Ранок у Квасах

Свидовець

Підйом на Близницю

Жандарми

Ранок на Догясці

Вийшли на маршрут о 9:24, навколо хмари, нічого не видно. А у Буковелі будують і будують. Коли тут не буваю – завжди все більше і більше він розростається. Йдемо по старому треку вздовж 13 підйомника. Підпеньки ростуть прямо на дорозі, білих грибів не видно (хоча ми особливо і не шукали – Олег зайшов декілька раз в ліс). Туман починає пропадати і ми бачимо просто фантастичні краєвиди. Думаємо, що це за гори, Свидовецький хребет чи може Буковельська трійця, але як на Буковель, Чорну Клеву і Довгу – то вони явно завеликі. Пізніше бачимо, що це дійсно Свидовець.

Попереднього разу між точками 006 і точками 007 на треку ми пішли напряму скоротивши, цього разу йдемо траверсом не напрягаючись. О 11 годині робимо перекус – бутерброди, гарячий чайок, шоколадка. Щось довго ми їли – аж півгодини. О 12:33 ми доходимо до полонини, з якої просто шикарний краєвид – видно Хом’як, Синяк, Малий Горган, Довбушанку, позаду нас видно красуню Чорногору – з-за хмар визирають вершечки Петроса і Говерли. Пізніше хмари над Чорногорою опускаються і ми бачимо, що Чорногора частково вкрита снігом – від Говерли до Бребенескула, тільки Петрос незаймано безсніжний. Піднімаємось кам’янистим серпантином. О 14:00 ми на Синяку. До Малого Горгана – як рукою подати, я думаю, що 15 хв ходьби туди, реально – годину. Справа від нас чудово видно хребет Явірник. На вершині фотографуємо(сь) і по хребту на Малий Горган. Справа (і ззаду) від Довбушанки йде якийсь хребет, думаємо, чи це хребет Сивуль чи ні. На форумі karpaty.com.ua підказали, що то Поленський і Кізя Гора, а позаду них Ігровище і г.Висока, а Сивулю ледь видно.

О 15:13 на вершині Малого Горгана, знову чай, бутерброди, відпочинок. Через півгодини починаємо спуск, спуск тут досить крутий, каміння дрібне, йдемо і просто зсуваємось вниз. Хоч спуск і стрімкий, але короткий, через 200 м каміння закінчується, починається ліс. О 16:24 доходимо до роздоріжжя (на треку точка 017), минулого разу ми пішли лівіше, зараз я планував йти прямо (автор треку, по якому ми йшли перший раз писав, що лівіше швидше, але прямо добра стежка через хребет Маришечек, але довше). Вирішуємо йти лівіше, тому що з часом у нас слабо і йти в темноті з одним ліхтариком по незнайомій місцевості не дуже б хотілося. Спочатку йде гарна широка стежка, потім вона звужується, а потім і остаточно пропадає і починається екстрім. На профілі висот видно, що перепад висот, який йде до 18 точки складає більше 200м (на 1 км). На карті (роздруківці) видно стежку, яка йде ще стрімкіше, ми її не бачили (та і чесно кажучи, ми на неї і не орієнтувались). Приблизно 900 м (за 30 хв) стрімкого спуску і ми на широкій дорозі, що веде у Буковель. Далі дорога перегороджена сіткою – і дорога, і ліс, і потічок (цікаво, якщо б ми пішли тією стежкою, що на карті, як би ми пролазили цю сітку), пам’ятаю, що ми перелазити тут неприємно, але ворота відкриті, як перші, так і другі. А потім нормальна дорога перетворюється у суцільне болото (машини тут постійно їздять) і починається справжній offroad. Минулої зими такого не було, та і морозець був, дорога була примерзла.

О 19:00 ми біля машини, сідаємо і їдемо в Коломию, там я забираю ще деякі речі і у Чернівці.

