Після Русилівських водоспадів ми поїхали в Бучач – районний центр Тернопільської області. В Бучачі є цікаві архітектурні памятки – міська ратуша, костел 18 ст., монастир та замок (зараз розвалини замку). Саме в такому порядку ми і оглядали ці споруди.Ратуша – дуже гарна споруда, в дуже гарному стані (правда з одного боку ще стоїть риштування). Після ратуші йдемо до костелу Успіння Богородиці. Костел закритий, але крізь грати вдається сфотографувати інтер’єр костелу. Саме в цей час в костелі була репетиція і грав орган. Я вперше в житті почув як грає орган і це звучання мене вразило. Трохи послухавши органу ми пішли до монастиря Василіан, де зараз міститься Бучацький колегіум ім. св. Йосафата. Перед монастирем на лавці сидить багато хлопчаків – учнів цього колегіуму.
Якраз напроти монастиря знаходяться рештки Бучацького замку, куди ми і пішли. По дорозі до замку потрібно перейти маленьку річку, яка впадає у Стрипу і несе з собою тонни сміття. Такого срачу (а іншим словом це назвати не можна) я ще не бачив. Берег всіяний пластиковими пляшками, обгортками від чіпсів, цукерків та ін. Причому складається враження, що це все викидають жителі будинку прямо з вікон. А який тут сморід стоїть – таке враження, що тут синтезують нові види біологічної зброї. Оглянувши замок повертаємось назад тією ж самою стежкою і їдемо додому. По дорозі додому ще глянули на костели в Трибухівцях і Білобожниці. Але швиденько додому доїхати не виходить – машина кашляє, пчихає, трясеться, а їхати не хоче, по дорозі в Чернівці зупиняємось разів зо 5. Десь аж біля 10 години доїхали додому.
Фото
08.05.2010 23:25
опа-на! то ж бучач! перший раз бачу костел всередині
09.05.2010 00:09
То так є Андрію, що у себе в місті не бачиш, що є цікавого, я наприклад, в Колмийському костелі всередині також ніколи не був, хоча проходив повз нього 3 роки (коли в коледжі вчився).