Чорногора. День другий. Піп Іван – Бребенескул – Несамовите Панорами Чорногори
Чер 16

ПетросТак як перші 2 дні ми трохи філонили, то третього дня ми мали надолужити згаяне (а конкретніше – 10 км). Потрібно було добре виспатись, що я з успіхом провалив (у наметі було жарко і я довго не міг заснути). Зранку о 7 підйом, сніданок (як завжди – це салат “Дністер” і м’ясне – смажена курятина і свинна тушонка). Незважаючи на те, що встали ми перші на озері, вийшли ми останніми.А вийшли ми аж у 10 годині. Так як сьогодні треба було швидко і багато йти – то на вершину Туркула ми не йшли – траверснули її, Наступною за Туркулом була г.Данціж, яку ми також траверсували. На Пожижевську мали підніматись, але пішли також траверсом, хоча мені і цікавіше було йти траверсом – ніколи ним не ходив. Траверсом хоч і цікаво було йти, але ноги (через спеку були в шортах), які вчора попік сонцем, кололи голки альпійки.

Так ми дійшли до Брескула, обігнавши по дорозі двох “москалькок”, що ночували з нами на Несамовитому. Ще при траверсі Пожижевської мене почало боліти праве коліно (дивно, чому праве, адже раніше були проблемом з меніском лівого коліна, хоча після походу на Явірник-Горган мене наступного дня боліло саме праве коліно – тоді я списав це на холод, вологу). Це коліно мене уже не переставало боліти аж до кінця дня. На Брескул піднімався і спускався (особливо на спуску боліло сильно) шкутильгаючи. Через своє коліно я постійно відставав від хлопців і більшу частину маршруту 3-го дня йшов соло. Хоча, незважаючи на моє коліно від Несамовитого до Говерли ми вклались за 2 години 7 хв – ніби непогано. На Говерлі, як завжди, багато людей, групи з дітьми, ветерани-афганці і т.д. Я хотів відкалібрувати альтиметр у навігаторі, але помилково ввів висоту 20160 м, аж потім побачив як я “калібрував”, хоча якість вимірювання не змінилась – висоту Петроса навігатор показав 2011 м (в межах похибки). А далі для мене було найгірше – стрімкий спуск з Говерли, який зайняв більше часу ніж підйом. Спускався я і задом, і боком, і якби не трекінгові палиці – мені би прийшлось дуже важко. Хлопців я догнав (тобто вони мене там чекали) біля будинку лісника, де вони спілкувались з єгерем. Далі перехід до полонини Скопеська і ще пару кілометрів до підніжжя Петроса.

Тут ми обговорювали наші подальші плани – хлопці хотіли встигнути на раховоз на 19:00 (тобто за 5 годин піднятись на Петрос і спуститись у Кваси), я пропонував як альтернативу варіант з нічним львівським раховозом із пересадкою, бо затяжний спуск швидко я не міг пройти. Були пропозиції збігати без рюкзаків на Петрос і вернутись в Лазещину, я запропонував розійтись – хлопці продовжують маршрут, а я спускаюсь в Лазещину, щоб не гальмувати їх. Ігор висловив іншу думку, щоб я траверснув Петрос і зустрівся з ними за Петросом. В результаті всі троє пішли на вершину. Фотоапарат віддав Віталіку, а то я й так відстаю, а коли ще й фотографую – то взагалі.

Підйом на Петрос дуже стрімкий – з одного боку це добре – кладу ліву ногу на камінь, опираюсь двома руками на палиці і праву ногу підтягую не згинаючи (саме при згині найбільше боліло коліно). На Петрос йшли 1 год 15 хв, що, враховуючи, мій стан вважаю нормальним часом. По дорозі на Петрос знайшов бандану хакі – якщо хто загубив – пишіть, віддам. На вершині Петроса людей уже явно менше, ніж на Говерлі (а значить і чистіше) – чоловік 15-20, майже всі вже спускались, крім нас, ще піднімались хлопці з Тисменницького району з синьо-жовтим і червоно-чорним прапорами. Сфотографувались декілька раз і вниз у Кваси. Довгий, затяжний спуск, нога болить сильніше, сонце пече нестерпно (при підйомі ще хоч вітер був, а тут вже нема), самому йти не дуже весело. Час від часу хлопці мене чекають, я їх доганяю і через пару хвилин знову йду на самоті. По дорозі зустрічаємо дівчину з рюкзаком, яка за її ж словами “нормальна кобіта – була на Попі Івані, на сплавах, а тут їй погано стало” – тож віддала рюкзак хлопцеві, далі зустрічаю і хлопця, який несе 2 рюкзаки.

