Після відвідин Млинків я запропонував відвідати урочище Червоноград. В похмуру осінню туманну погоду Червоноград виглядає сильно готично. В порівнянні з минулим разом приємно радує око – відсутність куп сміття, які літом залишають тут відпочиваючі. В Червонограді програма стандартна – водоспад, костел (1, 2 поверх, підвал), вежі. На Дівочі сльози не йдемо – уже темніє, а нам ще біля 80 км їхати додому. Натхнення нема зовсім, писати багато (гарно) не буду (не можу, не вмію).
Фото Червонограду
Продовження подорожі, початок тут. Початковий маршрут на другий день був таким: Урич – Самбір – Крехів – Добромиль – Жовква – Львів. Але зрозумівши, що в Добромиль ми не встигнемо, ми його викреслили з нашого маршруту.
Читати далі »
На вихідні щось нічого не планувалось і мав провести їх дома. Але в суботу після обіду в аську написав Андрій, що він планує в неділю-понеділок зробити подорож частиною Львівською областї. Пропозиція була заманливою, відмовитись від неї було важко. Швиденько зібравшись, сідаємо у нічний потяг і вперед на Львів. У Львові нас зустрів інший Андрій, через годину приїхав машиною перший Андрій і вперед.
Маршрут на перший день був таким – Унів – Свірж – Звенигород – Старе Село – Урич (Тустань).
Читати далі »
Перша частина тут.
Далі повертаємось по трасі метрів 300 і їдемо у музей історії Галича. По дорозі до музею видно курган. Всередині, казала одна жінка, є захоронення князя, але вхід туди закритий. Пізніше прочитав тут, що там муляж. Експозиція музею розташована у Митрополичих палатах – пам’ятці архітектури XVIII ст. Це остання літня резиденція митрополита Андрея Шептицького. У музеї знаходяться дуже цікаві знахідки життєдіяльності наших предків – тут і фрагменти “столової” посудини (4 400 р. до н.е), тягарці ткацьких верстатів, зуб мамонта, крем’яні сокири (2 800 – 2 200 р. до н.е.), кам’яні сокири, крем’яні серпи (2 400 – 1 600 р. до н.е.), бронзові шпильки, кістяні накладки, кістяні проколки, великі імортні амфори. Читати далі »
Скала Подільська (до 1939 — Скала-над-Збручем) – селище міського типу Борщівського району Тернопільської області над рікою Збруч. Відома з XII століття, у 1518 р. отримала Магдебурзьке право. В селі знаходиться костел і руїни оборонного замка, який колись належав Лянцкоронському, На жаль оборонний замок знаходиться в розваленому стані. На замок робили наскоки татари, руйнуючи його. У 1516 р. замок був спалений дотла. Пізніше замок був відбудований. У першій половині XVI ст. замок був знову зруйнований і знову відбудований. Але на жаль великої шкоди замку завдають місцеві жителі, які розбирають його на будівельні матеріали.
Далі див. фото
Повертаючись з Маняви, заїхали по дорозі в с.Пнів, що одразу за Надвірною.
Замок був збудований в другій половині 16 століття польськими феодалами Куропатвами, які ще в другій половниі 14 ст. одержали ці землі за військову службу від короля Владислава Опільського. Викінченої форми замок досяг у 17 ст. Огляд руїн свідчить, що замок неодноразово перебудовувався, ряд вікон закладено червоною цеглою. Деякі дослідникми висловлюють думку, що первісні укріплення замку були закладені ще в 14 ст. Твердиня розташована на плоскому пагорбі, що, колись був правим берегом Чорної Бистриці (так називалась в давнину Бистриця Надвірнянська на відміну ві Золотої, зараз Солотвинської). Далі більше про Пнівський замок
На північний захід в 12 км від селище Тлусте, та на схід в 7 км. від річки Дністер, по руслі річки Джурин (лівої притоки Дністра) в розлогій долині, що утворилася виходом течії глибоких ярів з руслами малих місцевих річок, знаходиться урочище Червоне (так іменують тепер місцевість між селами Нирків і Нагіряни(Нагоряни)).На високому горбі стоять дві башти – руїни колишнього Червоногородського замку.
Далі