Чорногірським хребтом – день 1 Панорами Чорногори
Вер 04

Чорногірським хребтом – день 2 і 3

Подорожі Додати коментар

НесамовитеПерший день мандрівки Чорногірським хребтом закінчився ночівлею на озері Бребенескул. Другий день почався о 7 ранку, коли під звуки Mann gegen Mann ми почали просинатися.О 7:30 вийшли з намету. Поки сонце ховалось за горами – було трішки холодновато, але коли сонце вийшло з-за гір – то швидко стало тепло. Намет сушити не прийшлось, бо цілу ніч дув вітер і намет був сухим. Але незважаючи на це, швидко вийти нам не вдалось. Дуже довго не вдавалось розвести вогонь. Жереп горіти не хотів, сухий спирт також чомусь горів дуже погано, Яценюк “горів” також погано (а у Підкамені так добре горів Яценюк, що я навіть сказав, що буду за нього голосувати :) ). На цьому ми втратили більше 2 годин (це нам коштувало підйому на Петрос). Нарешті вдалось розвести нормальний вогонь і закип’ятити воду. На сніданок – вівсяні пластівці із згущеним молоком – що ще може бути смачнішим вранці в горах.

О 10:50 виходимо з оз. Бребенескул, піднімаємось на хребет, перед нами найменший двотисячник України – г. Ребра (2001 м). О 11:25 ми на вершині г. Ребра. Звідси гарно видно г.Шпиці – дуже гарні скелі, обов’язково треба туди піти. Маленький відпочинок, фотка на вершині і вперед. О 12:00 ми на стежці біля Несамовитого озера. Я пропоную збігти вниз, знімаємо рюкзаки, але потім бачу іншу стежку і знову пропоную піти другою стежкою. Доходимо до другої стежки і виникає думка, а для чого бігти вниз, згори так гарно видно озеро, а внизу напевно купи сміття. До Несамовитого не йдемо. Дивимось на карту, за Несамовитим бачимо хребти Малі Кізли і Великі Кізли. О 12:20 біля підніжжя г.Туркул. Підйом на Туркул здається дуже стрімким. Перед самою вершиною кам’яні ворота. Мій прогноз – 40-50 хвилин на підйом. О 12:43 ми на вершину Туркула. Весь підйом, включно із фотографуванням зайняв 23 хвилини. Я очікував чогось важкого від цієї стрімкої вершини, а виявилось не все таким складним. З Туркула відкривається гарний краєвид – сама гора знаходиться десь на половині дороги між Петросом і Попом-Іваном. Їмо нашу енергетичну суміш і вперед.

13:04 – біля підніжжя г.Данціж. Через 23 хвилини ми на вершині г.Данціж. Традиційна фотографія біля вказівника гори і на Пожижевську. Біля підніжжя (13:50) традиційний прогноз – я сказав, що 15-20 хвилин і ми на вершині Пожижевської (ми ж круті хлопці :) ), в результаті підйом на Пожижевську зайняв 8 хвилин (на вершині були о 13:58). Знову традиційна фотографія і вперед – на останню вершину перед Говерлою – Брескул. 20 хвилин, не більше нам потрібно на підйом. В результаті вкладаємось в ці 20 хвилин (14:13 – 14:33), останні метри бігли, щоб вкластись в ці 20 хвилин. На вершині Брескула їмо сардину, відпочиваємо перед “штурмом” Говерли. Знову ж таки ділимось думками, скільки часу нам потрібно на Говерлу (55 – 1:15 хвилин). Всього підйом від підніжжя Говерли до вершини зайняв у нас 24 хвилини (15:20 – 15:44). На Говерлі, як завжди багато людей – видно групу людей з угорським прапором, звідусіль чути іноземну мову (як йшли по хребту – то чули польську, англійську, німецьку мови). На Говерлі таблиця з викарбуваними містами і надписом “Ми перемогли! Наш Президент Віктор Ющенко. Ми підемо з вами в майбутнє! Прочитайте наше звернення у 2015р.”. Це нагадує надписи типу “Тут був Вітя”, тільки мажорний. Я нічого поганого проти Ющенка не маю (у 2004 р. активно його підтримував) але для чого таке писати.

