В п’ятницю ввечері вирішили їхати по гриби. Вовану сказали, що в Долішньому Шепоті дуже багато грибів. Вирішили вставати о 4 ранку і біля 4:30 виїжджати, щоб на місці бути рано. Звечора, як завжди, лягли спати біля 1 години, я ще й цілу ніч не міг заснути, то до дзвінка Вована о 4 годині крутився в ліжку. Вован розбудив, ми прокинулись, зібрались і о 4:30 були готові їхати. Але не так сталося, як гадалося. Вован звечора полінувався накачати колесо, то зранку прийшлось його півгодини качати, а потім міняти на інше, потім ще заїхали на заправку, в результаті виїхали з Чернівців о 5:30. Їхали, як завжди, весело, слухаючи прокльони Вована в адресу своєї машини – та пчихала, кашляла, в горб ледве їхала, але деколи її проривало (так само ми вертались з Бучача).
Доїхали в Долішній Шепіт, зупинились біля магазину, вже зібрались йти в ліс, але Вован вирішив поїхати за місцевими на мопеді (вони знають краще де є гриби). Так ми заїхали на перевал Шурдин – найвищий в Україні автомобільний перевал (висота 1173 м). Біля 8 години вийшли на “тихе полювання”.
Піднімаємось вгору і чим далі в ліс, тим більше дров грибників. На самому перевалі біля дороги ми нарахували 20 машин, спускаємось трохи вниз, звідки і починаємо збирати гриби, потихенько піднімаючись вгору. Грибів було не густо (Вовану сказали, що дуууже багато грибів є), находились багато. В темному лісі я просто засинав (далась взнаки безсонна ніч), але перший знайшов білого гриба, потім ще одного і т.д Намотали за 5 годин в районі 10-12 км (навігатор був вимкненим, бо сідали батарейки, вмикав тільки у “грибних” місцях, щоб відмітити точку). В результаті нашої поїздки я знайшов 8 білих грибів, Валя 12, Вован 15. Ще знайшли декілька підосиновиків і підберезовиків.
Треба було їхати днем раніше, бо дуже багато в лісі було зрізаних грибів, а в суботу – дуже багато людей і всі мало назбирали. Повернулись до машини і поїхали додому, на карті Вижницького району знайшов 2 цікавих місця, про які ніколи не чув – Чимирнарський Гук (місцевий сказав, що це маленькі і нецікаві водоспади) і Серетські скелі, до яких ми так і не дійшли, бо треба було переходити р. Серет. (і замучені сильно були, не дуже і рвались) Назад їхали так само, як і туди – Вовану прийшлось постійно підгазовувати, щоб машина десь не заглохла. Півдороги я дрімав, засинав, просинався і вже аж вдома нормально виспався.
Грибів нам вистачило і поїсти (що може бути смачнішим за картоплю з грибами в сметані) і навіть посушити трішки.
![]() |
![]() ![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
13.07.2010 03:22
опят еще нет?
13.07.2010 09:22
То ще рано, опеньки будуть у серпні-вересні
18.07.2010 07:55
Мухоморів не назбирали??????
18.07.2010 09:49
Мухомори були, але ми їх не збирали.
18.07.2010 10:25
Янтар ти шариш!!!!! я тоже грибник. Розказуй які гриби збираєш?
Свинюшки, парасольки, боровики, грузді такі їж?
18.07.2010 10:26
Ех, ті білі я полюбляю, а найбільше мені подобається збирати підосичкники. Приходиш в ліс, виламуєш патик і кущі роздираєш. А як вони є т озбоку десь ще один гад причаїввся.
18.07.2010 12:43
Та не тільки підосиновики (у нас їх називають козарі) ростуть разом, білі гриби також полюбляють групами рости.
18.07.2010 13:43
Володар пива)))))))))) Я знаю за білих і мови бути не може.
Вони не обговорюються.
Пригадую один епізод з свого життя як я поїхав в район до бабці, пішли ми на гриби. Тоді я ше не так розбирався. Ходив по лісі на ворони дивиився. А там приїхал иякісю люди і мені з-під ніг великого гриба білого свиснули, то я тоді плювався.
18.07.2010 14:53
Не бачив попереднього коментаря. Я не я справжнім грибником в розумінні цього слова. але батьки їздили по гриби, то і я їздив з ними.
Збираю ті гриби, що батьки збирали – біля гриби, підберезовики (у нас їх називають козарі), підосиновики (червоні козарі або трепітники), сироїжки (голубінки) крім червоних, звичайно, що опеньки і ще такі – не знаю, яка правильно назва, місцеві гливи називають – http://yablog.org.ua/wp-content/uploads/2010/07/IMG_7136.jpg
26.07.2010 10:04
все-таки цікаво, чи не шкодить грибниці те, що гриби виривають, а не зрізають?