Третя кімната – робочий кабінет Ольги Кобилянської. Піаніно, письмовий столик, стілець, настінний годинник, ксерокс (також її ). На стіні висить лавровий вінок зі срібла, який подарували їй львів’яни до 40-річчя її літературної діяльності.

Наступна кімната – спальня – ліжко, старовинний диван, дерев’яна шафа, дзеркало. В цій і попередній кімнатах люстри часів Ольги Кобилянської. Остання кімната – тут видання книг Ольги Кобилянської – як на українській, так і на інших мовах світу, афіші її вистав в різних театрах України і світу. Також можна побачити зменшені в декілька раз декорації, що використовувались у Чернівецькому драматичному театрі під час вистави “Земля”. На стіні висить цікавий портрет Ольги Кобилянської зроблений з букв її 5 оповідань.

Книги з бібліотеки Ольги Кобилянської	Уривок листа Ольги Кобилянської	Лист засудженого жовніра	Збірка оповідань Ольги Кобилянської видана в Москві
Бюст Ольги Кобилянської	Лавровий вінок	Робочий кабінет	Годинник
Піаніно	Лампа	Спальня	Спальня
Портрет з оповідань Ольги Кобилянської

На фасаді будинку зображена фреска “Олімп”. Тільки недавно я дізнався що це не просто фреска із зображенням олімпійського сонму, а кожен бог уособлює собою 12 провінцій Австро-Угорської імперії (більше можете прочитати на сайті Блеки). Отже, заходимо всередину – 5 грн вхід, 10 грн за дозвіл на фотографування, правда фотографувати в одному залі на другому поверсі (там знаходяться ікони 18-20 ст.) не можна (мені ікони не сподобались – майже на всіх обличчя, фігури людей передані досить неточно, з сильними викривленнями). Наступна експозиція – картини 19-20 ст. – деякі сподобались, найбільше – це картина “Смерть” 1811 р. Далі йдуть роботи Августи Кохановської і Леона Коппельмана У другого на всіх його роботах неприродно видовжені руки у людей (напевно для підсилення образу). Що мене найбільше вразило – це роботи невідомих та маловідомих австрійських художників на 2 поверсі в холі – портрети Франца Йосифа (тільки зробили йому неприродно вузьку талію ), імператора Йосипа ІІ, Штефана Вольфа, імператриці Марії Терезії.

Також на другому поверсі розташована експозиція німецького абстракціонізма Манфреда Якоба Фогта. Можливо, щось і є незвичайного, цікавого в його картинах (я взагалі люблю загадкові картини), але мене вони не “зачепили”. Також переглянули на 2 поверсі виставку фотографів. На 3 поверсі знаходяться витвори орнаментального мистецтва Буковини – вишиванки, доріжки, вироби з дерева, кахлі, писанки (за кількістю до Писанки трохи не дотягують). Насамкінець фотографую фреску на стелі і скульптури на першому поверсі і виходимо з музею.
Далі деякі фотографії.

Дівчина з музичним інструментом	В монастирській пивниці (Едуард Грютцнер)	Портрет батька художника (Епамінонда Бучевський)	Дівчина з музичним інструментом
Любов і вірність (щось товсті у художинка вийшли)	Смерть	Прочани (Августа Кохановська)	Листівка (Августа Кохановська)
Взимку (Августа Кохановська)	Леон Копельман	Сцена (Леон Копельман)	Автопортрет з квіткою на тлі краєвиду (Леон Копельман)
Автопортрет з повітряною кулею (Леон Копельман)	Портрет дружини (Євзебій Ліпецький)	Монастир Солка(Гуто фон Реццорі)	Церква в Захарештах(Гуто фон Реццорі)
Портрет імператриці Марії-Терезії (невідомий художник)	Портрет імператора Йосипа ІІ (невідомий художник)	Портрет священика (невідомий художник)	Портрет Штефана Вольфа (Кнапп Франц Ксаверій)
Портрет Франца Йосифа І (В.Лемермайєр)	Кольори Європи Манфреда Якоба Фогга	Картини Манфреда Якоба Фогга	Mein Vaterland ist tot … (Манфред Якоб Фогг)
Манфред Якоб Фогг (таких картин там дуже багато)	Скриня	8-бітні доріжки	Писанки
Писанки	Ще одні 8-бітні доріжки	Вишивки	Столик
Вишвивки	Черес (пояс)	Вишвики	Сторож музею )))
Скульптура	Фреска на стелі	Скульптура	Скульптура

В музеї представлено чотири селянські садиби – від бідняків до багачів, вітряні млини, корчма, кузня, церква з різних регіонів Буковини. Всередині відтворено інтер’єр кожної будівлі. Як кажуть – краще один раз побачити, ніж сто раз почути – тож дивіться фотографії і приїжджайте дивитись вживу.

