З того часу, як я прочитав про маршрут на Пішконю пройшло вже більше 3 років. Гуляючи з коляскою з малим Вітею я частенько перечитував про цей маршрут в книзіУкраїнські Карпати. Пішохідні маршрути: путівник. І от минулого тижня півроку тому нарешті вдалось відвідати цей хребет із загадковою назвою Пішконя. Читати далі »
Минулого місяця вдалось вирватись з Вовою (з яким я випив не один літр чаю, з’їв не один кілограм тушонки і натоптав не один мозіль в горах) і його дівчиною Настею на один день в гори. Взагалі то спочатку були плани поїхали в печери, але мені зручно було їхати через Коломию (щоб малого Вітька там залишити), то я переконав піти в гори. Кандидатів куди піти було декілька – Явірник, Тарношора, Кукул, зупинились на останньому (майже 7 років тому ми з Вовою вже були на ньому). Читати далі »
Минулого року я все таки повів сестру і батьків на Шпиці. Після пенсіонерсько-дитячої вилазки на Рокиту ми пішли майже таким же складом (за винятком найменшої учасниці Юлі) на Шпиці. Вирішив йти через полонину Маришевську, щоб маршрут вийшов круговим (бо їхали власною машиною). Маршрутом через Маришевську я ходив в далекому 2009 році. Читати далі »
Моя колекція книжок про наші Карпати поповнилась фотоальбомом “Коло вічності Українських Карпат”. Побачив, що на olx.ua людина продавала цю книгу за 100 грн і без вагань її придбав. Книга must have для тих, хто любить гори. Дуже гарні фото знайомих місць у Карпатах. Єдиний мінус – це дуже маркий папір, залишаються відбитки пальців на ньому (особливо на чорному фоні). Або гортати книгу за кутики, або в рукавицях. 
Ну і не завадило би підписати фотографії.
Минулого року (за різними об’єктивними чи суб’єктивними обставинами) в горах був дуже рідко – два рази на лижах і 2 вилазки, одна на Рокиту, а друга на Шпиці. Тут якраз і буде про Рокиту. Читати далі »
Минулого року тому ми з Вітею шукали сніг і зиму (бо в Чернівцях як цього, так і минулого року було обмаль зі снігом) в районі Татарова – Поляниці – перший день на лижах в Буковелі, а другий день під Хом’яком Читати далі »
В четвер пише мені Вітя, а давай на вихідних махнемо в Сучаву. Так як я в Сучаві ще не був, та і близько тут, то вирішили, що в суботу зранку їдемо. Щоб зекономити (на зеленій карті) і урізноманітнити нашу поїздку вирішили, що їдемо машиною до Порубного, там залишаємо машину, йдемо пішки в Сірет 4,5 км, а звідти автобусом в Сучаву. Читати далі »
Цього року вже декілька раз збирались піти в гори зимою. Але щось заввжди заважало – то погода була не такою, як ми хотіли, то замість Кострича поїхали на Драгобрат кататись на лижах, то ще щось. Але однієї суботи склались всі зірки і ми нарешті поїхали на Кострич. Поїхали тим самим складом, яким ходили восени на Боржаву (про яку я ніяк не можу дописати) – Вітя, Майя і я. Читати далі »
Саме таким “матрасно-екстремальним” (матрасним десь на 95%, екстремальним на 5%) виявився “похід” на День незалежності на г.Туркул. Ну ми частково догадувались, що попадемо під дощ, бо увесь тиждень на неділю передавали погану погоду, в той час як на суботу і понеділок нормальну. Але, на жаль, погоду перенести не можна і у нас не було вибору. Читати далі »
Декілька днів тому приїхали мапи Горган від стежок – Західні, Центральні і Східні Горгани. Взагалі-то, як на мене, можна би було об’єднати ці мапи в одну або дві (але то таке). Далі напишу детальніше про мапи Читати далі »
