Прогулянка під Хом’як

Тра 18

Хом'як Минулого року тому ми з Вітею шукали сніг і зиму (бо в Чернівцях як цього, так і минулого року було обмаль зі снігом) в районі Татарова – Поляниці – перший день на лижах в Буковелі, а другий день під Хом’яком

Отже, 6 березня зранку ми втрьох (Вітя, Майя і я, той самий склад, що і на Костричі) виїхали з Чернівців в сторону Буковеля. Цілий день катались на Буковелі (в основному катався я, Вітя з Маєю більше “філонили”). З усього мого досвіду (насправді, не дуже великого) це був ідеальний день для катання – сонячна погода, температура -3°C і дуже мало людей. На підйомнику максимальна черга, яка була – це 2 (ДВІ) людини попереду мене.
Декілька фото з Буковеля

А ввечері ми поїхали ночувати в Яблуницю в приватну садибу “Вітер”, щоб наступного дня піти на Хом’як. Вітя вже колись ночував в цій хаті, то і запропонував поїхати туди – недорого, відносно близько до Буковеля. На першому поверсі живуть господарі, другий поверх здають для гостей, таких як ми. Крім нас не було нікого, то ми сиділи на кухні довго, пили пиво і їли соняшникові зернята. Я не Ольга Фреймут, але рекомендувати дану садибу можу

А вранці нас чекали гарні краєвиди.

Ось таке було видно з моєї кімнати

Хату охороняв добрий трохи злий песик

А це вже на подвір’ї, дуже добре видно Чорногору, чітко видно г.Ребру з її скельними виступами

Песик на фоні Чорногори

Гори з іншого боку, здається то Свидовець

Ще якась гірка

Щось ми дуже довго чухались, збирались (я хоч і підганяв, але то не дуже помогло), бо виїхали аж після 10 години.

Так як світило сонце, то ми одягнули лижні маски і так поїхали, збоку це виглядало певно трохи смішно (але нам не звикати)

Вирішили підніматись на Хом’як маршрутом. який починається одразу за КПП (ніхто з нас тим маршрутом, ще не ходив, добре що був навігатор і карта Горган)
Залишаємо машину перед КПП і йдемо на маршрут. На годиннику вже 11:40. Заходимо в ліс.

Але так як вже весна і сонце гріє, то увесь сніг мокрий, тане, часто приходиться йти по воді (хоча на фотографіях того не видно)

Ялинки в снігу

Зимовий ліс

А чим далі в ліс тим більше ~~дров~~ снігу, місцями сніг вище колін.

Виходимо на галявину, де вже добре видно стежку, звідси починається підйом на Хом’як.

Робимо короткий перекус і вперед на Хом’як. Хотілось би так написати, бо насправді було все не так. На Хом’як ми не пішли, Майя не хотіла йти, я хотів, вирішальним був голос Віті (у нас рішення приймається звичайною більшістю голосів), Вітя повагввся і сказав, що не йдемо. Ще рік чи два тому, він не задумуючись сказав би, що йдемо, а зараз “Вітя уже не торт”.

Йдемо тоді на полонину Хом’яків.

Вдалині видніється Явірник

І от він Хом’як, здавалось би так близько, але недосяжний для нас

.Погляд в іншу сторону на Синяк

Щоб не вертатись тією самою дорогою, ми вирішили піти серпантином у Поляницю, а Олег, який буде повертатись з Буковеля нас підбере. Узгодивши все це з ним пішли назад серпантином.

Дорога назад

По дорозі знайшли собі нову розвагу: Вітя струшував сніг з ялинки, а я фотографував “сніжних привидів”.

На серпантині

Прощальний погляд на Хом’як

О 17:40 нас у Поляниці догнав Олег, ми пересіли в його машину і поїхали на Женецький водоспад.

Потім повернулись до машини, Олег поїхав на заправку, ми його мали догнати, але машина не заводилась. Прийшлось Олегу повертатись назад і ремонтувати машину, причина була банальна, відкрутилась клема на акумуляторі, добре що так обійшлось, бо перспектива ночувати в машині в лісі нас не дуже приваблювала.

Пройшли за той день (чи то півдня) 13,3 км, трек завантажити тут

Мапа маршруту