Загальний вигляд	Млини ХХ ст.	У хаті бідняка
Стіл у бідняка	Різне причандалля	Амфора	Верстат
Хата багача	Стодола багача	Знову причандалля	Експозиція посуду
Підсвічники	Картина	Макети селян
Гірський краєвид	Загальний вигляд	Хата-землянка

Маршрут на перший день був таким – Унів – Свірж – Звенигород – Старе Село – Урич (Тустань).

Перша зупинка – с.Унів, відоме своєю Унівською Лаврою. Незважаючи на досить поважний вік (побудована у XV ст.) вона збереглась у гарному стані. Навколо монастиря високі стіни з оборонними баштами. Всередині на стінах монастиря ікони святих та сцени з релігійного життя. В дворику монах розказував історію про одного священика, якого вивезли в Росію (на жаль, я забув прізвище і імя). Недалеко біля монастиря будується дерев’яна церква.
Виїхавши з Унева - повз Перемишляни їдемо в Свірж. В цьому селі над ставом знаходиться мальовничий замок, згадки про який зустрічаються в архівних документах, датованих 1530 р. В той час він належав шляхетському родові Свірзьких. Сучасного вигляду замок набув у середині XVII ст., з часу переходу його у власність графа О.Цетнера. Граф наказав перебудувати і значно зміцнити замок.

Закінчивши прогулянку замком нас чекав сюрприз. Наш автомобіль заперли у пастку, позаду Славути припаркувався джип. Андрій і пробував вирулювати, але місця було дуже мало. Прохожий підказав – та перенесіть ви машину, скільки того і сам миттєво допоміг це зробити. Добре, що машина легенька (Славута) і так просто вийшли з ситуації.
Далі повз Бібрку їдемо в с.Звенигород – колишню твердиню і одне з наймогутніших міст Галицько-Волинського князівства. Звенигород в свій час був столицею Звенигородського князівства. Але в 1240 р. хан Батий спалив місто і воно уже не відродилось і зараз має статус села. В селі знаходиться музей історії Звенигорода, який, якщо ви вже тут, неодмінно треба відвідати. У музеї є дуже багато цікавих експонатів – знаряддя праці, прикраси наших пращурів. Окрасою музею є 2 діорами – на першому поверсі – битва звенигородців з ханом Батиєм, на другому поверсі – сучасний і тодішній Звенигород. Недалеко біля музею розташований пам’ятник Землеробу, Воїну, Літописцю і Матері-берегині (я спочатку подумав, що то Кий, Щек, Хорив і Лебідь ). В зарослях бур’яну можна знайти пам’ятник давньоруському князю на коні з трьома ногами. З траси в Звенигород можна попасти з двох сторін, з одного боку – дорога гарна, з іншого – погана (через с.Шоломия). Ми за відомим законом попали на погану дорогу (хоча у порівнянні з Уричем це була ще автомагістраль).
Виїхавши із Звенигорода на трасу одразу повертаємо наліво – там знаходиться Старе Село. Руїни замку (оборонний замка кн. Острозьких, побудований 1584 — 89 з участю А. Прихильного та відновлений 1642 і 1654 рр. ) з дороги вражають своєю величиною – ну дуууже великі. Всередині також відчувається величина (і велич) замку, який тут колись був. На жаль, зараз, залишились тільки стіни. Всередині замку багато машин, людей, шашлики, пиво і т.д. Швиденько обідаємо і в дорогу – зараз нас чекає найдовший переїзд за сьогодні – в с.Урич.
Їхали ми туди довго і нудно, під Львовом попали під сильну грозу, пропустили потрібний поворот, прийшлось вертатись назад. По дорозі сюди бачили завод, де за словами Андрія “Микола їсть цемент” (Миколаїв цемент).  А в Дрогобичі – це взагалі був сміх і гріх. Не знаю, хто і як ставить дорожні вказівники у дрогобицькому районі. Виїхали з Дрогобича, потрібно у Борислав, вказівник показує наліво Борислав, Дрогобич, повернули, виявляється вертаємось назад, їдемо далі. По дорозі зустрічаємо ще пару подібних вказівників, що Борислав і Дрогобич в одну сторону, хоча на карті, вони явно в протилежних сторонах. Складається враження, що інших вказівників не було, тільки Дрогобич – ось і ставлять його куди треба і не треба (перефразовуючи древнє прислівя можна сказати “всі дороги ведуть у Дрогобич”). Один раз повертались назад, бо стрілку на Східницю ставлять перед поворотом, а повертати треба не зразу, а через один поворот. Найсмішніше було далі – коли стоять 2 вказівники на відстані 100 метрів один від одного, перший показує поворот на Східницю наліво, а другий направо (цікаво, що між першим і другим знаком поворота наліво немає). В Східниці біля дороги є мінеральне джерело типу “Боржомі”, проте там дуже багато людей, а у нас немає часу (коли вертались назад, то підприємливі мешканці цю ж воду уже продають). В Східниці дорога стає гіршою і аж до Тустані дорога постійно погіршується. Останні 20 км їхали цілу вічність. Погода погіршилась, почав крапати дощик. Біля 21:20 (планували о 18:00) ми приїжджаємо на місце ночівлі. Краєвид суперовий.  Розбиваємо намети, збираємо дрова, готуємо їжу. Дощ, який зупинився починає йти ще сильніше. Замість вечері за столом – вечеряємо в наметі. Біля 01:30 засинаємо. Щоб всюди встигнути завтра  раненько потрібно прокидатись.

