Настільна гра К2 Драгобрат
Лют 18

ДовбушанкаВже третій рік підряд, коли Вова Осіпов приїжджає на 2 тижні в Україну ми йдемо в похід. Минулого року нас було тільки троє: Вова О., Вова З. і я. Цього року вирішили йти з Бистриці на Довбушанку (тобто продовжити минулорічний похід, який закінчили в Бистриці). Їхали в п’ятницю (29 вересня) ввечері поїздом Чернівці – Львів до Коломиї. Так як я в п’ятницю працював, то знову прийшлось складати рюкзак (як і в попередньому поїоді) прямо перед відправленням поїзда Проте зараз вмію за 45 хвилин складати рюкзак.
Отже, біля 23:00 ми були в Коломиї, дочекались останньої маршрутки і поїхали до мене додому. Водій маршрутки – добрий дядько – довіз нас до потрібної зупинки (бо остання маршрутка їде тільки до автовокзалу). Повечеряли, перепакували рюкзаки (ще в Чернівцях Вова З. сказав, що візьме в мене намет, щоб я не відставав) і полягали спати біля першої години ночі.

Зранку підйом, о 6:30 перший автобус на Надвірну, в автобусі вдалось трохи поспати. В Надвірній йдемо на іншу автостанцію, сідаємо на автобус до Бистриці. В цьому автобусі теоретично заснути не можна: дорога – це суцільні ями, причому водій їх навіть не об’їжджає. По дорозі автобус перетворюється на “шкільний автобус” – більше половини пасажирів – діти, які їдуть до школи. Біля школи всі діти виходять, крім них ще виходять 2 чоловіків – трудовик і директор, вирішили ми. :) Чим ближче до пункту призначення – тим цікавіше – місце водія змінює його дружина (сестра, …) Стиль керування цікавий – обернувшись в сторону пасажирів говорить зі своїм сином і крутить кермо. Хоча, заради справедливості, треба сказати, що ями вона об’їжджала. Біля 9 години ми у Бистриці. Погода така собі – небо затягнуте хмарами (таким і був прогноз погоди, але обіцяли без дощів).
Тут нас затримав на півгодини футбольний матч між 2 запеклими командами (орієнтовно 5 класу). Які пристрасті вирували на цьому футбольному полі (Ліга Чемпіонів ховається), а яка форма різноманітна у учасників – був навіть справжній джентльмен, у білій сорочці і чорних брюках. Довгий час рахунок був нульовим, одна команда на чолі з дівчиною-бомбардиром атакувала більше і все ж таки забила Але через деякий час команда-суперник зрівняла рахунок. Бойовою нічиєю закінчився цей цікавий матч.

Приблизно десь о 9:40 ми стартували. Маршрут йде нормальною сільською дорогою. Об 11:03 дорога роздвоюється (у мене є треки по обидвох дорогах – потім вони сходяться), йдемо лівішою дорогою. Цією дорогою ми йшли 2 роки тому. Дорога йде вздовж потічка Озерний. О 12:00 години ми біля озера (на карті позначено як кляуза). 2 роки тому ми не йшли на Ведмежик, а продирались жерепом і вийшли на хребет між Ведмежиком і Довбушанкою і цього разу цікаво було вияснити, де ми помилились. Перша ймовірна помилка була тут, але ні – трек йде так,як ми йшли минулого разу. Заходимо в ліс, набираємо води (щоб не було як минулого разу тут). Починається стежка лісом, затяжний стрімкий підйом, який, здається, ніколи не закінчиться. О 13:30 ми біля тріангуляру, робимо перекус – хліб з м’ясом і сиром. Починає накрапати дощ, який одразу і закінчується. Тут вже стає холодно (сильний вітер), потрібно одягатись тепліше. Далі спуск на галявину (пам’ятаю, що минулого року тут було багато коней) і підйом. Починаються справжні Горгани – стежка стає кам’янистою. Вова З. згадує про кліп Rammstein’a на пісню Ohne dich – я тишком вмикаю на телефоні її (вона якраз у мене на дзвінку стоїть).

