Шпиці – частина 1 Панорами Чорногори
Жов 01

Шпиці – частина 2

Подорожі Додати коментар

Гутин ТомнатикДруга частина нашого походу на Шпиці (першу частина тут) почалася ранком на Несамовитому озері. Намети ззовні і земля були покриті інеєм, вночі був мороз. Спочатку було трішки холодно, але вийшло сонце і зразу стало тепло. За кільканадцять хвилин до 9 виліз з намету. В моїх планах ще були відвідини Гутин Томнатика. Проте ніхто мені не хотів складати компанію (ех, шкода, що не було ні Вови Осіпова, ні Зеленюка – вони б точно пішли зі мною), народ ще відпочивав. Швиденько перекусивши, взявши карту, компас і шоколадку пішов на Гутин Томнатик.

О 9:25 я вийшов від Несамовитого. 5 хвилин підйому і я на хребті, тут зустрів хлопців, які питали, якою стежкою йти (траверсом, чи вершиною). Я пішов попереду, вони за мною, але досить швидко я від них відірвався (найважче, що я взяв – це була шоколадка :) ). О 9:45 піднявся на вершину перед г.Ребра. Тут був вказівник, що до Томнатика ще 1 год. 20 хв (а в мене було виділено всього 2 год. на шлях туди і назад). Насправді, до Гутин Томнатика звідси я добрався за 22 хвилини (час, напевно, розраховано для туристів із спорядженням). Піднімаюсь на вершину Томнатика, внизу гарно переливається оз.Бребенескул. Погода просто чудова, гарні краєвиди – десь далеко над горами піднімаються хмарки.

Я піднявся на цю вершину, яка мені не давала спокою місяць від того часу, коли ми ночували на оз.Бребенескул. Тоді вона мене просто зачарувала. В моїх уявах вона ввижалася хребтом гігантського стегозавра, який закам’янів тут 170 млн.років тому. І ось, я тут, на вершині, хоча, тут, не відчуваєш краси цієї гори, яку можна споглядати знизу від озера. 5 хвилин перепочинку і назад.

На зворотньому траверсі г.Ребра зустрів хлопців з Хмельницька (яких обганяв, коли йшов сюди), показав їм на карті, де ми зараз є, куди дорога на Гутин Томнатик, де Бребенескул (одного з них – onsnov – впізнав на аватарі на travel.org.ua), попросив ковток води у них. 11:10 – я на на Несамовитому озері, звідки стартував недавно. Варимо на пальнику (дякую Юрі за позичений пальник) вівсяні пластівці із згущеним молоком, п’ємо чай, збираємо намети і вперед. Довго ми збирались, вийшли аж о 12:40 (не памятаю походу, коли ми так пізно виходили). На Туркул підніматись не стали, траверсуємо його. Данціж також траверсуємо. Далі Пожижевська, на яку піднімаюсь за стандартні 8 хвилин. На Пожижевській робимо перекус і вниз до метеостанції. Стежка не дуже приємна – стрімко і постійно чіпляємось рюкзаками за альпійку. 40 хвилин спуску і ми біля метеостанції. Ще 10 хвилин і ми на Заросляку. До поїзда з Ворохти ще 2 години 20 хвилин. На Заросляку багато автобусів, є надія, що доїдемо з кимось до Ворохти. Проте, ця надія швидко гасне, ніхто з водіїв не хоче взяти нас (в одних нема місця, в других – інші причини). Перспектива йти пішки 20 км нас не приваблює, але що поробиш. Йдемо по дорозі, зупиняємо машини, автобуси. Ніхто не зупиняється. Так ми проходимо біля 2 км. На обочині бачимо УАЗик, знаходимо водія, за 80 грн (20 грн з кожного) нас везуть у Ворохту. Уррра.

Водій УАЗика виявився місцевим Шумахером. Стрілка на спідометрі машини на окремих ділянках дороги показувала 100-110 км/г (максимум на спідометрі – 120). Ще не бачив, щоб перед лежачим поліцейським водій натискав не на гальма, а на газ(двох лежачих поліцейських ми пролетіли на швидкості 60 км/г). Так ми швиденько домчали до Ворохти.

