yAnTar блог - про моє життя » печера

Млинки

yAnTar — Thu, 19 Nov 2009 21:49:51 +0000

На вихідних було вирішено поїхати у Млинки. Роман взяв свою машину і ми о 7:30 уже виїхали з Чернівців (виїжджали так рано, тому що ми мали приєднатись на екскурсію до іншої групи, яка виходила о 10:00). О 9:10 ми уже були в Заліссі. Під час поїздки нам постійно підказував навігатор де і куди повернути. Із завданням своїм справився на 5. Перекусивши, переодягнувшись, о 10:20 заходимо під землю.Тут починається підземне царство, а разом і з ним – лазання, протискання і т.п. Першою серйозна перепона – розпора Альпи. Під тобою провалля 8 метрів, а ти над ним повзеш. Далі мала бути Дитяча розпора, але на ній була інша група і ми не могли чекати, поки вони її проходять. Потім ледве протискуємося через безіменну шкляву №2 (так її називає Андрій), правда я протиснувся без проблем, але у декого проблеми були – хвилини 2-3 пролазив Саша її. Потім підінмаємось вгору в Казку – де бачимо справжню казку – нагромадження сталактитів. Після Казки йдемо повз Тещин зуб, через гріб Спелеолога (тут я вже був минулого разу і впізнав цю місцину) і на вихід додому. Уже в машині, їдучи додому, помітив, що нема однієї запасної батарейки GP 2700, подумав, що загубив в печері і їй вічна память, але через 2 дні знайшлась вона у будиночку в Млинках. Так що є привід знову відвідати печеру.
Повний маршрут звучить так (надав Андрій):
Вхідний зал – “пляцок” -Кам’яна хвиля – Підводне царство – хід Мустанга – Волове око – Альпи – Адамові ребра – обхід Дитячої – Брест – Капличка – галерея Медиків – безіменна шклява №1 – безіменна шклява №2 – Коняча морда – Гном’ячий перехід – Казкове провалля – Казка – далі назад – тещин зуб, гріб Спелеолога та камінь Африка-Жовта труба Веселий хід-столовий камінь- вхідняк.

У печері	У печері	Проходження Альп	Стіна закінчилась
Стіна закінчилась	Безіменна шклява №2	Юний спелеолог	Сталактит (Казка)
Перед входом	Перед входом	Казка (фото tinigard.info)	Наш маршрут

P.S.Фоток мало, тому що йшов останній і якщо постійно висувати, засувати фотоапарат – то відставав потрохи.

