Цілий день ми катались тільки на цій одній трасі, хоча до Драгобрату неприпустимо слово траса – хочеш їдеш вправо, хочеш вліво, хочеш вниз, найбільше сподобалось їхати між ялинками, обліпленими снігом, а потім виїжджати в такий собі жолоб і там зі стінки на стінку переїжджати. Схил був досить укатаним (але не такий як на Буковелі – місцями були горбики, на яких можна підстрибувати, але льоду взагалі не було) і пухляку майже не було. Один раз заїхав далеко в ліс, потім ледве звідти вибрався – в лісі снігу дуже багато. Покатались до 16:00 і пішли в наш котедж.

Котедж досить непоганий, тільки погано працює змішувач в душі на 3 поверсі (але це все дрібниці, порівняно з враженнями від відпочинку). Потім вечеря, трішки коньяку, гра в покер і Saboteur. Спочатку дуже хилило на сон (бо на цей день спав тільки 3 години), але потім відкрилось друге дихання і в Saboteur ми грали до 12 години ночі. Було дуже цікаво і весело – завжди хтось придумував нестандартні рішення. Також візиткою того вечора була фраза “карту”, адже майже всі (крім Олега і мене) забували добирати карту. Після того фраза “карту взяв” стала у нас крилатою.

Ввечері я агітував за те, щоб зранку ще йти покататись, піднявся о 8 годині, розбудив Вітю і разом з Сашею пішли на підйомники. Спустились один раз на бугелі (але на спуску пройшовся ретрак і весь спуск був у смугах – нам це не сподобалось), потім пішли на наш звичний крісельний підйомник на Стіг. Піднялись на саму вершину г.Стіг (піднялись це звучить дуже пафосно, бо туди йти метрів 50 ). З вершини відкривається дуже гарний панорамний огляд на Свидовець. На відміну від суботи в неділю був дуже сильний вітер (і в тіні було холодно).

Спустились ще 2 рази вниз, мене боліли сильно ноги і я зупинявся декілька раз перепочити. Під час останнього спуску у мене неприємна ситуація була – 2 рази вилітала права лижа на поворотах, я зупинився і підкрутив на кріпленнях вагу на більшу, але після цього взагалі на прямому відрізку (на нормальній швидкості) просто відстрілилась (як пружина), після чого я покотився вниз. Вже на роботі Юра підказав, що ймовірною причиною було не погане кріплення, а сніг на підошві лижного взуття. Швидше за все так і було, бо перед цим ми ходили на г.Стіг без лиж.

Покатались до 11 години – більше не було часу (та чесно кажучи у мене і сил вже не було). Далі стандартна процедура у зворотньому напрямку – переодягання, пакування рюкзаків, вихід, машина, дорога вниз, Ясіня, пакування речей у наші машини і дорога додому. Між іншим дорога назад була ідеальною – до перевалу повністю суха дорога, до Коломиї нормальна, в Коломиї жахлива з льодом, далі до Чернівців без льоду.

Так закінчилась моя перша вилазка на Драгобрат. Дякую усім, хто організував цю поїздку і чекаю наступної поїздки.

Реклама: якщо ви хочете поїхати в Австрію на лижі – звертайтесь в нашу компанію – горнолыжные туры в австрию на будь-який смак.

Снігова ялинка		Драгобрат	Ялинки
Ялинка	Драгобрат	На задньому плані Говерла і Петрос	Вітя
	Близниця	Лижники відпочивають	Кіт з Ясені

Свидовець

Ранок у Квасах

Свидовець

Підйом на Близницю

Жандарми

Ранок на Догясці

Груша на землі (тобто майбутня баня)

Красноїльський дід мороз

Аптека і ритуальні послуги (щоб далеко не ходити)

Філіал Чудейської державної музичної школи

Далі ми пішли в сторону місцевого ресторану, тут з маланкуючих були, в основному, підлітки у формі беркута, охорони, міліції, спортсменів і боксерів (бігали за дівчатами і дітьми і били їх шлангами), була також бригада “лікарів”, які силою затягували на кушетку і “лікували” молотком, капельницями і т.д

