yAnTar блог - про подорожі, відпочинок, моє життя » Дністер

Звенячин

yAnTar — Thu, 22 Apr 2010 20:22:43 +0000

Багато разів чув про Русилівські водоспади у Бучацькому р-ні Тернопільської області. І на неділю ми запланували їх відвідини. Маршрут був спланований так Язловець – Русилівські водоспади – Бучач. Але, авжди, коли я проїжджав через Заліщики, думав, коли б це піднятись на горбик за Дністром. І сьогодні настав той час Одного разу (то було дуже давно), коли їхали в Червоноград йшли туди, але було сильне болото і ми повернулись.

Отже, не доїжджаючи моста, залишаємо машину біля будки (реклама насіння на ній – Пантера F1) і йдемо по стежці вгору. Десять хвилин і ми на місці. Згори відкривається чудова панорама (координати – N48 37.897 E25 44.277) на Заліщики, які Дністер обвив, немовби величезний пітон. Правда в цій бочці меду є велика ложка дьогтю. Берег річки густо всіяний побутовими відходами місцевих мешканців. Фотографуємо (сь) і вниз, нас чекають інші пам’ятки природи.

Дністер

Міст через Дністер

с. Хрещатик

Панорама Заліщик

Стигла – Устечко

yAnTar — Sun, 03 May 2009 12:05:27 +0000

Пройшло 2 тижні від сплаву по р.Збруч, а ми уже їдемо на другий сплав на р.Дністер (початковий пункт – с.Стигла Монастириського району Тернопільської області, кінцевий – с.Устечко Заліщицького району). Протяжність маршруту – 78 км (3 дні).
Перший день – Чортків – Стигла – Возилів. Підйом в 5 ранку, чаювання, підготовка, погрузка катамаранів в бус. По дорозі в Стиглу вдається ще трішки поспати, бо 4 години сну в наметі було явно замало. На березі річки ділимось на команди. Я попав на катамаран “Грибарій” (на той самий, що минулого разу), капітан Віталік. Були ще катамарани “Моклеків” і “Буля биль”. Біля 11 години дня спускаємось на воду. Погода просто супер – небо чисте, сонце гріє, але не пече. Природа просто зачаровує своєю красою. Приблизно через годину сплаву перша зупинка – печера відлюдника і мальовничий травертин (таких зупинок під час сплаву буде досить багато). Зупинка на ночівлю біля с.Возилів. Ввечері – гра у футбол та спроба організації “шоу з ліхтариками” (людина в темноті виписує фонариками різні фігури, букви, а фотоапарат на витримці порядку 5-10 секунд це знімає). Шкода, що не було штативу, роль штативу виконувала голова Вови.
Другий день – Возилів – Берем’яни. 7 година – підйом. Дністер вранці таємниче ховається за туманом. Потім туман розсіюється і Дністер стає річкою. Знову ж таки – по дорозі гарні краєвиди Дністровського каньйону, травертини. На обід зупиняємось у с.Раковець, де робимо екскурсії до вежі, яка залишилась від фортеці 17 ст. Фотографуємось у формі Сонця, пробуємо складати з людей слово Тіні (від Тіні Гардаріки). Причалюємо на нічліг трохи нижче місця впадіння Стрипи у Дністер. Перед нами Червона гора, на вершині якої є гарний майданчик для огляду Дністра.
За цей день пройшли близько 30 км, але відстань від нашої вчорашньої ночівлі до місця, на якому ми були ввечері складає близько 1 км (ось такий звивистий Дністер). Під час сплаву, щоб не було сумно граємо в різні логічні ігри, квести. (Хоча як тільки починаємо думати, зразу перестаємо веслувати. Не виходило у нас нормального поєднання логічної і фізичної праці ).
Третій день – Берем’яни – Устечко. Прокинувшись вночі побачив, що земля навколо всюди біла і намети також в інею – вночі був досить таки непоганий приморозок. Але ближче до ранку сонечко пригріває і погода міняється. Йдемо на Червону гору, з якої відкривається просто фантастичний краєвид на ранковий Дністер, фотографуємось. Потім стандартна процедура – веслування “від берега до обіду”. Підйом біля с. Устечка на галявину, з якої відкривається чудовий краєвид на Дністер: острівки на річці утворюють фігуру Інь і Янь. Останнього дня був уже відчутний вітерець, який як завжди за відомим законом дує тільки у лице . Але це нам не завадило вчасно фінішувати і встигнути на рейсові автобуси додому.
P.S. Цей сплав мені сподобався більше, ніж перший на р. Збруч: набагато краща погода, мальовничіші краєвиди, травертини, водоспади, печери.
P.S.S. Якщо щось написав не так, забув, будь-ласка пишіть у коментах.
І як завжди декілька фотографій зі сплаву.

