yAnTar блог

Перша частина тут.

Далі повертаємось по трасі метрів 300 і їдемо у музей історії Галича. По дорозі до музею видно курган. Всередині, казала одна жінка, є захоронення князя, але вхід туди закритий. Пізніше прочитав тут, що там муляж. Експозиція музею розташована у Митрополичих палатах - пам’ятці архітектури XVIII ст. Це остання літня резиденція митрополита Андрея Шептицького. У музеї знаходяться дуже цікаві знахідки життєдіяльності наших предків - тут і фрагменти “столової” посудини (4 400 р. до н.е), тягарці ткацьких верстатів, зуб мамонта, крем’яні сокири (2 800 - 2 200 р. до н.е.), кам’яні сокири, крем’яні серпи (2 400 - 1 600 р. до н.е.), бронзові шпильки, кістяні накладки, кістяні проколки, великі імортні амфори.

Також є багато кованих виробів епохи Галицько-Волинського кнзівства - зброя (наконечники стріл) та бойове спорядження (остроги різних типів) давньоруського воїна, пряжки до ременів, залізні цвяхи, ключі, ножиці, меч. Не обійшлося і без ювелірних виробів - хрестики, сережки. Також є залишки архітектури старого Успенського собору. В останній кімнаті можна побачити книги-мінеї XVII ст., написані старослов’янською мовою.

На табличках, які розташовані вздовж дороги, можна прочитати цікаву інформацію про Золотий тік, Митрополичі палати, Центральний оборонний вал.

Центральний Оборонний вал княжого Галича тягнувся від краю узбіччя над рікою Луквою до краю яру Мозолевого потоку. Довжина валу становила 624 м. Вали насипали на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції так, що зовнішній бік валу і внутрішінй рову утворювали похилу площину. На валах розміщували оборонну стіну, оперту на кліті з внутрішнього боку валу. Дерев’яна конструкція була чотирикутної форми зі складеними колодами на зруб, які з внутрішнього боку валу надійно закривалися ворітьми. Віднайдені численні печі свідчать, що вали крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. В них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал, з висотою схилу 25 м, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.

У житті українського народу впродовж його багатовікової історії площі і майдани завжди відігравали важливу роль. Починаючи від Давньоруської держави і закінчуючи сьогоденням (Майдан 2004), українські площі і майдани були саме тим місцем, довкола якого вирувало політичне, економічне і релігійне життя. Саме таке значення в історії княжого Галича мала площа Золотий Тік. На Золотому Тоці виголошувалися укази галицьких князів, розігрувалися політичні та родинні драми. Звідси вирушали в похід галицькі воїни.

Золотий Тік був центром економічного, культурного життя Галицької держави. Тут були церкви та школи з вченими дидаскалами (Дидаскал - учитель у Стародавній Греції і Візантії), високі кам’яні будинки знатних галицьких купців і княжих достойників, склади та магазини, контори лихварів-банкірів, майстерні золотарів та інших ремісників. На Золотому Тоці жили книжники і княжі писарі, ювеліри, художники, лікарі та архітектори, знатні гості й княжі мужі. Тут можна було купити геть усе, чого тільки запрагнула душа: золоте узороччя й самоцвіти, шовки й оксамити, панцирі й кольчуги, соболині шуби й сап’янові чоботи, книги, ікони, пахощі, вина, різні прянощі, навіть фініки, а також молодого ятвязького раба й красуню половчанку.

Біля музею розташований Успенський собор.

Успенський собор - був головною святинею славного міста Галича. Побудований Ярославом Осмомислом у 1157 р. Тут Ярослав Осмомисл і був похованим. У середині 16 ст. храм був зруйнований. Відбудований знвоу у 1584 р. У 30-40-х рр. 20 ст. відомий український археолог Ярослав Пастернак (професор п’яти університетів світу !!!) досліджував цю місцевість і знайшов руїни стародавнього храму з саркофагом Ярослава Осмомисла. Храм вражає своєю помпезністю. Товщина стін храму складає 1,5 м. У храмі дуже товсті колони, а на стелі - велике зображення Богородиці.

Пройшовши 300 метрів нижче, можна набрати води з Княжої криниці.

Далі наш маршрут пролягав до славного міста Галича. Там ми походили по руїнах Галицького замку XIII-XVII ст., з якого відкривається шикарний краєвид (на жаль, не вийшло жодної нормальної фотографії замку, так як в той час постійно в об’єктив світило сонце). Замок зараз реставрується, на кожному з поверхів замку купа дощок, будівельних матеріалів. В центрі міста сфотографувались біля пам’ятника короля Данила Галицького і поїхали додому, по дорозі ще зупинились біля пам’ятника 1100-річчя заснування Галича.
Далі див. фото

Автор yAnTar Теги: Галич, замок, Крилос, музей

Скала Подільська (до 1939 — Скала-над-Збручем) - селище міського типу Борщівського району Тернопільської області над рікою Збруч. Відома з XII століття, у 1518 р. отримала Магдебурзьке право. В селі знаходиться костел і руїни оборонного замка, який колись належав Лянцкоронському, На жаль оборонний замок знаходиться в розваленому стані. На замок робили наскоки татари, руйнуючи його. У 1516 р. замок був спалений дотла. Пізніше замок був відбудований. У першій половині XVI ст. замок був знову зруйнований і знову відбудований. Але на жаль великої шкоди замку завдають місцеві жителі, які розбирають його на будівельні матеріали.

