) – знову Флака страждає, Тіль його підпалив.

Links 234 – зал дружньо марширує, особливо ті, хто відкосив від армії (маю на увазі себе ).

Du Hast – всі скандують Du hast mich gefragt und ich hab nicht gesagt.

Pussy- Тіль стріляв зі сцени з пушки папірчиками.

Крістоф кидає в зал свої палички і рами йдуть зі сцени. Але це ще не кінець. Вони повертаються і ще з якими піснями.

Sonne – одна з кращих їхніх пісень, весь світ рахує до 10 в той час, коли сходить Сонце.

Haifisch – Крістіана запускають в зал на його лодці (я чекав на Seemann). “Поплававши” по залу він підняв синьо-жовтий стяг, чим зірвав бурю аплодисментів.

Ich will – Старий добрий хіт, він хотів бачити наші руки – він їх побачив, він хотів піти під аплодисменти – саме так і пішов.

Engel – Тіль з величезними крилами, з яких валять снопи вогню. Це потрібно бачити.

Все – це остання пісня. Учасники виходять і прощаються з Україною. Тіль говорить щиро дякую, спасибо, thank you, danke schön. Концерт закінчено, шкода, що не було Mutter, Ohne dich, Rosenrot, Asche zu Asche, Mann gegen Mann. Але впихнути всі пісні також не можна. Нічого, думаю, що вони ще раз приїдуть в Україну і, можливо, будуть саме ці пісні, а наступний їх концерт в Україні точно не пропущу.
Фото нема, бо я дуже чесний (наївний). На квитках було заборонено приносити відео, фотоапаратуру, то я і не взяв (хоча від нас було і так далеко до сцени). Відео можна знайти на ютубі і на торрентс.ру.
Що не сподобалось – організація, з другої фан-зони було погано видно і не було екранів, але це в порівнянні з емоціями, що були отримані під час концерту – дрібниці.

Соняшник

yAnTar — Sat, 13 Mar 2010 11:37:20 +0000

Здається, що машина часу в Україні точно знайдена, бо крім торта, який до нас прибув з майбутнього вчора купив соняшник урожаю 2009-2010 років. Точно прибув з майбутнього, або в Україні сіють озимий соняшник.
Фото клікабельне.

У Київ

yAnTar — Sun, 07 Mar 2010 15:57:47 +0000

Завтра їду в Київ, 9 березня (в мій день іменин ) там буде проходити концерт відомої німецької групи Rammstein, а потім йду на обстеження (а після нього, напевно, на операцію) з моїми кистями (вже більше 2 років маю КТС).
Після операції деякий час сидіти за комп’ютером не буду (не знаю, як переживу це), писати на блог також не буду.

Загадка

yAnTar — Wed, 03 Mar 2010 19:05:34 +0000

Сфотографував вдома таку штуку, відгадайте, що це. Фотографував звичайним фотіком Canon Powershot A 620, червона підсвітка – це результат роботи ліхтарика

Каркассонн. Середньовіччя

yAnTar — Mon, 15 Feb 2010 17:58:47 +0000

Недавно на хабрі проскакувала стаття про сайт з настільними іграми. Прочитав статтю і здивувався, скільки різних настільних ігор зараз існує (дитиною дуже любив грати в різні настільні ігри – Менеджер, Монополія, Збирачі мінералів і т.д.). Вирішив купити одну з настільних ігор. Вибір – Каркассонн(Carcassonne) Середньовіччя. Чому саме ця гра ? Гра одержала багато різних нагород, продано більше 5 млн. копій по всьому світу, має різні доповнення (які хочу купити). Гра на ebay.de обійшлась в 5 € (у нас біля 300 грн). Вчора зіграли із знайомими 4 партії, гра дуже сподобалась.

В гру входить 72 квадрата ділянок землі, 40 фішок (5 кольорів), поле шкали підрахунку очок і правила гри ((різниці між оригінальною і локалізованою версіями нема, тільки правила на німецькій мові).
Суть гри полягає в покроковому складанні ігрового поля і розташування на ньому своїх фішок. В залежності, від того, куди ви поставите свою фішку – вона стає монахом, лицарем, розбійником або селянином. В гру можна грати від 2 до 5 учасників, віком від 8 років. Багато про правила писати не буду, адже краще один раз спробувати, ніж 100 раз почути.