Маршрут сплаву	Катамаран Моклеків	Прямокутники на полях	Наш катамаран
Дністровський каньйон	Сучасні Мауглі
Мох	Перекус	Печера відлюдника	Дністровський пейзаж
Дністровський пейзаж	Дністровський пейзаж	Водоспад	Водоспад
Водопій	Водоспад	Водоспад	Водоспад
Тіні (Гардаріки)	Інопланетянин	Ранковий Дністер	Ранковий Дністер
Травертин	Травертин	Травертин	Травертин
Травертин		Майбутній обід	Тиха година
Роман атакує фортецю у Раковці	Ритуальне Сонце	Ще одне Сонце	Біля багаття
Іній		Пейзаж з Червоної гори	Пейзаж з Червоної гори
На Червоній горі	Медитація	Вид з Червоної гори	Наметове містечко
No comments	Інь і Янь

Подорож старим кордоном (Збручанське – Хотин)

yAnTar — Wed, 15 Apr 2009 19:41:59 +0000

Після відвідин печери Млинки мене за деяку допомогу сайту Тіні Гардаріки засновники цього ж сайту запросили взяти участь у сплаві Збручем. На сплав вирушили майже тією самою компанією, тільки без Вованчика. Саня і Рома виїхали з Чернівців, я через годину виїхав з Коломиї. Погода була, м’яко кажучи, неважна – нависали зловісні хмари. В районі Гвіздця почався сильний дощ, який перейшов у справжню грозу з блискавками і громом. Думаю, все приплили, але в районі Городенки дощ зупинився уже повністю.
До Чорткова доїхав без пригод, тільки пригадується кумедний випадок з хлопцем, якого довго розпитував водій, куди йому потрібно. Хлопець їхав в одні Озеряни, а попав зовсім в інші. Виявляється в Тернопільській області є 2 села з такою назвою (в Бучацькому і Борщівському районах) і 2 в Івано-Франківської області (Галицький і Тлумацький р-ни).

О 20:00 на автостанції в Чорткові мене зустріли Саня і Рома і ми, дочекавшись маршрутки, поїхали в смт. Заводське, де нас зустрів Андрій. До години першої ночі розмовляли, дивились різні ролики. На нас 3 випало одне місце на дивані і два на підлозі. Волею сліпого жеребу на дивані опинився Саша.

5 година ранку – підйом, потрібно пакувати рюкзаки, катамарани в буси і вперед. Їдемо в с. Збручанське. Дорога просто жахлива. Пригадую, що один раз уже їхав цією дорогою, тільки у зворотньому напрямку, коли їхали перший раз у Млинки і поїхали в с.Залісся Борщівського ,а не Чортківскього району (привіт Озерянам).

