yAnTar блог – подорожі, відпочинок

Ще в місяці липні я гуляв Мармаросами, але ніяк не виходило написати звіт про той похід. А починалось все так: в червні у нас була зустріч випускників матфаку, на якій однокурсник запропонував піти з ним в похід Мармаросами. Від такої пропозиції я відмовитись не міг – це ж Мармароси і я ще минулого року хотів попасти туди. Через декілька днів Вася мені скинув зразок дозволу на перебування в прикордонній зоні, я скинув на e-mail в Мукачево, передзвонив 2 рази в Ділове мого дозволу (Вася дозвіл на свою групу переслав ще до нашої зустрічі і тому я писав окремий дозвіл тільки на себе) не було (але сказали, що можна без проблем приєднатись до іншої групи).

Маршрут був поданий такий с.Костилівка (Берлебаш) – пол. Берлебашка – г.Берлебашка – пол. Квасний – г.Петрос – пол.Лисяча – г.Піп-Іван (Мармароський) – пол.Лисяча – пол.Гальчинка – с.Ділове – м. Рахів, але в процесі походу він трохи скоригувався. Отже, зустрілись ми (Вася, Віталік і я) в Коломиї на вокзалі, сіли на раховоз і вперед. У Делятині до нас приєдналась дівчина Віталіка і ми вже у повному складі. Біля 12 години ми у Рахові. Взяли таксі до Ділового, з умовою, що він нас там зачекає і назад повезе у Костилівку. Таксі нам обійшлось у 60 !!! грн (передаємо вітання таксистам-верховинцям, які за таку суму відстань беруть у 2-2,5 рази більше).

Приїхали у Ділове, пішли реєструватись на прикордонну заставу. Дозвіл хлопців знайшли зразу, мій довго шукали, так і не знайшли, потім приєднали мене до хлопців, дали нам той дозвіл і запитали, чи не можемо ми надати спонсорську допомогу у розмірі пачки паперу А4, ми погодились і пішли у сільський супермаркет шукати папір.

Чому я написав супермаркет – бо він дійсно таким є, на площі 40-50 м² продається все, що вміщують у собі супермаркети площею у 5000 м², а навіть і більше. Поруч – мішки з картоплею, канцтовари, дитячі китайські іграшки, одяг, китайська електротехніка, продукти, посуд, побутова хімія. А найголовніше – папір продається не пачками, а листочками. Один листочок коштує 25 коп, а ціла пачка 125 грн !!!!. Дорогий у Рахові папір. Обійшлось 50 грн спонсорської допомоги.

Сідаємо у наше таксі і їдемо у Костилівку. Беремо номер телефону у таксиста і домовляємось, що він заїде за нами у Ділове.

О 13:20 Переходимо Тису, заходимо в село, нам ще треба купити вівсяне печення і шоколадки. І тут погода міняється, небо чорніє, через декілька хвилин починається гроза, дощ лиє як з відра. Ми сховались біля бару під навісом, але згодом він почав протікати. Хвилин через 45 дощ закінчився (місцеві нам казали, що тут уже 2 тижні така погода – зранку погода супер, а після обіду дощ, град).

Розкидавши їду по рюкзаках о 14:39 виходимо. На полонину Берлебашка є 2 дороги – вздовж потоку Великий і через г.Бутин. Вася вибрав другий маршрут. Так о 21:00 ми прийшли на полонину Берлебашку і тут заночували.

Наступного дня о 10:13 ми вийшли з нашого табору і взяли напрямок в сторону г.Піп Іван Мармароський. О 12 год. прийшли на полонину Лисичу. Тут у пастухів залишили рюкзаки і з одним рюкзаком на чотирьох пішли на гору. Спочатку дорога йде серпантином, а потім стежка повертає різко вправо і вгору. На цьому, так сказати, роздоріжжі відкривається гарний краєвид, видно румунські Феркеу і Міхайлекул, український Піп Іван, вдалині видніється Чорногірський хребет.

О 13:08 ми на першій вершині ПІМа, через 10 хвилин на головній. З боку Румунії наступають хмари, нічого там не видно, українську сторону видно добре. Фотографуємось на вершині і вниз. По дорозі забігаємо однією ногою в Євросоюз.

