yAnTar блог - про моє життя

З ГМО чи без ГМО

yAnTar — Sun, 29 Aug 2010 03:37:54 +0000

Цього року в Україні прийняли закон про те, що виробники зобов’язані писати на своїх продуктах, чи використовували вони ГМО в процесі їх виробництва. Ну і почалось – на всі товарах зараз пише без ГМО, якщо не встигли змінити етикетку товару – то просто наклеюють наліпки “без ГМО” (знайомий розказував, що бачив, як на базарі бабки продають ці самі наклейки). А недавно побачив мітку без ГМО на такому делікатному товарі як туалетний папір. Гумористи там працюють – назва туалетного паперу “Кохавинка” і надпис легкість думки, та ще й вліпили без ГМО.Але одного разу до мене приїхав давній знайомий – у нас щось зайшла мова про якісні продукти, ГМО і т.д. Я йому розказав про цей курйоз, а він мені виклав свою точку зору на це. Виявляється надпис “без ГМО” адресується не кінцевим споживачам цього товару, а м’ясоковбасним цехам.Коли вони додають туалетний папір у ковбасу – вони мають бути впевненими, що ГМО він не містить. Купуйте натурпродукт без ГМО.
P.S. За цю рекламу мені не заплатили ні копійки

hostgator.com

yAnTar — Sat, 28 Aug 2010 22:00:30 +0000

Цього тижня займався одним проектом, який розташований на хостингу від відомого хостера hostgator.com. Ну і так сталось, що одним своїм скриптом (який конектився з локала до сайту) зробив велику нагрузку . Сайт вмер. Хостер створив тікет – де написав багато різної інформації, половина з якої не мала відношення до реалій. Давно була подібна ситуація, то спілкування з саппортом тривало більше години і аж тоді врубали сайт.
Зайшов по FTP, дивлюсь що вони зробили. Цікаво вони блокують сайт – дають файлу index.php (єдина точка входу) права 000 і змінити їх не можна. Що роблю, заходжу в файл .htaccess і змінюю
RewriteCond $1 !^(index\.php|images|robots\.txt|…)
RewriteRule ^(.*)$ /index.php/$1 [L]
на
RewriteCond $1 !^(index2\.php|images|robots\.txt|…)
RewriteRule ^(.*)$ /index2.php/$1 [L]
тобто міняю точку входу з index.php на index2.php.
Ну і заливаю з локалі файл index2.php (який є копією index.php)

P.S. Через 4 години відповів на тікет – написав, що тестив один скрипт, прошу вибачення, врубайте сайт, вони поставили права на index.php 755 і нічого не помітили, що було.

Вулиця Кобиляхська

yAnTar — Sat, 28 Aug 2010 16:04:40 +0000

Минулого тижня до мене приїжджав знайомий з Тернополя, проводив йому екскурсію містом – ну стандартна програма – університет, Театральна площа, вул. Руська, ну і звичайно, що вул. О.Кобилянської. Назва вулиці дублюється англійською мовою і тут знайомий побачив цікавий надпис. Замість Kobylans’ka Str. написано Kobylahs’ka Str. З Ольги Кобилянської зробили Ольгу Кобиляхську. Причому на парній стороні вулиці помилок нема, а на непарній помітили 2 таких вивіски. То ж нема чому дивуватись, коли перед Чернівцями пишуть Чернівівці.
P.S. Цікаво, що коли півроку ходив на роботу цього не бачив, а приїхав знайомий з іншого міста і зразу помітив.
Фото клікабельне.