Мене доганяють 2 львів’ян, якийсь час ідемо втрьох, потім знову сам. На роздоріжжі мене чекають хлопці, під горою Шешул є 2 варіанти спуску в Кваси – обхід зліва і обхід справа, ми пішли вправо – по воєнній дорозі, яка йде аж від Лазещини. Правда, одразу ж зрізали – дуже крутий спуск повз г.Шешул. Дуже гарна г.Шешул – йдеш а зліва від тебе стіна, як у Дністровському каньйоні.

Так ми дійшли до полонини Менчул (я прийшов о 18:25 – до поїзда залишалась одна година, пішки ми не встигали у будь-якому випадку, а молоковози їхали пізніше). Пішли на біостаціонар, зварили картопельки, купили молока (1,5 л звичайного і 1,5 л квасного) і добре поїли (я вже був добряче зголоднів, адже їли ми тільки біля 9 години на Несамовитому озері). Тут я і помітив, що пропало моє термогорня (термокружка, якщо хтось не знає), швидше за все, я залишив його на Несамовитому, якщо хтось з читачів знайде його там – просьба напишіть.

Біля 9 години вечора ми стартували. По рівному йшлось нормально, але коли був спуск вниз (а це десь було 70% нашої дороги) було трохи важкувато. Так ми йшли нічним лісом, попереду нас виднілись Близниці, позаду г. Шешул і полонина Менчул. По дорозі я відчув дивне відчуття (соррі за тавтологію) – жарко, спотів, а мене час від часу морозить. Чим далі в ліс тим більше дров частіше з’являлось таке відчуття. Потім і голова почала боліти, і крутитись в голові. Але нічого – помаленьку дійшов до джерела мінеральної води. Тут я уже цокотів зубами добре. 2 роки тому у Залізному Порту був випадок зі мною, коли я отримав сонячний удар, симптоми були подібні. (наступного дня зранку мав температуру 37,6 °С, але почував себе краще, то звечора певно була десь на градус вища).

Потім перехід до залізничного вокзалу, посадка на поїзд Рахів-Львів, мертвий сон у цьому поїзді, висадка у Яремчі, продовження сну (2 години) у Яремчі, сідаємо о 5:00 на нічний поїзд Ворохта-Коломия, далі знову сон і о 7 ранку нас зустрічає Коломия.

Висновки походу – трохи загорів (шкіра на носі лущиться), обпік ногу, дістав тепловий (сонячний) удар, травмував коліно, загубив горня, вітер “вкрав підсрачник” АЛЕ це все дрібниці у порівнянні з тим, яке отримав задоволення від наших українських Карпат.

За третій день ми пройшли 29.3 км, в сумі за 3 дні – 59-60 км (перші 5 км я навігатор не вмикав і при стоянках деколи вимикав). Я забув взяти запасний комплект батарейок і прийшлось піти на хитрість – кожного дня я міняв батарейки з навігатора і фотоапарата.

Якщо комусь потрібен GPS-трек нашого походу – можете скачати. GPS-трек походу Чорногорою. Дземброня – Смотрич – Піп Іван – Говерла – Петрос – Кваси
Деякі фото з третього дня.

ТуркулТуркул Готування сніданкуГотування сніданку Готування сніданкуГотування сніданку СніданокСніданок
Польова кухняПольова кухня Наш стілНаш стіл НесамовитеНесамовите ТуркулТуркул
ГоверлаГоверла ГоверлаГоверла ГоверлаГоверла ГоверлаГоверла
ПетросПетрос Капличка по дорозі на ПетросКапличка по дорозі на Петрос Підйом на ПетросПідйом на Петрос ПетросПетрос
Підйом на ПетросПідйом на Петрос Підйом на ПетросПідйом на Петрос Вид з підйому на ПетросВид з підйому на Петрос Перший раз на ПетросіПерший раз на Петросі
Говерла з ПетросаГоверла з Петроса Говерла з ПетросаГоверла з Петроса Підйом на ПетросПідйом на Петрос Дорога у КвасиДорога у Кваси
Спуск у КвасиСпуск у Кваси г.Шешулг.Шешул Камінь, на якому напис німецькою мовоюКамінь, на якому напис німецькою мовою г.Шешулг.Шешул
Полонина МенчулПолонина Менчул Ось така гарна киця на біостаціонаріОсь така гарна киця на біостаціонарі ШешулШешул ШешулШешул
Профіль висотиПрофіль висоти – на ньому чітко видно перший день – стрімкий набір висоти від 800 м і до 2000 м і ночівля на вершині, другий день – від 2000 м до 1700м на Несамовитому і третій день – дуже чітко видно, стрімкий спуск з Говерли і стрімкий підйом на Петрос, ну і з Петроса в Кваси стрімкий спуск

Теги: , , , , , , , , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

Коментарів: 14 для “Чорногора. День третій. Несамовите – Говерла – Петрос – Кваси”

  1. 1. ОляNo Gravatar Сказав:

    Да…. Важкувато тобі прийшлось =)) Головне що позитивних вражень більше)))

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Ну трохи було, особливо в кінці дня, але нічого – добре, що все добре закінчується, а враження – тільки позитивні.

