Щоб не сидіти в неділю вдома вирішили поїхати машиною всією сім’єю на Писаний Камінь – невисока вершина, на вершині якої (така тавтологія вийшла) знаходяться великі брили пісковику. На цьому камені раніше були стародавні петрогліфи, але сучасні Колі, Васі і ін. своїми підписами спаскудили повністю його.
Доїхати до Писаного Каменя дуже просто – їдете по дорозі з Косова на Верховину і у с. Буковець біля таблички Буковецький перевал повертаєте наліво. Ще півтора кілометри підйому і дорога роздвоюється – дорога, що веде наліво – довша, дорога, що веде направо коротша і стрімкіша (з опису на сайті karpaty.net.ua). Залишаємо тут машину і йдемо дорогою направо. Йдемо по дорозі – дорога знову роздвоюється – прямо – стежка, стрімко вгору на г.Капілаш, вправо – дорога плавно, йдемо по дорозі – робимо гак десь на 2 кілометри. По дорозі нас обганяє наша доблесна міліція на службовій машині, ми думали, що на завдання, а вони відпочивати (на службовій машині у формі).
Обходимо г. Капілаш. Виходимо на хребет до г.Писаний Камінь. На хребет їдуть 3 мотоциклісти. Ще довго замість чистого гірського повітря дихаємо вихлопними газами. Після хребта стежка заходить у ліс. А тут – чорниці і їх дуже багато. Через 10 хвилини виходимо до Писаного Каменю. Дуже багато людей, а, отже, і сміття. Сам камінь виглядає гарно – не дуже високий, але довгий. По камені можна залізти з-за самого низу наверх, трохи полазив вверх вниз, далі пішли подивитись з іншого боку каменю. На камені багато надписів – серед них є досить цікаві польські, один з них за 1917 р. (тут також десь є підписи О.Кобилянської, В.Стефаника і О.Маковея), але більшість написів сучасні Петя з Косова, Вася зі Львова і т.д. Йдучи вниз, ховзаюсь і починаю падати, інстинктивно підставляю руки, щоб не впасти. Дякуючи тим хто тут пив пиво і розбив пляшки, порізав долоню.
Біля каменю, як і по дорозі на нього дуже багато чорниць (афин по-місцевому). Наїдаємось вдосталь чорниць і назад. По дорозі назад розглядаємо Чорногору. З хребта відкривається чудовий краєвид. Вдалині видно Чорногірський хребет, від Попа-Івана до Говерли. Дивимось у підзорну трубу, чітко бачимо обсерваторію на Попі Івані. Назад повертаємось не обхідною дорогою, а стежкою прямо через ліс. За хвилин 30 доходимо до машини, швиденько обідаємо і їдемо далі. Попереду – урочища Тарношора.
Панорама з хребта. На задньому плані Чорногора
18.08.2009 23:28
Де-де, а на Писаному Камені бувати недоводиломь, можливо тому, що ближчими до Станіславова є Ґорґани…
19.08.2009 08:05
Цікаво всюди побувати. А якщо з Франківська їхати – то, напевно, через Ворохту.
19.08.2009 09:01
Зі Станіславова, мабуть, буде зручніше їхати через Косів, аніж через Ворохту.
19.08.2009 09:16
Нам з Коломиї – однозначно через Косів, а люди їхали з Надвірної – то їхали через Ворохту на Верховину, то я подумав, що зі Станіслава буде краще через Надвірну на Ворохту.
21.08.2009 15:28
А Кобилянська вандалка виявляється. Не буду її читати ))
А скалолазних маршрутів, я так зрозумів, там немає ?
21.08.2009 15:33
Ага, і Кобилянська, і Стефаник – це через них всі каміння і гори обписані тут була Оля, тут був Вася.
Думаю, що скелелазам там немає що робити.
04.09.2009 09:49
Хочу теж, але без авто. Туди їздять автобуси?
04.09.2009 10:34
Добратись туди просто. Їдете будь-яким автобусом на Верховину, АЛЕ не через Ворохту, а через Яблунів (багато автобусів їдуть з Верховини через Ворохту, але є деякі які через Коломию, Яблунів і Косів).
Виходите у с. Буківець на зупинці, повертаєте наліво, а далі як у описі.
08.12.2011 20:05
ха..ті три мотоциклісти – це я на мотоциклі і два моїх друга, з дівчатами))) можу скинути фото…[email protected]