На Говерлі знаходились ми недовго (як підмітив Вова Осіпов, напевно, найменше з тих усіх, хто піднявся). Спускаємось з Говерли, Вова Зеленюк постійно відстає, бо їсть малину. Рівно на висоті 1800 м н.р.м знаходимо “плантацію” малини. Я і Вова залізаємо туди, кличемо другого Вову. Малини багато і малина велика. Біля 15 хвилин їмо малину (витоптали добрий шмат плантації). Доходимо до будинку лісника, йдемо далі до полонини Скопеська. Йдемо не дорогою, а траверсом. Від будинку йдуть дві стежки – перша до туалету, друга – нормальний траверс. О 17:33 приходимо на полонину Скопеська, Тут нас чекає неприємний сюрприз – води нема – джерело пересохло, а місце таке хороше – є дрова, місце для вогнища, дерев’яна альтанка. Я залишаюсь хлопці йдуть в протилежні боки шукати воду. О 18:00 виходимо і йдемо під Петрос, надіючись там знайти воду. Бачимо там 2 намети. Виходимо на горбочок, я кричу, чи там є вода. Відповідають ствердно. Ура. О 18:40 знімаємо наші рюкзаки. Все – більше сьогодні нікуди не треба йти. За сьогодні ми пройшли досить велику частину маршруту. Завтра тільки підйом на Петрос і спуск у Кваси (так ми думали). Приносимо дрова, розкладаємо вогонь. У ялин знизу є дуже багато сухих гілляк – добре горять. На вечерю суп і класична гречка з тушонкою, ну і звичайно напій туристів – чай. Допили наш бурбон, посиділи ще біля вогню, згадали навчання в університеті, екзамени, сфотографували нічний Петрос (фотографували з витримкою 15-45 сек – ні фіга не видно, вийшли чорні квадрати Малевича).

Я ще ввечері сказав, що 2 дні погода була супер, треба щоб завтра був екстрім – так і сталось, накаркав. Ще звечора було видно блискавки, але дуже далеко. Невдовзі небо почало затягувати і Петрос був повністю у тумані. Вночі прокинувся від монотонного постукування дощу. А під ранок дощ уже посилився, десь 0 6:50 дощ перетворився на тропічну зливу, але за 5 хвилин пройшла і продовжився звичайний дощ. З намету вилазити не хотілось. Поснідали в наметі. Десь біля 9 години дощ потрохи зупинився. Вилізли з намету зібрали рюкзаки, намет і … пішли на Петрос (заховавши рюкзаки під ялинкою). Старший турист з Києва (познайомились вчора ввечері) казав що не має змісту йти на Петрос в таку погоду (все були в тумані, видимість була – максимум 100 метрів). Я не хотів йти на Петрос, тому що був трохи замерз. Але Вови мене переконали. Проте довго ми не піднімались. Вийшли на відкриту поляну – там був дуже відчутний вітер, пройшли ще хвилин 5 і повернулись назад. Взяли рюкзаки і додому через Лазещину. По дорозі, трохи нижче колиб, зустріли псевдотуристів, які несли палатки і спальники у руках. О 13:00 біля Казьмещика дощ уже перестав падати, ми сіли пообідати, тут нас догнав турист із Києва. Далі до Лазещини йшли уже разом. О 15:00 були в Лазещині, переодягнулись, перевзулись (мої кросовки промокли повністю – треба купити нормальне взуття для походів), зїли кільку, купили по пиву і чекали автобуса аж 2 години. Сіли на автобус Ужгород-Чернівці і так доїхали аж до Чернівців(я в Коломиї не виходив, бо переїхав жити у Чернівці), простоявши (автобус поламався) ще в Коломиї годину.
Так закінчилась наша перша мандрівка Чорногірським хребтом. Якщо б мати пальник, то цілком реально за другий день вийти до Петроса і спуститись вниз до води (саме так і хочемо зробити). Дуже сподобалась гори Шпиці, Гутин Томнатик, обовязково ще цього року хочу піти туди.