Прибувши на місце – розпалюємо вогнище, снідаємо, готуємо катамаран до сплаву. Після цього відвідини залишків фортеці XVI ст. у Чорнокозинцях і початок сплаву. Хто на якому катамарані буде сплавлятись вирішує жереб. Ми втрьох попадаємо на один катамаран (зелений). Надворі холодно, вітер, але головне, що нема дощу. На обід зупиняємось у с. Кудринці, де мене чекав неприємний сюрприз. Я кинув чалку на берег і вискакуючи з човна, став на край берега – берег мене не витримав і пішов вниз, я за ним – двома ногами у воду – по коліна в 2 штанах (свої запасні я одягнув під низ, щоб не було холодно, хоча до закінчення обіду мої хакі-штани вже були сухі). Вода ніби і холодна була, але я не відчув холоду. Швиденько переодягнувшись (виручив Рома, який дав мені свої запасні штани) пішли оглядати залишки Кудринецької фортеці XVII ст., побудованої панами Гербуртами у 1615 році з пісковику, який тут же і добували.

На самому верху під гул вітру Андрій і Олексій влаштували дует-партію на скрипці і гітарі. Такої гри на скрипці я ще не чув, чесне слово. Там були і народні мотиви, і Мурка, і “Шторм” Вівальді (Ванесса Мей відпочиває).

Після обіду – продовження сплаву. Річка петляє каньйоном, і то зліва, то справа постають величні береги каньйону. Де річка захищена каньйоном – вітру немає і веслувати неважко, але коли берег низький, вітер дує прямо назустріч і веслувати важкувато. Веслуєш, веслуєш – а результату нема. В такі моменти в голові крутяться слова однієї пісні: “Ветер в харю, а я шпарю”. Потрібно було дійти до ГЕС – а там невеликий відпочинок, але та ГЕС за поворотом, а до повороту ще далеко. Як на мене це була найважча ділянка за весь сплав. Потім обніс катамаранів берегом, ще біля години веслування і розбиття табору (було 8 наметів) – розкладання наметів (свій намет тестив перший раз), потім вечеря, футбол, розмови, ігри біля багаття.

Вночі погода принесла сюрприз – почався дощ, але ранком, десь біля 8 години він зупинився. Сніданок і далі в дорогу на Хотин. По дорозі ще 2 зупинки і прогулянки до чудових водоспадів, маленький перекат, розвід з тросами. (місцеві жителі над річкою натягують троси, до яких чіпають човни, нам потрібно повністю лягати на катамарані, щоб нас не скинуло у воду. Катамаран, що йшов перед нами попередив нас про 2 троси, які ми пройшли. Дивимось, вся команда катамарану лягла, ніби проходить трос. Ага, значить є трос. Йдемо повільно, пильно вдивляємось, де ж він є, повільно ми так йшли до того місця, поки не зрозуміли, що нас просто розіграли ). Перекус на воді, не відходячи від інструментів (весел), дає нам сили веслувати ще трохи.

Десь біля години другої виходимо у дельту Дністра. Тут на межі 3 областей (Тернопільської, Чернівецької і Хмельницької) Збруч впадає у Дністер. Ширина просто неймовірна, як море. Ніколи ще не бачив, коли одна річка впадає в іншу і чітко видно, де води однієї річки, а де вже іншої (Збруч – чистий, Дністер – брудний). Між іншим наш катамаран у води Дністра ввійшов першим, хоча попереднього дня часто був останнім. Вітер знову дує в обличчя – гойдаємось на хвильках Дністра. Трохи далі хвильки закінчуються і починається дуууже сильний вітер. Веслувати важко, цей стан описує переінакшена народна мудрість: “Веслуй, не веслуй, все одно …”. Провеслувавши ще трохи, причалюємо до берега. Все, фініш. До Хотина йти не будемо, хоча залишилось вже недалеко. Вдалині височіє Хотинська фортеця. Розкладаємо катамарани, спускаємо їх, миємо, носимо дрова.