При спуску вниз Віталік і я захотіли піти (від роздоріжжя стежкою прямо, якщо йти з Лисичою) стежкою на один виступ. Вася не погоджувався, врешті-решт ми таки пішли, чим заслужили “втик” від Васі, що не послухали керівника. Обіцяли, що максимум година, що ми втратимо, в результаті вклались в 30 хвилин, правда, так і не дійшовши до мети – там був густий жереп, а з боків урвища, якщо б його обходити.

О 15:20 ми знову на полонині Лисичій, погода зіпсувалась остаточно (як завжди тут після обіду) – сильна гроза, Вася хотів йти на галявину вище полонини Квасни, але погода нам завадила, може і на добре, бо, сидячи у халупці (по-іншому назвати її не можна – 2 стіни і дах) пастухів ми бачили як туди влучають блискавки.

О 16:30 (дощ трохи зменшився) ми пішли шукати місце ночівлі – там була напівзруйнована колиба, хоча ні, ми це називали 3* готелем – 2 кімнати (одна в виглядом на г.Берлебашку – бо без стіни), кухня – що ще потрібно. Дах кухні протікав, проте ми зрозуміли – що це VIP-місце – з душем . Через деякий час дощ повністю зупинився і ми переселились з нашого готелю на вулицю. На стежці, яка веде не через полонину Лисичу є гарна колиба, але вона була закрита на замок.

Знайшли в лісі дрова, місцеві хлопчаки нам наламали дров (за що отримали мівіну, вівсяне печення і т.д) з розваленої і напівзгнилої кошари, розпалили вогнище, зварили їсти (на десерти смакували чорниці з сметаною, які назбирала Аня) і сиділи біля вогню. Варили глінтвейн, але спирт весь вигорів – то я назвав те пійло компот з ароматизатором вишні ідентичним натуральному. Сиділи дуже довго, грали до другої години в гру “Є контакт” (Вася нас замучив словами на букву Е), про яку перший раз я дізнався на сплаві Дністром. Цей день виявився легким – радіальна прогулянка на ПІМ з одним рюкзаком на трьох.

Так як пізно лягли спати, то і пізно проснулись. Знову залишили рюкзаки у пастухів і пішли на г.Берлебашка. Туди йшли через полонину Квасни, як показував навігатор, а назад спускались уже стрімголов. Піднімались трохи довго (2 год.), бо по дорозі були великі і рясні чорниці, які нас сильно гальмували. З Берлебашки гарно видно Чорногірський хребет і якраз з Берлебашки видно Мармароський Петрос і точно позаду нього Чорногірський. Спустились з Берлебашки вниз і Вася вирішив спускатись в Ділове, хоча ми хотіли ще трохи походити (я думав, що ми ще на Жербань підемо).

Місцевий хлопчина, що збирав чорниці і ночував у пастухів сходив у Рахів і сказав, що поведе нас коротшою стежкою, ніж дорогою. І ще в той час було чути, що працює двигун машини на полонині Берлебашка і ми намагались перехопити її, але не встигли. Шерп (саме так ми називали цього хлопця) повів нас. Знали б ми, куди будемо йти – пішли б дорогою. Стежка прямо вниз (на профілі висот видно з 32 по 35 км). В гумових гортексах наш шерп просто збігав по цій стежці, ми за ним не встигали. Один раз вийшли на дорогу і знову стежкою в ліс – так буде швидше, він сказав. Хлопець ніс чорниці в рюкзаку, але то швидше був чорничний компот – з рюкзака текло, куртка і штани хлопця були також фіолетовими (але приймають і такі чорниці на йогурт).

Забув сказати, що за традицією після третьої години дня тут падав дощ і в цей день ми від нього тікали, а він нас доганяв, але він якось йшов стороною і нас майже не намочив.Один раз під час останнього спуску по болоті я проїхав на п’ятій точці метрів 5-6. Далі ми вийшли на дорогу і йшли по-рівному.