Бистрець – Шпиці – Петрос – Ясіня. День другий

yAnTar — Sat, 28 Aug 2010 12:25:57 +0000

Початок тут. Другий день нашого походу для мене почався дуже рано – о 3 годині ночі. Саме тоді я проснувся і відчув, що у мене температура – кожен дотик тіла до спальника – і мене морозить. Розбудив Вову, Вова знайшов якусь таблетку. Цікаво, що таблетки в нього не у блістерах, а так – без упаковки, він їх по кольору і розміру розрізняє (згадав виступ Вадіка Галигіна про професії і про фармацевта). Взагалі дуже добре, коли з тобою у поході є ходяча аптека . Потім я не міг довго заснути, хтось ще ходив біля намету (напевно якийсь пес або миша, або дух від того пам’ятника ), лісники ще чогось ходили півночі.Десь біля години п’ятої я заснув (я ще думав, може піти . Вранці прокинувся цілий мокрий – температура спала, мені було вже краще. Взагалі дивно, що я дістав тепловий удар, адже попереднього дня сонце ховалось за хмарами, був вітерець. Тільки один момент був – коли ми траверсували Говерлу – сонце зайшло за хмару, подув вітерець, я одягнув свою віндстоперку, через деякий час вийшло сонце і добряче припекло до чорної віндстоперки. Я деякий час не знімав її (було ліньки) і тільки тоді я міг отримати щось типу теплового удару, але це було недовго – порядка 15 хвилин. Цього року другий раз на Чорногорі – і другий раз з тепловим ударом. Не любить мене Чорногора.
Будильник ми поставили на 7, але, як це завжди буває, остаточно вилізли з наметів біля 8 години. На пальнику розігріли води, зварили гречані пластівці з гречкою, попили чайку, зібрали рюкзаки і вперед. О 9:50 ми вийшли. Вирішили, що йдемо під Петрос, а там буде видно, як буде у мене зі здоровям. Сьогодні на небі ні хмарники, сонце припікає нормально.
20 хвилин ходьби і ми біля урочища Скопеська. Через 30 хвилин ми біля підніжжя Петроса. Політ нормальний, 100% йдемо на Петрос. Йду набираю води, бо після Петроса вода буде нескоро. Повільно піднімаємось на Петрос, По дорозі на великому камені викладено маленькими камінчиками 1+1. Молодці, Хоча така конструкція довго не простоїть, але не обписали фарбою, а гарно виклали камінчиками. На вершині аналогічна аплікація – “Крехів-2010″. Підйом на Петрос в мене зайняв 1 год 16 хв (Вова на 15 хв швидше вийшов).
Перекус на вершині і треба спускатись вниз, спускаємось в Ясіню. В Лазещину не хотіли обоє спускатись, бо були тут недавно, коли йшли на Кукул, в Кваси я не дуже хотів, бо був тут 2 місяці тому, коли йшли з Дземброні у Кваси. З боку Ясіні ми піднімались з Вовою у першому нашому спільному поході. Коли згадуємо той похід – перше, що приходить в голову – це кількість їди, якої нам вистачило б на тиждень.
Спускаємось через Петросул і по стежці, тільки по нормальній стежці, а не як в нашому першому поході. Нижче Петросула знайшли камінь, під яким ми залишили паштет, консерви і згущене молоко (в тому ж таки пам’ятному першому поході), запасів уже не виявилось.
Через 1:40 год виходимо на галявину, де перетинаються 3 стежки, саме тут ми пішли в нашому першому поході прямо (і потім лізли в лоб на хребет), а треба було взяти лівіше. Ще трохи лісом і починається дуже неприємний спуск – крутий і кам’янистий. Потім ми вийшли на полонину Шеса. Тут навігатор показував нам йти вправо, хоча ми 100% знали, що дорога веде прямо, але через 10 хв побачили стежку, яка йшла з лісу і якою ми б вийшли, якщо б пішли за навігатором. Потім уже в селі декілька раз ми зрізали, як показував навігатор і йшли по стежках, а не по дорозі. Останні півтора години дорога йшла відкритою місцевістю, сонце припікало і я вже став почуватись не дуже добре (тим більше, що півночі не спав).
О 5 годині ми прийшли на вокзал. Так як до поїзда було ще більше 2,5 годин, то ми пішли на трасу зупиняти маршрутки. Одразу ж проїхав автобус Хуст-Коломия – для нас це був ідеальний варіант, але автобус нам не зупинився. . Пішли на зупинку зупиняти машини (точніше зупиняв Вова, а я в сидів у тіні на протилежній стороні дороги). Більше 50 машин проїхало за півтора години, але кількість у якість не переросла, ніхто так і не зупинився, в результат пішли на поїзд Рахів-Коломия. В Коломиї взяли таксі і поїхали до мене додому, там переночували і рано поїхали у Чернівці.

Трек спуску Петрос – Ясіня. Відстань – 21.7 км.