Йдемо стежкою вгору, гарно видно Ведмежик, над ним дуже швидко рухаються хмари. Зліва від Ведмежика видно г.Пікун. Перед самим Ведмежиком знаходимо чуть лівіше стежку, яка потім виходить на Ведмежик, попереднього разу ми взяли вправо і довго йшли жерепом і вийшли десь посередині між Ведмежиком і Довбушанкою. Оце і було нашою фатальною помилкою 2 роки тому.

О 14:50 ми на Ведмежику, класно видно гостру Довбушанку. Сильний вітер і дуже цікаво тут рухаються хмари – з одного боку хребта піднімаються, переходять за хребет і опускаються донизу. Перед нами високо густі хмари, а позаду нас небо чисте. На Довбушанку ми йшли більше години – аж біля 4 години були на вершині – аналогічно, як і минулого разу. Далі – вниз по хребту і я пропустив поворот вправо на пд-сх. відрозі Довбушанки (минулого року ми йшли далі прямо до зони лісу – то коротша дорога, але важча). Пройшли зайвих 200 м, ніби небагато, зрізали вниз – по каменюках не дуже приємно. Потім виходимо на стежку і далі вниз вже йдеться простіше, далі заходимо в зону лісу, дорога йде тільки вниз і вниз. Вова знаходить 2 грибів – один з них просто велетень, але віддав їм грибникам, бо думав, що не донесе їх цілими за наступний день. Виходимо на дорогу, якою ходили минулого разу і йдемо до місця ночівлі (ночували на тому ж самому місці, що і минулого разу).

Вова за традицією з Штатів привозить пляшку якогось цікавого алкоголю – цього разу це була 375 мл пляшечка Maker’s Mark Kentucky straight bourbon Whisky або по-нашому Бурбон з Кентуккі (hand made, між іншим). Смачно повечеряли, випили бурбон і пішли спати і ще довго сиділи біля вогнища, згадували різні історії, хлопці вчили мене англійської мови на етикетці бурбона. Потім Вова З. запропонував поспівати – ми погодились. Співали довго і нудно весело – починали з українських – першою була пісня “Ой піду я на гору крутую” ТіКа, потім Плач Єремії, Океан Ельзи, Скрябін, ВВ, українські народні. Далі пішли закордонні – російські Кино, Ария, Король и Шут, трохи пробували і англомовних – Metallica, System of a Down, Rammstein. Було ще щось, але вже всіх не пам’ятаю. Дуже багато пісень закінчувались на 1-2 куплетах, особливо останні. Горлаючи так посередині Горган ми розбудили одну пташку, яка намагалась нас перекричати, але зрозумівши, що це марна справа затихла. Біля 12 пішли спати.

Вранці біля 7:00 я прокинувся (Вова З. прокинувся раніше і вже щось там куховарив на пальнику). Зранку було досить холодно – відчувався перший день жовтня. Вийшли ми досить рано – о 8:30. Так як я забув вдома шапку, то прийшлось адаптувати під шапку балаклаву.

У нас було 2 варіанти підніматись на Малий Горган – з пд.-сх. напрямку (через гору Бабин Погар, біля полонини Блажів) і з пн.-сх. напрямку Я обрав другий напрямок, тому що першим я вже спускався, коли йшли з Буковеля на Синяк і Малий Горган. Біля 9 години сходимо з дороги наліво (дорога прямо йде на перевал Пересліп) і починається підйом. Далі тільки вгору. Починає гріти сонечко, стає жарко, знімаю куртку (спочатку було холодно – то я одягнув футболку, фліску і куртку), потім і мокру футболку, залишаюсь в одній флісці. Вішаю футболку на рюкзак, щоб сохла. Пізніше, я помічу, що футболки вже нема (минулого разу Горгани забрали підсрачник, цього разу футболку).