Далі фотографії з другого дня походу (з третього дня жодної фотографії нема). Ще пізніше викладу панорами з походу.
Якщо вам не під силу Чорногора і піший туризм відпочивайте разом з нами. Наша компанія допоможе вам провести отдых в египте – в колисці світової цивілізації.
Звіт Вови:

Частина 1

Частина 2

Гутин Томнатик (одне з найкрасивіших місць, що я бачив)Гутин Томнатик (одне з найкрасивіших місць, що я бачив) Гутин ТомнатикГутин Томнатик Гутин ТомнатикГутин Томнатик оз. Бребенескулоз. Бребенескул
оз. Бребенескулоз. Бребенескул Гутин ТомнатикГутин Томнатик РебраРебра РебраРебра
На задньому плані Петрос ГоверлаНа задньому плані Петрос Говерла На вершині г.РебраНа вершині г.Ребра ШпиціШпиці ШпиціШпиці
ШпиціШпиці оз. Несамовитеоз. Несамовите оз. Несамовитеоз. Несамовите
оз. Несамовитеоз. Несамовите Ми на фоні НесамовитогоМи на фоні Несамовитого ТуркулТуркул ТуркулТуркул
ТуркулТуркул ШпиціШпиці ГоверлаГоверла ТуркулТуркул
Підйом на ТуркулПідйом на Туркул На вершині ТуркулНа вершині Туркул “Юний альпініст” Данціж, Пожижевська, Брескул, Говерла (справа наліво)Данціж, Пожижевська, Брескул, Говерла (справа наліво)
Вершник без головиВершник без голови На вершині ДанціжНа вершині Данціж На вершині ПожижевськаНа вершині Пожижевська ЗарослякЗаросляк
На вершині БрескулНа вершині Брескул Брескул (позаду красуня Говерла)Брескул (позаду красуня Говерла) Ловлю мобільний звязок на БрескуліЛовлю мобільний звязок на Брескулі ГоверлаГоверла
На фоні ГоверлиНа фоні Говерли Підйом на ГоверлуПідйом на Говерлу “Тут був Вітя з Києва” Остання вершина походуОстання вершина походу
Говерла з іншого бокуГоверла з іншого боку Плантація малиниПлантація малини Красень ПетросКрасень Петрос “Юний географ”

Теги: , , , , , , , , , , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

Коментарів: 14 для “Чорногірським хребтом – день 2 і 3”

  1. 1. ScorpioNo Gravatar Сказав:
    05.09.2009 20:58

    супер сходили, только во второй день реально было подниматься дальше на Петрос. Правда тогда бы в потемках искали дрова и готовили ужин. Спасибо Вовану за вкуснейший супчик!!!

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    05.09.2009 21:05

    Угу, ну нічого буде наступного разу (я так думаю) пальник і тоді можна вийти в 8 з Бребенескула і не тратити 15 хв на малини, 30 хв на пошуки води (на Косьмеській), то без проблем можна піднятись.
    А суп дійнсно був смачним, тільки без наших дрів Вован би суп не зварив ;) .

  3. 3. ApollonNo Gravatar Сказав:
    06.09.2009 09:14

    чудова розповідь, радий що ви всеж таки підкорили Піп-Іван :)
    24 хвилини підйому на Говерлу, прямо як у нас :)

  4. 4. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    06.09.2009 11:38

    Цього року – я вже другий раз був на Попі. Перший раз – тут можна глянути.
    На рахунок тих 24 хвилин – другого дня у нас був прекрасний темп, навіть не думав, що ми так можемо.