Навігатор показує, що пройшли ми 18,9 км (минулого року 17,7 км, Цікаво, що минулого року ми пройшли на півтора години швидше – було холодно і ми не сиділи і милувались горами (та і не видно нічого не було).. Порівнюючи треки, знайшов біля 730 м різниці (обхід між точками 006 і 007, йшли в Буковелі не від зупинки, а трохи далі і т.д). Цікаво, що навігатор у Віті показував, що ми пройшли на 1.5 км менше. Так що, відстань залежить від наших кроків і хто як ходить. Хто хоче пройти більшу відстань за один і той самий час – треба ходити біля мене, хто хоче пройтись маршрутом, але менше кілометрів – ходіть біля Віті.. А якщо серйозно – думаю різниця у відстані з’явилась через частоту записування трека (в мене було часто, у Віті – норма). Ввечері буду мати обидва треки і порівняю. Порівняв треки – 500 м різниці знайшов – на старті мій швидше почав писати трек і в лісі у мене багато поворотів, а у Віті трек прямий. Або я ходив багато зигзагами, або у Віті повороти локальні не враховує, або у мене забагато враховує. . Треба брати середні цифри – 18,5 км точно було.

Якщо потрібен трек – можна скачати тут.

Будівництво на Буковелі	Там далеко Свидовець	Свидовець	Морозець
Морозець	Полонина під Синяком	Хом’як	Говерла і Петрос
Говерла і Петрос	На вершині Синяка	Малий Горган (позаду Довбушанка, справа від неї у хмарах Сивуля)	Малий Горган (позаду Довбушанка)
Явірник	На Малий Горган	Зліва направо – Довбушанка, Ведмежик, на задньому плані-Поленський і Козя Гора, ще далі – Ігровець і г.Висока	Зліва направо – Поленський, Козя Гора
Вершина Малого Горгана	Спуск	Довбушанка	На задньому плані Чорногора
Малий Горган	Малий Горган і Синяк	Профіль висот	Карта маршруту

Панорами з походу:

Синяк

Явірник

Чорногора

Свидовець

Малий Горган

Отже, біля половини 11 ми на повороті у с.Бистрець, даємо гроші полякам – вони їдуть до Дземброні. По дорозі сюди таксист розказав багато цікавої інформації – про гриби, які тут скуповують італійці і київські ресторани, про чорниці, які тут купує Volvo для фарби на їхні автомобілі і т.д.

О 11 годині ми починаємо наш похід. Погода гарна, пече сонце, де-не-де на небі хмаринки. Через півгодини ходьби нас доганяє вантажний автомобіль. Водій сам зупиняється і підбирає нас в кузов. Так 5,5 км ми їдемо 30 хв, замість того, щоб йти годину-півтора. Їхати було весело – інколи по річці, інколи під кутом, що здавалось, що машина може перевернутись.

О 11:30 продовжуємо наш похід пішки, через 15 хв доходимо до роздоріжжя – напрво дорога на Шпиці через полонину Маришевську, а нам наліво – через урочище Гаджина. По дорозі приходиться декілька раз переходити річку. Так як трека в нас немає – то йдемо по маршруту, який проклав навігатор. В одному з місць – стежка петляє через річку, ми вирішуємо річку не переходити, а йти по іншій стежці, яка невдовзі закінчується. Потім дивимось ми відхиляємось від нашої стежки. Йдемо лісом напролом по азимуту, хвилин через 25-30 виходимо на стежку (все одно прийшлось переходити річку). В той час коли ми ходили почалась гроза. Дощ, блискавка, грім – невесело ходити в лісі в таку погоду. Виходимо на галявину, а тут нас чекають … . Чорниці, афини, Vaccinium myrtillus L. – затримали нас тут на 15 хвилин, затримали би на довше, але я постійно підганяв Вову, Вова парирував, що коли бачить перед собою ЦЕ, то він ні про що інше, крім чорниць не думає.

Далі проходимо метрів 600 лісом і виходимо на широку дорогу, трохи далі зустрічаємо 2 хлопців – один з яких знайомий Вови – вони йдуть на г.Ребра. Частину шляху йдемо разом. Трохи вище стоїть джип Range Rover і хлопці будують притулок для фрірайдерів. Зустрічаємо людей, що спускаються з Чорногірського хребта, кажуть, що там була сильна гроза, град. Далі наші шляхи розходяться ми з Вовою йдемо на Шпиці, а наші знайомі на Ребру. Позаду нас (над Бистрецем) чорні зловіщі хмари, чути перекати грому. Проте нам повезло – ця гроза обходить нас стороною.

