Вчора разом із сім’єю і знайомими вирішили поїхати подивитись на Бухтівецький водоспад. Знаходиться він на р. Бухтівець, в с. Букове Надвірнянського р-ну. В Надвірній потрібно повернути направо і їхати через с.Пасічну. Слід одразу зауважити, що питаючи людей в с.Пасічна, де с.Букове, вони відповідали, що Буковель не в цю сторону. Уточнюючи, де с. Букове, вони не знають, а де Бухтівець - знають добре. Потрібно їхати по асфальтній дорозі і проїхавши з лівого боку школу, недоїжджаючи до церкви повернути направо. Доїхати машиною можна до самого водоспаду, проте ми залишили машину трохи далі і зробили пішу прогулянку довжиною близько 1 км. Тут дуже мальовнича природа (така як біля Манявського водоспаду, та і взагалі водоспади подібні) - особливо гарні скелі, які в деяких місцях просто нависають над людьми. По дорозі видно багаточисленні сліди недавньої повені. Дійшовши до вказівника Бухтівецький водоспад, якщо піти стежкою вліво, то можна вийти до верхів’я водоспаду. Якщо спуститись стежкою вправо (досить крутою), то вийдемо до низів’я водоспаду. Біля головного водоспаду, який спадаючи утворює 2 потоки на невеликій відстані є другий водоспад, за висотою вони приблизно однакові, проте перший - повноводніший.
Далі див. фотки
5-7 липня в м. Косові відбувся мотобайкфестиваль Карпатський байкер-2008. Дійство відбувалося на аеродромі с.Черганівка. Я був у Косові 7 липня, на той час вже багато байкерів роз’їхались і вирішив ще поїхати у с. Великий Рожин подивитись на водоспад. Місцеві жителі сказали, що водоспад біля пам’ятника Шевченка. Водоспад мене не вразив, у порівняння з Женецьким, Манявським або Джуринським - це взагалі не водоспад, так собі потічок тече. Тільки недавно тут дізнався, що до Лужківського водоспаду потрібно йти від дороги ще біля 6 км. Шкода, що не був на ньому, але з іншого боку є шанс повернутись ще раз сюди, глянути на цю красу: справа від дороги височенна кам’яна стіна - скеля Сокільського, висотою біля 100 метрів, зліва - Черемош. В енциклопедії написано, що це палеогенове відслонення порід, яке утворилося 25 млн. років тому.
 Черемош |
 Квазілужківський водоспад |
 Квазілужківський водоспад |
 Скеля Сокільського |
 |
 |
 |
 Маленька смугаста цяточка посередині - це я |
 |
 |
 |
 |
Цього тижня відвідали с.Маняву Богородчанського району. Розташоване воно недалеко від м.Надвірна, знаходиться в гірській ущелині. Населення - близько 3 тис. чоловік. Тут в лісі на скелі є старовинний монастир-скит 17 ст., заснований монахом Йовом Княгинецьким у 1612 р.
 Манявський скит |
 |
 Вхідна вежа |
 |
 |
 У підземній церкві |
 |
 Монастир |
 Засновник монастиря - Йов Княгинецький |
Також в Маняві на р. Манявка знаходиться Манявський водоспад (каскад з 3 водоспадів) висотою 18 м (один з найвищих у Карпатах). Щоб добратись до водоспаду потрібно пройти пішки не менше 2 км грунтовою дорогою, переходячи декілька раз р.Манявку.
Водоспад спадає вниз, розділяючись на 2 частини: ліву - широку частину і праву - вузеньку, справа від цієї частини з флішевих порід капають маленькі краплини, неначе дощик.
Вода в річці холодна, я був під самим водоспадом, змок повністю з ніг до голови.
 Тут всюди такі каміння (флішеві породи) |
 |
 Початок водоспаду |
 Я біля водоспаду |
 Водоспад з довгою витримкою і закритою діафрагмою |
 Манявський водоспад |
 |
 |
 |
 Права частина водоспаду |
 Водоспадний дощик |
 Каміння нависають |
 |
 І ще один водоспад на р.Манявці |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Ось такі гарні кринички у Маняві
На протязі біля 20 років їздимо ми кожного року по декілька разів в с.Лючу по гриби і тільки зараз дізнались, що біля самої дороги є гарний водоспад на р. Рушір. Машиною можна під’їхати практично під самий водоспад.