Фото з походу

Петрос	Петрос	Петрос	Петрос
Говерла	1+1	Крехів 2010	Вид з Петроса
Лазещина	Схил Петросула	Петросул	Петросул
Такі “кінські коники” живуть у Ясіні	Трек в OziExplorer (карта – генштаб)	Трек в MapSource (топокарта Карпат)	Профіль висоти

Петрос

Бистрець – Шпиці – Петрос – Ясіня. День перший

yAnTar — Fri, 27 Aug 2010 21:21:18 +0000

Давно я не писав нічого на блог, хоча матеріалу є багато (походb на Мармароси, Протяте каміння, фестиваль Битва націй і ін.), то часу не вистачало, то натхнення не було. Логічно, що спочатку мав би написати про Мармароси (так як на них був швидше), але напишу про Шпиці (де був недавно). На Шпицях я вже був минулого року, але ми йшли з Завоєлі через полонину Маришевську, а хотілось ще піти з Бистреця.Наш похід почався стандартно – поїзд Чернівці-Львів до Коломиї, ночівля в Коломиї і зранку маршруткою у Верховину. Маршрутка о 6:10 вже не ходить, прийшлось їхати о 7:40. Біля 10 години ми були у Верховині, до автобуса залишалось ще 2 години і щоби їх не тратити ми пішли домовлятись з поляками (які сіли у Косові) про спільне добирання на таксі (вони йшли на чорногірського Попа). Залишивши біля них рюкзаки пішли шукати таксистів, запропонували до повороту на Дземброню – 120 грн, до повороту на Бистрець – 90 грн. Вернулись до “наших поляків” пояснили на пальцях їм скільки треба платити (дивно, що ні по-українськи, ні по-російськи вони нічого не розуміли, тільки трохи по-англійськи). Поляки знову довго думали – але врешті-решт погодились (вже у машині у мене склалось враження, що вони чогось боялись – чи думали, що ми їх кудись завеземо і заберемо речі, чи що, хз).
Отже, біля половини 11 ми на повороті у с.Бистрець, даємо гроші полякам – вони їдуть до Дземброні. По дорозі сюди таксист розказав багато цікавої інформації – про гриби, які тут скуповують італійці і київські ресторани, про чорниці, які тут купує Volvo для фарби на їхні автомобілі і т.д.
О 11 годині ми починаємо наш похід. Погода гарна, пече сонце, де-не-де на небі хмаринки. Через півгодини ходьби нас доганяє вантажний автомобіль. Водій сам зупиняється і підбирає нас в кузов. Так 5,5 км ми їдемо 30 хв, замість того, щоб йти годину-півтора. Їхати було весело – інколи по річці, інколи під кутом, що здавалось, що машина може перевернутись.
О 11:30 продовжуємо наш похід пішки, через 15 хв доходимо до роздоріжжя – напрво дорога на Шпиці через полонину Маришевську, а нам наліво – через урочище Гаджина. По дорозі приходиться декілька раз переходити річку. Так як трека в нас немає – то йдемо по маршруту, який проклав навігатор. В одному з місць – стежка петляє через річку, ми вирішуємо річку не переходити, а йти по іншій стежці, яка невдовзі закінчується. Потім дивимось ми відхиляємось від нашої стежки. Йдемо лісом напролом по азимуту, хвилин через 25-30 виходимо на стежку (все одно прийшлось переходити річку). В той час коли ми ходили почалась гроза. Дощ, блискавка, грім – невесело ходити в лісі в таку погоду. Виходимо на галявину, а тут нас чекають … . Чорниці, афини, Vaccinium myrtillus L. – затримали нас тут на 15 хвилин, затримали би на довше, але я постійно підганяв Вову, Вова парирував, що коли бачить перед собою ЦЕ, то він ні про що інше, крім чорниць не думає.
