Цього тижня таки й вийшли на Хом’як, на відміну від попреднього разу.
Йшли серпантинною дорогою (маршрут 201). від початку маршруту до вершини тривало 3 години 20 хвилин. Виходили на гору не з полонини Бараня, а з полонини Хом’яків. Погода була пречудова, тільки на горі був вітер.
З.І. Різниця між наймолодшим і найстаршим учасником похзду складала 48 років (наймолодшому - 5 років, найстаршому - 53).
Цієї неділі їздили на Женецький водоспад. хоча прогноз погоди майже на всіх сайтах показував несприятливу погоду (дощ, місцями зливи) , ми поїхали. Ще по дорозі з Коломиї не доїжджаючи Яремчі був сильний дощ, в Яремчі дощу не було, а в Татарові лило як з відра. Але хмари швидко розійшлись і коли ми доїхали до водоспаду вже світило сонечко. Доїхати звичайною машиною можна майже під самий водоспад (метрів за 300-400), хоча бачили одну Toyota Corolla, яка зупинилась десь приблизно за 1,5 км від водоспаду ( є один переїзд, де низькою машиною можна зачепити).
Ось така краса знаходиться там:
Коли сонце світить на водоспад і якщо спуститись під нього, то видно веселку.
Погулявши на водоспаді, ми повернулись назад. У планах був ще підйом на Хом’як (Перший раз, коли я був на ньому, піднімався зі сторони лісництва Поляниці). Орієнтуючись по карті і по розповідях, що підніматись потрібно від дачі Ющенка (біля якої стоять 2 хлопці з автоматами :)), ми почали підйом, але на жаль, того дня нам не судилось бути на Хом’яку. Ми зашвидко повернули наліво і йшли біля півтора години гирлом якогось потічка, і дорогою, якою колись сплавляли ліс. Так йшли поки дорога не закінчилась і ми зрозуміли вже точно, що пішли не туди. Повернулись назад, на небі почали збиратись сіро-чорні дощові хмари, я пройшов трохи вправо і побачив куди веде дорога і куди нам потрібно було йти, але погода дуже погіршилась і ми вирішили повертатись додому. Ледь ми встигли збігти до машини, як почалась злива.
Проте, як каже приказка, нема поганого, щоб на добре не вийшло. :).
У Яремчі дощ ставав все менший і менший, а потім і взагалі перестав падати. І ми ще побували на стежці Довбуша.
З.І. Того дня ми попали під 3 зливи, але залишились сухими.
див. фотки