Реклама: Якщо би у нас не було намету прийшлось би ночувати у готелі, а дізнатись про готелі Львова ціни можна на сайті hotelsbooking.com.ua

Унів

Оранта	Унівська лавра	Унівська лавра	Климентій Унівський
Фреска на стіні	Розп’яття	Капличка	Церква
Вежа

Свірж

Фортеця у Свіржі	Центральний вхід	Вежа	Звідси зрозумів тільки рік – 1917
Герб родини Цетнерів	Внутрішній дворик	Вхідні двері	Озеро
Фрагмент архітектури	Всередині фортеці		Фортеця – загальний вигляд
Вежа	Вежа	Вежа з іншої сторони

Звенигород

Звенигород	Звенигород	Музейний експонат	Макет церкви 12 ст.
Древній коваль	Вироби і знаряддя шевців	Вітражі	Вітражі
Останки древньої посуди	Люстра в музеї	Літописець	Воїн
Мати-берегиня	Хлібороб

Старе Село

Загальний вигляд фортеці

Фрагмент стіни

Фрагмент стіни

Вигляд зсередини

Панорама фортеці

Діорами в музеї с.Звенигород

На 2 поверсі знаходяться експонати економічного і освітянського життя Коломиї – старовинні польські і австрійські гроші, різні підручники, свідоцтво про закінчення гімназії. Цікаво, що на свідоцтвах, виданих за часів Польщі немає жодних ознак влади, а на похвальній грамоті виданій учениці 5 класу уже за радянських часів – серп і молот з Леніним і Сталіним. Особливо сподобались назви підручників 19-першої половини 20 ст. – “Вправи письменні для шкіл народних, міських і сільских”, “Перша читанка”, “Третя читанка”, “Аритметика”, “Четверта книжечка”, “Мертва природа – підручник для V кляси вселюдних шкіл”, “Історія й теорія руханки”. Цікавою є і задача з арифметики – “Кілько годин минуло після години дванайцятої, якщо годинник (якщо вам потрібні якісні годинники купуйте у нас швейцарские часы) показує пів до третьої”.

Три наступні кімнати присвячені життю євреям в Коломиї. Заходячи в ці кімнати одразу стає видно, хто тоді добре жив – тут ціла колекція прасок (19 штук), патефони, різні прилади (холодильник, машина для викручування білизни). На стінах дуже багато різної реклами – пошиття одягу, взуття, продаж різних продуктів. Тільки читаючи рекламу тут можна бути більше години – така вона вся різноманітна і смішна. Найбільше сподобалась така реклама:

“Не дайтеся баламутити !!! ріжним агентам та звертайтеся до закуп прямо до найдешевшого жерела всяких Машин до шиття та складових речей. НАТАН КРІП. Коломия, пл. Карпінського, 12 продаю по цінах від 180 зл. вгору з довголітною порукою на готівку та на рати безплатна наука шиття на машині закупленій у мене. На складі є також і уживані машини.”