Спец. для Романа: якщо їхати з Коломиї - то проїжджаєте с.Яблунів, переїжджаєте міст - там розвилка - направо дорога в с.Лючу, наліво дорога на Космач. Повертаєте наліво і їдете приблизно 2 кілометри, переїжджаєте ще один міст, дорога піднімається після моста вгору і на підйомі (метрів 100) є поворот направо. Там зупиняєтесь машиною і з лівого боку є озера і водоспад, в принципі ми заїжджали машиною аж до самих озер, правда дорога там неважна, але і йти недалеко - метрів 200.
Також біля водоспаду є 3 гарних озерця. Рушір - невеличка річка, глибина по коліна, але захопившись фотографією, я провалився в шортах в яму по пояс. Добре, що фотоапарат не намочив.
Читати далі »
Цього тижня традицію їздити на природу, на вихідних, не порушили.
Були в с. Прокурава Косівського р-ну.
15-16 червня там відбувся фестиваль “Зелені свята на Гуцульщині”. В неділю не їхали, була погана погода, були в понеділок. Фестиваль мене цікавив мало (Rammstein не приїхав на нього 
), але цікаво було відвідати нову місцевість і подивитись на природу в цьому мальовничому селі. Хоча на фестивалі сподобався один дует, здається, брат і сестра, вона грала на скрипці, а брат її на Свирилі
По дорозі додому заїхали у с. Шешори на водоспад.
Коротка довідка.
с. Прокурава - розташоване на висоті 420 м. над рівнем моря, розкидано серед гір в долині р. Пістинька. За переказами назва села походить від того, що приблизно 300 років тому тут здив економ, або так званий панський прокуратор, який пізніше тут оселився.
с. Шешори - мальовниче гуцульське село, розташоване в Карпатах і тягнеться на кілька кілометрів вздовж річки Пістиньки. На річці пістинька розташований гарний водоспад - Шешорський Гук.
Далі див. фотки
На північний захід в 12 км від селище Тлусте, та на схід в 7 км. від річки Дністер, по руслі річки Джурин (лівої притоки Дністра) в розлогій долині, що утворилася виходом течії глибоких ярів з руслами малих місцевих річок, знаходиться урочище Червоне (так іменують тепер місцевість між селами Нирків і Нагіряни(Нагоряни)).На високому горбі стоять дві башти – руїни колишнього Червоногородського замку.
Далі
Цієї неділі їздили на Женецький водоспад. хоча прогноз погоди майже на всіх сайтах показував несприятливу погоду (дощ, місцями зливи) , ми поїхали. Ще по дорозі з Коломиї не доїжджаючи Яремчі був сильний дощ, в Яремчі дощу не було, а в Татарові лило як з відра. Але хмари швидко розійшлись і коли ми доїхали до водоспаду вже світило сонечко. Доїхати звичайною машиною можна майже під самий водоспад (метрів за 300-400), хоча бачили одну Toyota Corolla, яка зупинилась десь приблизно за 1,5 км від водоспаду ( є один переїзд, де низькою машиною можна зачепити).
Ось така краса знаходиться там:
Коли сонце світить на водоспад і якщо спуститись під нього, то видно веселку.
Погулявши на водоспаді, ми повернулись назад. У планах був ще підйом на Хом’як (Перший раз, коли я був на ньому, піднімався зі сторони лісництва Поляниці). Орієнтуючись по карті і по розповідях, що підніматись потрібно від дачі Ющенка (біля якої стоять 2 хлопці з автоматами :)), ми почали підйом, але на жаль, того дня нам не судилось бути на Хом’яку. Ми зашвидко повернули наліво і йшли біля півтора години гирлом якогось потічка, і дорогою, якою колись сплавляли ліс. Так йшли поки дорога не закінчилась і ми зрозуміли вже точно, що пішли не туди. Повернулись назад, на небі почали збиратись сіро-чорні дощові хмари, я пройшов трохи вправо і побачив куди веде дорога і куди нам потрібно було йти, але погода дуже погіршилась і ми вирішили повертатись додому. Ледь ми встигли збігти до машини, як почалась злива.
Проте, як каже приказка, нема поганого, щоб на добре не вийшло. :).
У Яремчі дощ ставав все менший і менший, а потім і взагалі перестав падати. І ми ще побували на стежці Довбуша.
З.І. Того дня ми попали під 3 зливи, але залишились сухими.
див. фотки