Далі проходимо метрів 600 лісом і виходимо на широку дорогу, трохи далі зустрічаємо 2 хлопців – один з яких знайомий Вови – вони йдуть на г.Ребра. Частину шляху йдемо разом. Трохи вище стоїть джип Range Rover і хлопці будують притулок для фрірайдерів. Зустрічаємо людей, що спускаються з Чорногірського хребта, кажуть, що там була сильна гроза, град. Далі наші шляхи розходяться ми з Вовою йдемо на Шпиці, а наші знайомі на Ребру. Позаду нас (над Бистрецем) чорні зловіщі хмари, чути перекати грому. Проте нам повезло – ця гроза обходить нас стороною.
Біля 16:00 доходимо в урочище Гаджина. Звідси видно так звані Гаджинські водоспади – струмки стікають по крутому схилу. Добре видно г. Ребра. Всюди по дорозі сюди на нас чатують чорниці, час від часу ми зупиняємось через них.
Підходимо під самі скелі – думаємо, куди б це піти – чи в лоб, чи обійти справа, чи зліва. Насправді стежки зліва нема, тут я трохи зморозив, бо подумав, що вершина Шпиць знаходиться лівіше, там де скелі, а виявляється що вершина Шпиць знаходиться справа (тобто на пн.сх. від скель). Якщо б пішли вліво – то дерлись би вгору і вийшли десь посередині між г.Ребра і перемичкою між г. Шпиці і г.Ребра. В лоб не пішли, пішли стежкою. Півгодини підйому і ми на висоті 1800 м. Милуємось красою цих неймовірних скель і йдемо далі. З хребта відкривається вигляд в обидві сторони – зліва від нас Бребенескул, Дземброня, Вухатий Камінь, справа – Туркул, Говерла, Петрос.
О 17:30 ми уже біля Несамовитого, на озері 15 наметів, вогнища, багато людей, йдемо далі, час у нас ще є. Траверсуємо Туркул, Данціж і Пожижевську. Піднімаємось на Брескул. З напрямку Говерли йде поляк, проходить повз нас і я чую різкий запах газу, ну думаю, може він десь щось на пальнику готував і заніс цей запах. Але запах не пропадає, принюхуюсь, а це мій рюкзак “газує”. Відкриваю його, а з балона газу спала кришка і коли я скидав рюкзак то потиснув на клапан і трохи газу вийшло. Перепакував балони так, щоб газ більше не виходив і спускаємось далі. На сьогодні Брескул – був останнім нашим підйомом і, слава Богу, вечір першого дня для мене в поході найважче. Говерлу ми траверснули, ніколи ми ще там не були і було набагато цікавіше обійти її, ніж лізти на неї. Пробую фотографувати небо і захід сонця через поляризаційний фільтр (тобто через скло сонячних окулярів). Показую Вові вершину Попа Івана Мармароського (я ж крутий, був там місяць тому).
О 20:20 ми біля екопункту, хатинка зайнята, йдемо далі, так доходимо (о 21:00) до сідловини (перемички) Петрос-Говерла, де і вирішили заночувати. Тут ми заплатили лісникам по 10 грн за перебування у заповіднику та 30 грн за “паладку” (саме так було написано в квитанції). Можна було ночувати і в будиночку – по 20 (чи 25) грн з чоловіка, але там було багато “шашличників” і ми розклали ту саму “паладку”. Цікаво, що розклали ми її за 10 м від надгробку (забув хто там похований), добре, що цей дух вночі нас не турбував.
Добре, що в нас був пальник і проблема з дровами відпала, хоча дров і багато навколо, але шукати біля десятої години вечора дрова у темному лісі – думаю, що не дуже приємно. Зварили супчику, попили чаю, вина, гречку відклали на завтра і спати. Я ще пробував фотографувати нічне небо, на малій витримці зірок не було видно, а на великій (більше півхвилини зірки перетворювались у риски).
За цей день сукупний кілометраж склав 27.6 км (22 км пішки, 5.6 км машиною).
Трек маршруту з Бистреця на Шпиці (одне зауваження – де точка “Поворот” потрібно йти стежкою, що йде вправо.