  3. 3. ShklyarNo Gravatar Сказав:

    Звісно цікаво. Цікавий камінь з написом. Він на спуску з Петроса? Самопочуття було через перенавантаження, я вірно зрозумів? Якщо так, то й не дивно – 30 з 60 км (такі цифри отримали з навігатора?) за один з трьох днів. Але таке буває, на спуску вже перестаєш себе жаліти і лишати сили на наступний день. Чомусь згадались декілька фоток вечора або ранка, після дня спуску :)
    До речі. Пишу з Дземброні :)

  4. 4. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    @ Shklyar
    Так – той камінь на спуску з Петроса. На рахунок самопочуття – коліно боліло через перенавантаження (я так думаю), на рахунок сонячного удару – самі розумієте – 3 дні на сонці, ще й останнього дня сонце пекло нестерпно.
    На рахунок цифр – так, вони з навігатора. Ну і іншого варіанту третього дня в нас не було – хлопці взагалі хотіли до 19:00 прийти в Кваси.
    А який у Дземброні інтернет ? GPRS ?

  5. 5. ShklyarNo Gravatar Сказав:

    EDGE від Київстар (тут, поруч є вишка).

  6. 6. АндрійNo Gravatar Сказав:

    одного разу з другом йшли на Петрос. теж коліно в нього заболіло. то згадуючи як він спускався зі мною в Кваси, можу уявити собі твою ситуацію.

  7. 7. АндрійNo Gravatar Сказав:

    І раз на Чорногорі в жарку погоду (28-33 градуси) лице обпекло сонцем, так що воно потім лущилось все повністю, ну і тепловий удар був потужним. друзі прикалувались що мене облили кислотою) такщо добре що в тебе тіки ніч лущився)))

  8. 8. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    То є різні болі в коліні – якщо проблема з меніском – то вниз дуже боляче йти.
    На рахунок температури – то також було точно більше 30 градусів, також дістав чи то тепловий, чи сонячний удар – бо було ввечері невесело.

  9. 9. VorobusNo Gravatar Сказав:

    Якісь нормальні були ті москальки? :)

  10. 10. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Не знаю, не дивився.

  11. 11. сергійNo Gravatar Сказав:

    Цікавий матеріал.Давно хочу пройти весь Чорногірський хребет.
    Коліна “летять”саме на спусках, тому ні в якому разі не треба поспішати,коли йдеш вниз.Для профілактики:хоча б 4-5 км повільного бігу 5 раз в тиждень /це щей фізику підтягне/ і 2-3 р в тиждень ОФП після пробіжки/присідання,вистрибування,випади,гусячий шаг і т.д..нівякому разі штанга/.Ще одразу після підйому-стати босими ногами на деревяну качалку/3-4 см в діаметрі/ і злегка притримуючись качатися.Спершу буде боляче,потім приємно.-не буде проблем із стопою.

  12. 12. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Не бігаю, десь 2-3 рази в тиждень проходжу біля 6-8 км. А коліно “покоцав” інше, але зараз воно не болить. :)
    Дякую за пораду.

  13. 13. АртурNo Gravatar Сказав:

    Привіт всім, питання до бувалих
    А чи можна за два дні пройти цим маршрутом? плануємо на вихідні з Дземброні стартувати і закінчити в Квасах.

  14. 14. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    @ Артур.
    Є люди, які ходять і за день такий маршрут з легкими рюкзаками.
    Ідеально це йти 3 дні – 20 км в день, але цілком реально і за 2 дні.. Враховуючи, що середня швидкість в горах 3 км/год – то це 10 ходових годин кожного дня.

    Якщо вийти вранці (6-7 година) з Дземброні (але стан дороги зараз там жахливий, ми в неділю з Коломиї в Дземброню 3 години їхали машиною), то до вечора можна дійти до Несамовитого озера. Там заночувати і наступного дня на Говерлу і Петрос. Там заборонено палити вогнище (добре би мати пальник) і ночувати (але дуже багато там ночують).

    І ще – краще спускатись з Петроса в Лазещину або Ясіню – то буде швидше, ніж через Кваси.

    P.S. Повернетесь – напишіть, як пройшли.

*

Встраиваемый светильник Lightstar Levigo 010017 . Хирургическое лечение недержания мочи операция при недержании мочи uniclinic.pro.