Після відвідування старого міста ми відвезли Серьогу на вокзал (у нього був поїзд до Берліна) і поїхали у парк “Лазєнки” (по-нашому стежки). І старе місто, і парк розташовані вздовж Вісли на відстані біля 6 км, то мшаиною у нас це не зайняло багато часу. Але на жаль, часу щоб там гуляти у нас було небагато – всього 1.5-2 години, то ми дуже багато і не встигли подивитись, але все-таки щось побачили.
Отже, що таке Лазєнки. Вікіпедія каже, що це палацо-парковий комплекс, що вирізняється чисельними пам’ятками в стилі класицизму, заснований у XVIII столітті польським королем Станіславом Августом Понятовським, спланований королівськими архітекторами: Домініком Мерліні, Яном Крістіаном Камсецером і Яном Крістіаном Шухом (більше можна глянути на вікіпедії). Цей парк має дещо спільного з відомою в Україні Софіївкою – обидва збудовані в 18 ст., обидва польськими магнатами з багатьма скульптурами (в різних стилях). Але парк у Варшаві не можна порівняти з Софіївкою за рівнем чистоти і ставленням до живої природи. Але вистачить про Софіївку. повертаємось до Королівських стежок.
Фоткаємось на мостику
Загальний вигляд
Вітя
Я
По дорозі зустрічаємо якогось вуйка на коні польського полководця
Біля входу у парк нас зустрічає ворона
А потім, тільки ми зайшли в парк між дерева нас почали атакували маленькі звірята – куди не глянь всюди білки, але такі шустрі, що сфотографувати дуже важко – завжди не в фокусі. Білочки трохи побігали навколо нас, зрозуміли, що від нас нема ніякої користі (ми не мали з собою жодної поживи для них) і втекли. Тільки одна нормальна фотографія вийшла
Далі попали у парку в якусь його японську частину.
Пагода
Не знаю, як називається ця річ
Частина пагоди
І тут до нас знову підбігла білка (напевно її родичі не сказали їй, що у нас нема нічого їсти). Ця білка була сміливішою, ніж її попередниці. Спочатку вона підійшла на метр, потім ще ближче, а потім вже сиділа на Бодіному кросівку.
У Боді на кросівку
А далі почалось неймовірне (як для нас), білка стрибнула на Бодю і неначе по дереву полізла вгору
Вилізла на шию, покрутила хвостиком і вниз
Ми були трохи в шоці, але це був тільки початок, далі білка зробила все те саме зі мною
Через джинси трошки відчуваються її пазурі, але зовсім не боляче, але лоскоче своїм хвостом дуже сильно, особливо коли бігає по шиї і коли її хвіст попадає у вухо.
Наступним об’єктом для білки був Вітя. Якщо на Бодю і мене вона залізала з боку, то на Вітю білка пішла в наступ з переду.
Був би з нами Вован (якого ми загубили хвилин 15-20 перед тим) – 100% білка би здійснила свій візит і на нього. Цікаво, що робить ця білка, коли сюди приїжджають екскурсійні автобуси 
А ми ще раз пошкодували, що не мали з собою ні горішка, ні шматка хліба, щоб віддячити цій білочці за такі приємні моменти.
Знайшли якусь алею з античними полководцями, серед них затесався і засновник даного парку Stanisław August Poniatowski.
Ну і класичні для античності постаті
Імператор Адріан
Юлій Цезар
І Калігула
Дійшли до пам’ятника Шопену (тут час від часу відбуваються концерти) і почали рух назад. Зараз там сидять люди на лавочках і читають книжки.
Повертаючись назад натрапили на процес годування птахів працівником парку. Якась одна качка відбивала потуги менших пташок поїсти, постійно їх відганяючи.
Йде в атаку на голуба
Спочатку ворона (можливо це та сама ворона, яку ми зустріли при вході у парк) спостерігала збоку
А потім також захотіла їсти, але качка нікого не підпускала до себе
І тут сталось маленьке диво, працівник парку розклав руки в сторони, легенько свиснув і на його руку сіла маленька пташина і почала їсти з його рук. Звичайно, що після випадку з білкою нас мало що вже могло здивувати тут, але ми знову були приємно вражені симбіозом людини і тварини в цьому парку. А через декілька хвилини вже Вітя зробив той самий трюк – розклав руки в сторони і, одразу ж (навіть без свисту) до нього на руку сіла маленька пташка. Але і як у випадку з білкою у нас не було чим пригостити тваринку.
Здалеку подивились на Бельведер
Вітя навіть сфотографувався в стилі “гламурної кіси”
І сфотографувався в ролі великої стрілки сонячного годинника (десь було 15:30)
Алея
Газон
Качки відпочивають
Літній театр на Вислі
Театр “охороняє” горда пава.
“Ананас”
Палац на воді
Так як час нас підтискав (15 хвилин тому ми вже мали бути біля машини), то ми швиденько пішли до машини. Дорогою ми “порівнювали” цей парк з нашими парками і прийшли до висновку, що цей парк якийсь неповноцінний, зроблений не для людей. Що це за парк, де не можна купити хот-догів, де чьоткі пацани не можуть собі купити пивка. До чого це годиться, коли в парку нема барів, кафе, в яких би можна було поспівати під караоке (особливо щось а-ля “Владімірскій централ”). Чому не видно купи продавців з різним китайськом барахлом і т.д і т.п. Якщо порівнювати з нашою Софіївкою – то там все це можна знайти
Біля машини нас вже чекав Вован, ми сіли в машину і поїхали в Україну. До кордону добрались без пригод, на кордоні стояли біля 4 годин і десь біля 8 ранку були вже у Чернівцях.
Шкода, що не відвідали “Планетаріум” і шкода, що мало часу провели в парку. Але нічого буде нагода повернутись сюди ще раз.