Фото з походу

с.Бистрець	Так ми їхали	с.Бистрець	Борцям за волю України
Урочище Гаджина	Шпиці	Струмок	Шпиці
Шпиці	Шпиці	Чорногірський хребет (справа наліво – Бребенескул, Менчул, Дземброня, Вухатий камінь)
Петрос, Говерла	Шпиці	Шпиці	Шпиці
Шпиці	Шпиці	Шпиці
Несамовите	Великі кізли і г.Гомул (справа)	Цікава хмарка	Та сама хмарка
Данціж, Туркул	Підйом на Брескул	Данціж, Туркул	Хмари над Гаджиною
Хмари над Гаджиною	Вид на Говерлу з Брескула	Там далеко Мармароси	Брескул
Траверсуючи Говерлу	Захід сонця над Петросом	Говерла	Петрос
2 чоловіка і паладка	Трек в OziExplorer (карта – генштаб)	Трек в MapSource (топокарта Карпат)	Профіль висоти

Панорами

Гаджина

Шпиці

Справа наліво Ребра, Бребенескул, Менчул, Вухатий камінь

Панорама з Брескула

Говерла з південного заходу

Так ми їхали, шкода, що тільки частина – фотоапарат пізно витягнув.

Цвіт папороті-2010

yAnTar — Fri, 30 Jul 2010 12:26:04 +0000

23-24 липня у с. П’ядики Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. зацвіла папороть. Саме тут відбувався рок-фестиваль Цвіт папороті-2010. Першого дня я не поїхав на фестиваль, був втомленим після Мармаросів (звіт буде трохи пізніше), та й самому їхати не хотілось. Наступного дня вирішив все ж поїхати (якщо б не сподобалось – вернувся би назад, до Коломиї 7 км). Найбільше мене цікавили другого дня мали виступи львівських гуртів К402 і Ніагари. У афіші було вказано, що концерт розпочинається о 12:00, виїхавши о 13:30 я не прогадав, концерт розпочався біля третьої години. На фесті було дуже мало людей, у полі стояло біля 10 наметів. Думаю через те, що в той же день проходили 2 інші фести – Підкамінь (на якому я був минулого року) і потяг до Яремче. Хоча в афішах було написано, що концерт розпочнеться о 12:00 год. реально він розпочався о 15:00. До цього часу народ розважали декілька панків, що їздили на капоті і даху старого Мерседеса.
Першими виступали гурти Сонця Коло і Квітень руїн, якось особливо нічим не запам’ятались. Під час їх виступу небо затягнуло синіми хмарами і почався дощ, спочатку легенький, а потім проливний. Прийшлось ховатись у лісі, тим часом виступав гурт з Надвірни ANEURYSM, що грають в стилі alternative grunge.
До того часу я вже сильно змок під деревами і попросився збоку в будку звукорежисера. Звідти я слухав виступ AsmodeuS’a – один хлопець грає, як він називає, instrumental metal, грає на гітарі класно, тільки інші інструменти, наскільки я зрозумів, то була фанера. Потім був гурт Знак води (знаково, що під час їхнього виступу лив проливний дощ). Під час виступу гурту, основна увага перемістилась на площу перед сценою, де витанцьовували у болоті 3 (згодом до них ще приєднались двоє) хлопців. Спочатку всі були чисті, але після першого падіння одного з них, все пішло по-іншому. Почались брудні танці. Хлопці вимастились у болоті повністю – з ніг до голови (далі є фото і відео цього). Дійшло до того, що хлопці їздили у болоті а-ля футболісти при забитому голі. Потім підійшли наші доблесні правоохоронці і причепились до одного з них, щоб він йшов геть звідси (хоча інші учасники були точно такими самими).
Потім сцену “окупували” івано-франківці. Першими з них були гурт Sandy – дуже сподобався їхній виступ, та й дощ уже припинився (але хлопці у болоті не припиняли свої танці). За ними виступав гурт Один. Потім FR.A.ME – суміш репу з хардкором (вони самі називають стиль alternativ rapcore), залишили двояке враження – деякі пісні сподобались, в деяких переважає складова репу (не сподобались зовсім). Інший світ запамятались коломийками і програшем Smoke on the Water.
А далі були хедлайнери – львівський гурт К402- веселі хлопці, що грають веселу музику. Виконали дуже багато своїх пісень, тільки не розумію, чому не було “Я ще живий”.
Наступний хедлайнер – Ніагара – для мене це було відкриття, hardcor’на група з дуже класним жіночим вокалом.
Далі ще мали виступати TheBigBen з Черкас і Кораллі з Франківська. По мене приїхали і щоби не йти пішки додому, я поїхав. 3 пісні TheBigBena я послухав – грають український рок-н-рол, трохи шкодую, що пропустив їх. А Кораллі - я вже чув неодноразово (і на Червоній Руті і на Заході)
В загальному фестиваль сподобався (склад учасників непоганий), але чи то недостатня реклама, чи наявність двох інших фестивалів спричинили таку малу відвідуваність, під вечір більше половини відвідувачі були місцевими жителями, половина з яких не була тверезою.

Якщо вас не цікавить музика, а ви полюбляєте відпочивати в санаторіях – вибирайте наш санаторий в Подмосковье недорого – один з кращих санаторіїв Москви.