Недалеко біля колиби трохи сходимо з треку (зашвидко повертаємо направо), але зразу ж повертаємось на стежку, яка загубилась між кущами. Заходимо в густий ліс, тут стрімкий вертикальний підйом. В кінці цього підйому робимо перекус, знову починаються Горгани. Досить швидко виходимо на Малий Горган – погода чудова, хмар майже нема, тільки на висоті дує вітер. Біля 11:40 ми на вершині, далі дорога на Синяк – візуально він здається дуже близько, але йшли ми до нього більше години (о 13:00 були на вершині). По дорозі (вперше за похід) зустрічаємо інших туристів: група дітей з керівником йде в 6-дениий похід довжиною 150 км, ще два туристи зі Львова йдуть на Довбушанку. Потім перехід з Синяка на полонину Хомяків – тут уже натовпи людей, що приїхали на Хом’як. Я починаю відставати, дається взнаки моє коліно.

О 14:50 на повороті, що веде до траси до дачі Ющенка. На Хом’як ми вирішили не йти, щоб зекономити час на транспорт. Вови йдуть до колиби під Хом’яком, щоб набрати води, а я їх чекаю, води там не набрали і ми спускаємось вниз. Спуск тут дуже крутий і мені знову важко йти з моїм коліном. Саме цей підйом я шукав далекого 2008 року, коли перший раз йшов на Хом’як Приблизно через годину і 15 хвилин виходимо на дорогу. На Женецький водоспад теж не йдемо, хоча треба було піти – часу у нас потім було достатньо. По дорозі йдеться швидко і о 17:00 ми на автобусній зупинці. Бачимо, як їде потяг Рахів – Івано-Франківськ, яким ми б могли їхати до Делятина. Через декілька хвилин сідаємо в автобус на Івано-Франківськ, виходимо в Делятині, йдемо на залізничний вокзал, сідаємо у потяг до Коломиї, там пересідаємо на чернівецький.

За 2 дні навігатор нарахував 37.7 км. Трек Бистриця – Довбушанка – Малий Горган – Синяк – Татарів Цікаво виглядає профіль висот – першого дня набираємо кілометр висоти, скидаємо 800 м, другого дня набираємо 700 м – це не те, що на Чорногорі – вийшов на хребет і йдеш по рівному.

БистрицяБистриця ВівціВівці ПідйомПідйом Починаються горганиПочинаються горгани
ВедмежикВедмежик ДовбушанкаДовбушанка Підйом на ВедмежикПідйом на Ведмежик
ВедмежикВедмежик ДовбушанкаДовбушанка ДовбушанкаДовбушанка Спуск з ДовбушанкиСпуск з Довбушанки
Захід сонця над Малим ГорганомЗахід сонця над Малим Горганом Захід сонця над Малим ГорганомЗахід сонця над Малим Горганом ГорганиГоргани ГрибиГриби
Захід сонцяЗахід сонця Makers mark bourbonMakers mark bourbon Ранок у КарпатахРанок у Карпатах ДовбушанкаДовбушанка
ДовбушанкаДовбушанка Море з хмарМоре з хмар ДовбушанкаДовбушанка ГорганиГоргани
ЧорногораЧорногора Статуї СинякаСтатуї Синяка Статуї СинякаСтатуї Синяка Хом'якХом’як
КартаКарта Профіль висотПрофіль висот

Теги: , , , , , , , , ,

Читайте також:

Залишити коментар

Коментарів: 8 для “Бистриця – Довбушанка – Малий Горган – Синяк – Татарів”

  1. 1. ScorpioNo Gravatar Сказав:

    в этот раз у нас было довольно живописное место ночевки. места красивые, народу там ходит мало, идти тяжелее, чем на Черногоре. Отличные впечатления!

  2. 2. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    Угу, так все і було – а цього року треба 100% піти на Мармароси днів на 4.

  3. 3. EsoterikNo Gravatar Сказав:

    А я вже і призабув про “матч століття”. Цікаво було все перечитати тепер і згадати ті події.

  4. 4. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    У мене також так буває – забуваю деталі, потім випадково прочитаю і згадаю.

    А матч був крутий – куди там Мессі з Барселоною.

  5. 5. ІраNo Gravatar Сказав:

    В нашому поході теж було шикарне море з хмар між Синяком і Хом’яком. Враження незабутні!!! Як вершки розлиті.

  6. 6. yAnTarNo Gravatar Сказав:

    @ Іра – скидайте посилання, подивимось :)

*

Пансіонат для людей похилого віку у Львові на сайті https://renesanse-house.com.ua/ цілодобово.