Лют 04
В один осінній день вирішили ми (тим самим складом, що йшли на Чорногору) поїхати в гори подивитись на золоту осінь. А де золота осінь “найзолотіша” – звісно ж на Боржаві. Ну все, їдемо на Боржаву, вирішили ми. З покращенням Азарова поїзд Чернівці – Ужгород відмінили, треба їхати через Львів. Зайшли на сайт booking.uz.gov.ua, щоб купити квитки на нічний львівський поїзд, а квитків нема (на 1 купейне місце нам втрьох важко поміститись). Вітя запропонував піти з Рахова на Близниці, так і зробили. Читати далі »
Ніяк не міг почати написати про похід (взагалі то ще 3 походи є) , який був ще далеким літом. От зараз тільки якось дійшли до того руки. Раз в п’ятницю в обід мій знайомий Вован каже пішли кудись у похід. Ну я швиденько пошукав і знайшов нескладний варіант – Зелене – Скупова – Кринта – Верховина. На тому і вирішили, виїжджаємо в п’ятницю зранку автобусом. 
Нарешті я зміг дописати другу частину походу Чорногорою. Другий день нашого походу почався десь о 8 годині ранку, коли сонце вийшло з-за хребта і спати в наметі було вже важко. Поснідали, збирались дуже довго (зазвичай це мене підганяють, щоб швидше збиратись, а в даному випадку все було навпаки – хлопці нікуди не спішили, а я їх підганяв). Як вчора і говорили з Вітею – пішли кататись на карематах (не по снігу, а просто схилом). Вітя перший пілот, я другий, перша спроба була трохи не вдалою (замість карематів проїхались на спинах), прийшлось повторити. 
На травневі свята було 4 вихідних, але щось у мене не вийшло піти в якийсь 2-3-денний похід (були деякі варіанти, але щось не склався ні один з них). В результаті я поїхав у Коломию і цілком спонтанно з татом, сестрою і племінницею поїхали машиною на Кострич. Тато хотів давно побувати на 
Місяць тому зі знайомим з роботи з’їздили в Горгани з однією ночівлею. Багато чув про масив Братківської, але ніколи там не був, то ще у вівторок маршрут склав Бистриця – Братківська – Чорна Клива із спуском в Чорну Тися і далі в Ясіню. Під питанням була тільки дорога – йти через Гропу, чи зразу на Братківську (все одно прийшлось би трохи повертатись назад). Після консультацій на форумі karpaty.com.ua вирішив, що будемо йти через Гропу. 
Минулого тижня обіцяли в суботу гарну погоду і я не хотів сидіти вдома. Підбив ще одного знайомого Вову і поїхали в с. Великий Рожин подивитись на Лужківський водоспад. Я давно читав в інтернеті, що у Великому Рожині є водоспад, але ніяк не виходило туди поїхати. В інтернеті, на жаль, майже нема інформації про нього. Тільки в п’ятницю ввечері випадково знайшов якийсь plt файл з точками, в якому була забита точка LUZHECKY. Перевірив точку на карті 
Вже третій рік підряд, коли Вова Осіпов приїжджає на 2 тижні в Україну ми йдемо в похід. Минулого року нас було тільки троє: Вова О., Вова З. і я. Цього року вирішили йти з Бистриці на Довбушанку (тобто продовжити 
Ще в серпні (коли була гарна погода, а не як зараз) я із постійним колегою по походах Вовою пройшлись маршрутом з Квасів на Догяску через Близниці. А вирішили йти в п’ятницю біля першої години дня. Біля години вибирали маршрут, спочатку мали йти на Памір (РЛС в Долішньому Шепоті) – маршрут відпав через проблеми з добиранням назад, потім був в планах Кострич – але там 25 км – і їх реально пройти за день, а хотілось чогось з ночівлею. Тоді 
Все ніяк не міг зібратись написати про цей похід, то часу не було, то в Болгарії відпочивав, тільки зараз знайшов час. 22 липня телефонує до мене мій знайомий і пропонує пройтись круговим маршрутом на Ігровець зі Старої Гути. Так як погоду передавали нормальну і планів на вихідні не було, то я погодився. В той же день ввечері пішли в DEPOt закупили необхідні продукти, скачали трек і в суботу вранці виїхали його машиною (Вітя, Андрій і я) з Чернівців. Планували виїхати о 5 годині, вийшло трохи пізніше – на дріжджзаводі були біля 6 години. 
Щось цього року ніяк не виходить піти нормально в гори – то погода підводить, то робота в суботу, але найчастіше нема з ким. А в одну і з неділь разом з Вовою (з яким пройшов велику частину своїх походів) таки вдалось вирватись хоч на один день, хоч невисоко, але, з натяжкою, можна назвати гори. А було це так – в суботу біля обіду ми з Вовою домовились, що завтра кудись йдемо в міні-похід на 1 день. Вибір маршруту був за мною. Я витягнув карту 