Лижі – спроба № 2 – Сонячна Долина Горбово

yAnTar — Sun, 31 Jan 2010 14:31:57 +0000

Після відвідин в суботу 2 водоспадів в с. Нагіряни, щоб не сидіти вдома вирішили поїхати на лижі. Чули, що у Боянах в комплексі Сонячна долина відкрили траси – і їхати від Чернівців недалеко – тому їдемо туди. До Боянів доїхали маршруткою (відчуття у маршрутці – свій серед чужих, чужий серед своїх, певно українську мову там розуміли тільки ми троє). У Боянах нас підібрав Роман і вже машиною (вшістьох) поїхали у ту саму Сонячну долину.Від дороги їхати ще 6 км, маршрутний транспорт туди не їздить. Ну нічого – доїхали туди, заплатили 10 грн за в’їзд, пішли шукати прокат. Заходиш в приміщення, де здають лижі, а там великий календар – вас вітає Янукович. В прокаті купа людей – стали в чергу до каси, поки дійшла черга оплачувати – закінчились лижі (бордів нема взагалі), почала утворюватись друга черга, щоб здати квитанції і отримати гроші назад. Бардак там повний. На підйоминку черга ще більша – чи в них там щось не працювало, чи що (дуже довго перевіряли скіпаси), але на бугель – запускали через трьох – людина поїхала, потім 3 порожніх крісла і знову людина. Спуски також не сподобались, як зроблені – спуски виходять на стежку, якою люди ходять – і на неї спускають з трьох боків лижники, як сказав Роман або Серьога, що відчуваєш себе кеглею в боулінгу. Висновок – сюди можна їхати тільки зі своїми лижами і тільки тоді, коли там все налагодиться більш-менш (явно не цього року).
Вирішили їхати в Горбово – вшістьох не дуже комфортно і боязко, щоб міліція не оштрафувала за перевищення кількості пасажирів. Доїхали без проблем. Їдеш по дорозі і відчуваєш, що ти не на Західній Україні – всюди біг-борди Януковича (як і в Сонячній долині). Пішли брати лижі – є 3 типи лиж – A, B i C. Як нам пояснили різниці між B i C класом майже нема, а за А клас в 2 рази більше платити не хотіли (з нашим рівнем катання). За 60 грн (у Мигово за 80 грн дають більш-менш пристойні лижі) ми отримали лижі 2000-2001р. випуску (мені взагалі попались гламурні біло-рожеві лижі з мікі-маусом), погнуті палиці. Ніхто не питає ні вагу, ні висоту – лижі дають на шару Дімі попались вищі від нього лижі (попросили поміняти лижі – поміняли). Серьозі не повезло – сноуборди хоча і були, але всі поламані – він поїхав додому. Далі купили скі-пасс і картку за 100 грн (причому скі-пасс купувати обов’язково) і пішли кататись. Спуск тут один (другий для дітей). За 6 хвилин встигали спуститись і піднятись на бугелі. За 4 години спустились разів 25 – в кінці вже надоїло – спуск короткий і одноманітний. Що дуже не сподобалось – це наглість місцевих (особливо дітей), коли лізуть без черги на підйомнику, штовхаються – хіба не вчать їх елементарних правил поведінки. Висновок – у Горбово більше їхати не буду, для першого разу туди можна їхати, але зі своїми лижами (я так думаю, що всюди треба їхати зі своїми лижами), а не тими дошками, що там дають.
Фото моїх нема – на морозі у моєму фотоапараті здохли батарейки, є кілька фото від Олі.

