Так як перші 2 дні ми трохи філонили, то третього дня ми мали надолужити згаяне (а конкретніше – 10 км). Потрібно було добре виспатись, що я з успіхом провалив (у наметі було жарко і я довго не міг заснути). Зранку о 7 підйом, сніданок (як завжди – це салат “Дністер” і м’ясне – смажена курятина і свинна тушонка). Незважаючи на те, що встали ми перші на озері, вийшли ми останніми.А вийшли ми аж у 10 годині. Так як сьогодні треба було швидко і багато йти – то на вершину Туркула ми не йшли – траверснули її, Наступною за Туркулом була г.Данціж, яку ми також траверсували. На Пожижевську мали підніматись, але пішли також траверсом, хоча мені і цікавіше було йти траверсом – ніколи ним не ходив. Траверсом хоч і цікаво було йти, але ноги (через спеку були в шортах), які вчора попік сонцем, кололи голки альпійки.
Так ми дійшли до Брескула, обігнавши по дорозі двох “москалькок”, що ночували з нами на Несамовитому. Ще при траверсі Пожижевської мене почало боліти праве коліно (дивно, чому праве, адже раніше були проблемом з меніском лівого коліна, хоча після походу на Явірник-Горган мене наступного дня боліло саме праве коліно – тоді я списав це на холод, вологу). Це коліно мене уже не переставало боліти аж до кінця дня. На Брескул піднімався і спускався (особливо на спуску боліло сильно) шкутильгаючи. Через своє коліно я постійно відставав від хлопців і більшу частину маршруту 3-го дня йшов соло. Хоча, незважаючи на моє коліно від Несамовитого до Говерли ми вклались за 2 години 7 хв – ніби непогано. На Говерлі, як завжди, багато людей, групи з дітьми, ветерани-афганці і т.д. Я хотів відкалібрувати альтиметр у навігаторі, але помилково ввів висоту 20160 м, аж потім побачив як я “калібрував”, хоча якість вимірювання не змінилась – висоту Петроса навігатор показав 2011 м (в межах похибки). А далі для мене було найгірше – стрімкий спуск з Говерли, який зайняв більше часу ніж підйом. Спускався я і задом, і боком, і якби не трекінгові палиці – мені би прийшлось дуже важко. Хлопців я догнав (тобто вони мене там чекали) біля будинку лісника, де вони спілкувались з єгерем. Далі перехід до полонини Скопеська і ще пару кілометрів до підніжжя Петроса.
Тут ми обговорювали наші подальші плани – хлопці хотіли встигнути на раховоз на 19:00 (тобто за 5 годин піднятись на Петрос і спуститись у Кваси), я пропонував як альтернативу варіант з нічним львівським раховозом із пересадкою, бо затяжний спуск швидко я не міг пройти. Були пропозиції збігати без рюкзаків на Петрос і вернутись в Лазещину, я запропонував розійтись – хлопці продовжують маршрут, а я спускаюсь в Лазещину, щоб не гальмувати їх. Ігор висловив іншу думку, щоб я траверснув Петрос і зустрівся з ними за Петросом. В результаті всі троє пішли на вершину. Фотоапарат віддав Віталіку, а то я й так відстаю, а коли ще й фотографую – то взагалі.
Підйом на Петрос дуже стрімкий – з одного боку це добре – кладу ліву ногу на камінь, опираюсь двома руками на палиці і праву ногу підтягую не згинаючи (саме при згині найбільше боліло коліно). На Петрос йшли 1 год 15 хв, що, враховуючи, мій стан вважаю нормальним часом. По дорозі на Петрос знайшов бандану хакі – якщо хто загубив – пишіть, віддам. На вершині Петроса людей уже явно менше, ніж на Говерлі (а значить і чистіше) – чоловік 15-20, майже всі вже спускались, крім нас, ще піднімались хлопці з Тисменницького району з синьо-жовтим і червоно-чорним прапорами. Сфотографувались декілька раз і вниз у Кваси. Довгий, затяжний спуск, нога болить сильніше, сонце пече нестерпно (при підйомі ще хоч вітер був, а тут вже нема), самому йти не дуже весело. Час від часу хлопці мене чекають, я їх доганяю і через пару хвилин знову йду на самоті. По дорозі зустрічаємо дівчину з рюкзаком, яка за її ж словами “нормальна кобіта – була на Попі Івані, на сплавах, а тут їй погано стало” – тож віддала рюкзак хлопцеві, далі зустрічаю і хлопця, який несе 2 рюкзаки.