Фото з “Цвіту папороті-2010″

Всі намети на фестивалі	Punks not dead	Звідти пішов дощ	Мумія з пивом
Найактивніші глядачі			Punks not dead
Знак води	Брудні танці	Брудні танці	Sandy
Греко-римська боротьба	Брудні танці	Брудні танці	Брудні танці
Sandy	Виховна розмова	Кросавчеги	Sandy
А ми танцюєм, а ми співаєм	Один	Один	FR.A.ME
К402	К402	Ніагара	Ніагара
Ніагара	Ніагара	TheBigBen	TheBigBen

Відео з “Цвіту папороті-2010″

Так починались танці

Так закінчились танці

Виступ AsmodeuS’а

Явірник

yAnTar — Thu, 29 Jul 2010 11:55:17 +0000

В кінці травня і зі своїм знайомим Віталіком ходили на хребет Явірник і вершину Явірник-Горган. Тоді весь похід нас супроводжувала дощова погода і з хребта крім туману ми так нічого і не побачили. І ось трошки більше ніж через місяць я захотів пройтись ще раз на Явірник, але спуститись іншою стороною. А починалось все в суботу, коли я з Вовою домовились в неділю йти на Явірник. Відсвяткувавши зустріч випускників, я в екстреному порядку взяв маленький рюкзак, навігатор і пішов на московський поїзд. Доїхали московським поїздом в Коломию, переночували у мене і пішли на ранковий автобус на Буковель.
О 7:10 відправлявся автобус Коломия – Мукачево, на який ми сіли і за півтора години вийшли на зупинці (біля відпочинкового комплексу “На пеньках”) в Ямні. Далі маршрут йде по дорозі вздовж комплексу “Карпати”, все як попереднього разу, тільки цього разу погода набагато краща. Світить сонце, навколо нас плавно піднімаються хмарки. Трохи вище у зоні лісу робимо перекус. Виходимо з лісу на полонину Прутинок, з якої відкривається гарний краєвид, звідси видно полонину Явірник (минулого разу тут був тільки туман). Йдемо знову лісом по дорозі, виходимо до перехрестя (вправо – назад в Яремчу, вліво і вгору – дорога йде на полонину Явірник, йдемо вгору). На цьому перехресті лісовози зробили страшне болото, та й дорога розбита сильно лісовозами. Йдемо болотом до полонини, після вориння (загорожа для корів хто не знає) нас зустрічає корова, яка якось дивно на нас настроєна. Корови хоч і не боюся, але сховався за дерево. Виявляється, вона йде до вориння, думаючи, що ми його не закрили. О 11:00 ми виходимо з лісу. Щоб вийти на стежку на хребті – треба обійти колибу, ми полізли в лоб. З полонини гарно видно г.Хомяк, на якій я був 2 роки тому.
А далі – стандартна дорога – трохи лісом і камінням. О 12:17 (мій прогноз, що вийдемо о 12:00 не справдився) ми на вершині Явірник-Горган. Звідси добре видно хребет Синяка і Малого Горгана. Над нами скупчуються чорні грозові хмари, чути гуркіт грому. Причому гримить з усіх боків – один раз перед нами, другий раз ззаду нас. Починає крапати дощик. Одягаємо дощовики, але дощ нас не зачіпає (забігаючи наперед скажу, що три рази ми думали,що змокнемо і завжди нам везло, дощ зупинявся). Якраз перед нами чорна грозова хмара, ми йдемо їй назустріч. Каміння намокло, а по мокрому камінню йти задоволення небагато. Так ми доходимо до точки, де нам потрібно повертати у ліс (як потім виявилось на карті – то є г.Женець). Тут ледь-ледь помітна стежка (не маючи навігатора – ми її би не знайшли). Метрів за 20 перед цією стежкою, я почав обходити величезну каменюку і обходив стороною лісу, знайшов якусь “псевдостежку”, почав нею йти, провалюючись у чорницях, вернувся назад на хребет. Спускаємось вниз – перші метрів 100 спуск дуже крутий – майже вертикальний, далі просто крутий спуск.
До полонини Туршугувата у мене трек був, далі трека не було (як виявився, був і трек далі, я просто ступив), хоча там досить чітко видно стежку. Так ми дійшли до р. Жонка, яку прийшлось переходити вбрід, бо були тільки залишки кладки. Після кладки, єдина дорога, яка була повертає наліво (в протилежну сторону від Яремчі) та ще й вгору. Це мене трохи збентежило. Але через 200 метрів дорога повернула в потрібну нам сторону. Згодом (через 300 метрів) від цієї дороги відходить (чи то приєднується до цієї дороги) дорога з 201 маршрутом на Переслоп. По цій дорозі сходимо в Яремчу. Йдемо ще подивитись на водоспад Пробій, але заходимо з базару. Я думав, що там є прохід, а його там не виявилось, але подивились на водоспад з іншого ракурсу, а то завжди з мосту. У Яремчі зупиняємо маршрутку в сторону Коломиї, а в Коломиї одразу пересідаємо на автобус Ужгород-Чернівці, який догнав нас в Коломиї.
Так закінчився наш похід на хребет Явірник. За день пройшли 24.7 км. GPS-трек маршруту можна скачати тут.