Печера Млинки

yAnTar — Mon, 01 Dec 2008 12:32:52 +0000

Цього тижня потрібно відпочити на природі, так думаємо ми кожного тижня, але не завжди виходить, цього тижня вийшло – вибір пав на печеру Млинки, що знаходиться в с.Залісся Чортківського р-ну Тернопільської області. До мене і Вована приєднались ще Рома з офісу і його друг Саша. Так як вони виїжджають з Чернівців, а я з Коломиї – зустрічаємось у районному центрі Чорткові. Я приїхав о 8:50 і чекав до 9:40 автобуса Чернівці-Рівне. Зразу ж сіли на автобус, яким доїхали в с.Шманьківчики, а далі пішки 5 км до с.Залісся. Прямо на ходу вирішили перекусити – багато не їли, щоб в печеру не йти з лишнім вантажем. Так як нас було тільки четверо, то нам запропонували приєднатись до іншої групи. Приблизно через годину ми відправляємось у печеру. Наша об’єднана група налічує 12 чоловік – 9 хлопців і 3 дівчини, а також Світлана – провідник.
Минулого разу, коли я був у Млинках – нас водили іншим маршрутом. Можу пригадати тільки тому, що були інші назви, бо я в печері не орієнтуюсь абсолютно і не уявляю, як інші люди можуть орієнтуватись.
Як завжди – спочатку короткий вступ – техніка безпеки, правила поведінки, історія печери.
Печера Млинки – гіпсова печера, довжиною приблизно 36500м. Декілька мільйонів років назад на цьому місці були низьководні лагуни Сарматського моря. Склались такі умови, що тут почався утворюватись гіпс. Відкладався він довго, відклався шар гіпсу приблизно 20м. Коли почали утворюватись гори Карпати – були підземні поштовхи і в гіпсі почали утворюватись тріщини. Ці тріщини не були досить великими – біля 10 см. Потім з надр Землі почали підніматись гідротермальні води (температурою близько 300 °C). Оскільки гіпс м’який, то він дуже легко піддавався дії води. Пізніше вода відступила, але печера ще не набула свого теперішнього вигляду. З часом кристали почали “рости” і стіни почали блищати. За рахунок чого ? Знизу печери піднімається радіоактивний газ радон (нешкідливий для організму людини), він рухається невеликими відрізками, ударяючись об стінку, він вибиває молекули зі стін. Молекули, позитивно заряджені літають у повітрі, а на кутах, під каменем є негативно заряджені молекули і вони один до одного притягуються, таким чином утворюючи кристали. 1 мм кристалу утворюється біля тисячі років. Кристали переважно білого кольору, є також рудого (з домішками заліза) і чорного (з домішками марганцю). Доторкатись до кристалів не можна, доторк може зруйнувати кристал і після доторку ми знімаємо заряд з кристала і він перестає рости. Крім того немає змісту виносити кристали з собою на вулицю, там з гіпсу випаровуються 2 молекули води і через деякий час кристали перестають “бути кристалами” і стають звичайними камінчиками.
Після такого короткого екскурсу в історію утворення печери, ми рушили в дорогу. Часто зупинялись, тому що за нами йшли 2 дівчини і нам приходилось на них чекати. Попереду Роми, який йшов попереду мене йшов хлопець, який цілу печеру говорив, що не треба було стільки пити горілки і запитував, чи в печері є пиво. . Першою серйозною перепоною на шляху стала “Перехресна розпора”, за бажанням хто хотів, той проходив її, хто не хотів – йшов низом, я захотів пройти, але мені не вдалось її пройти і я трохи обдерши коліна і лікті спустився вниз. Перехресна розпора – це ядуть 2 стіни печери, потрібно колінами впиратись в одну сторону, а задницею в іншу пролізти на висоті біля 2м. Далі цікавіше – стіни по обидва боки обриваються – таке собі перехрестя, а, приблизно, через півметра знову сполучаються, саме перегрупуватись і перелізти цю “пустоту” я не зміг. Потім Світлана показала на майстер-клас, як це зробити.
Наступною перешкодою була “Фантазія” – вузенька розпорка, по якій спочатку потрібно лізти вертикально вверх, а потім горизонтально, через деякий проміжок повернути на 90 градусів.
Потім як таких перешкод вже не було. Ще нам показали “Тещин зуб” з якого можна зірватись і впасти на “Гріб спелеолога”, тому потрібно обійти його зліва. Також ми йшли дивитись на кажанів, але їх там уже не було. Насамкінець показали сталагміт “Жіноча грудь”, розказали як утворюються сталагміти і сталактити і на вихід. Я ще купив собі туристичну марку “Млинки” – сувенірний дерев’яний виріб.
Враження супер, наступного разу хочемо поїхати на 6-годинну екскурсію, пройти “Роддом”, подивитись на “Казку” та ін.
Але як кажуть, все добре, швидко закінчується, переодягнувшись, нам потрібно було спішити на автобус у Чортків. Нам порадили йти в сусіднє село Угринь, звідти ходить автобус до Чорткова. Ми швиденько рушили в сторону села. Не пройшовши і півкілометра, зустріли провідника,який водив минулого разу, він нам сказав, що останній автобус з Угриня поїхав годину тому, а той, на який ми йдемо, по вихідних не їздить і порадив нам йти в смт.Заводське, сказав, що потрібно орієнтуватись на трубу цукрозаводу. Як уже звично, в той день, не зупиняючись на ходу ми з’їли бутерброди, 2 шоколадки. Через півгодини ходу дійшли до відстійників, з яких йшов дуже неприємний запах. На деяких ділянках запах був таким різким, що ми пробігли ті ділянки. Вийшли на території цукрового заводу. Пройшовши заводом, вийшли на трасу в сторону Чорткова. З введенням нових правил, маршрутки не зупиняються зараз на дорозі, щоб підібрати пасажирів, так ми пропустили одну маршрутку і дійшли до зупинки. Чоловік сказав, що маршрутки ходять раз на годину і що до автостанції ще 2 км. Ми вирішили йти пішки, на наступній зупинці нас догнала маршрутка і ми сівши в неї доїхали до автостанції (не 2 км, а приблизно 4-5).
Там виявилось, що через 30 хв. їде автобус Львів-Чернівці, а через 50 хв (я знав) автобус Тернопіль-Коломия.
Вова, Рома і Саша сіли в свій автобус, через 25 хвилин, я в свій і роз’їхались по домах. Отак закінчилась наша спелеомандрівка.
Якщо я щось сказав не так, або щось забув, то Вова, Рома і Саша поправлять мене.
P.S. Фоток мало, відео коротке, тому що відео під час руху знімати напряжно – можна впасти, або вдаритись головою об печеру, фоткати також напряжно – бо постійно потрібно фотоапарат засовувати в чехол, висовувати.

