yAnTar блог - про подорожі, відпочинок, моє життя » сплав

Від замку до замку (Скала-Подільська – Кудринці)

yAnTar — Sat, 16 May 2009 15:21:07 +0000

Ще не пройшов місяць після мого першого знайомства зі Збручем, а у мене випала нагода познайомитись з іншою ділянкою Збруча. Так як сплав Дністром мені сподобався більше, ніж перший по Збручу (на це були свої причини, основна з яких – погода), то Андрій назвав сплав реабілітацією Збруча. Одразу скажу, що Збруч реабілітувався повністю. Подорож почалась традиційно – автобусом Ворохта-Чортків. Через 3 години повільної їзди приїжджаємо у Чортків. Потім короткий сон (4 год.) і о 5 ранку підйом.

День перший. Чортків – Скала-Подільська – галявина біля Ніверки.
Біля 6 ранку виїжджаємо з Чорткова. По дорозі в Скалу-Подільську зупиняємось в с.Лосяч біля гарного костелу – костел св. Антонія Падуанського. Ще 30 хвилин на автобусі і ми уже в Скалі-Подільській. Йдемо оглядати тутешній римо-католицький костел Успіння Божої Матері, по дорозі зустрічаємо Вову і Таню. Після костелу йдемо на руїни фортеці. Тут я уже був позаминулого року, але погода тоді була зовсім не такою. Фотографуємось на розвалинах замку, робимо химерні тіні на одній зі стін.

Далі традиційна в перший день слпаву кукурудзяна каша, фотографії на фоні фортеці і вперед – на воду. Погода просто супер, сонце гріє (аж занадто, дехто попікся на сонці). Вода Збруча – це не повільний, тихохідний Дністер, місцями тут зустрічаються досить таки цікаві перекати, на першому з яких ми трохи не заїхали в берег (після цього відбувся інструктаж, як правильно робити дугу і підтяг і більше подібних речей уже не траплялось; на цьому перекаті я знімав відео, надалі на таких ділянках відео знімала Валя, а я веслував). По дорозі було 3 ГЕСи, через які треба було обносити катамарани, на одній з ГЕС ми попросились подивитись всередині – шумно, жарко і купа різних датчиків.

Під час сплаву нас супроводжувала одна дурна чапля (насправді то була не одна, але вели всі вони себе однаково), яка тікала від нас за течією Збруча і ми її постійно доганяли і пробували сфотографувати у польоті. У воді постійно плавали чи то вужі, чи то гадюки (штук 10 за день бачили).

Біля 2 години – обід. Місце вибрали явно невдало – напевно якийсь центр, де тусуються всі жаби Збруча. 2 години слухати квакання жаб – це занадто. Після обіду – все стандартно – занурюй весло поглибше, греби подальше. Ближче до вечора пливемо по водосховищу – Збруч широкий, течії немає зовсім. Біля 6 години на небі почали збиратись дощові хмари, ми причалюємо, швиденько розбиваємо табір, збираємо дрова (ще ніколи не пиляв дрова у положенні напіввисячи і варимо їсти. Крапає маленький дощик, ми ховаємось під тентом. Але ж Збруч має реабілітуватися за свою погоду минулого разу і він це робить. На небі з’являються 2 веселки, хмари відступають і світить сонечко. Нам ще вдається годинку побігати і покопати м’яча.

День другий. Галявина біля Ніверки – Кудринці – Чортків.
О 8 годині ранку підйом, будильник був досить оригінальний – казанок з ложкою (на Дністрі будили гітарою з бубенчиком). сніданок і вперед на воду. Погода просто чудова – на небі ні хмаринки, проте течія нульова, так як перед нами за годину ходи – ГЕС (а за цією ГЕС – ще одна). На воді купаються 13 красенів-лебедів, нам не до них, треба поспішати. Через годину ходи – ГЕС, з дуже неприємним обносом – катамаран приходиться тримати майже вертикально. Після ГЕС – купання у річці обох Андріїв, травертинова печера, з якої відкривається гарний краєвид, сідання на мілину посередині річки і наступна ГЕС, яку я добре запамятав ще з першого сплаву коли дув сильний південний вітер і потрібно було гребсти щосили. Перед ГЕС – мальовничі краєвиди Подільських Товтр. Після ГЕС – ще один досить цікавий перекат (шкода, що відео з нього немає). Кінцевий етап – залишки фортеці у Чорнокозинцях, яку “охороняли” дві коняки, одна з яких була буйною, і Кудринці, які я досить добре запам’ятав ще з першого сплаву (тут я впав у досить таки не теплу воду). На відвідування фортеці немає часу, адже потрібно ще добиратись додому. В Чорткові ми змушені ночувати, так як автобуси на Коломию в цей час вже не їздять. Рано о 5:30 підйом і додому.
Якщо резюмувати цей сплав – то однозначно реабілітація Збруча відбулась. Але сказати, який сплав більше сподобався – по Дністру, чи по Збручу важко. На Дністрі – вражаюча краса його каньйону, на Збручі – цікаві перекати.