Костел	Розвалини замку		Вид з руїн замку
Мури замку		Медитація (не я)

Автор yAnTar Теги: замок, руїни

Повертаючись з Маняви, заїхали по дорозі в с.Пнів, що одразу за Надвірною.
Замок був збудований в другій половині 16 століття польськими феодалами Куропатвами, які ще в другій половниі 14 ст. одержали ці землі за військову службу від короля Владислава Опільського. Викінченої форми замок досяг у 17 ст. Огляд руїн свідчить, що замок неодноразово перебудовувався, ряд вікон закладено червоною цеглою. Деякі дослідникми висловлюють думку, що первісні укріплення замку були закладені ще в 14 ст. Твердиня розташована на плоскому пагорбі, що, колись був правим берегом Чорної Бистриці (так називалась в давнину Бистриця Надвірнянська на відміну ві Золотої, зараз Солотвинської). В плані замок - це неправильний п’ятикутник з виступаючими оборонними вежами. Зовнішні мури замку складені з ламаного каменю і цегли, товщиною до півтора метра. Свою неприступність замок здобув завдяки створенню добре продуманої системи штучних засобів оборони.
Оборонні вежі мали три яруси бійниць, стіни - два яруси: нижні для гармат, верхні для ручної вогнепальної зброї. Попасти в замок можна було лише через в’їздову вежу, до якої вів перекинутий через глибокий рів підйомний міст. Підсилював оборону в’їзду прибрамний корпус у вигляді неправильного чотирикутника, який гострим кутом виступає далеко за межі оборонної стіни.Також посилювали оборону замку шість веж різної конфігурації. У більшості веж були підвальні приміщення. Один з переказів розповідає, що з замку вів підземний до м. Надвірна, за іншим - підземний хід до Скиту Манявського.Те що замки мали таємні підземні ходи, підтверджується дослідженнями подібних твердинь. Ними користувалися під час облоги, щоб викликати допомогоу, а інколі і для порятунку. Але підземний хід до Скиту Манявського - це лише легенда. З появою замку пов’язують і виникнення міста Надвірної.
Пнівська твердиня відігравала значну роль в обороні краю від нападу степових загарбників - татар і турків.

1589 р. під час чергового нападу татари зруйнували ряд сіл і міст, що належали власникам замку. Серед них були Пнів, Битків і Надвірна. У польсько-турецьких війнах 17 ст. Галицькі замки, в тому числі і Пнівський, відігравали роль опорних пунктів для польських військ. Особливо їхня роль зросла після здобуття турками в 1672 р. Кам’янець-Подільської фортеці, яка прикривала кордони Руського воєводства з півдня.

В 1676 р. Станіславський ключ став метою спеціального походу турецької армії. Ібрагім-паші (Шайтана), що призвело до страшного розорення краю. Впало 13 прикордонних замків, в т.ч. й Галицький. Турки зруйнували також Скит Манявський, обложили Станіславську фортецю і Пнівський замок, проте злобути їх їм не вдалося.

З часом, із розвитком і вдосконаленням зброї, особливо польської артилерії, оборонне значення Пнівського замку занепало. З 1745 р. він переходить у власність Сенявських, а згодом Цетнерів, які проживали у замку до кінця 18 ст. Граф Цетнер приділяв значну увагу розвитку замку міста Надвірної, задає йому свій Герб. В кінці 18 ст. Цетнери покидають замок. Він разом з іншими маєтностями Цетнерів переходить у власність держави. А з початку 19 ст. орендарі розбирають будівлі замку на будівельні матеріали, з яких у Надвірній споруджують пивоварню і ряд інших будівель

До наших днів Пнівський замок, порівняно з іншими Прикарпатськими замками, зберігчя непогано і є надзвичайно цікавим та цінним пам’ятником військово-оборонної архітектури 14-17 ст., німим свідком бурхливої історії нашого краю.

Текст взято з кн. Михайла Максим’юка “Пнівська твердиня”, фотографії мої.

Загальний вигляд			Вхід у замок
Ось такий він Пнівський замок у всій своїй красі

Автор yAnTar Теги: замок, Надвірна, Пнів, руїни

На північний захід в 12 км від селище Тлусте, та на схід в 7 км. від річки Дністер, по руслі річки Джурин (лівої притоки Дністра) в розлогій долині, що утворилася виходом течії глибоких ярів з руслами малих місцевих річок, знаходиться урочище Червоне (так іменують тепер місцевість між селами Нирків і Нагіряни(Нагоряни)).На високому горбі стоять дві башти – руїни колишнього Червоногородського замку.

Далі

Автор yAnTar Теги: башти, Водоспад, замок, Нагіряни, Нирків, руїни, Червоне, Червоноград