Пнівська твердиня

Лип 03

Повертаючись з Маняви, заїхали по дорозі в с.Пнів, що одразу за Надвірною.

Замок був збудований в другій половині 16 століття польськими феодалами Куропатвами, які ще в другій половниі 14 ст. одержали ці землі за військову службу від короля Владислава Опільського. Викінченої форми замок досяг у 17 ст. Огляд руїн свідчить, що замок неодноразово перебудовувався, ряд вікон закладено червоною цеглою. Деякі дослідникми висловлюють думку, що первісні укріплення замку були закладені ще в 14 ст. Твердиня розташована на плоскому пагорбі, що, колись був правим берегом Чорної Бистриці (так називалась в давнину Бистриця Надвірнянська на відміну ві Золотої, зараз Солотвинської). В плані замок – це неправильний п’ятикутник з виступаючими оборонними вежами. Зовнішні мури замку складені з ламаного каменю і цегли, товщиною до півтора метра. Свою неприступність замок здобув завдяки створенню добре продуманої системи штучних засобів оборони.

Оборонні вежі мали три яруси бійниць, стіни – два яруси: нижні для гармат, верхні для ручної вогнепальної зброї. Попасти в замок можна було лише через в’їздову вежу, до якої вів перекинутий через глибокий рів підйомний міст. Підсилював оборону в’їзду прибрамний корпус у вигляді неправильного чотирикутника, який гострим кутом виступає далеко за межі оборонної стіни.Також посилювали оборону замку шість веж різної конфігурації. У більшості веж були підвальні приміщення. Один з переказів розповідає, що з замку вів підземний до м. Надвірна, за іншим – підземний хід до Скиту Манявського.Те що замки мали таємні підземні ходи, підтверджується дослідженнями подібних твердинь. Ними користувалися під час облоги, щоб викликати допомогоу, а інколі і для порятунку. Але підземний хід до Скиту Манявського – це лише легенда. З появою замку пов’язують і виникнення міста Надвірної.

Пнівська твердиня відігравала значну роль в обороні краю від нападу степових загарбників – татар і турків.
1589 р. під час чергового нападу татари зруйнували ряд сіл і міст, що належали власникам замку. Серед них були Пнів, Битків і Надвірна. У польсько-турецьких війнах 17 ст. Галицькі замки, в тому числі і Пнівський, відігравали роль опорних пунктів для польських військ. Особливо їхня роль зросла після здобуття турками в 1672 р. Кам’янець-Подільської фортеці, яка прикривала кордони Руського воєводства з півдня.
В 1676 р. Станіславський ключ став метою спеціального походу турецької армії. Ібрагім-паші (Шайтана), що призвело до страшного розорення краю. Впало 13 прикордонних замків, в т.ч. й Галицький. Турки зруйнували також Скит Манявський, обложили Станіславську фортецю і Пнівський замок, проте злобути їх їм не вдалося.
З часом, із розвитком і вдосконаленням зброї, особливо польської артилерії, оборонне значення Пнівського замку занепало. З 1745 р. він переходить у власність Сенявських, а згодом Цетнерів, які проживали у замку до кінця 18 ст. Граф Цетнер приділяв значну увагу розвитку замку міста Надвірної, задає йому свій Герб. В кінці 18 ст. Цетнери покидають замок. Він разом з іншими маєтностями Цетнерів переходить у власність держави. А з початку 19 ст. орендарі розбирають будівлі замку на будівельні матеріали, з яких у Надвірній споруджують пивоварню і ряд інших будівель
До наших днів Пнівський замок, порівняно з іншими Прикарпатськими замками, зберігчя непогано і є надзвичайно цікавим та цінним пам’ятником військово-оборонної архітектури 14-17 ст., німим свідком бурхливої історії нашого краю.