P.S. Якщо щось забув, або сказав не так, нехай мене поправлять ті, хто був на сплаві.

Маршрут сплаву	Костел св. Антонія Падуанського в с.Лосяч	Костел св. Антонія Падуанського	Костел св. Антонія Падуанського
Костел Успіння Божої Матері в смт. Скала-Подільська	Костел в смт. Скала-Подільська	Вежа в Скалі-Подільскій	Вежа в Скалі-Подільскій
Розвалини фортеці			Тіні забутих предків
Скала-Подільська	Церква і костел в Скалі-Подільскій
Наша команда	Бичок третячок		Поцілунок з хрущем
Ритуальне поїдання хруща	Збручанський каньйон	Злітаємо	Політ
Чапля	Збруч	Костел	Перекат
Перекат	Квіточка	Кто шагает дружно в ряд ?	Одиноке дерево
Сніг у травні	Могила воїнів УПА	Веслом по голові	Збруч
Відпочинок	Веселки	Захід сонця на Збручі	Купання
Збруч	Пейзах	Збруч	На скелі
На скелі	Збруч	Скеля	Скеля
Фортеця в с.Чорнокозинці	Катамаран – вид зверху	с.Збручанське	Фортеця в с.Чорнокозинці
Фортеця в с.Чорнокозинці	Фортеця в с.Чорнокозинці	Костел с.Чорнокозинці	Інший ракурс на фортецю
Збруч		Пейзаж	Товтри
Кудринецький тризуб	Вівсянка, сер

Жаб’ячий концерт

Перший трохи невдалий прохід перекату

Останній перекат – вдалині видніється Чорнокозинський замок.

Стигла – Устечко

yAnTar — Sun, 03 May 2009 12:05:27 +0000

Пройшло 2 тижні від сплаву по р.Збруч, а ми уже їдемо на другий сплав на р.Дністер (початковий пункт – с.Стигла Монастириського району Тернопільської області, кінцевий – с.Устечко Заліщицького району). Протяжність маршруту – 78 км (3 дні).
Перший день – Чортків – Стигла – Возилів. Підйом в 5 ранку, чаювання, підготовка, погрузка катамаранів в бус. По дорозі в Стиглу вдається ще трішки поспати, бо 4 години сну в наметі було явно замало. На березі річки ділимось на команди. Я попав на катамаран “Грибарій” (на той самий, що минулого разу), капітан Віталік. Були ще катамарани “Моклеків” і “Буля биль”. Біля 11 години дня спускаємось на воду. Погода просто супер – небо чисте, сонце гріє, але не пече. Природа просто зачаровує своєю красою. Приблизно через годину сплаву перша зупинка – печера відлюдника і мальовничий травертин (таких зупинок під час сплаву буде досить багато). Зупинка на ночівлю біля с.Возилів. Ввечері – гра у футбол та спроба організації “шоу з ліхтариками” (людина в темноті виписує фонариками різні фігури, букви, а фотоапарат на витримці порядку 5-10 секунд це знімає). Шкода, що не було штативу, роль штативу виконувала голова Вови.
Другий день – Возилів – Берем’яни. 7 година – підйом. Дністер вранці таємниче ховається за туманом. Потім туман розсіюється і Дністер стає річкою. Знову ж таки – по дорозі гарні краєвиди Дністровського каньйону, травертини. На обід зупиняємось у с.Раковець, де робимо екскурсії до вежі, яка залишилась від фортеці 17 ст. Фотографуємось у формі Сонця, пробуємо складати з людей слово Тіні (від Тіні Гардаріки). Причалюємо на нічліг трохи нижче місця впадіння Стрипи у Дністер. Перед нами Червона гора, на вершині якої є гарний майданчик для огляду Дністра.
За цей день пройшли близько 30 км, але відстань від нашої вчорашньої ночівлі до місця, на якому ми були ввечері складає близько 1 км (ось такий звивистий Дністер). Під час сплаву, щоб не було сумно граємо в різні логічні ігри, квести. (Хоча як тільки починаємо думати, зразу перестаємо веслувати. Не виходило у нас нормального поєднання логічної і фізичної праці ).
Третій день – Берем’яни – Устечко. Прокинувшись вночі побачив, що земля навколо всюди біла і намети також в інею – вночі був досить таки непоганий приморозок. Але ближче до ранку сонечко пригріває і погода міняється. Йдемо на Червону гору, з якої відкривається просто фантастичний краєвид на ранковий Дністер, фотографуємось. Потім стандартна процедура – веслування “від берега до обіду”. Підйом біля с. Устечка на галявину, з якої відкривається чудовий краєвид на Дністер: острівки на річці утворюють фігуру Інь і Янь. Останнього дня був уже відчутний вітерець, який як завжди за відомим законом дує тільки у лице . Але це нам не завадило вчасно фінішувати і встигнути на рейсові автобуси додому.
P.S. Цей сплав мені сподобався більше, ніж перший на р. Збруч: набагато краща погода, мальовничіші краєвиди, травертини, водоспади, печери.
P.S.S. Якщо щось написав не так, забув, будь-ласка пишіть у коментах.
І як завжди декілька фотографій зі сплаву.