Герби м.Коломиї	Герб м.Коломиї	Мапа Коломийського повіту	Книга почесних громадян міста Коломиї
Різні документи 19 ст.	Урядники магістрату	Документ	У кімнаті Габсбургів
Патефон у кімнаті Габсбургів	Піаніно	Книги	Столик
Коломия на початку 20 ст.	Столик у кімнаті Габсбургів	Статуетка	Майбутні княгині
Якір, знайдений у р.Прут	Давні гроші	Давні гроші	Давні гроші
Німецька каска	Вивіска	Фотосправа	Фотоапарат
Ліхтар і поштова скриня	Автомобільне колесо поч. 20 ст.	Підручники	Свідоцтво про закінчення гімназії(тільки одна 5, все решта 3)
Похвальна грамота (ну куди без Леніна і Сталіна)	Різні аптекарські знаряддя	Пляшки від пива і горілки	Патефони і швейна машина
Модне взуття поч. 20 ст.	Патефон	Патефон	Знаряддя для чистки взуття
Ваги	Станок для викручування білизни	Холодильник-ледівня	Ще один холодильник-ледівня
Рекламна вивіска	Настінні годинники (на той час досить дорогі)	Колек ція прасок	Праска з драконом
Манікюрний набір	Різна реклама	Гончарні вироби коломийських гончарів	Ще одна реклама

Фоток дуже мало, тому що фотозйомка коштує 20 грн і я не фотографував (зажав 20 грн , але зробив пару нелегальних фотографій.

Фото

Загальний вигляд Музею Писанки	Музей Писанки	Кована писанка	Колекція писанок, відтворена за зразками поч. 19 ст.
Колекція писанок козацької слободи (поблизу Курська)	Колекція писанок з Харківської області (Зміївський район)	Колекція писанок Київської та Житомирської областей	Гуцульська писанка
Купол музею зсередини	Експозиція гуцульської хати	Вишиванки	Вишиванки
Вишиванки

На табличках, які розташовані вздовж дороги, можна прочитати цікаву інформацію про Золотий тік, Митрополичі палати, Центральний оборонний вал.
Центральний Оборонний вал княжого Галича тягнувся від краю узбіччя над рікою Луквою до краю яру Мозолевого потоку. Довжина валу становила 624 м. Вали насипали на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції так, що зовнішній бік валу і внутрішінй рову утворювали похилу площину. На валах розміщували оборонну стіну, оперту на кліті з внутрішнього боку валу. Дерев’яна конструкція була чотирикутної форми зі складеними колодами на зруб, які з внутрішнього боку валу надійно закривалися ворітьми. Віднайдені численні печі свідчать, що вали крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. В них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал, з висотою схилу 25 м, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.

У житті українського народу впродовж його багатовікової історії площі і майдани завжди відігравали важливу роль. Починаючи від Давньоруської держави і закінчуючи сьогоденням (Майдан 2004), українські площі і майдани були саме тим місцем, довкола якого вирувало політичне, економічне і релігійне життя. Саме таке значення в історії княжого Галича мала площа Золотий Тік. На Золотому Тоці виголошувалися укази галицьких князів, розігрувалися політичні та родинні драми. Звідси вирушали в похід галицькі воїни.

Золотий Тік був центром економічного, культурного життя Галицької держави. Тут були церкви та школи з вченими дидаскалами (Дидаскал – учитель у Стародавній Греції і Візантії), високі кам’яні будинки знатних галицьких купців і княжих достойників, склади та магазини, контори лихварів-банкірів, майстерні золотарів та інших ремісників. На Золотому Тоці жили книжники і княжі писарі, ювеліри, художники, лікарі та архітектори, знатні гості й княжі мужі. Тут можна було купити геть усе, чого тільки запрагнула душа: золоте узороччя й самоцвіти, шовки й оксамити, панцирі й кольчуги, соболині шуби й сап’янові чоботи, книги, ікони, пахощі, вина, різні прянощі, навіть фініки, а також молодого ятвязького раба й красуню половчанку.

