Кеш в CodeIgniter. Частина 2 Boulder Dash
Лис 06

Соколине окоПід час походу Мармаросами познайомився з Віталіком, який через тиждень після походу запропонував піти на Протяте каміння. Але не просто піти, а полазити по скелях (систему, карабіни, мотузку він із знайомим мав). Я ще давно полазити по скелях, а тепер ця нагода випала, тож я погодився.Отже 1 серпня зранку я виїхав з Чернівців, перед цим була ще епопея з пошуком намету (мій був в Коломиї), в результаті передавали автобусом намет, де в Рожнові Віталік його забрав. Зустрілись у Вижниці, взяли там таксі і поїхали на перевал Німчич. З перевалу бадьорим кроком вирушили до Протятого каміння. По дорозі нас застав дощ, проте маленький, але там, куди ми йшли були чорні хмари і небо розривали блискавки. Але сьогодні нам повезло і ми сухі дійшли до Соколиного ока (одна зі скель у цьому масиві).

Швиденько назбирали дров, набрали води, розклали великий камень як стріха захищав нас від води) і полізли на “Бабу” – саме так названий один з каменів (через те, що на ньому хтось нарисував вугіллям голу жінку). Мені і Саші (а ми вперше лазили) показали техніку спуску дюльфером і ми спустились “з Баби”. Далі пішов дощ і ми сиділи більше 3 годин біля вогню (великий камінь захищав нас і вогонь від дощу), Саша грав гарно на гітарі співали пісні. Ближче до вечора дощ зупинився і ми полізли спуститись з брови Соколиного ока. Тут, висота вже явно не та, що “на Бабі” – з верху до низу, вийшло в районі 57 м, ми наміряли мотузкою. Поки останнім спускався Макс, уже і темно стало, зібрали всі мотузки і пішли вниз.

Біля вогню посмажили сосиски, випили по 100 грам ;) (а як каже Роман Чайка, як зберуться українці і вип’ють – то або співають, або про політику говорять), поспівали українських пісень, організували міні-групу: Саша професійно грає на гітарі, а всі решта використовуючи підручні інструменти – Віталік грав на ударних (палички – шампури, барабани – пляшка, стаканчики, казанок, горня і т.д), йому акомпанував Макс (сокирою по дереві), а у мене були маракаси (ПЕТ-пляшка, в яку насипано трошки гречки) . Нашу музику певно чули того вечора всі Розтоки :) . Коли надоїло грати на музичних інструментах – пограли в гру “Є контакт” і полягали спати біля 2 години ночі.

Наступного дня швидко прокинулись, запалили вогонь, трішки поїли і вгору. В 9 годині ми вже були на Соколиному оці. Спускаємось не з брови, а з самого верху. Здається, що звідти відстань до землі більша, ніж з брови, але насправіді ні – біля 50 м, але звідси спочатку вертикально по стіні, а потім і взагалі просто в повітрі, а з брови кут спуску гостріший. Першим йду я, Макс страхує, мотузка, страховка – все в порядку, я пішов.

Спуск вертикальний, потихенько спускаюсь і раптом мотузка слабшає, страховка не тримає – мене кидає в сторону, в голові тільки одне – обірвалась мотузка – але не падаю, а “лечу” в сторону. Пролетівши 2-3 м, розвернувся спиною до скелі і зупиняюсь спиною на плоскому камені. Не вдарився зовсім, але вражень за ті 2 секунди набрався багато, вже і пропало бажання спускатись вниз. А сталось ось що – мотузка просто зсунулась з каменя в сторону і мене маятником кинуло в ту ж сторону. Посидів на камені біля хвилини, прийшов в себе, переборов свій страх і почав спускатись далі. Спускаюсь вниз, а через 5 метрів скеля закінчується і починається “пустота”. Перше питання – що робити (його, напевно, задають всі, хто тут спускається перший раз), а треба ослабити мотузку у вісімці (така штука для блокування мотузки при спуску) і спускатись вниз. Коли потрібно зупинитись, треба руку відвести назад. Посередині спуску трохи повисів у повітрі (найбільше сподобалось спускатись вертикально без опори), а потім вниз до скелі і далі уже стрибками впираючись в скелю вниз. Таким чином, спустились всі хлопці (пригод ніяких ні з ким не було). Потім ще полізли в печеру (спочатку зі страховкою :) ), а виявилось що це просто наскрізна діра в скелі.