Біля 16:00 доходимо в урочище Гаджина. Звідси видно так звані Гаджинські водоспади – струмки стікають по крутому схилу. Добре видно г. Ребра. Всюди по дорозі сюди на нас чатують чорниці, час від часу ми зупиняємось через них.

Підходимо під самі скелі – думаємо, куди б це піти – чи в лоб, чи обійти справа, чи зліва. Насправді стежки зліва нема, тут я трохи зморозив, бо подумав, що вершина Шпиць знаходиться лівіше, там де скелі, а виявляється що вершина Шпиць знаходиться справа (тобто на пн.сх. від скель). Якщо б пішли вліво – то дерлись би вгору і вийшли десь посередині між г.Ребра і перемичкою між г. Шпиці і г.Ребра. В лоб не пішли, пішли стежкою. Півгодини підйому і ми на висоті 1800 м. Милуємось красою цих неймовірних скель і йдемо далі. З хребта відкривається вигляд в обидві сторони – зліва від нас Бребенескул, Дземброня, Вухатий Камінь, справа – Туркул, Говерла, Петрос.

О 17:30 ми уже біля Несамовитого, на озері 15 наметів, вогнища, багато людей, йдемо далі, час у нас ще є. Траверсуємо Туркул, Данціж і Пожижевську. Піднімаємось на Брескул. З напрямку Говерли йде поляк, проходить повз нас і я чую різкий запах газу, ну думаю, може він десь щось на пальнику готував і заніс цей запах. Але запах не пропадає, принюхуюсь, а це мій рюкзак “газує”. Відкриваю його, а з балона газу спала кришка і коли я скидав рюкзак то потиснув на клапан і трохи газу вийшло. Перепакував балони так, щоб газ більше не виходив і спускаємось далі. На сьогодні Брескул – був останнім нашим підйомом і, слава Богу, вечір першого дня для мене в поході найважче. Говерлу ми траверснули, ніколи ми ще там не були і було набагато цікавіше обійти її, ніж лізти на неї. Пробую фотографувати небо і захід сонця через поляризаційний фільтр (тобто через скло сонячних окулярів). Показую Вові вершину Попа Івана Мармароського (я ж крутий, був там місяць тому).

О 20:20 ми біля екопункту, хатинка зайнята, йдемо далі, так доходимо (о 21:00) до сідловини (перемички) Петрос-Говерла, де і вирішили заночувати. Тут ми заплатили лісникам по 10 грн за перебування у заповіднику та 30 грн за “паладку” (саме так було написано в квитанції). Можна було ночувати і в будиночку – по 20 (чи 25) грн з чоловіка, але там було багато “шашличників” і ми розклали ту саму “паладку”. Цікаво, що розклали ми її за 10 м від надгробку (забув хто там похований), добре, що цей дух вночі нас не турбував.

Добре, що в нас був пальник і проблема з дровами відпала, хоча дров і багато навколо, але шукати біля десятої години вечора дрова у темному лісі – думаю, що не дуже приємно. Зварили супчику, попили чаю, вина, гречку відклали на завтра і спати. Я ще пробував фотографувати нічне небо, на малій витримці зірок не було видно, а на великій (більше півхвилини зірки перетворювались у риски).

За цей день сукупний кілометраж склав 27.6 км (22 км пішки, 5.6 км машиною).

Трек маршруту з Бистреця на Шпиці (одне зауваження – де точка “Поворот” потрібно йти стежкою, що йде вправо.
Фото з походу

с.Бистрець	Так ми їхали	с.Бистрець	Борцям за волю України
Урочище Гаджина	Шпиці	Струмок	Шпиці
Шпиці	Шпиці	Чорногірський хребет (справа наліво – Бребенескул, Менчул, Дземброня, Вухатий камінь)
Петрос, Говерла	Шпиці	Шпиці	Шпиці
Шпиці	Шпиці	Шпиці
Несамовите	Великі кізли і г.Гомул (справа)	Цікава хмарка	Та сама хмарка
Данціж, Туркул	Підйом на Брескул	Данціж, Туркул	Хмари над Гаджиною
Хмари над Гаджиною	Вид на Говерлу з Брескула	Там далеко Мармароси	Брескул
Траверсуючи Говерлу	Захід сонця над Петросом	Говерла	Петрос
2 чоловіка і паладка	Трек в OziExplorer (карта – генштаб)	Трек в MapSource (топокарта Карпат)	Профіль висоти

Панорами

Гаджина

Шпиці

Справа наліво Ребра, Бребенескул, Менчул, Вухатий камінь

Панорама з Брескула

Говерла з південного заходу

Так ми їхали, шкода, що тільки частина – фотоапарат пізно витягнув.