Мене доганяють 2 львів’ян, якийсь час ідемо втрьох, потім знову сам. На роздоріжжі мене чекають хлопці, під горою Шешул є 2 варіанти спуску в Кваси – обхід зліва і обхід справа, ми пішли вправо – по воєнній дорозі, яка йде аж від Лазещини. Правда, одразу ж зрізали – дуже крутий спуск повз г.Шешул. Дуже гарна г.Шешул – йдеш а зліва від тебе стіна, як у Дністровському каньйоні.
Так ми дійшли до полонини Менчул (я прийшов о 18:25 – до поїзда залишалась одна година, пішки ми не встигали у будь-якому випадку, а молоковози їхали пізніше). Пішли на біостаціонар, зварили картопельки, купили молока (1,5 л звичайного і 1,5 л квасного) і добре поїли (я вже був добряче зголоднів, адже їли ми тільки біля 9 години на Несамовитому озері). Тут я і помітив, що пропало моє термогорня (термокружка, якщо хтось не знає), швидше за все, я залишив його на Несамовитому, якщо хтось з читачів знайде його там – просьба напишіть.
Біля 9 години вечора ми стартували. По рівному йшлось нормально, але коли був спуск вниз (а це десь було 70% нашої дороги) було трохи важкувато. Так ми йшли нічним лісом, попереду нас виднілись Близниці, позаду г. Шешул і полонина Менчул. По дорозі я відчув дивне відчуття (соррі за тавтологію) – жарко, спотів, а мене час від часу морозить. Чим далі в ліс тим більше дров частіше з’являлось таке відчуття. Потім і голова почала боліти, і крутитись в голові. Але нічого – помаленьку дійшов до джерела мінеральної води. Тут я уже цокотів зубами добре. 2 роки тому у Залізному Порту був випадок зі мною, коли я отримав сонячний удар, симптоми були подібні. (наступного дня зранку мав температуру 37,6 °С, але почував себе краще, то звечора певно була десь на градус вища).
Потім перехід до залізничного вокзалу, посадка на поїзд Рахів-Львів, мертвий сон у цьому поїзді, висадка у Яремчі, продовження сну (2 години) у Яремчі, сідаємо о 5:00 на нічний поїзд Ворохта-Коломия, далі знову сон і о 7 ранку нас зустрічає Коломия.
Висновки походу – трохи загорів (шкіра на носі лущиться), обпік ногу, дістав тепловий (сонячний) удар, травмував коліно, загубив горня, вітер “вкрав підсрачник” АЛЕ це все дрібниці у порівнянні з тим, яке отримав задоволення від наших українських Карпат.
За третій день ми пройшли 29.3 км, в сумі за 3 дні – 59-60 км (перші 5 км я навігатор не вмикав і при стоянках деколи вимикав). Я забув взяти запасний комплект батарейок і прийшлось піти на хитрість – кожного дня я міняв батарейки з навігатора і фотоапарата.
Якщо комусь потрібен GPS-трек нашого походу – можете скачати. GPS-трек походу Чорногорою. Дземброня – Смотрич – Піп Іван – Говерла – Петрос – Кваси
Деякі фото з третього дня.
 Туркул |
 Готування сніданку |
 Готування сніданку |
 Сніданок |
 Польова кухня |
 Наш стіл |
 Несамовите |
 Туркул |
 Говерла |
 Говерла |
 Говерла |
 Говерла |
 Петрос |
 Капличка по дорозі на Петрос |
 Підйом на Петрос |
 Петрос |
 Підйом на Петрос |
 Підйом на Петрос |
 Вид з підйому на Петрос |
 Перший раз на Петросі |
 Говерла з Петроса |
 Говерла з Петроса |
 Підйом на Петрос |
 Дорога у Кваси |
 Спуск у Кваси |
 г.Шешул |
 Камінь, на якому напис німецькою мовою |
 г.Шешул |
 Полонина Менчул |
 Ось така гарна киця на біостаціонарі |
 Шешул |
 Шешул |
 Профіль висоти – на ньому чітко видно перший день – стрімкий набір висоти від 800 м і до 2000 м і ночівля на вершині, другий день – від 2000 м до 1700м на Несамовитому і третій день – дуже чітко видно, стрімкий спуск з Говерли і стрімкий підйом на Петрос, ну і з Петроса в Кваси стрімкий спуск |
|||
17.06.2010 10:31
Да…. Важкувато тобі прийшлось =)) Головне що позитивних вражень більше)))
17.06.2010 10:41
Ну трохи було, особливо в кінці дня, але нічого – добре, що все добре закінчується, а враження – тільки позитивні.