За цей час дізнались всі новини і секрети Ділового – хто контрабандою займається, хто машину модну купив, де нелегалів проводять, хто альпінізмом в селі займається і т.д. Не потрібно бути шпіоном, просто піти в гори і поспілкуватись з дітьми.

Вже по дорозі вниз зустрів Ігора, з яким ходив недавно Чорногірським хребтом, вони йшли на ПІМа. По дорозі у нас перевірили документи (той сами прикордонник, який 2 дні тому питав нас в автомобілі, чи нема у нас іноземців). Перевіривши документ, він сів і поїхав машиною, у нас склалось таке враження, що хтось сказав йому, що ми будемо тут спускатись і він спеціально заради нас приїхав. Ну з документами у нас все було ок, так що жодних проблем не виникло.

По дорозі помились в потічку, привели себе до більш-менш нормального вигляду, викликали таксі в Ділове, зайшли на прикордонну заставу, повернули їм допуск на перебування в прикордонній зоні і о 21:30 поїхали в м.Рахів.

Там поїли дуже доброї піци, випили по пиву і сіли в нічний львівський раховоз, добре що попався загальний вагон типу плацкарта – було приємно відпочити на м’яких сидіннях. Доїхали до Яремчі, годину поспали на вокзалі. Тут Віталік помітив, що забув свій гаманець у львівському поїзді, намагання додзвонитись у Львів з Яремчі нічого не дали (пробували повернути гаманець, як це вийшло у мене). У Яремчі сіли на коломийський поїзд і я доїхав додому, а хлопці поїхали додому косівською маршруткою. Так закінчилось моє перше знайомство з Мармаросами. Хочеться повернутись сюди ще і пройти від Попа до Попа з Ділового у Дземброню (а може і далі у Кваси).
Якщо вас цікавить у Закарпатській області не тільки Мармароси, відвідайте санатории Поляна – ціни вас приємно здивують.

За 3 дні пройшли небагато – 45.5 км, набір висоти 1582 м (більша частина першого дня).
Фото з нашого походу:

6 антен на одній хаті	с.Берлебашка	р.Тиса	Тут формуються хмари
Карпатський ліс	Захід сонця	г.Берлебашка	Піп Іван Мармароський
Полонина Лисича	По дорозі на Попа	Петрос Мармароський
Феркеу і Міхайлекул		Мармароси (на задньому плані Феркеу і Міхайлекул)	Піп Іван Мармароський
Піп Іван Мармароський	Туди би зимою на санах	На вершині	Накриває
Піп Іван Мармароський	Мармароси	Мармароси	Мармароси
На задньому плані Петрос Мармароський		Арніка (між іншим в Червоній книзі)	В Євросоюзі
Перед грозою	В тумані	Такі скелі в Мармаросах	Такі скелі в Мармаросах
На цей виступ ми йшли (так і не дійшли)		На краєчку	На краєчку
Мармароси	Мармароси	Мармароси	На краєчку
Варять вурду	Кімната в нашому 3* готелі	Петрос Мармароський	Петрос Мармароський
г.Берлебашка	Румунія (Феркеу і Міхайлекул)	г.Берлебашка	Дощик
Чорногірський хребет (на задньому плані від Петроса до Бребенескула)	Полонина	Закінчення кошмарного (швидшого) спуску	Чистюлі
Наш шерп	Вздовж дороги	Потік Білий	Водоспадик
Водоспадик	Водоспадик		Танки грязі не бояться
Маршрут в Ozi explorer	Маршрут на векторній карті	Профіль висот

Ну і насамкінець деякі панорами Мармаросів

Петрос Мармароський

Мармароси

Піп Іван Мармароський

Теги: Берлебашка, гори, Ділове, Карпати, кордон, Мармароси, Піп Іван, Петрос, Рахів

• Панорами Чорногори
• Вороненка – Кукул – Завоєля
• Мапа Мармароси
• Рахів – Близниця – Драгобрат – Ясіня
• Шибене – Ясіня. День другий і третій
• Шибене – Ясіня. День перший.
• Хребет Кострич
• Зимовий Петрос (Кваси – біостаціонар – Петрос)
• Лазещина – Говерла – Заросляк