Фото з походу:

Гори димлять	Гори димлять	Гори димлять	Гусениця
Гусениця		Плямиста саламандра	Краєвид
Там де видніється синій дах – полонина Явірник (туди ми йдемо)	3D-хмара	Полонина Явірник	Яремча
Хом’як			Каміння
Явірник Горган	Хом’як	Чи то дим, чи верткальна хмарка	Горгани
Горгани	Кедр	Я власною персоною	Горгани
Горгани	Вова	В цю хмару нам треба йти	Наше світле майбутнє
Яремча	А там уже дощ	Кедр	Спуск вниз (тут не видно крутизни схилу)
Камінь біля водоспаду	Водоспад Пробій	Профіль висоти (чітко видно який стрімкий спуск)	Карта маршруту

Вид з полонина Прутинок

Полонина Явірник

Зліва направо Хом’як, Синяк, Малий Горган

Петрівський ярмарок-2010

yAnTar — Wed, 28 Jul 2010 09:04:15 +0000

11 липня 2010 р. у Чернівцях в парку ім Т.Шевченка відбувався Петрівський ярмарок. Починався він зранку, але ми замучені грибами, які збирали минулого дня пішли трохи пізніше в парк, хоча ІМХО нічого не втратили.Біля стадіону була виставка машин. Особливу увагу привернули до себе 3 “Чайки”, які виблискували хромованими деталями. Одна з них була звичайна – подібна на “Победу” (ГАЗ-12), дві інші – типу лімузин (ГАЗ-13). Також було багато різних тюнінгованих машин, зокрема, дуже багато з різними дорогими аудіосистемами (мене такі мало цікавлять, бо маючи відповідну суму з декількома нулями кожному зроблять таку машину).
Потім пішли всередину парку – тут продавали різноманітні вироби народної творчості. Крім звичайних китайських дрібничок, були і реально цікаві вироби з бісеру, дерева, паперу (макраме), сірників (церкви, будинки), фаянсу, шкіри і ін. Також можна було купити старовинні книги віком від 100 років.
Хотів купити собі тарілку із Степаном Бандерою, але, на жаль, забув вдома гаманець. Так нічого і не купили.
Як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто раз почути, фотографії проілюструють частину товару, що були представлені на ярмарку.

Чайка (ГАЗ-12)	Чайка (ГАЗ-12)	Чайка (ГАЗ-13)	Тюнінгована Audi
Привіт Вові	Картини з бісеру	Картини з бісеру	Калина з бісеру
Картини з бісеру	Дерев’яні підставки	Гобелен	Годинники
Сірникова церква	Сірникова хата	Макраме	Паперовий лебідь
Тарілки		Фонтан	Вози
Віз	Ваза		Амфора
Вироби з лози	Шкіряні вироби	Тарілка “Степан Бандера”	Тарілки
Дерев’яні картини	Величезний гобелен	100-річний документ	Старовинна книга

