yAnTar блог – подорожі, відпочинок

Саме таким “матрасно-екстремальним” (матрасним десь на 95%, екстремальним на 5%) виявився “похід” на День незалежності на г.Туркул. Ну ми частково догадувались, що попадемо під дощ, бо увесь тиждень на неділю передавали погану погоду, в той час як на суботу і понеділок нормальну. Але, на жаль, погоду перенести не можна і у нас не було вибору.

Отже, в суботу в обід Вітя з командою – Віталік, Міша і Олег виїхали машиною з Чернівців. Біля 16:00 були в Коломиї, де я підсів до них. Раніше ми в гори їздили (і бігали за ними) поїздами, а тепер у Віті є машина. Але машина є, а прав нема – тому прийшлось шукати ще людину, в якої є права, щоб їхав з нами – таких знайшлось аж двоє – Міша і Олег, для яких то був перший похід в гори (Олег був пару раз десь в околицях Яремчі). Так як холпці не купили в Чернівцях їжу, то вирішили зупинитись в Делятині і в супермаркеті “затаритись”. Крім стандартного “гірського набору” – шоколадки, макарони, тушонка, сир, ковбаса купили ще кавун. (Вітя дуже сильно наполягав на цьому, він і ніс його). Так як хлопці (і Вітя, і Віталік) успішно провалили завдання з купівлі балону до пальника, то в Яремчі зупинились, щоб купити балон. Але як би це не дивно звучало, але в такому туристичному місці це виявилось проблемою (одразу згадав Закопане і його магазини, ех). Ну нічого, у мене були ще 3 старі балони, в яких було чуть-чуть газу.

Десь біля 18:30 доїхали до повороту на Луги. Майже одразу за поворотом – “циганський квартал” (чи то до Рахова выдноситься, чи то вже Видричка – хз), біля кожної хати купа дітлахів. Чим ближче до Лугів, тим гіршою стає дорога. Відстань в 23 км їдемо біля години. На перехресті в Лугах їдемо наліво – в с.Говерла (минулого разу на цьому перехресті ми зупинялись і шли на Бребенескул). Далі дорога вже нормальна і останні 4 км проїжджаємо швидко.

Старт

Річка

На місці, поки збираємось. переодягаємось. реєструємось в КПП і так далі проходить трохи часу. Виходимо на маршрут о 20:11. Через годину в лісі стає вже повністю темно, треба одягати ліхтарики. Але, незважаючи не темноту – йдеться легко – до полонини веде дорога (місцями можна зрізати, але вночі ми якось не дуже хотіли це робити). О 22:30 ми на місці – полонина Туркульська. тут ми і планували заночувати. Розпалюємо вогонь, варимо їсти, тут же і їмо кавун, щоб не нести його з собою на Туркул. Сидимо довго, лягаэмо десь аж після першої ночі.

Десь біля 5 ранку прокинувся від дощу. То був не просто дощ, а дуже сильна злива. Хвилин через 5 бачу щось блимнуло в кутку намету. Я подумав, що то ліхтарик або телефон, потягнувся, щоб подивитись, що це і одразу почув голос Перуна. Черех хвилину другий спалах – вже в іншому кінці намету і секунд через 5 удар грому. Я вимкнув свій телефон, розбудив хлопців, щоб вони вимкнули свої телефони (вранці виявилось, що Вітя таки не вимкнув свій). На третій спалах не прийшлось довго чекати, секунду після спалаху відчули потужний удар (враховуючи швидкість звуку в повітрі – то блискавка вдарила на відстані 300 метрів від нас). Після цього удару мені стало дуже страшно (хоча намет був явно не на височині і позаду нас було багато дерев). На моє занепокоєння, що блискавки б’ють навколо нас Вітя (відкривши одне око) сказав – “лягай спати, попаде в нас, то попаде, а ні – то ні, ти нічого не зміниш” і ліг спати. Після цього було ще 2 спалахи блискавки і тишина. Тишина, під час якої я чекав, коли буде наступний удар. Але Перун вирішив – на сьогодні 5 раз вистачить. Блискавки і грім змінились на сильну зливу. До ранку вдалось ще трохи поспати. Саме і в цьому полягає екстремальність нашого походу.

