Написання постів про Чехію щось йде не дуже швидко, то вирішив не затягувати час (бо з двома походами вже затягнув) і написати за гарячими слідами про вчорашній міні-похід. 2 роки тому, я з іншими знайомими пробували пройти цей маршрут, але і не туди пішли спочатку, і не спішили, то вирішили повернути назад. Отже спроба № 2
Отже, о 7:10 Вован (з яким я ходив на Угорські скелі), Віталік (майже всі походи в минулому році ходив з ним) і я сідаємо у автобус Чернівці – Долішній Шепіт. В Берегометі до нас приєднується Вітя, який вранці прийшов пішки з Мигово. Для Віталіка це виявилось сюрпризом, бо ми йому сказали, що Віті не буде. 
. Команда укомплектована. Швиденько доїжджаємо до Лопушної. Починає накрапати дощик, ех, а я тільки шорти взяв.
Виходимо одразу за мостом біля повороту. незважаючи на те, що в Чернівцях попереднього дня було +27, тут прохолодно і ще й дощик. Йдемо дорогою. Через 10-15 хвилин дощ припиняється. Так як спочатку маршрут йде лісовозною дорогою, то дивитись особливо нема на що. Вирішуємо поснідати. Перший раз в горах їм голубці (Вітя взяв залишки вчорашньої п’янки). Поки їли в альтанці почався рясний дощик і закінчився.
 Якась невідома скеля |
 Лісівники працюють у лісівництві |
 Вітя |
Далі знову дорогою, дорогою. Біля озера фотосесія з карпатським тритоном. Ніяк не хотів тритон сидіти мирно на руці, все вивертався і хотів втекти від мене. Не знаю, що там вийшло, бо фотографії у Вована (він і тритону має їх скинути на e-mail).
О 11:30 підходимо до скелі Кінашки. Тут зупиняємось надовго, фотографуємось, ходимо, залізаємо під величезні каменюки. Вирішуємо недалеко біля скелі ще раз поїсти. Курка, голубці, кефір, йогурт, яблука – повний набір для шлунку.
 Буковинські водограї |
 Початок скелі |
 Скеля |
 Скеля |
 Сніжки |
Нарешті закінчились зруби і можна милуватись краєвидами. На одному з таких зупиняємось. пробую робити time-lapse зйомку. Повз нас проїжджають 2 квадроцикли, псуючи повітря вихлопними газами. Поки я робив кадри для time-lapsa Вітя заснув. Пропоную залишити Вітю тут спати, а самим піднятись на гірку і звідти криками його розбудити. Так і робимо, але Вітя спить так міцно, що не чує наших криків. Приходиться повертатись і будити його
Ось що вийшло з тайм-лапсом (на ютубі навіть при 1080р погана якість – якось він стискає дуже сильно).
 Я |
 Вітя і Віталік |
 Скеля Кінашки |
 Скеля Кінашки |
 Скеля Кінашки |
 Квіточка |
 Квіточка |
Піднімаючись на гірку бачимо на дорозі гадюку (одну біля скелі Кінашки також бачили) досить таки немалих розмірів. Далі на дорозі знаходимо 2 обрубки від гадюк. Далі йдемо обережно і дивимось під ноги. З одного горба вдалині видно засніжені вершини – Чорногора. З наступного горба видно Протяте каміння і інші безіменні скелі. Ще декілька спусків і підйомів і ми вже бачимо хати.
На задньому плані Чорногора
 Розлоге дерево |
 Краєвид |
 Ще один краєвид |
 Півзмії |
 Дорога |
 Коник |
Наступною точкою, де ми маємо зупинитись – Буковинські водоспади – декілька водоспадів на річці Смугарів. На вікіпедії сьогодні прочитав, що там є 7 водоспадів (а-ля Русилівські), але ми помітили тільки 3 – перший маленький. Один з них дуже гарний – Великий Гук (знову ж таки на вікіпедії пише, що 19 м висота). Якщо йти в напрямку до села, то спуститись до водоспаду (біля нього самого) важко. Йдемо в сторону села, знаходимо більш-менш прийнятний спуск і вниз. Вітя і я спускаємось стрімкішим схилом, Вован і Віталік шукають пологіший. Знизу водоспад виглядає гарно. До нас з ВІтею приєднується Вован, а Віталік вирішив не спускатись. Затримуємось тут хвилин на двадцять.
 Село |
 |
 3 туристи |
 Дупло |
 Буковинський водоспад |
 |
 Почта |
Вниз уже йдемо вздовж річки. На схилі де залишили Віталіка гукаємо – він не відкликається, йдемо ще трохи вздовж потічка, Віталіка нема. Вован повертається на місце, де залишився Віталік, Нема, халепа. А ще і мобільний зв’язок не працює. Йдемо селом, дорогою бачимо ще один маленький водоспад. З’являється мобільний зв’язок – з’єднуємось з Віталіком, виявляється він уже біля дороги. Згадуємо незлим тихим словом, що він ні з того, ні з сього, ні на водоспад не пішов, ні нас не почекав. Перед самою дорогою вирішуємо прискоритись, щоб швидше прийти на зупинку, тільки починаємо бігти, одразу бачимо дорогу і Віталіка. Біля зупинки читаємо напис на табличці “Громадяни охороняйте лісові насадження від потрав тваринами та від інших пошкоджень”. Я зумів прочитати тільки з четвертого разу, все хотів читати від “потвар тваринами”, “потрав травинами”
 |
 Ті самі потрави |
Чекаємо автобуса, місцеві жителі нам підказали, щоб ми йшли на зупинку. Через 20 хвилин приїжджає автобус Яблуниця – Вижниця. Зупиняючись автобус піднімає таку хмару пилюки, що я завагався, чи треба нам сідати в цей автобус чи ні. Сідаємо, хвилин через 30 ми у Вижниці. Тут нас чекає автобус Вижниця – Чернівці. Автобус повністю забитий, біля автобусу дуже багато людей – пакуємо рюкзаки в багажник. Через 5 хвилин автобус відправляється, але за 30 секунд до відправлення ми … забираємо рюкзаки з багажника. Вирішили, що краще почекати 30 хвилин автобуса з Путили.
 У селі |
 Скеля |
Знову влаштовуємо свято для шлунка – м’ясо, квас, морозиво, теплий кефір, хліб з ковбасою. (на щастя шлунок не злився на нас ). Через 30 хвилин приїжджає автобус Путила – Чернівці (якого ми могли дочекатись і в Розтоках), половина людей виходить і ми успішно сідаємо. Всюди на дорозі наступило покращення (у вигляді ям), особливо у Вашківцях, скоро їхня дорога може забрати у заболотівської перше місце. У Глиниці бачимо будинок з прапором Євросоюзу – напевно Консульство Євросоюзу в Кіцманському районі.
Розтоки
 Карта маршруту |
 Профіль висот |
GPX трек з походу можна завантажити тут.
02.05.2013 08:36
вы в поход или на пикник обжираться ходили?
ну и “гадюк дохуя!”
03.05.2013 10:09
Ну з того, що я написав, виглядає, що ми хавали багато, ми хавали не багато, але просто дуже різноманітний хавчик був.