Так як і минулого року на початку осені приїхав Вова Осіпов з США і за традицією ми зібрались у похід. Вирішили йти на найвищу точку Горган – г. Сивулю (1836 м), так як ніхто з нас не був в цих краях. Заодно і можна протестити карту Горгани, Свидовець (забігаючи наперед можу сказати, що йти з такою картою і навігатором одне задоволення).Отже в п’ятницю ввечері ми сідаємо на львівський поїзд, на вокзалі зустрічаємо двох знайомих, які нам і купують квитки (так що ми навіть в черзі не стояли). Тут трапився курйоз – нам квитки купили, а про те, що ніхто за них не розплатився ми згадали аж наступного дня. Швидко доїхали до Коломиї, хоча поїзд і їхав повільно, але час ми провели весело граючи в карти однією, а потім двома колодами. Вова (не той що Осіпов) розказував нам сценарій фільму про “Каріматомена”, в якому я маю грати головну роль, а він бути продюсером (коротше кажучи трохи проганяв.
).
В Коломиї переночували в мене вдома і вранці пішли на автобус до Івано-Франківська, дуже добре, що вони їдуть через кожні 15 хвилин. Біля 7 ранку були в обласному центрі (Вова з одного Сан-Франціска приїхав в інше Сан-Франціско), зустріли Женю – 5 учасника нашого походу і поїхали на трикотажну фабрику, звідки відправляються маршрутки в сторону Гути.
Перед відправленням автобуса зайшли в “Фуршет” перекусили якимись гарячими бутербродами і сіли в автобус на Гуту. О 8:20 виїхали з Франківська, через 1:40 год ми на місці. Відстань невелика, але автобус їде довго, бо такий автобус і по дорозі ще заїжджає в Солотвин на базар. По дорозі нетверезий (а це було 8:30 !!!) місцевий житель нам розказував про ведмедів, які водяться у Горганах.
10 хвилин після десятої ми у Гуті, швиденько переодягаємось, перевзуваємось і о 10:25 виходимо на маршрут.Йдемо сільською автомобільною дорогою, потім починається грунтова дорога, болото, доходимо до вказівника, який показує прямо на Сивулю, направо на Ігровець, йдемо прямо, через 150 м дивлюсь на GPS, а наш маршрут повинен йти направо (ще вдома ми вирішили йти через Боревку), повертаємо назад.
А далі починається те, що дуже “любить” Вова Зеленюк – переходи річок, а точніше однієї – р. Лопушна, перший раз по камінню, другий раз по колоді, а третій раз вбрід. Хоча третій раз (і четвертий – назад вбрід) ми могли і не переходити, потрібно було шукати стежку справа від річки, але там вода розмила берег і стежки не було видно. Перейшовши річку йдемо деякий час зліва від неї, хоча навігатор показує, що потрібно йти справа. Коли зліва стежка закінчується переходимо на праву сторону і попадаємо на наш маркований маршрут. Слава Богу річку переходити більше не доведеться, вона зліва від нас. Ми виходимо на поле Лопушна, залишаючи справа від нас залишки фундаменту (яких ми так і не побачили),
Далі стежка йде траверсом Ігровця, біля стежки бачимо могилу дівчинки, яка прожила 14 років (що з нею сталось не знаю). О 14:20 бачимо справжні Горгани – величезні цекоти справа від нас, тут робимо привал, перекус, фотографуємось і вперед. Йдемо через перевал Боревка на полонину Погар, тут є інформаційний знак “Карпатських стежок” (взагалі цей маршрут досить добре промаркований, ще не зустрічав у Карпатах такого якісного маркування). Трохи далі від цього місця набираємо води, бо за точками з проекту “Блуд” наступна вода буде не скоро. Хоча погода така, що води пити не хочеться – хмарно і прохолодно. О 16:30 ми на г. Боревка. Тут зустрічаємо туристів, які йшли з Осмолоди, але в таку погоду нікуди йти не хочуть і сьогодні відпочивають (у них є день в запасі – вони можуть собі це дозволити). Видимість метрів 50, перед нами суцільне молоко, стає холодніше. По дорозі Вова чуть не наступає на гадюку, робимо гадюці фотосесію, добре, що холодно і вона малоактивна. О 17:43 проходимо г. Лопушна Далі кам’яні залишки укріплень з часів першої світової війни – добре зроблені – уже скоро буде 100 років, а вони не розвалюються.