Розпалювання вогню

3 богатирі

Полонина Туркульська

Полонина Туркульська

Біля 10 години дощ зупинився, Вітя і я пішли набрати води, біля колиби зустріли місцевих пастухів. Один з них показав нам де вода, поділились враженнями про нічну грозу. пастух розказав, що минулого року недалеко біля колиби блискавка влучила вдерево. Коли повертались до наметів на 5 хвилин вітер розігнав хмари і у нас зажевріла надія, що може і буде більш-менш нормальна погода Заварили чайку на пальнику (Вітя довго мучився з вогнем, але так і нічого не вийшло), почався знову сильний дощ. Залізли в один намет, слухали mp3-книгу, потім Вітя включив на планшеті South Park (крім Віті і Олега його більше ніхто і не дивився). Дощ ніби припинився. Так як сидіти в наметі цілий день було тупо – я запропонував пройтись на Туркул без рюкзаків, а наступного дня можна з рюкзаками на Туркул і спуститись через полонину Бутин, як ми і планували спочатку (хоча з самого початку в нас були грандіозніші плани – пройтись до Попа і спуститись в Луги – але це тільки за гарної погоди).
Мою ініціативу хлопці підтримали, та ще і Олег почав скиглити, що йому наступного дня в Чернівці треба, то варіантів не було – вирішили йти на Туркул.

На полонині Туркульській

На полонині Туркульській

На полонині Туркульській

Зібрали всі речі в малий рюкзак і пішли (вийшли о 12:45). Так як нас було п’ятеро, а рюкзак один, то, щоб було по-чесному зіграли в чувачі, хто програв – той і несе. “Повезло” Віталіку (причому вже вдруге, перший раз він програв у наметі і мусив йти в інший намет за планшетом). Чим ближче до Туркула, то тим сильнішим ставав дощ. Але якщо жереп ще трохи захищав від вітру, то на відкритій місцевості вітер уже дошкуляв сильно.До того ще дощ посилився. І ще туман навколо нічого не видно. Хоча іншого варіанту і не могло бути – ми просто зайшли в хмару І коли до Туркула лишалось вже менше кілометра, Олег сказав, що далі він нікуди не піде, бо “у нього всі ноги мокрі”. Наші аргументи, що ми всі в такому самому положенні на нього не подіяли. І ми почули тільки одне “та ви не розумієте, у мене всі ноги мокрі”. Наледве ми Олега переконали, що до Туркула вже недалеко і нема змісту вертатись звідси (думаю головною причиною було те, що сам Олег назад би не пішов). На хребті вже був вітер шквальний і сильний дощ. І знову Олег завів свою пісню, що у нього “всі ноги мокрі”, але його вже ніхто не слухав. О 14:30 вийшли на Туркул, постояли 5 секунд на вершині, спустились трохи вниз і, заховавшись під каміннями, трохи поїли.

Вітя

Віталік, Міша, Вітя

Віталік, Міша, Вітя

А далі вниз і вниз, бо в Олега “всі ноги мокрі”. Ми з Вітею пішли попереду, хлопці позаду. Вже коли ми були біля намету дощ зупинився. Заварили чайку на пальнику, якраз і хлопці підійшли. Ще коли ми йшли вниз, я запропонував Віті спускатись сьогодні вниз і їхати в Рахів, щоб переночувати в сухій хатині, замість того, щоб мокрими сидіти в наметі. Вітя ініціативу підтримав, але так як у нас демократія, то прийшлось ставити питання на обговорення. В першому читанні постанову не проголосували (щось Олег не сильно хотів йти в село, незважаючи на “всі мокрі ноги”). Тоді зробили обговорення в комітетах. І в другому читанні (і в цілому) постанову прийняли – йдемо вниз і їдемо в Рахів ночувати.

Швиденько попили чайку і почали збирати намети. Вниз йшли швидше, місцями дуже багато зрізали лісом (вночі йшли тільки дорогою). Під час спуску почався дощ. Приблизно така сама злива, що була і вночі, тільки тоді ми в наметі спали, а тепер йшли під цим дощем. Спуск зайняв менше півтора години. Ця злива перетворила маленький потічок на бурхливу річку. Побачивши це ми трохи занепокоїлись – ми залишили машину біля самої річки. Була би така злива ще 2-3 години – хз, чи побачили ми машину на тому місці, де її залишили. На КПП підійшли ще декілька груп, поділились враженнями від погоди – вночі на Бребенескулі вітер намети ламав, ну і блискавки навколо били – отам було певно ще веселіше.

