От уже цілий рік, як я не був у горах (останній раз був у травні в Татрах, про які ніяк не можу написати). На те є серйозна обєктивна причина. Але минулими вихідними вдалось піти на 2 дні в гори. Я давно вже хотів пройтись маршрутом з Космача у Микуличин або Верховину. Знайшов на мапі Косівського району круговий маршрут з с.Шепіт на г.Грегіт. Ще трохи погугливши знайшов круговий трек з с.Кривопілля на г.Ротило.
Обєднавши ці 2 маршрути вийшов маршрут з с.Шепіт в с.Кривопілля із заходом на вершини Грегіт і Ротило. Спочатку думав стартувати з Кривопілля, але з с.Шепіт виїхати ввечері проблемно, то вирішили стартувати з нього.
Компанію мені склали досвідчені Вітя і Вова З. (з якими я неодноразово ходив у походи). В суботу вранці виїхали першим автобусом в напрямку Коломиї. О 8:40 в Коломиї на автостанції, автобус в Шепіт о 9:00. Відстань 50 км долаємо за 1:40 – тобто наша середня швидкість 30 км/год.
В самому селі Вітя повторив разів 5 – “як тут класно, яка це дупа”. Йдемо в магазин, купуємо морозиво, сало, хліб, тим самим обвалюємо курс гривні в с.Шепіт, різко збільшуючи грошову масу в Шепоті (в касі магазину не було здачі зі 100 гривень
)
О 11:40 виходимо на маршрут. На г.Грегіт є 2 маршрути з с.Шепіт – один через хребет Щивник, інший вздовж р. Брустурки. Ми планували йти першим маршрутом. Але автобусом ми проїхали біля 1 км другим маршрутом, то вирішили вже не вертатись назад.
Дорогою на Грегіт |
Корова з Мілки |
Під час складання маршруту я знайшов, що в с. Шепіт є водоспади (якраз на цьому маршруті) – Гуки (взагалі то по цьому району інформації дуже мало, 2 звіти про походи на г.Грегіт і все). Але ми досить скептично поставились до водоспадів, бо у нас кожен великий камінь на річці це водоспад (чи водограй), а великий камінь – то скеля.
Але на щастя, ми помилялись. Вже з дороги було чути шум води, ми зупинились і думали, як це до нього спуститись. Під’їхала машина і нам підказали, що потрібно вернутись вздовж лісу назад і там стежкою спуститись. Спочатку бачимо менший водоспад, на відстані 20-30 метрів бачимо Великий Гук – справжній красень. Як сказав Вітя “непопсове місце”, це видно (на жаль) по кількості сміття.. Вирішуємо скупатись. Вітя з головою залізає під водоспад. Сушимось, повертаємось назад на маршрут.
Великий Гук |
Великий Гук |
Великий Гук |
Малий Гук |
Великий Гук |
Камінь біля Великого Гука |
Великий Гук |
Малий Гук |
Малий Гук |
Малий Гук |
Малий Гук |
Малий Гук |
Дивна копиця |
Дорога йде селом, ми милуємось як чисто і прибрано біля кожної хати. Вітя будує стратегічні плани розвитку інфраструктури в с.Шепіт – на якому схилі який бугель поставити.
Я йому допомагаю, Вова слухає наші теревені.
Час від часу вдалині видніється г. Ротило. Біля 14:00 заходимо в ліс, Вирішуємо пообідати – поїдання хлібу, ковбаси і сиру займає у нас півгодини. Просуваємось далі, через півгодини розвилка, нам йти прямо, але так виглядаэ, що можна тут зрізати, йдемо лівіше, так і є – йдемо старою дорогою (на треку точка роздоріжжя). Виходимо на лісову дорогу і знову зрізаємо, але тут вже менше. Ще трохи підйому, дорога закінчується, виходимо на галявину.Звідси уже видно Чорногору.
Йдемо на г.Грегіт – по дорозі ховаємо рюкзаки, бо будемо повертатись назад. У лісі вже біля самої гори сполохуємо якусь велику пташку, яку Вітя назвав “самальотом”. Швидше за все, то була пташка з родини совиних, бо широкі крила і переміщувалась на короткі дистанції в лісі (інший варіант, що птаха стерегла гніздо і далеко не відлітала). Піднімаємось на вершину Грегіт. Нічого особливого на вершині – декілька каменів і дерева, видно з вершини Чорногору. Довго не затримуємось, повертаємось назад тією ж стежкою.
Забираємо сховані рюкзаки, одночасно шукаємо коричневий маршрут (на мапі Косівського району), але там де він позначений його нема, вертаємось трохи назад і виходимо на дорогу, яка йде лісом, Вітя знаходить якусь псевдостежку і вирішує нею зрізати, Вова і я йдемо дорогою. Починається дощ (плановий, бо всі сайти погоди передавали маленький дощ – 0.1 – 0.4 мм на 6 годин). Одягаємо чехли на рюкзаки. Через 5 хвилин дощ закінчується.
