Вчора разом із сім’єю і знайомими вирішили поїхати подивитись на Бухтівецький водоспад. Знаходиться він на р. Бухтівець, в с. Букове Надвірнянського р-ну. В Надвірній потрібно повернути направо і їхати через с.Пасічну. Слід одразу зауважити, що питаючи людей в с.Пасічна, де с.Букове, вони відповідали, що Буковель не в цю сторону. Уточнюючи, де с. Букове, вони не знають, а де Бухтівець - знають добре. Потрібно їхати по асфальтній дорозі і проїхавши з лівого боку школу, недоїжджаючи до церкви повернути направо. Доїхати машиною можна до самого водоспаду, проте ми залишили машину трохи далі і зробили пішу прогулянку довжиною близько 1 км. Тут дуже мальовнича природа (така як біля Манявського водоспаду, та і взагалі водоспади подібні) - особливо гарні скелі, які в деяких місцях просто нависають над людьми. По дорозі видно багаточисленні сліди недавньої повені. Дійшовши до вказівника Бухтівецький водоспад, якщо піти стежкою вліво, то можна вийти до верхів’я водоспаду. Якщо спуститись стежкою вправо (досить крутою), то вийдемо до низів’я водоспаду. Біля головного водоспаду, який спадаючи утворює 2 потоки на невеликій відстані є другий водоспад, за висотою вони приблизно однакові, проте перший - повноводніший.
Далі див. фотки
Повертаючись з Маняви, заїхали по дорозі в с.Пнів, що одразу за Надвірною.
Замок був збудований в другій половині 16 століття польськими феодалами Куропатвами, які ще в другій половниі 14 ст. одержали ці землі за військову службу від короля Владислава Опільського. Викінченої форми замок досяг у 17 ст. Огляд руїн свідчить, що замок неодноразово перебудовувався, ряд вікон закладено червоною цеглою. Деякі дослідникми висловлюють думку, що первісні укріплення замку були закладені ще в 14 ст. Твердиня розташована на плоскому пагорбі, що, колись був правим берегом Чорної Бистриці (так називалась в давнину Бистриця Надвірнянська на відміну ві Золотої, зараз Солотвинської). В плані замок - це неправильний п’ятикутник з виступаючими оборонними вежами. Зовнішні мури замку складені з ламаного каменю і цегли, товщиною до півтора метра. Свою неприступність замок здобув завдяки створенню добре продуманої системи штучних засобів оборони.
Оборонні вежі мали три яруси бійниць, стіни - два яруси: нижні для гармат, верхні для ручної вогнепальної зброї. Попасти в замок можна було лише через в’їздову вежу, до якої вів перекинутий через глибокий рів підйомний міст. Підсилював оборону в’їзду прибрамний корпус у вигляді неправильного чотирикутника, який гострим кутом виступає далеко за межі оборонної стіни.Також посилювали оборону замку шість веж різної конфігурації. У більшості веж були підвальні приміщення. Один з переказів розповідає, що з замку вів підземний до м. Надвірна, за іншим - підземний хід до Скиту Манявського.Те що замки мали таємні підземні ходи, підтверджується дослідженнями подібних твердинь. Ними користувалися під час облоги, щоб викликати допомогоу, а інколі і для порятунку. Але підземний хід до Скиту Манявського - це лише легенда. З появою замку пов’язують і виникнення міста Надвірної.
Пнівська твердиня відігравала значну роль в обороні краю від нападу степових загарбників - татар і турків.
1589 р. під час чергового нападу татари зруйнували ряд сіл і міст, що належали власникам замку. Серед них були Пнів, Битків і Надвірна. У польсько-турецьких війнах 17 ст. Галицькі замки, в тому числі і Пнівський, відігравали роль опорних пунктів для польських військ. Особливо їхня роль зросла після здобуття турками в 1672 р. Кам’янець-Подільської фортеці, яка прикривала кордони Руського воєводства з півдня.
В 1676 р. Станіславський ключ став метою спеціального походу турецької армії. Ібрагім-паші (Шайтана), що призвело до страшного розорення краю. Впало 13 прикордонних замків, в т.ч. й Галицький. Турки зруйнували також Скит Манявський, обложили Станіславську фортецю і Пнівський замок, проте злобути їх їм не вдалося.
З часом, із розвитком і вдосконаленням зброї, особливо польської артилерії, оборонне значення Пнівського замку занепало. З 1745 р. він переходить у власність Сенявських, а згодом Цетнерів, які проживали у замку до кінця 18 ст. Граф Цетнер приділяв значну увагу розвитку замку міста Надвірної, задає йому свій Герб. В кінці 18 ст. Цетнери покидають замок. Він разом з іншими маєтностями Цетнерів переходить у власність держави. А з початку 19 ст. орендарі розбирають будівлі замку на будівельні матеріали, з яких у Надвірній споруджують пивоварню і ряд інших будівель 
До наших днів Пнівський замок, порівняно з іншими Прикарпатськими замками, зберігчя непогано і є надзвичайно цікавим та цінним пам’ятником військово-оборонної архітектури 14-17 ст., німим свідком бурхливої історії нашого краю.
Текст взято з кн. Михайла Максим’юка “Пнівська твердиня”, фотографії мої.
 Загальний вигляд |
 |
 |
 Вхід у замок |
 Ось такий він Пнівський замок у всій своїй красі |
Повертаючись з Маняви зробив панорамну фотку з моста при в’їзді у Надвірну.
