yAnTar блог – подорожі, відпочинок

На вихідні планували піти в гори на 3 дні в Горгани. Але за різними обставинами вийшло тільки на 2 дні. Планували піти на Довбушанку, а наступного дня, якщо буде час і бажання – на Малий Горган, або спуститись в Буковель.

Як і минулого разу в п’ятницю ввечері хлопці приїхали до мене (але московським поїздом, автобус Київ – Косів не заїжджав на автовокзал у Чернівцях), переночували і рано на 6:30 на автобус Коломия – Надвірна. Через 15 хвилин їзди заснув, але скоро прокинувся – надворі було темно і йшов дуже сильний дощ – двірники не встигали змивати воду з лобового скла. Біля 8 години приїхали в Надвірну. Дощ був менший, але все одно йшов. Пішли на автостанцію, де, через хвилин 20 йшов автобус на Бистрицю. 40 хвилин їзди по не дуже добрих дорогах і ми в Бистриці. Позаду нас чорнезні хмари. Снідаємо сардинами і вперед на Довбушанку. Хмари, ніби за помахом чарівної палички обходять нас стороною. з-за хмар виходить сонечко і стає жарко.

Йдемо вздовж невеликої річки, по дорозі зустрічаємо велике наметове містечко (більше 15 палаток) з мешканцями. По дорозі табличка – природний заповідник “Горгани”. Біля таблички карта місцевості, цікаво цю карту рисували або шпіони, або для шпіонів, бо розташування населених пунктів там досить дивне (особливо Рахова, який знаходиться між Верховиною і Зеленою). Біля 12 години дорога різко повертає наліво (річка залишається в стороні), піднімаємось досить крутим підйомом. Через півгодини підйому згадуємо, що води у нас грам 300 на чотирьох і, якщо вийдемо на хребет – то води уже не наберемо. Та всередині жевріє надія на маленький потічок. Чим вище піднімаємось, тим ця надія слабшає. Доходимо до розвилки, йдемо наліво через повалене дерево, через 5 хвилин ходьби повертаємось назад і йдемо направо. Починає накрапати дощик, але згодом закінчується, тільки витрачаємо час на дощовики.

О 13:50 виходимо на велику галявину, де пасуться коні. Тут починаються горгани – насипи великих каменюк. Сідаємо, відпочиваємо, нас доганяє група моїх земляків, спілкуємось з ними. Дарують нам напівповну півлітрову пляшку з водичкою. Йдуть попереду нас – їм легше йти – у них рюкзаки об’ємом 20-30 л. Починається жереп. Години півтори продираємось через жереп – ніби є стежка, але йти складно, жереп чіпляється за ноги, руки, рюкзак. Приходиться складати трекінгові палиці, вони не тільки не допомогають, але ще й заважають (взагалі на висоті в Горганах трекінгові палиці – зайва річ). Урррра. Жереп закінчився, попереду тільки каміння. Виходимо на хребет трохи нижче г.Ведмежик, на цю гору не піднімаємось, повертаємо одразу направо на Довбушанку. Вдруге нас обганяє група з Коломиї (вони ще піднімались на Ведмежик). Потрібно поспішати, бо нас наздоганяють чорні грозові хмари, чути перекати грому і не хочеться на вершині попасти під грозу. Але в той день нам везло (на відміну від наступного) і хмари знову нас обходять стороною (цікава штука – грім гримів позаду нас – майже над нашими головами потім моментально пропав, завжди коли гроза – довго ще чути перекати грому в стороні, де гроза, а тут пропав – і все). З Довбушанки відкриваються чудовий краєвид – попереду нас Малий Горган, Синяк і трохи далі – Хом’як, справа – Говерла і Петрос, ще правіше – Близниця позаду – Сивуля.

Біля 16:00 ми піднялись на Довбушанку. Тут у нас майже закінчилась вода і останки води ми розвели кислим вином. Згадували на Довбушанці, що за ті гроші, що купили вино, можна було купити вдвічі більше смачного соку. В багатьох каміннях були останки дощової води, але ми не ризикували її пити. Спуск з Довбушанки не був легшим за підйом, бо на каміннях є ризик впасти, чи підвернути ногу. Спускались камінням поки не знайшли стежку в лісі. Закінчилась наша вода з вином, прийшлось уже втамовувати спрагу ковтками вина, від якого в горлі пекло. Йдучи в лісі по стежці, ми чули звуки річки. Для нас цей звук був божественним, але наша стежка йшла в протилежний бік від річки і цей звук пропав. Пізніше стежка круто повертає наліво і ми знову йдемо в потрібному напрямку і звуки води стають все ближче до нас. Між іншим, тут вперше за цілий день ми побачили перший вказівник. Навіть не один вказівник, а цілих чотири на відстані 100 метрів, а далі жодного. Йдучи лісовою стежкою ми побачили тонесенький струмочок. Вова поліз вгору набирати води. Потік був дуууже слабеньким, але Вова напився сам і приніс нам 0.5 л води. Вперше за 7 годин ми напились води не економлячи. А через півгодини ми розкладаємо намети біля тієї самої річки, яка видавала божественні звуки. В лісі, недалеко біля кладки є місце для розведення багаття. саморобні лавки біля вогню.