Фото

Спелеологи (Рома, Саша, Вова)	Спелеологи(Рома, Саша, Тарас)	Володар гори – Вова – йому треба платити 100 грн за вхід	Рома
Вова	Я	Я проходжу (неудачно) перехресну розпору	Саша
Кристали	Вова	Відпочинок	Туристична марка
Туристична марка	Туристична марка

Сталагміт Дівоча грудь

Кристалики

Кривче

yAnTar — Thu, 24 Jul 2008 10:58:07 +0000

Ще восени минулого року організували поїздку по Тернопільській і Хмельницькій областях. Тоді цього блогу ще не було, зараз вирішив опублікувати фотозвіт про нашу мандрівку. Перший пункт – печера Кришталева, яка знаходиться в с.Кривче Борщівського району Тернопільської області. Це вже був мій 3 візит у цю печеру (перші 2 були ще в школі і коледжі).

Інформація з Географічної енциклопедії України. Кришталева (Кристальна, Кривченська) печера – Карстова печера у Подільсько-Буковинській карстовій області, на лівобережжі річки Циганки. Утворилася у товщі гіпсів. Являє собою лабіринт ходів, розвинутих по двох основних напрямках: довгі й вузькі галереї ходів сполучаються короткими каналами й щілинами. Лабіринт простягається широкою смугою завдовжки майже 22 км з Пн.Зх на Пд.Сх. У багатьох галереях трапляються гіпсові кристали, на днищах ходів – глина. В літературі вперше згадується в 1721. Детальне вивчення печери було здійснено 1961-1963 р. Діє екскурсійний маршрут завдовжки 3 км.

В печері вам розкажуть цікаві легенди про чорного і білого спелеолога, ящірку,

В с. Кривче (раніше – с. Оплакане) крім печери також є залишки оборонного замку – 2 вежі і мур між ними. Побудований 1640 р. польскими магнатами Концькими. Замок неодноразово ахоплювали і руйнували різні війська: в 1672 р. – турецький султан Магомет IV, 1675 р. Ян II Собеський, 1687 р. татарські війська брали в облогу замок, в якому в той час перебували польські війська. Але найбільших руйнувань замок зазнав у мирний час, коли його розібрали для будування житлових будинків.

У 1990 р. була відреставрували мур (вимурували на висоту 4 м, раніше його висота становила 7 м., ширина біля 1,5 м). Зараз у вежах дуже брудно (туристи і місцеві жителі зробили там смітники ).

По дорозі додому заїхали ще на розвалини замку у с.Скала-Подільська і в м.Кам’янець-Подільський.

Башта замку з муром	Друга башта
Стіни печери	Буйвол	Жар-птиця

Млинки

yAnTar — Fri, 18 Apr 2008 17:43:18 +0000

Минулої неділі їздили в печеру Млинки в Тернопільську область. Було нас 4 чоловік (Вова, Сергій, Рома і я). Раніше був 3 рази в Кришталевій печері, але Кришталева печера у порівнянні з цією, як прогулянка над землею. У Кришталевій печері є світло, всюди ходиш ногами. Тут зовсім по-іншому: потрібно повзти на животі, дряпатися вгору, проходити розпорки(одне з найважчих випробувань, тому що слизько). Звичайно у Кришталевій печері є більше на що подивитися, проте тут екстрім.

Правда, добирались ми до печери довго і об’їздними шляхами. В Тернопільській області є 2 села Залісся і ми поїхали не в те, а так як виїжджали ми з Чернівець, то взяли курс на Хотин в с.Залісся Борщівського району. Дорога в це село м’яко кажучи неважна, доїхали, розпитуємо людей, всі кажуть, що у нас в селі печер нема, а ми їм заперечуємо, що є. Потім ми вияснили, що їхати потрібно в с.Залісся Чортківського району. Знали б одразу, поїхали на Заліщики, зекономили купу часу. Але це нічого, порівнюючи з адреналіном, який отримали в печері.

На екскурсії нас було 9 людей (ще 3 хлопці і 2 дівчини з Тернополя).
Назви залів, де ми були, не запам’ятав, точно знаю, що були на розпорах, в залі піонер. Обов’язково поїду ще раз, хочеться побувати в інших місцях. (Ходити є куди, довжина печери більше 20 км).
Всім раджу їхати. Задоволення недороге (15 грн екскурія – триває 3 години, 5 грн – прокат фонарика, 8 грн – прокат комбінезона).
P.S. Найбільше ЧП, яке сталось в печері – це Іра зламала ніготь.

А тут фото
Це я.

Стеля печери з кристалами

Ось так ми лазили

Розпорка – тут потрібно пройти метрів 7-10 на висоті 2-2,5 м над дном печери, впираючись ногами в стіни печери, на іншій потрібно впиратись задницею в одну стіну, стопами в іншу.

Фотка на пам’ять з новими знайомими.