На цих вихідних (між іншим, був день туризму) вирішили пройтись на г. Шпиці. Ці скелясті вершини я бачив місяць тому, коли ходили Чорногірським хребтом. Також у мене в планах було піднятись на вершину Гутин Томнатик, яку я бачив побачив вперше місяць тому. Що з цього вийшло читайте далі.
Наша подорож почалась в п’ятницю ввечері, коли ми сіли в Чернівцях на автобус Київ-Косів. Через 2 години ми були в Коломиї. Переночували у мене і вранці сіли на відомий усім туристам “раховоз”. У Ворохті були о 10:30. Біля 11 години приїхала Оля (дівчина Роми) і ми поїхали до Заросляка. Їхати прийшлось на таксі, бо нічим іншим туди добратись не можна було. Вийшло трохи багатенько – по 30 грн на чоловіка. На КПП заплатили ще по 15 грн. Біля 12 години виходимо на маршрут (маршрут починається за 1.5-2 км до Заросляка). Маршрут йде через полонину Маришевську. Півтора години ходу і перша несподіванка – стежка роздвоюється – одна йде прямо, друга направо. Починаємо йти стежкою направо, але вона йде вниз і ми повертаємось на іншу стежку, яка йде вгору. Так ми виходимо на якусь гірку (швидше за все, це г. Маришевська Велика), там робимо перекус і повертаємось назад. Втрачено біля півтора години дорогоцінного часу.
Потім стежка йде лісом, час від часу стежка розходиться, але через пару хвилин стежки сходяться. В одному місці втрачаємо ще 10 хвилин, повернувши вправо, вертаємось назад, йдемо прямо. Через декілька хвилин виходимо на жереп. Пробиваємось через зарослі жерепу. О 16:40 виходимо з жерепу, перед нами якась невідома вершина. Йдемо по стежці, нас проймають сумніви, чи ми не пройшли уже Шпиці. Вирішуємо з Романом збігати без наплічинків вліво від нас подивитись, чи там нема Шпиць. Шпиці не знаходимо, повертаємось назад. Йдемо по стежці, думаємо, що за цією горою, що перед нами уже Несамовите озеро. Але ми, переоцінили свої сили, Шпиці ми ще не пройшли, а Несамовите ще не близько. Зліва від хребта, по якому ми йдемо – Шпиці, виглядають вони суперово – таких скель в Карпатах я ще не бачив (багато говорити не буду, як кажуть – краще раз побачити, ніж сто раз почути). Швиденько йдемо до Несамовитого, бо уже темніє. На нас насуваються хмари, але г.Ребра зупиняє їх. Вершину Туркул також накрила хмара. О 19:00 ми на Несамовитому. На озері біля 10 наметів. Вночі приходять ще 3 групи. Ми розкладаємо намети, поки ще видно, збираємо жереп, розпалюємо вогонь, варимо смачний суп, гречку з тушонкою (пригощаємо наших сусідів гречкою) і гріємось глінтвейном. Надворі стає холодно, залазимо в намети і спати. Продовження буде далі.
Фотографії
30.09.2009 23:21
классно, давай дальше! ))
Шпыци красивые, эт точно!
30.09.2009 23:32
Завтра або післязавтра буде заключна частина.
01.10.2009 07:18
Шпиці – це супер. Фотографії не можуть передати їхньої краси.
Також цього року туди ходили, але йшли по хребту від Говерли, і спускалися через Шпиці у Бистрець.
Ось мій фотозвіт: http://455-744.blogspot.com/2009/08/1_22.html
01.10.2009 08:22
Читав ваш звіт, гарно також пройшли.
А те що фотографії дійсно не передають краси – це точно.
В майбутньому хотів ще раз би піти на Шпиці, але щоб бути внизу Шпиць.
А на рахунок спуску в Бистрець – не знаю, чи пішли би туди, бо звідти важко добиратись, хоча, враховуючи, як ми добирались із Заросляка – то практично однаково складно добиратись з обидвох місць.
01.10.2009 20:55
З Бистреця не важче добиратися ніж з Дземброні! А з Дземброні ти Тарас ходив вже не раз.
01.10.2009 21:08
Та там як повезе – як буде їхати хтось з місцевих на бусі чи вантажній машині – то добре, а якщо ні – то сам знаєш, скільки до Ільців йти.
12.10.2009 21:47
таки класний похід – і без блукання не обійшлося як завжди)
а фотки з хмарами – ващє!
12.10.2009 22:56
Ну блукання було недовгим – не таке як на Довбушанці.
Надіюсь, що наступного року буду мати GPS і блукань буде менше.