Маршрут сплаву	Катамаран Моклеків	Прямокутники на полях	Наш катамаран
Дністровський каньйон	Сучасні Мауглі
Мох	Перекус	Печера відлюдника	Дністровський пейзаж
Дністровський пейзаж	Дністровський пейзаж	Водоспад	Водоспад
Водопій	Водоспад	Водоспад	Водоспад
Тіні (Гардаріки)	Інопланетянин	Ранковий Дністер	Ранковий Дністер
Травертин	Травертин	Травертин	Травертин
Травертин		Майбутній обід	Тиха година
Роман атакує фортецю у Раковці	Ритуальне Сонце	Ще одне Сонце	Біля багаття
Іній		Пейзаж з Червоної гори	Пейзаж з Червоної гори
На Червоній горі	Медитація	Вид з Червоної гори	Наметове містечко
No comments	Інь і Янь

Подорож старим кордоном (Збручанське – Хотин)

yAnTar — Wed, 15 Apr 2009 19:41:59 +0000

Після відвідин печери Млинки мене за деяку допомогу сайту Тіні Гардаріки засновники цього ж сайту запросили взяти участь у сплаві Збручем. На сплав вирушили майже тією самою компанією, тільки без Вованчика. Саня і Рома виїхали з Чернівців, я через годину виїхав з Коломиї. Погода була, м’яко кажучи, неважна – нависали зловісні хмари. В районі Гвіздця почався сильний дощ, який перейшов у справжню грозу з блискавками і громом. Думаю, все приплили, але в районі Городенки дощ зупинився уже повністю.
До Чорткова доїхав без пригод, тільки пригадується кумедний випадок з хлопцем, якого довго розпитував водій, куди йому потрібно. Хлопець їхав в одні Озеряни, а попав зовсім в інші. Виявляється в Тернопільській області є 2 села з такою назвою (в Бучацькому і Борщівському районах) і 2 в Івано-Франківської області (Галицький і Тлумацький р-ни).

О 20:00 на автостанції в Чорткові мене зустріли Саня і Рома і ми, дочекавшись маршрутки, поїхали в смт. Заводське, де нас зустрів Андрій. До години першої ночі розмовляли, дивились різні ролики. На нас 3 випало одне місце на дивані і два на підлозі. Волею сліпого жеребу на дивані опинився Саша.

5 година ранку – підйом, потрібно пакувати рюкзаки, катамарани в буси і вперед. Їдемо в с. Збручанське. Дорога просто жахлива. Пригадую, що один раз уже їхав цією дорогою, тільки у зворотньому напрямку, коли їхали перший раз у Млинки і поїхали в с.Залісся Борщівського ,а не Чортківскього району (привіт Озерянам).

Прибувши на місце – розпалюємо вогнище, снідаємо, готуємо катамаран до сплаву. Після цього відвідини залишків фортеці XVI ст. у Чорнокозинцях і початок сплаву. Хто на якому катамарані буде сплавлятись вирішує жереб. Ми втрьох попадаємо на один катамаран (зелений). Надворі холодно, вітер, але головне, що нема дощу. На обід зупиняємось у с. Кудринці, де мене чекав неприємний сюрприз. Я кинув чалку на берег і вискакуючи з човна, став на край берега – берег мене не витримав і пішов вниз, я за ним – двома ногами у воду – по коліна в 2 штанах (свої запасні я одягнув під низ, щоб не було холодно, хоча до закінчення обіду мої хакі-штани вже були сухі). Вода ніби і холодна була, але я не відчув холоду. Швиденько переодягнувшись (виручив Рома, який дав мені свої запасні штани) пішли оглядати залишки Кудринецької фортеці XVII ст., побудованої панами Гербуртами у 1615 році з пісковику, який тут же і добували.