Дземброня

Захід сонця на Попі Івані

Обсерваторія

Зліва Гутин Томнатик, справа Ребра

Ребра

Віталік на фоні Бребенескула

По дорозі на Несамовите

Панорама з Несамовитого озера

Між Говерлою і Петросом

Панорама з Петроса

Звідти ми прийшли – зліва Петрос, на задньому плані Говерла і Чорногірський хребет

Полонина Менчул

Крім нас тут ще двоє хлопців, виявляється вони з Литви, приїхали до нас в Карпати. По-українськи не розуміють нічого, по-російськи декілька слів. Спілкуємось (це більше стосується обидвох Вов) по-англійськи. Знайомство починається банальним “Would you like tea”, який, ми заварили на пальнику. Потім спільна вечеря, гра в дурака, фотка на память. Приємні хлопці.

Так закінчується 1 травня. Мій день народження як почався на вокзалі (у Франківську), так і закінчився на вокзалі (в Лазещині). О 1:30 приїжджає раховоз, у нас загальні квитки, наші знайомі з Литви квитки не взяли, пробують сісти в плацкарт (у Лазещині квитки продають тільки у загальний вагон, старенький дідок виписує ручкою квитки). Провідник хотів здерти з них по 70 грн (за плацкарт) або по 40 грн за загальний вагон (реально він коштує 15). Вова домовився з провідником – до Франківська заплатили по 15 грн за плацкарт, а далі взяли квитки у касі на Львів. Ми у Франківську пересідаємо зразу на поїзд Львів-Чернівці (знову загальний вагон), переходимо з м’якого 3 вагона у твердий 2 (там менше людей і нема смороду). У 9 ранку в Чернівцях.
Так закінчився наш похід на Кукул. За день (15 годин) намотали ні мало, ні багато – 44.7 км (на треку 43.9 км, частину я витер – писав в першій частині). Якщо комусь потрібно – трек нашого маршруту (одна поправка – в районі г. Кукул від точки 817 до точки 1002 потрібно йти по стежці).

Дорога на Петрос	Петрос	Петрос	Крокуси
Сніг	Говерла	Петрос	Говерла
Потічок	Крокуси		Петрос
Петрос	Петрос	Говерла	У Лазещині з нашими знайомими з Литви
Профіль висоти

Свидовецький хребет

Горгани (зліва направо – Довбушанка, Малий Горган, Синяк, Хом’як)

Чорногора – Свидовець (в центрі Говерла і Петрос)

Чорногора

Чорногора

Отже, не доїжджаючи моста, залишаємо машину біля будки (реклама насіння на ній – Пантера F1) і йдемо по стежці вгору. Десять хвилин і ми на місці. Згори відкривається чудова панорама (координати – N48 37.897 E25 44.277) на Заліщики, які Дністер обвив, немовби величезний пітон. Правда в цій бочці меду є велика ложка дьогтю. Берег річки густо всіяний побутовими відходами місцевих мешканців. Фотографуємо (сь) і вниз, нас чекають інші пам’ятки природи.

Дністер

Дністер

Міст через Дністер

с. Хрещатик

Панорама Заліщик

Справа наліво – Говерла, Брескул, Пожижевська, Данціж, Туркул (не знаю, що за гора на передньому плані)

г.Туркул, внизу Несамовите озеро

Невідома гора біля Гутин Томнатика, зліва видно Гутин Томнатик

Урочище Гаджина

360°-градусна панорама Чорногірського хребта

Дземброня, Менчул, Бренбескул (зліва направо)

На задньому плані – Вухатий Камінь, Смотрич, Піп Іван, на передньому плані – Бальзатул

Ранковий Гутин Томнатик

Ранковий Гутин Томнатик

Чорногірський хребет(зілва направо – Петрос, Говерла, Брескул, Пожижевська, Данціж)

Швдише за все гора Ламська(фотографія з підйому на Туркул)

Зліва направо г.Ребра, Бребенескул, Гутин Томнатик, внизу оз. Несамовте