  5. 5. airwardNo Gravatar Сказав:
    06.09.2009 13:14

    Чорногора – безсумнівно справжня перлина наших Карпат. А коли ще й погода сприяє – то взагалі :) Щодо Петроса – то ви марно розстроїлись – спуск в Кваси найдовший та найтягучіший з усіх можливих варіантів. Ну а на сам Петрос добре йти восени з сторони Лазещини, бо дорога проходить через величезні плантації ожини, яка якраз дозріває в цей період :)
    Повинен сказати, що вам дуже пощастило з тим автобусом «Ужгород-Чернівці». Відміна післяобіднього потягу з Рахова значно ускладнила добирання з тих місць.
    P.S. Перебрався все-таки в Чернівці? Через роботу у німця?

  6. 6. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    06.09.2009 13:24

    Ну на Петросі ми вже були минулого року (цим самим складом + ще Ваня), але хотілось цього разу закінчити Чорногірський хребет, а то вийшов трохи незакінченим маршрут. Якщо би в суботу вийшли не Петрос і трохи спустились, то думаю, в неділю у Кваси дійшли би без проблем. А в неділю – був варіант підйому на Петрос без рюкзаків і назад в Лазещину, але не вийшло.

    На рахунок переїзду – так переїхав, не тільки через роботу у Клауса, було ще багато інших причин.

  7. 7. fuxxNo Gravatar Сказав:
    12.09.2009 21:55

    Доречі про Шпиці – на фото здається не Шпиці а Великі Кізли. А Шпиці -паралельний хребет ближче в сторону Ребра.

    Цього року ходили на Шпиці, але зі сторони Говерли – короткий опис з фото http://455-744.blogspot.com/2009/08/1_22.html

    Видовище надзвичайне, обовязково сходіть.

  8. 8. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    12.09.2009 22:10

    Яка саме з 3 фотографій не є фотографією Шпиць, чи усі ?

  9. 9. ЄсміраNo Gravatar Сказав:
    20.11.2009 13:59

    Захоплююче, просто неймовірна краса! Я далі Німчича не була, а дуже хотілось би… Якщо буде збиратись група бажаючих, я з задоволенням приєднаюсь…. Дякую! Гарних подорожей!

  10. 10. ЄвгенNo Gravatar Сказав:
    07.02.2011 15:49

    У Горганах є ще цікавіші місця.

  11. 11. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    07.02.2011 20:50

    Кожен хребет цікавий по-своєму.
    Бував у Горганах і не раз, Горгани красиві по-своєму – чого варте тільки урочище Пекло.
    На Свидовці є жандарми і озера (Догяска, Трояска і т.д).
    На Чорногорі найбільше подобаються Шпиці і Гутин Томнатик.
    Мармароси – неповторні своїми скелями.
    Та і не тільки гори красиві – сплавитись Дністровським каньйоном – то взагалі супер.
    А порівнювати де краще – то важко, одним людям подобається одне, іншим – інше.

  12. 12. ЄвгенNo Gravatar Сказав:
    07.02.2011 22:29

    Як на мене, тому що Чорногора занадто відвідувана. З гори Кострича можна безмежно любуватися Чорногорою. Деякі перелічені Вами місця зустрінете: http://www.youtube.com/evgenilchyshyn

  13. 13. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    08.02.2011 00:29

    Знаю про Кострицький хребет – минулого року мали туди йти, але не вийшло, цього року точно підемо.
    За відео дякую.

  14. 14. 4 сезони: Луги – Бребенеcкул – Несамовите – Заросляк – Ворохта » yAnTar блог - про подорожі, відпочинок, моє життя Сказав:
    09.02.2014 22:21

    [...] Гутин-Томнатик. Вперше я побачив її 3 роки тому. коли ми ночували на озері Бребенескул і з того часу полонила моє серце. Наступні півтора-дві [...]

*