Наша міліція нас береже	Наша міліція нас береже	Не розумію, що таке Николаевск	Охорона
Медики	Медики	Результати флюорографії	Лікування

Далі, за натовпом ми дійшли до однієї з хат, де була справжня маланка. Чесно кажучи, спочатку це виглядало, як боротьба негрів афроамериканців за свої права – купа чорношкірих зі зброєю вигукують щось незрозуміле. Шкода, що це все було румунською мовою і нічого не можна було зрозуміти. Візуально було зрозуміло, що ведмеді борються проти циган (які ведуть їх на ланцюгах). Солом’яні ведмеді – це взагалі окрема тема – хлопці у солом’яному одязі (вага від 20 кг) підстрибують і танцюють (ото реально Дикі танці). Як нам потім розказали (та ми і самі це бачили), в Красноїльську кожен (4) кут збирає свою маланку і в кожній солом’яні ведмеді відрізняються – наступні найбільше виглядали як сердечка, а останні яких ми бачили з крилами (розмах їх досягав 5 метрів). На їхній центральній площі всі ці маланки збираються і проводять своє шоу (карнавал в Ріо-де-Жанейро ховається). Біля обіду десь зі сторони Долішнього Шепоту прийшла чорна хмара і ми заховались в машину, потім сніг перестав падати і ми знову пішли на маланку.

Біля 5 години вечора вирішили їхати додому, але все було не так просто – дорога була закрита, десь біля години мусили чекати, щоб виїхати з села. Вже коли сутеніло виїхали з Красноїльська, їхали довго, бо була місцями ожеледиця. Замучений, трохи простуджений, але задоволений приїхав додому. В голові бухкала одна і та ж мелодія.

Реально там було дуже цікаво і є багато про що написати, але останнім часом щось у мене нічого не виходить.

Делегація	Поважний пан	Ведмедик
Ambulance			Цигани ведуть ведмедів
Основне дійство	Основне дійство	Основне дійство
Красноїльський вікінг
Боксери-футболісти	Ведмідь	Циган	Ведмеді
Дикі танці			Джазмен
		Маленький ведмедик	Вільям Уоллес
			Гррррррр
Ведмідь	Дикі танці
Вбивство ведмедя	Вбивство ведмедя	Приїхав кордон	Ведмеді з іншої маланки
Лікарі	Ще одні ведмеді	Крилаті ведмеді	Крилаті ведмеді
Крилаті ведмеді	Крилаті ведмеді	Крилаті ведмеді

P.S. Правда, коли ми грали перший раз на роботі – то грали за іншими правилами – кожен гравець по черзі відкривав 1 карту і ставив її у ряд.

Процес гри

Процес гри

Коробка

Якщо ви в ігри не граєте а любите куховарити – заходьте на наш сайт і вибирайте рецепты на будь-який смак.

Автобус, як би сказав Кузьма, був з часів підписання угоди Молотова-Ріббентропа. Задні сидіння взагалі були шикарні – стояли на пеньках. Автобус потихеньку доїхав до Вижниці -сюди особливих вражень від їзди не було, а от після Вижниці почалися. В районі Великого Рожена в салоні автобуса утворився туман – через діри автобуса набилось повно пилюки всередину, так що було важко дихати. Але це тільки початок. Далі водій включив пічку і наше сидіння нагрілось до такої температури, що всидіти на ньому було важко, а потім до цього ще і додався сморід плавленої пластмаси. На наші репліки, що там щось горить водій відповів – все ок (не перший раз йому це чути), зараз перестане. Дійсно, хвилин через 10 сидіння вже так не пекло і противного смороду не було (або ми вже звикли до нього). Далі почались дороги (якщо можна їх так назвати), які відремонтовані (також важко тут вжити це слово) після повені 2008 року. Їхали ми довго і нудно, на деяких ділянках навігатор показував не більше 30 км/год.