А потім було найцікавіше (для мене) – ми почали лазити вгору. Макс ( найдосвідченіший учасник) закріпив мотузку через 2 карабін на двох гаках і ми полізли вгору. Лазили ми на простих маршрутах, але все одно було цікаво. Було щось типу лазіння у печері – розщілина (з болотом), куди поміщається півтіла, а півтіла в повітрі і потрібно підтягуватись всім тілом і відштовхуватись ногами. Потім закріпили мотузку на іншій стороні скелі – набагато вище, ніж перший раз, але туди так ніхто і не доліз. Пізніше зрозуміли, що цього робити було не варто, бо ми втратили багато часу і в авральному порядку збирались назад.
А добирались ми назад довго і нудно. На перевал Німчич за нами приїхало таксі (яке хлопці викликали через своїх знайомих півгодини), потім з Вижниці пішки через Кути до повороту на Косів. Макс залишився у Вижниці, Віталік поїхав в сторону Рожнова. Саша і я тут зупинили попутне таксі і доїхали до Косова, де я зрозумів, що автобусів в Коломию вже не буде. Постояв більше години під табличкою Вербовець, зателефонував додому і за мною приїхали (зі всіх машин, що проїжджали ні одна не зупинилась).

Нижче деякі фото (гарних фото, як ми лазимо нема – бо мали тільку одну мотузку і фотографували з землі, а було би краще, якби фотографували з одного рівня). Фото саламандри не моє (Саша фоткав)

Соколине окоСоколине око Наші наметиНаші намети Дерево росте просто на каменіДерево росте просто на камені Захід сонцяЗахід сонця
НаметиНамети Перший пішовПерший пішов
Соколине окоСоколине око Протяте камінняПротяте каміння СаламандраСаламандра СаламандраСаламандра

Теги: , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

Коментарів: 10 для “Протяте каміння. Перший досвід скелелазіння”

  1. 1. jarofedNo Gravatar Сказав:

    Краса. Аж дивно, що окрім мене хтось із блогерів також бував на протятому. Це було стандартне місце нашого відпочинку. В свій час ходив туди з друзями щороку по кілька разів. :)

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Багато людей ходять в гори, на сплави, печери, потім пишуть те в своїх блогах.
    А ти як ходив туди ? Лазили по скелях чи просто на природі відпочити ?

  3. 3. jarofedNo Gravatar Сказав:

    По-різному. І просто відпочивали. І по скелях з друзями лазили. :) Я там був разів 5 – не менше.

  4. 4. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Я там був другий раз, перший раз просто ходили туди і назад, а так більше ходимо Чорногорою і Горганами.

  5. 5. ScorpioNo Gravatar Сказав:

    мой первый поход был на Протяте )) в 11м классе. поход матрасного типа, правда назад хорошо прогулялись – пешком до Вижницы :)

    как впечатления от первого раза лазания? уже купил собственную систему, веревку и карабины? )

  6. 6. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Вражень багато – чого вартує лиш те, коли мене маятником кинуло і за ті секунди тисячі думок в голові прокрутились – на наступний раз буду знати, що може таке статись і не треба кіпішувати. :) А сподобалось більше вгору лазити, ніж вниз.

    Систему і карабін ще не купив, але навесні напевно, буду купувати.

  7. 7. jarofedNo Gravatar Сказав:

    Вниз не лазити треба, а дюльфером спускатися

  8. 8. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Ну так, я мав на увазі, що лазити вгору мені сподобалось більше, ніж спускатись дюльфером.

  9. 9. ВіталійNo Gravatar Сказав:

    Я найшов помилку!Ти написав:”Макс ( найдосвідченіший учасник) закріпив мотузку через 2 карабін на двох гаках і ми полізли вгору.”
    Мотузку через 2 карабін на двох гаках я фіксував (памятаєш коли ще ви гнали з малесеньким карабіном,тоді мені одної половини мотузки не стало(на здвоєній спускася) ),а знімав її Макс!А Макса ще давно я вчив ціїє техніки,бо він тоді ще не знав що таке гори і скали,але дійсно йому легше лізти вгору,бо він легший і спритніший за мене

  10. 10. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Можливо, що я помилився, вибачай Віталік ;)

*

Тут фотобумага плотность заказать. . делю ссылкой http://obod.com.ua/ryukzaki - тут вроде рюкзаки по хорошей скидке