Біля музею розташований Успенський собор. Успенський собор – був головною святинею славного міста Галича. Побудований Ярославом Осмомислом у 1157 р. Тут Ярослав Осмомисл і був похованим. У середині 16 ст. храм був зруйнований. Відбудований знвоу у 1584 р. У 30-40-х рр. 20 ст. відомий український археолог Ярослав Пастернак (професор п’яти університетів світу !!!) досліджував цю місцевість і знайшов руїни стародавнього храму з саркофагом Ярослава Осмомисла. Храм вражає своєю помпезністю. Товщина стін храму складає 1,5 м. У храмі дуже товсті колони, а на стелі – велике зображення Богородиці.

Пройшовши 300 метрів нижче, можна набрати води з Княжої криниці.
Далі наш маршрут пролягав до славного міста Галича. Там ми походили по руїнах Галицького замку XIII-XVII ст., з якого відкривається шикарний краєвид (на жаль, не вийшло жодної нормальної фотографії замку, так як в той час постійно в об’єктив світило сонце). Замок зараз реставрується, на кожному з поверхів замку купа дощок, будівельних матеріалів. В центрі міста сфотографувались біля пам’ятника короля Данила Галицького і поїхали додому, по дорозі ще зупинились біля пам’ятника 1100-річчя заснування Галича.

Успенський Собор	Зуб мамонта	Первісна людина	Крем’яні сокири культури кулястих амфор (2 800 – 2 200 р. до н.е)
Імортні амфори	Макет укріплень княжого Галича	Прикраси	Зброя та бойове спорядження давньоруського воїна
Меч давньоруського воїна	Амфора	Робоче місце Ярослава Пастернака	Ключі від форту Буайяр (вироби галицьких ковалів)
Кімната у музеї (на передньому плані макет Галича	Ковальські вироби	Книги-мінеї XVII ст.
Плащаниця	Статуя ангела перед Митрополичими палатами	Митрополичі палати	Дзвінниця
Всередині Успенського Собору	Княжа криниця	Княжа криниця	Краєвид з Княжої криниці
Озеро біля княжої криниці	Капличка	Курган
Галицький замок	Галицький замок	Вхід закритий, князь відпочиває	Дністер, вид з замку
Дністер, вид з замку	Зліва – Церква Різдва, справа не знаю	Церква в Галичі
Пам’ятник на честь 1100-річчя Крилоса	Пам’ятник на честь 1100-річчя Крилоса	Чорні і білі хмари	Капличка по дорозі додому

Наступнй об’єкт – гуцульська хата – так звана “хата в граждах”, яка складається з двох жилих кімнат, розділених сінями-хоромами і системи господарських приміщень, розміщених під одним дахом. Перевезена з с.Устеріки Верховинського р-ну. Побудована у 1889 р. (саме так написано при вході до хати). Що кидається в очі, на відміну від попередньої хати – так це підлога з дощок (у першій – була глиняна), проте тут дуже маленькі вікна. У прибудові біля хати знайшов цікавий пристрій – але так і не зрозумів для чого він. На ручці викарбувано контору, яка її зробила – Original triumph. Також у будівлі біля хати є великий ковальський міх – схожий на чехол від великої гітари.

В наступній хаті (с.Поляниця Долинського р-ну, 1878 р.) в одній з кімнат – зробили експозицію школи. Ще одна будівля – хата багато селянина з села Вікторів Галицького р-ну – представляє Опілля. В хаті є багато різних вишивок. Також на території музею знаходиться недобудована церква.

Остання хата, де ми були, це вже відносно сучасна хата – побудована в 40-х рр. ХХ ст., перевезена з смт. Ворохти Надвірнянського р-ну. В хаті, крім традиційних одягу, посуди є також 2 настінних годинники і волинка (ніколи не знав, що гуцули грають на волинці). Також сподобалась ложка величезних розмірів (довжиною біля 80 см), таку би мені, коли в гуртожитку жив .
Хто цікавиться старовиною – особливо відвідайте цей музей під відкритим небом.
Продовження тут

Всередині олійні	Всередині олійні	Курник	Посуда
Жорна	Посуда	Ваги	Прототип пральної машини автомат
Скриня			Гуцульска хата в граждах
Праска	Цікавий інструмент (за припущенням для просівання чогось)	Руль	Коробка передач
Ковальський міх		Прялки
Годинник	Гуцульский одяг	Волинка	Час зупинився