В Рахові у нас з житлом щось не склалось і ми поїхали шукати в Ясіню. Хлопці сказали, що в Ясіні є дошка (принаймні зимою була) з оголошеннями, хто здає житло. Але оголошень не було. Зайшли на karpaty.info і з третього разу знайшли житло, причому за 500 метрів від того місця, де ми були і за фантастичну ціну 40 грн з людини.

Ми з Вітею пішли в магазин купити щось поїсти. Віталік сказав “купити йому щось бахнути”. Ми довго думали, що йому купити, були різні варіанти: надувні кульки, дитячий пістолет, петарду, 0,5 л “Перепьолочка” В результаті купили “Десант міцне” – для справжніх чоловіків. Віталік спочатку трохи на нас образився (всі решта чітко сказали, яке пиво хочуть, тільки один Віталік хотів “бахнути”), але потім сказав, що пиво нормальне. В наших апартаментах (за таку ціну – це були дійсно апартаменти) були 3 кімнати і одна кухня з великою пічкою. Власник нам показав місце, звідки можна брати дрова і ми розпалили пічку. Ми планували посушити свій одяг і взуття, але всі місця на пічці (+ всі стільчики), де можна було поставити одяг вже були зайняті …. Олеговими речами. На наші заваження, що крім тебе, ще нас четверо є, відповідь була залізною “та у мене всі речі мокрі” Ну що поробиш, прийшлось нам змиритись з цим. Довго ми ще сиділи на кухні, потім ще телевізор дивились. Вирішили, що завтра зранку їдемо фотографувати київський поїзд (Вітя хотів закинути на trainpix.org – сайт, для любителів фотографувати поїзди).

Вранці всі, крім Олега (у якого весь одяг був мокрий, але вже висох) поїхали фотографувати поїзд – я їхав фотографувати, Міша їхав – бо мав водійські права, Вітя – ну то само собою – він “прєдводітєль цієї кампанії” і Віталік – так сказати бахнути за компанію. Вилізли на міст, перейшли на іншу сторону, приїхав поїзд, сфотографували. Забігаючи наперед скажу, що на trainpix фотку забракували (як і ще пару штук пізніше, що були зроблені у Чернівцях).

Ясіня

Поїзд Київ-Рахів

Поїзд Київ-Рахів

Повернення назад

Копиці в Ясінях

Копиці в Ясінях

Вітя виглядає поїзд

Гриби з макаронами

Дорогою назад автокомп’ютер жіночим голосом сказав, що бензини всього 3 л, поїхали на заправку, а заправка закрита і кажуть найближча заправка на відстані 30 км – в Рахові або Татарові. Ну що робити, прийшлось нам з Вітею йти в магазин, де вчора купували продукти питати, в кого можна купити 2-3 л бензини. В магазині нічого путнього не сказали, то вирішили йти до першої хати, де буде машина у дворі. Там нам і сказали, що є ще одна заправка за кілометр звідси. Заправились декілька літрів там і поїхали додому. Але не так швидко, як би того хотілось, бо хлопці ще на Буковль вирішили заїхати на годину. Потім в Яремчі зупинялись, спочатку біля водоспаду, а далі за базарчиком, щоби поїсти. В результаті приїхали додому десь аж коло 8 години вечора.

Вітя в своїх знаменитих шкарпетках

Вітя в своїх знаменитих шкарпетках

Якщо комусь треба – трек Луги – Туркул – Луги
Посилання на gpsies.com

Теги: gpx, гори, Карпати, Луги, Туркул, Чорногора

• 4 сезони: Луги – Бребенеcкул – Несамовите &...
• Шибене – Ясіня. День другий і третій
• Бистрець – Шпиці – Петрос – Ясіня. День перший
• Чорногора. День третій. Несамовите – Говерла R...
• Вороненка – Кукул – Завоєля
• Заросляк – полонина Маришевська – Шпиці ...
• Красник – хребет Кострич – Кривопілля
• Хребет Кострич
• Зимовий Петрос (Кваси – біостаціонар – Петрос)