На Сокільський хребет

yAnTar — Sun, 18 Jul 2010 16:50:30 +0000

Купивши карту Косівського району, вирішив пройтись по одному з маршрутів, вибір припав на маршрут на Сокільський хребет (вже давно хотів сюди піти, але щось не виходило).Отже, в суботу 17 липня, виїжджаємо першим автобусом на Путилу (7:50). О 10:00 ми зупинці – 100 метрів від скелі Сокільського (на цьому місці я був 2 роки тому). Крім нас, виходять 3 дівчини-туристи і йдуть на маршрут. Біля 15 хвилин ми витрачаємо на переодягання, фотографування місцевості і вирушаємо. Не доходячи декілька метрів до пам’ятника Шевченка є дорога (по якій і треба йти), ми йдемо до пам’ятника, думаючи, що там є стежка. Стежки не виявилось і ми лізли лісом хвилин 10, щоб вийти на нашу дорогу. Далі дорога веде лісом, звиваючись змійкою.
О 11:30 вирішили перекусити, їмо швиденько бутерброди з огірками і вперед по маршруту. Стежка виходить з лісу і далі ми йдемо метрів 300 вздовж лісу. Сонце в таких місцях пече нещадно. Нашу стежку перпендикулярно перетинає інша стежка – за словами місцевого хлопчини вона йде в Малий Рожин. Стежка знову заходить в ліс і починається крутий підйом. Карта показує, що ми піднімаємось на г. Петрів Грунь. В лісі ми доганяємо дівчат, які вийшли перед нами. Далі йдемо по хребту, стежка роздвоюється, дівчата йдуть вліво, ми спочатку повертаємо за ними, але потім йдемо по хребту стежкою вправо. Через 10 хвилин ходьби помічаємо перший камінчик (у порівнянні з наступними), біля нього намет і багато людей. Йдемо далі.
О 13:25, при виході з лісу бачимо те, заради чого ми сюди прийшли. Величезна каменюка висотою під 30м. Сходимо зі стежки і повертаємо на 90° вліво. 10 хвилин спуску і ми під каменем. Крім нас тут ще група хлопців і дівчат з Косова, чекаємо, поки вони злізуть, бо тут односторонній рух . На одного “скелелаза” прийшлось чекати біля 10 хвилин, бо він хотів злазити, не так як всі, врешті решт зліз він нормально і вилізли ми. По дорозі нагору поїли чорниць (вони ростуть прямо на камені). На вершині цього каменя стоїть маленький (відносно) камінь, на якому є графіті УНА-УНСО. Звідси добре видно с.Яворів і гірські хребти за ним.
З вершини цього каменя видно другий камінь, до нього і веде стежка (потрібно від каменя повернути наліво, а не вертатись на хребет), ми нею і пішли. Через півгодини ходьби ми дійшли до наступного каменя, я виліз на нього, на відміну від першого – тут немає чіткої вершини – просто рівнина. Знайшов тут розпору, показав Вові, що це таке і що по такому треба лазити в печері. Біля цього каменю в лісі розташований ще один камінь, на який ми вже не лізли. Вийшли на хребет, знайшли стежку і повернули в сторону села (стежка малопомітна, але перед нею видно зсув грунту), як ми думали, що ми на рівні села Малий Рожин, але карта Navlux в навігаторі показувала, що це вже Бабин. Уточнивши у місцевого – дійсно виявилось, що це с.Бабин і до “асфальту” в сторону Косова 4 км, а в сторону Вижниці – 10 км. Йдемо в сторону Вижниці, по дорозі Вова часто відставав, причиною цього була малина. По дорозі ми бачили наслідки недавньої повені, половина мостів в селі підмита або зруйнована (маю багато фото, напишу окремий пост).
Так ми дійшли до зупинки, чекали на останній автобус з Путили, який проїхав на швидкості і не зупинився, вирішили йти пішки у Вижницю, по дорозі зупиняючи машини. Але багато пройти ми не встигли (900 м). Нас догнав автобус Путила – Чернівці (той який не зупинився – то був якийсь лівий автобус), яким ми приїхали зранку сюди. На цьому і закінчився наш похід на Сокільський хребет.
Якщо когось цікавить GPS-трек цього походу – його можна скачати тут.
Точка 008 – місце ймовірного виходу в село, якщо з точки камінь2 не йти по хребту, а пройтись перпендикулярно до нього.
Точка 009 – Сільська рада.
Одне уточнення – трек між точками Камінь і Камінь2 не писався (але там стежку видно чітко).
Фото з походу:

Скеля Сокільського	Галявина	Галявина	Вид на с.Малий Рожин
Перший камінчик	Рельєф каменя	Рельєф каменя	Рельєф каменя
Сокільський хребет		Перший камінь	Камінь
Калина		Альпініст Вова
	Під каменем		Другий камінь
		Гірський краєвид	Розпора (майже як у Млинках )
Третій камінь		Небо
Коники	Краєвид	с.Бабин	Підосиновик
Маршрут

Карта Косівського району

yAnTar — Mon, 12 Jul 2010 21:10:28 +0000

Сьогодні таки купив карту Косівського району. На відміну від карт Вижницького і Путильського районів ця карта в масштабі 1:50 000. Площа карти в 2 рази більша, на звороті, як завжди, туристичні маршрути, реклама і коротка інформація про Косівський район. В цій серії ще є інші карти – Рахівського, Верховинського районів і міста Яремчі. Але їх купувати не бачу сенсу – для цих районів є гарні карти та і для навігатора є гарна карта.