У Ворохті біля пам’ятника Шевченка зїли паштет, консерву і сіли у поїзд Ворохта – Івано-Франківськ. У Татарові сіло дуже багато дітей (таке враження, що ціла школа), вагони забились повністю. У Делятині нас чекала пересадка на поїзд до Коломиї. Людей зібралось дуже багато. Ми стали позаду. Поїзд зупинився так, що двері вагону опинились якраз напроти мене, я протиснувся трохи вперед, люди просто навалилися з боків і мене занесли (в прямому значенні цього слова) у вагон. До Коломиї доїхали без проблем. Там пересіли на поїзд до Чернівців. Планували трохи поспати, але якісь репери слухали свою музику на піввагона, тож спання нормального не вийшло. Біля 12 години ночі я зайшов до хати. Похід вдався повністю: побачив Шпиці, піднявся на Гутин Томнатик. Ще в планах цього року пройтись Мармаросами, доки ще не випав сніг.
Фотографії з походу

Ранок на НесамовитомуРанок на Несамовитому Несамовите на фоні ТуркулаНесамовите на фоні Туркула Моя ціль того дня - Гутин ТомнатикМоя ціль того дня – Гутин Томнатик
оз.Бребенескулоз.Бребенескул Петрос, ГоверлаПетрос, Говерла БребенескулБребенескул Піп ІванПіп Іван
Піп ІванПіп Іван Гутин ТомнатикГутин Томнатик Невідома гораНевідома гора Гутин ТомнатикГутин Томнатик
НесамовитеНесамовите ГоверлаГоверла На метеостанціїНа метеостанції

Теги: , , , , , , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

Коментарів: 11 для “Шпиці – частина 2”

  1. 1. fuxxNo Gravatar Сказав:
    03.10.2009 10:01

    Ми на Гутин-Томнатик йшли з повним спорядженням, але однаково вийшли набагато швидше ніж казав вказівник.

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    03.10.2009 21:27

    Ну це добре, коли так, а не навпаки (як буває у більшості випадків).
    Особливо це стосується гуцульських кілометрів.

    Ми коли йшли на Петрос – то місцеві нам 3 рази казали, що до Петроса ще дві години. Ті магічні 2 години я надовго запам’ятав.

  3. 3. fuxxNo Gravatar Сказав:
    04.10.2009 20:13

    То так само як нам місцеві казали про довжину села Бистрець – від 7 до 12 км. Причому чим ближче до кінця села тим більше казали :)

  4. 4. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    04.10.2009 20:40

    То просто спочатку кілометри були гуцульськими. :)

  5. 5. YurecNo Gravatar Сказав:
    05.10.2009 08:52

    Невідома гора то відрог Гутин-Томнатика.

  6. 6. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    05.10.2009 09:16

    Дякую, але вона така красива, чому її ніяк не назвали. :)

  7. 7. ScorpioNo Gravatar Сказав:
    05.10.2009 16:18

    Эх, жаль иы тогда на Гутин-Томнатик не вылезли ) Фотки класс – воздух был достаточно прозрачным. Кстати, заметил, какая уже желтая трава по сравнению с концам августа.

  8. 8. ScorpioNo Gravatar Сказав:
    05.10.2009 16:19

    На Мармаросы замахнулся, ты еще скажи и в первый зимний поход пойдешь ;)

  9. 9. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    05.10.2009 18:05

    Ну поки ще тепло, (між іншим, в четвер +36 буде ;) ), то можна і піти, а на рахунок зимового походу – то ні, хіба десь без ночівлі полазити по гірках маленьких типу Синячки.

  10. 10. EsoterikNo Gravatar Сказав:
    12.10.2009 21:49

    полюбому махнули би зранку. шкода що я не пішов(((

  11. 11. yAnTarNo Gravatar Сказав:
    12.10.2009 22:57

    Думаю, що ще цього року підемо – так як ми планували – щоб чуть сніжком притрусило.

*