На самому верху під гул вітру Андрій і Олексій влаштували дует-партію на скрипці і гітарі. Такої гри на скрипці я ще не чув, чесне слово. Там були і народні мотиви, і Мурка, і “Шторм” Вівальді (Ванесса Мей відпочиває).

Після обіду – продовження сплаву. Річка петляє каньйоном, і то зліва, то справа постають величні береги каньйону. Де річка захищена каньйоном – вітру немає і веслувати неважко, але коли берег низький, вітер дує прямо назустріч і веслувати важкувато. Веслуєш, веслуєш – а результату нема. В такі моменти в голові крутяться слова однієї пісні: “Ветер в харю, а я шпарю”. Потрібно було дійти до ГЕС – а там невеликий відпочинок, але та ГЕС за поворотом, а до повороту ще далеко. Як на мене це була найважча ділянка за весь сплав. Потім обніс катамаранів берегом, ще біля години веслування і розбиття табору (було 8 наметів) – розкладання наметів (свій намет тестив перший раз), потім вечеря, футбол, розмови, ігри біля багаття.

Вночі погода принесла сюрприз – почався дощ, але ранком, десь біля 8 години він зупинився. Сніданок і далі в дорогу на Хотин. По дорозі ще 2 зупинки і прогулянки до чудових водоспадів, маленький перекат, розвід з тросами. (місцеві жителі над річкою натягують троси, до яких чіпають човни, нам потрібно повністю лягати на катамарані, щоб нас не скинуло у воду. Катамаран, що йшов перед нами попередив нас про 2 троси, які ми пройшли. Дивимось, вся команда катамарану лягла, ніби проходить трос. Ага, значить є трос. Йдемо повільно, пильно вдивляємось, де ж він є, повільно ми так йшли до того місця, поки не зрозуміли, що нас просто розіграли ). Перекус на воді, не відходячи від інструментів (весел), дає нам сили веслувати ще трохи.

Десь біля години другої виходимо у дельту Дністра. Тут на межі 3 областей (Тернопільської, Чернівецької і Хмельницької) Збруч впадає у Дністер. Ширина просто неймовірна, як море. Ніколи ще не бачив, коли одна річка впадає в іншу і чітко видно, де води однієї річки, а де вже іншої (Збруч – чистий, Дністер – брудний). Між іншим наш катамаран у води Дністра ввійшов першим, хоча попереднього дня часто був останнім. Вітер знову дує в обличчя – гойдаємось на хвильках Дністра. Трохи далі хвильки закінчуються і починається дуууже сильний вітер. Веслувати важко, цей стан описує переінакшена народна мудрість: “Веслуй, не веслуй, все одно …”. Провеслувавши ще трохи, причалюємо до берега. Все, фініш. До Хотина йти не будемо, хоча залишилось вже недалеко. Вдалині височіє Хотинська фортеця. Розкладаємо катамарани, спускаємо їх, миємо, носимо дрова.

Після перекусу ми залишаємо групу, яка буде повертатися бусами в Чортків. Ми спішимо на автовокзал в Хотин. Приходимо за 2 хвилини до відправлення останнього автобуса в Чернівці. В Чернівці прибуваємо за 5 хвилин до відправлення останнього автобуса в Коломию.
Результати сплаву: вражаючий каньйон, багато нових вражень, нових знайомих, описати це важко, потрібно обов’язково, хоч раз в житті спробувати. Шкода, що нема жодної фотографії з Дністровського каньйону, коли були на катамарані не було як фотографувати, коли були на березі сильно спішили на автобус.
P.S. Наступної ночі мені снилось, що я веслую і мене розбудила дружина, сказала, щоб я перестав гребсти. Я здивувався, звідки вона знає, а я просто намагався веслувати і сіпався.
З нетерпінням чекаю сплаву на Дністрі.
P.P.S. Якщо написав щось не так, або щось забув, нехай мене поправлять ті, хто брали участь у сплаві.

Залишки фортеці у с.Чорнокозинці	Залишки фортеці у с.Чорнокозинці	Залишки фортеці у с.Чорнокозинці	Збручанський каньйон
р.Збруч	Чорнокозинці	Чорнокозинці	р.Збруч
фортеця у с.Кудринці	Кар’єр	Як змійка в’ється Збруч	Фортеця у с.Кудринці
Збруч	Дует	Роман	Я
Розвалини фортеці	Проходження перекату	Чудовий водоспад	Той самий водоспад
		Половина учасників сплаву	А це вже інший водоспад
Наша команда веслує навіть на березі	Учасники подорожі

Панорама Збруча – с. Збручанське