Минулого року я вперше почув таке ім’я, як Тарас Химич. Гуляючи ютубом, я знайшов його документальний фільм “Легіон. Хроніка УГА”, фільм (як і інші його фільми – “Золотий вересень”, “Хроніка УПА” мені дуже сподобався. То ж коли я дізнався, що Химич знімає художній фільм про УПА (на основі реальних подій) то з нетерпінням чекав, коли закінчаться зйомки фільму і буде прокат в кінотеатрах.
Мало того, що тема фільму цікава, так зйомки ще і проводились в Карпатах (в кадрах кліпу Був’є “Закохані” було видно Горгани і Шпиці)
Але не так сталося, як гадалося, в Чернівцях виникли якісь технічні проблеми між кінотеатром і компанією виробником фільму. Спочатку відмінили показ фільму, потім перенесли на тиждень пізніше, потім знову відмінили. В результаті фільм подивився набагато пізніше (минулого тижня), після того, як фільм виклали в публічний доступ.
Але мені, фільм не дуже сподобався, було багато речей які мені не сподобались, зокрема:
- дуже мало діалогів, часом незрозуміло, чому події розвиваються саме так. Можливо, це був такий задум режисера – мінімум діалогів, але як на мене невдалий. Як на мене, то треба було додати більше коментарів Анни Попович (закадрових);
- дитячі спогади головної героїні мені нагадують американські фільми жахів,
при перегляді цих епізодів я все чекав, коли вилізе якась відьма; - вже в середині фільму він здається затягнутим і нудним; (ІМХО наслідок відсутності діалогів)
- у фільмі багато метушні, незрозумілої біганини (були би діалоги, було би зрозуміло куди і чому вони біжать)