Чим вище в гори, тим більше снігу було біля дороги, Черемош в деяких місцях був повністю скований льодом, в той час як у Чернівцях тоді (та і зараз) і близько снігу не було. О 13:20 (я планував, що приїдемо о 11:00 – 11:30) приїхали в Усть-Путилу. При виході з автобуса я глянув на термометр і побачив, що там була неймовірна цифра – 27 °C – в старих автобусах пічка працює в 2 режимах – вкл і викл. А далі все по плану – вийшли, подивились на Закам’янілу Багачку і замерзлий водоспад Кізя. По дорозі пострибали на льоді річки, покидались сніжками, повисіли на тросах (від колишнього моста) над річкою, дійшли до Біскова і назад.

Прийшлось швидко повертатись, бо ми не знали, чи буде автобус о 18:30 (це той, яким ми їхали сюди і він поламався) і ми йшли на автобус на 17:30. Знову довго їхали тими “дорогами”, хоча автобус був вже кращим за свого попередника. У Вижниці прямо з-під нашого носа (ми навіть не встигли з автобуса вийти) поїхав автобус у Чернівці (за розкладом він мав відправитись на 3 хвилини пізніше) і нам прийшлось чекати 40 хвилин на наступний. За той час перекусили в столовій на автостанції, дочекались нашого автобуса і успішно доїхали в Чернівці.

Закам’яніла багачка	Двоголова корова	Вирубка	Скеля
Річка	Подихи зими	Подихи зими	Акробат
Скеля	Дорога додому	Водоспад Кізя	Дорога додому

Перший випадок – оголошення у магазині зі словом лотОрея – коли я фотографував цю вивіску і говорив вголос, як правильно має бути жіночка з магазину голосно розказувала, що це правильно (від слова лото), шкода, що сама фотографія загубилась.

Нікторін – це такий фрукт у магазині Колос (на жаль, дуже погано видно, але там дійсно пише нікторі). Між іншим рекордсмен – в одному слові всі голосні (3) літери написані з помилкою.	Маршрутка – величезне джерело різних граматичних шедеврів, дуже поширена помилка – компЬютер з м’яким знаком і без апострофа – російська калька.	Осьміног в асортименті – ще один товар на прилавках магазину, хоча на відміну від нікторіна помилку зробили ще на стадії виготовлення упаковки	Любителям наклейок присвячується – перед тим, як клеїти почитайте, що це таке Rasing sport
Ті, хто писали меню в барі “Паб 34″, що на Головній, 34 не знають, що слово сезон пишеться через букву Е, отже і сезонне, а не сИзонне.	Тістечко, з шоколадною глазурью передає привіт з біг-борда комьютеру в маршрутці.	Ще один чернівецький паб “Баварія” також відзначився – слово стрес в українській мові пишеться з однією буквою	Володимир Винниченко напевно в гробу перевертається, коли бачить, скільки раз написали з помилкою його прізвище у Чернівцях – я зустрічав такі варіанти вул. Винниченко, Вінниченка, Вінниченко
Якщо в компЬютерах і глазурЬї апостроф заміняли м’яким знаком, то магазин меблів вирішив зробити майже навпаки – додамо апостроф до слова взуття і вийде взутт’я.	І знову маршрутка – тут просто при наборі пропустили букву – ніби нічого цікавого, але мені дуже сподобалось слово посуги.	Магазин “Сільпо” – у них проводиться обнуляція кас.	Магазин “Метро” – тут обнуляції кас нема, але можна купити рукавички вратарскі.
В магазині “Ліна” можна поживитись масЛІНАми – можливо, це прихована реклама магазину в назві товару.	Грейпфрут – класика жанру, бачив варіанти і грей фрукт (але нема доказу), а тут особливий варіан	І ще один біг-борд – кава меЛЕлена