Недавно придбав ще одну книжку про Карпати -Українські Карпати. Пішохідні маршрути: путівник, автор Йосип Гілецький. Взагалі-то я вже давно чув про цю книгу, але не зустрічав місця, де її можна придбати. А недавно попав на сайт Книжкова хата, де і є ця книжка в наявності. Одразу ж замовив, бо чув непогані відгуки про цю книгу. Читати далі »
Разом з Твердинею Кідрука, Втраченим символом Дена Брауна купив ще чудову книжку (чи фотоальбом, не знаю, як правильно) “Усе про Карпати” авторства Юрія Николишина. Чесно кажучи, книга перевершила всі мої сподівання, бо за таку смішну ціну (38 грн) автору вдалось помістити коротку інформацію не тільки про Карпати, а і про навколишні міста і села (деякі навіть зайві, як Снятин і Коломия, хоча Коломия це моє рідне місто, але до Карпат ще трохи далеко) Читати далі »
Цю книжку Макса Кідрука я купив, якщо можна так казати, чисто випадково. Випадково побачив її в Букіністі, коли купував сувеніри, які брав з собою в поїздку в США. Також, в останній момент витягнув зі свого Турбату книгу Жадана “Месопотамія” (яку також купив у тому ж Букіністі) і поставив туди кідруківську “На Зеландію”. Але, ні під час перельоту, ні під час 8 днів перебування в Америці так і не спромігся її відкрити. А відкрив її вперше у віденському аеропорті і чуть не впав зі стільчика, прочитавши таку фразу “Уявіть собі таке. Віденський аеропорт“. Одразу ж поніс показувати ці 2 короткі речення своїм колегам, що летіли разом з США. Читати далі »
Разом з “Твердинею” Кідрука купив ще декілька книг, в т.ч і 2 книги Дена Брауна. Ден Браун став відомий в 2003 році, видавши свою найвідомішу книжку “Код да Вінчі”. Як великий прихильник Леонардо Да Вінчі я не міг не прочитати ту книжку (яка дуже сподобалась), потім були mp3-варіант “Ангелів і Демонів”. Першою з них, яку прочитав це була книга “Втрачений символ”. Читати далі »
Недавно зайшов на сайт магазину “Є” і побачив нову книгу від Макса Кідрука “Твердиня”. Одразу ж захотів купити і прочитати її. Так і зробив – в той же день оформив замовлення (однією книгою там не обійшлося, крім “Твердині” взяв ще книгу-альбом про Карпати і 2 попсові книги Дена Брауна). Через тиждень (були деякі проблеми з доставкою, які магазин “Є” швидко владнав) книга була в мене вдома. Читати далі »
Вчора дочитав книгу Макса Кідрука “Бот”. Книжка цікава (але не може порівнятись з Мексиканськими хроніками – найперша книга була бомбова), загалом сподобалась (у книжці є речі, які близькі мені – програмування, фрактали). Але, як на мене, є декілька моментів, які можна було опустити (так як матюки в декількох місцях і опис мастурбації роботів). І ще - у трилері має бути інтрига до останньої хвилини, а тут вже десь на половині було зрозуміло, хто стоїть за ботами. Треба, щоб Макс пропонував свою книгу голівудським режисерам – на основі книги мав би вийти непоганий фільм. Must read.
Минулого тижня купив такий собі атлас-путівник, виданий Карпатськими стежками. Атлас зроблений у вигляді зошита (скріплений металевими дугами ) без переплету. Містить в собі як і текстову інформацію (історію сіл і міст Яремчанщини, інформація про заповідники, пішохідні і велосипдні маршрути ), так і графічну (мапа регіону). Мапа якісна, з GPS-привязкою, тільки краще було б зробити її окреми додатком до путівника, бо незручно гортати мапу. Мапа охоплює широкий район – від Бистриці (на пн.зх.) і Делятина (на пн.сх.) до Квасів(пд.сх) і Красника (пд.зх.).
Під час походу на Ігровець Вітя розказав мені про українського письменника з Чернівців Василя Кожелянка. Раніше (в школі і коледжі) я читав дуже багато художньої літератури, але під час навчання в університеті вся художня література була замінена, спочатку на Демидовича і Ляшка (привіт матаналізу), дифури, матфізику, алгебру і геометрію, а потім на Assembler, Delphi, PHP, Mysql, Javascript і я забув взагалі, що таке художня література. Минулого року прочитав (половину прослухав) більше десятка книг – декілька книг Дереша, “Московіяду” Андруховича, пригоди Кідрука, Але найбільше запамятався Василь Кожелянко – нестандартні книги у нього виходять. Шкода, що він уже помер і більше книг не напише. Читати далі »
Літом я писав про такого українського письменника-мандрівника як Макс Кідрук. Цього року вийшла ще одна його книга “Любов і піраньї” про подорож у саме серце Бразилії – Пантанал. Книга цікава, але, як на мене, забагато сторінок присвячено Марусьці (саме через неї і з’явилось слово любов у назві книги) і (знову ж таки це моя думка) менш цікавою, ніж “Мексиканські хроніки” і “Подорож до пупу Землі” Якщо би ця книга була першою – тоді так, а після “Мексиканських хронік” і “Пупу Землі” очікував на щось більше. Надіюсь, що наступна книга буде цікавішою за всі попередні.
Після того, як прочитав 4 перші книги Макса Кідрука купив наступну його книгу – Навіжені в Перу. Книга цікава, дуже смішна, сюжет, як і в Навіжених в Мексиці – пригоди 2 друзів Макса і Тьомика. Книга читається на одному диханні, легко і невимушено. Після закінчення кожної глави (авантюри) думаєш, що вже герої придумають нового в наступній, а коли закінчуєш читати, відчуваєш, що мало, хочеться ще. 