. Виходимо на полонину, через 5 хвилин виходить Вітя. Він зрізав багато і вийшов попереду нас і прийшлось вертатись до нас. На полонині є колиба, йдемо з Вітею туди, щоб купити бринзи, але бринзи там нема, а нас дуже сильно просять всередину випити по 100 грам. Чемно відмовляємо і назад до Вови. (Виявляється, що до колиби ми могли йти з Грегота, не вертаючись назад – на мапі Верховинського району від Картографії там є маршрут, на мапі Косівського нема, але це я побачив уже вдома)
Карпатский краєвид |
Вперед на Ротило |
Покутсько-Буковинські Горгани |
г.Ротило |
Знову заходимо в ліс, трохи підйому знову полонина, на ній колиба. Вирішуємо, що тут будемо ночувати (планово мали ночувати на полонині Мунчелик). Знову ховаємо рюкзаки в лісі і вперед на г. Ротило. 20 хвилин і ми на найвищій вершині Покутсько-Буковинських Карпат. Гора дуже гарна: по-перше на вершині розташовані великі кам’яні брили, по-друге з гори відкривається гарний краєвид на Чорногору. Позаду нас небо починає затягуватись хмарами, буквально за декілька хвилин ми вже сидимо в тумані. А на Чорногору сонце посилає промені сонця, утворюючи чудову картину. Але довго милуватись не можемо – налітає холодний вітер з дощем (а всі наші речі ми залишили в рюкзаках). В голові майнула думка прийти сюди ще вранці, якщо буде бажання і час.
 |
Вітя лізе на Ротило |
г.Ротило |
Полонина |
 |
Чорногора |
Повертаємось до колиби, дощ посилюється, але через 10 хвилин закінчується (норма опадів на сьогодні виконана), хмари розходяться так швидко, як і зявилися. Забираємо рюкзаки з лісу і йдемо в колибу. На жаль колиба в поганому стані – всередині ночувати не можна. Тільки ми витягли речі з рюкзаків – до нас приходять гості – 18 коней.
. Таке враження, що ми зайняли їхню територію, бо вони нас оточили з усіх сторін. Причому не бояться нас взагалі і підходять дуже близько, роблю коням фотосесію, одного фотографую “на паспорт”.
Коні |
Коні |
Коні |
Коні |
Коні |
Фотографія на паспорт |
 |
Через деякий час після розмов, умовлянь і погроз, коні йдуть геть – але зупиняються недалеко від нас – на полонині. За вечір ми разів 20 цитували великого Коцюбинського, що “коні не винні”.
Ми розкладаємо намет, набираємо воду, шукаємо дрова. Ще в Чернівцях Вова вирішив, що буде варити плов, тим і займається зараз. Паралельно дізнаємось, що ніхто з нас трьох не взяв чаю, а в горах без чаю якось не тойво. Збираємо листя малини, чорниці (на жаль плодів ще нема), Вітя додає ялівець.
Приготування їжі |
Як завжди, у Віті гриби |
Приготування їжі |
Череп |
Говерла |
Зміна гуми |
Приготування їжі |
Говерла |
Та сама Говерла (інший ББ) |
Трохи ширший варіант |
Вечеряємо, сонце ховається за пагорб, стає холодно і трохи мерзнемо. Я майже не взяв теплих речей (ех, рік не був в горах, то позабував дещо взяти) і ще й ходив по росі в сандалях, то трохи мокрі ноги. Потім я пропоную Віті експеримент – він ходить по колибі і світить ліхтариком у вікна, а я з великою витримкою фотографую. Мій задум і Вітіна реалізація трохи відрізняються і майже кожна фотографія закінчується словами класика: “Миша все х..ня, давай по новой”. Декілька дублів, Вітя мені каже, що він про мене думає і збирається йти спати. У мене інша пропозиція: ліхтариком писати в повітрі “ПТНПНХ”. Від такої пропозиції Вітя не відмовляється. Але у Віті виходять одні ієрогліфи, міняємось місцями, тепер я малюю букви, а Вітя фотографує (на відстані приходиться кричати Віті, який гудзик, коли тиснути). У мене виходить трохи краще, одного разу остання буква Х не помістилась в кадр, іншого замість Т – Г. Вітя закінчує стандартною фразою: “Миша все х..ня”.
Вечір |
Нічна колиба |
Що виходило у Віті з ПТНПНХ |
Що виходило у Віті з ПТНПНХ |
Мій ПТНПНХ |
Мій ПТНПНХ |
Сидимо ще біля вогню, п’ємо чайок. Віті чай сподобався, мені ні, якийсь гіркий він був (швидше все через ялівець). Йдемо спати, я ставлю будильник на 5 годину – якщо буде бажаання піти на Ротило. До нас знову приходять гості – навколо намету ходять коні і дзвонять своїми дзвониками. Мені якось трохи страшно, щоб коні вночі не побігли і не затоптали намет разом з нами. Але хлопці заспокоюють – лягай спати, все буде нормально. Через деякий час передзвін почав віддалятись від нас – коні пішли геть (ну знову ж таки КОНІ НЕ ВИННІ).
Тоді, як ми бігали, Вова нам варив чай |
Продовження тут
Подобається ? Натискай +1
Теги: водоспад, Горгани, гори, Грегіт, Карпати, Косівський район, Покутсько-Буковинські Горгани, Ротило, Шепіт
Читайте також:
18.08.2014 14:40
[...] маршруту Покутсько-Буковинськими Горганами (Початок тут). Те, що я боявся, що вночі прийдуть коні і поламають [...]