Після перекусу ми залишаємо групу, яка буде повертатися бусами в Чортків. Ми спішимо на автовокзал в Хотин. Приходимо за 2 хвилини до відправлення останнього автобуса в Чернівці. В Чернівці прибуваємо за 5 хвилин до відправлення останнього автобуса в Коломию.
Результати сплаву: вражаючий каньйон, багато нових вражень, нових знайомих, описати це важко, потрібно обов’язково, хоч раз в житті спробувати. Шкода, що нема жодної фотографії з Дністровського каньйону, коли були на катамарані не було як фотографувати, коли були на березі сильно спішили на автобус.
P.S. Наступної ночі мені снилось, що я веслую і мене розбудила дружина, сказала, щоб я перестав гребсти. Я здивувався, звідки вона знає, а я просто намагався веслувати і сіпався.
З нетерпінням чекаю сплаву на Дністрі.
P.P.S. Якщо написав щось не так, або щось забув, нехай мене поправлять ті, хто брали участь у сплаві.

Залишки фортеці у с.Чорнокозинці	Залишки фортеці у с.Чорнокозинці	Залишки фортеці у с.Чорнокозинці	Збручанський каньйон
р.Збруч	Чорнокозинці	Чорнокозинці	р.Збруч
фортеця у с.Кудринці	Кар’єр	Як змійка в’ється Збруч	Фортеця у с.Кудринці
Збруч	Дует	Роман	Я
Розвалини фортеці	Проходження перекату	Чудовий водоспад	Той самий водоспад
		Половина учасників сплаву	А це вже інший водоспад
Наша команда веслує навіть на березі	Учасники подорожі

Панорама Збруча – с. Збручанське

Дністер у картинках

yAnTar — Wed, 15 Oct 2008 18:58:06 +0000

Якщо забити в Яндексі в пошуку слово Дністер, то справа внизу, де “дністер в картинках” цікава фотографія Дністра – а саме – фотографія з блогу, де Вован накрившись лодкою тікає від дощу. Так можна і знаменитим стати, а він був проти, щоб я цю фотку розміщував у себе.

Дністер

yAnTar — Thu, 26 Jun 2008 12:21:40 +0000

Минулої суботи були на Дністрі. Були в с. Грушівці Кельменецького р-ну. Коротка довідка: р.Дністер – ріка на заході України у Молдові (Ніструл). В античні часи Дністер був відомий під назвою “Тирас” або “Данастріс”. Довжина – 1362 км (в Україні 705 км), площа басейну 72,1 тис.км², витоки на рівні близько 1000 м над рівнем моря, на північно-східних схилах Українських Карпат, впадає у Дністровський лиман, у верхів’ях гірська ріка, у нижній течії – рівнинна, ширина біля долини гирла 16-22 км. Дністер має біля 400 приток. Основні – Стрий, Свіча, Лімниця, Золота Липа, Cтрипa, Серет, Збруч, Смотрич.
Дністровський каньйон — каньйон, утворений річкою Дністер і розташований на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей з Тернопільською (на межі Поділля з Покуттям і Буковиною), від гирла річки Золота Липа і до впадіння Збруча у Дністер. Загальна довжина становить близько 250 кілометрів.
Дністровський каньйон – унікальна природна пам’ятка. Образно кажучи, це підручник з вивчення геології. У Дністровському каньйні мешкає велика кількість рідкісних рослин, тварин, птахів.
Теплий клімат у каньйоні відрізняє цю місцевість від інших територій Західної України, тому що стіни каньйону затримують сонячне тепло.

Фільм Мандрівка Дністровським каньйоном можете скачати прямим лінком тут.

Скачати фільм Мандрівка Дністровським каньйоном

Багато різної цікавої інформації про Дністер можете знайти на річковому порталі – “Дністер”

Панорама Дністра

Дністер

Дністровський каньйон

Вован робить весло для лодки (весла не купили). Між іншим, лодка має цікаву назву Intex Explorer – мені страшно було в таку лодку сідати, хоча версія не 6.0 або 7.0 а 200. .

Вован тікає від дощу.