Вечеря класична – суп, гречка з тушонкою, чай зі згущеним молоком і вино. Під час вечері згадуємо фрукти, які би ми хотіли їсти – банани, ананаси, маракуйї і т.д. . Починається дощ, але під деревами він не такий сильний, згодом дощ зупиняється. Біля вогнища вирішуємо, що завтра спускаємось в Буковель, а не йдемо на Малий Горган. Лягаємо спати.

Щоб добре спати потрібно мати зручну постільну білизну. Ви можете постельное белье купить в нашому магазині.

Неділя 8:00 – замість будильника Роман виконує гімн України. Підйом, сніданок. Приходить лісник, який судячи з його вигляду вчора дуже добре святкував. Побачивши пляшку від пива (брали з дому на воду) в нього загораються очі – невже там пиво. Почувши негативну відповідь махнув рукою і пішов. Пізніше навідується ще один місцевий житель, який вже третій день шукає свого коня, який втік. Біля 10:00 виходимо в сторону Буковеля. Йдемо вздовж річки, приходиться декілька раз переходити через неї. По дорозі є поворот вліво (ми думали, що це поворот на Малий Горган, насправді це був поворот на Буковель). Дуже зручно переходити річку з трекінговими палицями, особливо по слизькому камінні. Виходимо на велику галявину з колибою.

Дорога розходиться вліво і вправо. Ми йдемо вправо, спочатку зарослями малини і кропиви (дуже добре йти в шортах і футболці), потім болотами. В деяких місцях нога попадає повністю в багнюку. Намочивши ноги, набравши болота (крім Вови, в якого класне взуття) йдемо уже прямо по потічку вниз, тому що стежка пропала. Час від часу звіряємо напрямок за компасом – все нормально. Ось наш потічок зливається з маленькою річкою і нам потрібно трохи звернути вліво, ми так і робимо і у Роми закрадається думка, що ми тут були. Дійсно – є наші сліди в іншу сторону. Висновок – півтора години блукання хащами, болотами і жодного результату. Повертаємось назад до місця нашої ночівлі. Три з половиною години назад ми стартували звідси.

Питаємо у місцевого жителя, як нам попасти в Буковель – можна двома шляхами – один – той, який ми йшли, але потрібно було повернути наліво, а інший – в другу сторону, а потім направо і дорогою лісом. Йдемо другим шляхом. Починає накрапати дощ, вирішуємо перечекати дощ. Тут я забув свою сідачку (”підсрачник”), згадав тільки через 30 хвилин, назад вертатись не хотів. Йдемо трохи стежкою, трохи дорогою, бачимо стрілки на камені. О 14:30 виходимо з жопи, в якій були майже півдня, бачимо Буковель. Уррра. Але за нами насувається інша жопа, яка через 10 хвилини нас наздоганяє. Гроза. Вода лиє, як з відра. Швиденько збігаємо вниз, але наша швидкість у порівнянні зі швидкістю хмар є нікчемною. Рома ще в цю грозу збирає суниці. Через півгодини гроза закінчується, ми йдемо, по коліна в болоті, майже по пояс мокрі, грунтовою дорогою в Буковель. В Буковелі купа машин, людей (чистих, а не таких як ми ). Від інших людей на Буковелі нас відділяє паркан, але яка велика різниця між нами і людьми за парканом. Переодягаємось на території Буковеля, тут же доїдаємо сардини і сідаємо на маршрутку до Яремчі. В Яремчі одразу пересідаємо на автобус Яремча-Чернівці, але, на жаль, для хлопців, він їде тільки в Коломию. Я виходжу трішки ближче до автостанції, хлопці їдуть далі.
Ось так закінчилась наша подорож на Довбушанку. Дуже погано, що нема маркування ні туди, ні звідти. Вчора на travel.org.ua/forums/ читав, що є один вказівник по дорозі на Довбушанку, але його важко помітити. Дуже добре мати з собою GPS (буду міняти телефон – візьму собі HTC Touch Cruise – там є вбудований GPS). Карту з маршрутом не викладаю, тому що важко зорієнтуватись, де ми почали маршрут другого дня і де ми блукали.

Така була погода в Бистриці	Початок маршруту	Гірський краєвид	Гірський краєвид
Шпіонська карта	Конячка	Синяк	Жереп
Ведмежик	Ведмежик	Добошанка	Погода атакує
Добошанка	Хмара нас обійшла стороною	Горгани	Горгани
Горгани	Малий Горган, за ним Синяк, вдалині Хом’як	Справа Петрос, зліва Говерла	Добошанка
Горгани	Химерне дерево	Малий Горган	Вечеря
Вечеря	Привид на дереві	Буковель	Буковель
Дорога	Дорога	Буковель

Теги: Бистриця, Буковель, Ведмежик, Горгани, гори, Добошанка, Довбушанка, Карпати

• Бистриця – Довбушанка – Малий Горган –...
• Буковель – Синяк – Малий Горган. Осінній варіант
• Прогулянка під Хом’як
• Бистриця – Гропа – Братківська – Чорн...
• Сивуля. День другий. Рущина – Пекло – Тавпі...
• Буковель – Синяк – Малий Горган – Буковель
• Хребтом Пішконею: Синевир – г.Гропа – г.Нег...
• Мапи Горган від Стежок
• Покутсько-Буковинськими Горганами: с.Шепіт – г.Ґр...