Лід на деревах

Лижники

Ось такі у мене гламурні лижі

На цих лижах ми катались

Зимові водоспади – Джуринський і Дівочі сльози

yAnTar — Sun, 31 Jan 2010 11:49:38 +0000

В урочищі Червоне я бував декілька разів – але або літом, або восени. Мій знайомий (живе в с.Нагіряни) запрошував мене декілька раз зимою приїхати до нього. Але або часу не було, або обставини так складались, що не виходило ніяк. Цього року вкотре він запросив приїхати до нього, тим більше, що після сильних морозів (останніми тижнями було до -30°) Джуринський водоспад замерз. Все, рішення прийнято, в п’ятницю ввечері їдемо до нього.Останній автобус в тому напрямку з Чернівців – Чернівці – Рівне, через півтора години ми на зупинці Бересток, далі машиною ще біля 10 км і ми в Нагірянах. Вечеря, домашнє вино, згадки про спільно прожиті 4 роки у гуртожитку – так непомітно прийшла 4 година ночі. Пора вже спати. Ранком о 10 годині підйом – ми йдемо до водоспаду. Півгодини ходьби лісовою стежкою і ми біля водоспаду. Виглядає водоспад просто супер (перший замерзлий водоспад, який я бачив вживу), йдемо по льоді на острів посередині водоспаду. Лід міцний – не тріщить, хоча якби і тріщав – там неглибоко – по коліна . Йдемо до самого низу – переходимо знову по льоду річку Джурин. Фотографуємо(сь).
Йдемо до другого водоспаду – Дівочі сльози (то місце місцеві називають Пустельник). Йдемо стежкою (менш протоптаною, ніж до Джуринського водоспаду), в лісі видно сліди різних тварин, Вован нам розказує, де косуля, де заєць, де ведмідь (жартую, ведмедів там нема). 20 хвилин ходьби і ми на Пустельнику. Навіть не думав, що побачу тут таке диво. Величезна льодова брила з голубуватим відтінком висотою 5 м постає перед нами. А літом – тут тече маленький струмочок. Фотографуємо і вирушаємо назад. У Вована народжується ідея – давайте я вас поведу не тією стежкою, куди ми йшли, а через Лису гору. Йдемо спочатку стежкою, потім дорогою, якою возять (крадуть) дрова, потім знову стежкою, а потім ми самі уже робимо стежку. Ноги повністю мокрі (взутий я у звичайні черевики і одягнений у джинси). Хвилин 15 такої ходьби (часто з елементами акробатики і присідання на м’яке місце) і ми виходимо з лісу. В лісі було видно чисельні місця, де нарили землю кабани (навіть не думав, що є ще місця, де зустрічаються так часто сліди тварин – у Карпатах за цілий рік не бачив жодного разу). Ліс закінчився, ура – далі нормальна дорога. На башти йти нема жодного бажання, та й був я там уже декілька раз – останінй раз – 2 місяці тому.
Йдемо до хати, сушимо ноги, черевики. Їдемо на автобус (виїжджаємо з повороту прямо перед ним), повезло, що виходили люди на зупинці і ми встигли на нього (якщо б секунд на 30 пізніше – були б не встигли). Швиденько доїжджаємо в Чернівці (у Заліщиках він був о 17:32, а за розкладом в цей час він мав бути на зупинці, де ми його чекали). Відвідини зимових водоспадів вдались на п’ятірку. Потрібно ще поїхати зимою на ті всі водоспади, де бував літом. Наступної зими зроблю це обов’язково.

Далі, традиційно короткий фотозвіт. Частина фото мої, частина Николяка Володимира (у нього Olympus E400).

Джуринський водоспад – 1 ярус	Джуринський водоспад – 1 ярус	Джуринський водоспад	Джуринський водоспад – низ
Джуринський водоспад – низ	Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози
			Загальний вигляд
Башти	Вид з лісу	Костел	Башти
Зимовий ліс	Хрест (місцеві кажуть, що такі хрести ставили, де ховали хворих на чуму).	Лиса гора	Джуринський водоспад
Джуринський водоспад	Листок	Червоноградський каньйон	Ідол в печері пустельника
Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози	Водоспад Дівочі сльози	Урочище Червоне
Тут починається водоспад		Башти	Костел
Башти	Дерево-хрест	Прощальне фото	Прощальне фото

Джуринський водоспад

Дощ при -28

yAnTar — Wed, 27 Jan 2010 09:43:58 +0000

В Україну прийшли сильні морози. В понеділок і вівторок – було до -30 вночі і до -20 вдень (в четвер потепління до -12 °C ). В мене на сторінці гугла стоять різні гаджети, в тому числі і погода. У вівторок погода була дуже цікавою – -28 і дощ, цікаво, як дощ може йти при -28. В середу зайшов – те саме, тільки -19 і дощ, вирішив зробити скріншот і запостити. Я думав, що подібні ляпи з погодою бувають тільки з нашими гісметео і метеопрогами, а виявляється, що і в гуглі буває, хоча неясно, чи гугл тягне погоду у когось, чи сам прогнозує.
P.S Їм потрібно поставити перевірку if ($temp < -15) $rain = 0;