21.06.2010 20:47
Звісно цікаво. Цікавий камінь з написом. Він на спуску з Петроса? Самопочуття було через перенавантаження, я вірно зрозумів? Якщо так, то й не дивно – 30 з 60 км (такі цифри отримали з навігатора?) за один з трьох днів. Але таке буває, на спуску вже перестаєш себе жаліти і лишати сили на наступний день. Чомусь згадались декілька фоток вечора або ранка, після дня спуску
До речі. Пишу з Дземброні
21.06.2010 21:20
@ Shklyar
Так – той камінь на спуску з Петроса. На рахунок самопочуття – коліно боліло через перенавантаження (я так думаю), на рахунок сонячного удару – самі розумієте – 3 дні на сонці, ще й останнього дня сонце пекло нестерпно.
На рахунок цифр – так, вони з навігатора. Ну і іншого варіанту третього дня в нас не було – хлопці взагалі хотіли до 19:00 прийти в Кваси.
А який у Дземброні інтернет ? GPRS ?
21.06.2010 22:12
EDGE від Київстар (тут, поруч є вишка).
28.06.2010 22:55
одного разу з другом йшли на Петрос. теж коліно в нього заболіло. то згадуючи як він спускався зі мною в Кваси, можу уявити собі твою ситуацію.
28.06.2010 22:57
І раз на Чорногорі в жарку погоду (28-33 градуси) лице обпекло сонцем, так що воно потім лущилось все повністю, ну і тепловий удар був потужним. друзі прикалувались що мене облили кислотою) такщо добре що в тебе тіки ніч лущився)))
28.06.2010 23:32
То є різні болі в коліні – якщо проблема з меніском – то вниз дуже боляче йти.
На рахунок температури – то також було точно більше 30 градусів, також дістав чи то тепловий, чи сонячний удар – бо було ввечері невесело.
16.08.2010 18:56
Якісь нормальні були ті москальки?
17.08.2010 12:28
Не знаю, не дивився.
30.09.2010 18:21
Цікавий матеріал.Давно хочу пройти весь Чорногірський хребет.
Коліна “летять”саме на спусках, тому ні в якому разі не треба поспішати,коли йдеш вниз.Для профілактики:хоча б 4-5 км повільного бігу 5 раз в тиждень /це щей фізику підтягне/ і 2-3 р в тиждень ОФП після пробіжки/присідання,вистрибування,випади,гусячий шаг і т.д..нівякому разі штанга/.Ще одразу після підйому-стати босими ногами на деревяну качалку/3-4 см в діаметрі/ і злегка притримуючись качатися.Спершу буде боляче,потім приємно.-не буде проблем із стопою.
30.09.2010 18:54
Не бігаю, десь 2-3 рази в тиждень проходжу біля 6-8 км. А коліно “покоцав” інше, але зараз воно не болить.
Дякую за пораду.
20.06.2013 13:19
Привіт всім, питання до бувалих
А чи можна за два дні пройти цим маршрутом? плануємо на вихідні з Дземброні стартувати і закінчити в Квасах.
20.06.2013 14:01
@ Артур.
Є люди, які ходять і за день такий маршрут з легкими рюкзаками.
Ідеально це йти 3 дні – 20 км в день, але цілком реально і за 2 дні.. Враховуючи, що середня швидкість в горах 3 км/год – то це 10 ходових годин кожного дня.
Якщо вийти вранці (6-7 година) з Дземброні (але стан дороги зараз там жахливий, ми в неділю з Коломиї в Дземброню 3 години їхали машиною), то до вечора можна дійти до Несамовитого озера. Там заночувати і наступного дня на Говерлу і Петрос. Там заборонено палити вогнище (добре би мати пальник) і ночувати (але дуже багато там ночують).
І ще – краще спускатись з Петроса в Лазещину або Ясіню – то буде швидше, ніж через Кваси.
P.S. Повернетесь – напишіть, як пройшли.