В кінці травня і зі своїм знайомим Віталіком ходили на хребет Явірник і вершину Явірник-Горган. Тоді весь похід нас супроводжувала дощова погода і з хребта крім туману ми так нічого і не побачили. І ось трошки більше ніж через місяць я захотів пройтись ще раз на Явірник, але спуститись іншою стороною. Що з того вийшло читайте далі
В суботу вдома щось сидіти не хотілось і в пятницю було вирішено кудись поїхати на 1 день (на 2 дні не виходило, бо в неділю мав бути Обнова-фест і в суботу ввечері фінал Ліги Чемпіонів). Хоча погода була дощовою уже тиждень, сайти показували різну погоду на суботу (weather.in.ua – ясно, meteoprog.ua – півдня дрібний дощ, півдня сухо, gismeteo.ua – цілий день дощі) вирішено було все таки поїхати в гори. Вибір упав на хребет Явірник (маршрут – Ямна – полонина Прутинок – полонина Явірник – хребет Явірник – г. Явірник-Горган – хребет Явірник – Женецький водоспад), багато чув про нього, але ніколи там не бував. В п’ятницю після обіду швиденько знайшов треки підходу (і спуску) на Явірник і поїхав в Коломию. Читати далі »
В суботу вдома сидіти не хотілось, то вирішили піти в гори (так як на неділю були плани трохи попрацювати – то тільки на 1 день). Куди піти на один день – вирішили йти на Синячку.
В неділю були у родичів у Яремчі. З їхнього вікна видно г.Маковицю (985 м). Вирішили прогулятись на гірку і назад, заодно випробувати своє коліно. Переходимо центральну дорогу Яремчі, проходимо підвісний міст над р. Прут, потім ходина ходьби пересічною місцевістю. Біля самої вершини – ще є трохи снігу. Прийшлось трохи пройтись снігом у кросовках, бо з іншого боку горіла трава (в цей день по майже по всій Яремчі палили траву) і ми на вершині. На вершині 2 мотоцикли – хлопці виїхали на вершину з іншого боку. Потусувавшись 10 хвилин спускаємось вниз. Ще в самому низу було видно гарні краєвиди, коли піднялись на вершину – уже все затягнуло димом.
Бере початок у заповідному урочищі “Дрібка”. Екзотичний скельний ландшафт ямнянських пісковиків з печерами, що виник у палеоцені 35 млн. років тому. Ці місця овіяні легендами і пов’язані з іменем ватажка опришків – Олекси Довбуша – так написано на стенді біля входу. І справді дивлячись на ці велетенські каміння, уявляєш, що саме тут ховались опришки на чолі зі своїм ватажком, а можливо під однією велетенською брилою і досі заховано скарби легендарного опришка. Читати далі »