Мигово – перший раз у перший клас

yAnTar — Tue, 19 Jan 2010 19:41:42 +0000

Ще минулої зими купив абонемент на Буковель, Але через хворобу коліна так і не судилось поїхати на Буковель. Зараз з коліном все ок, отже їдемо на лижі (я з Валею на лижі, Серьога – на борд). В суботу купили необхідний одяг і вперед. Так як нам з Валею потрібно було бути зранку (через вибори) в Чернівцях – то вирішили їхати поближче – в Мигово, тим більше траса там нескладна – а досвіду катання з нас не мав ніхто (своє катання 15-річної давності не вважаю досвідом).Отже, відвідавши зранку виборчу дільницю ми зустрілись з Серьогою на вулиці Сторожинецькій. Тут мене підстерегла перша несподіванка цього дня – на рахунку мобільного закінчились гроші, а потрібно було до Серьоги зателефонувати. На щастя, зараз на вулицях є багато людей, які надають за символічну суму цю послугу. Тут же і виявилась друга несподіванка – ми забули вдома половину грошей, проте в куртці, яку привіз Серьога була рівноцінна сума грошей, так що тут все нормально.
Далі сідаємо в автобус до Сторожинця (на автобус до Мигово ми не встигали апріорі) з надією в Сторожинці спіймати щось попутне. В Сторожинці виходимо, питаємо людей, де зупинка, щоб чекати автобуси в сторону на Мигово – нам показують автобус, який проїхав 5 секунд перед нами – він їде в сторону Мигово. Біжимо за автобусом – за відомим законом – не встигаємо (хоча й на краще). Чекаємо на зупинці біля 30 хвилин – під’їжджає бус, який їде в сторону Мигово, доплачуємо водієві по 10 грн – і він нас завозить під саму базу. Ура.
Ще під час поїздки я не міг знайти свій телефон, хоча він явно дзвонив десь в рюкзаку. Через декілька хвилин виявилось, що мій телефон поїхав назад з бусом, Серьога почав дзвонити на телефон, трубку підняв хлопець, що їхав у бусі і за 15 грн (водієві на бензин) телефон успішно повертається до мене. Тут взяли на прокат лижі (насилу взув черевики, як через хвилину сказали роззуватись, щоб налаштувати один) і пішли кататись. Бугелем не їздили, піднімались ногами і вчились спускатись по не досить крутому (для нас) спуску. Мені на лижах було трохи простіше (взагалі впав тільки 4 рази ), Серьозі на сноуборді трохи важче – він вирішив взяти інструктора. Взагалі то покатались (як для першого разу) нормально, наступного разу треба піднятись на бугелі вище і спускатись звідти. Від Мигово враження приємні – гарні краєвиди, відносно небагато людей, нижня частина траси проста (для нас як початківців це було важливо), тільки казав Серьога, що руки треба повідривати тим людям, що рисували план-схему Мигово на сайті (або вони не знають, де ліва рука, а де права). Наступного тижня (тільки би була гарна погода) обов’язково їдемо на лижі.

Додому доїхали без проблем (тільки чуть не забули фотоапарат, який випав у маршрутці), а вдома нас чекала найбільша несподіванка за весь день – ключів від квартири у нас не було – вони залишились всередині (і накінець від морозу здохла батарея в телефоні) . Перший поверх трохи високо, за допомгою табуретки і поліна (годину на морозі відкривати вікно було трохи холодно) із зовнішнього вікна на кухні штапіки зняли, а з внутрішнього ніяк. Прийшлось перекваліфікуватись у ламайстера – вікно розбив (наступного дня вже вклали) і заліз на кухню. Сюрприз з ключем був цього дня (явно не мій день, дивно що на Мигово нічого не сталось зі мною ) не останнім – виявилось, що фотки (яких і так багато не було) були зроблені при ІСО 400 – зернистість дуже висока.

Мигово	Мигово	Сноубордист Серьога	Мигово
Траса	Мигово	Юний сноубордист	Мигово
Черепаха	Мигово

Календар на сайті НБУ

yAnTar — Sat, 16 Jan 2010 19:01:57 +0000

Вчора потрібно було дізнатись який курс євро був місяцем раніше, зайшов на сторінку сайта НБУ, де є ця інформація. Сторінка ще зроблена фреймами, які зараз ніхто (майже ніхто) не використовує (ще є сайт ЦВК також на фреймах). Але зараз не про це. Мене зацікавив календар з вибором дня. Зроблений він унікально – 35 input type=”text”, на всі з яких навішана подія onfocus, а на інпут, куди вставляється вибрана дата навішана така подія onfocus=”this.blur()”. Розробники полінувались (або швидше за все не знають, що таке regexp) зробити перевірку хоча б на число введених даних, а то вводимо беліберду – а вона зображається у полі пошуку. Робили сайт певно студенти, а грошей відмили мільйони. Який банк (їхній сайт) – такий і курс.