Дорога йде по каміням тільки вгору і вгору. Женя і я (особливо я) відстаємо. О 18:40 робимо привал, їмо шоколадку, цукерки, trail mix (Вова привіз зі штатів – горіхи з корицею – класна штука, мені сподобалась). І тут диво – хмари (бувально за лічену мить) розходяться і ми бачимо пречудову картину – всі навколишні гори (подібне було таке, коли ми перший раз йшли на Чорногірського Попа Івана). Фотографуємо всю цю красу. І ось за поворотом ми бачимо ціль сьогоднішнього дня – Велику Сивулю, а далеко в небі ми бачимо веселку. Піднімаємось на Велику Сивулю і о 19:35 ми на вершині. Підйом на вершину не був важким,
Далі Мала Сивуля, але у нас з часом трабли, нам його банально не вистачає, вирішуємо траверсувати Малу Сивулю, тим більше, що на карті є стежка. Траверсна стежка йде відгалуженням від стежки, яка йде на вершину, але ми зрізали і не піднімались вгору, а пішли зразу в обхід. Метрів 300 бездоріжжям і ми виходимо на наш траверс. 20:30 і в лісі вже темно, одягаємо ліхтарики і йдемо лісом до місця ночівлі. О 20:55 знаходимо гарне місце (полонина Бистра або Рущина), де і розбиваємо наше наметове містечко.
Так як було темно і дрова не дуже приємно збирати, то варимо їсти на пальниках (крім мого, був ще один пальник – Женя взяв).
Як і минулого разу Вова взяв модне спиртне (того року був Бурбон), цього року 375 мл Pyrat Rum XO Reserve. А вечеря стандартна – суп, гречка з тушонкою.
За цей день ми пройшли 23 км з перепадом висот 1246 м. (трек пройденого маршруту буде сукупним за 2 дні в наступній частині).
Фото з першого дня походу
Лопушна (на задньому плані Ігровець)
30.09.2010 18:35
а гадюка хотіла тебе вкусити. голову підняла – крок вперед і…
30.09.2010 18:58
Це вона так підняла голову, бо я її фоткав зі спалахом – або позувала, або хотіла вкусити
30.09.2010 20:46
хорошо мы погуляли, и в реке побродили
и на камнях поподскальзывались
кайф был когда начали раздвигаться тучи и рассеиваться туман, и мы увидели нашу цель, красоту гор и поели сальца
ужин и ром из свежеподаренных Вованом походных стопок
30.09.2010 21:08
І я хочу восени ще раз вибратися в Карпати, але наразі щось не складається. Може на наступний тиждень на Марамороси виберуся.
Фотки класні!
01.10.2010 10:38
Саме так Вова – перший день був класний – спочатку погана погода, потім ми побачили те, куди ми йшли. Вечеря в горах – як завжди смачна, іншою вона не буває, а 80-85 мг рому були класними.
@ fuxx
треба йти пошвидше, а то скоро обіцяють сніг в Карпатах і якщо йдете на Мармароси – то дозвіл треба заздалегідь давати.
Я ніяк не зберусь написати звіт про похід на Мармароси.
01.10.2010 14:35
Фотки взагалі клас!!! Я в захваті! )))
01.10.2010 14:39
То погода така була, а як зміючка ?
01.10.2010 23:07
Класно! Заздрю, там я ще не був.
02.10.2010 10:31
Віталік все ще попереду, треба туди ще раз піти, але через перевал Легіонів.
03.10.2010 20:56
Фотка “Захід сонця” супер! Дуже класно!
03.10.2010 21:00
@ Yurec дякую – це погода нам такий подарунок зробила.
03.07.2011 18:08
Запитання трохи не до цього фото-звіту, але дуже потрібно знати, чи можна палити вогонь на полонині між хомяком і синяком?
Щяро вдячний!
Вибачте!
03.07.2011 18:28
Коли я там був – там було місце від вогнища і там випасають худобу – то ж вогнище палять 100%.
03.07.2011 21:19
Щиро вдячний за швидку відповідь!
Готувались до походу, що про дозвіл на вогнище забули, а виїзджати в вівторок!
Ще раз дякую, удачі в походах!
28.09.2019 18:02
Спасибо за статью, прошелся по вашему маршруту и дальше до Буковеля, чуть-чуть поснимал, если интересно – https://www.youtube.com/watch?v=iyweSNmVWiI