Минулого року я все таки повів сестру і батьків на Шпиці. Після пенсіонерсько-дитячої вилазки на Рокиту ми пішли майже таким же складом (за винятком найменшої учасниці Юлі) на Шпиці. Вирішив йти через полонину Маришевську, щоб маршрут вийшов круговим (бо їхали власною машиною). Маршрутом через Маришевську я ходив в далекому 2009 році.
Отже, в суботу вранці ми виїхали з Коломиї. Ще не було 10 ранку, а ми вже були на КПП. Там, як це завжди буває, дали мапу з 2 маршрутами на Говерлу, взяли 20 грн з людини і відпустили далі. Не доїжджаючи 2 км до Заросляка (одразу за мостиком) зупиняємось, звідси ми будемо стартувати на Шпиці. Погода була якраз добра – по-осінньому тепло, по-літньому – не жарко. Спочатку дорога йде лісом.
В лісі біля джерела знайшов мапу Чорногора від Стежок (вже маю 2 штуки). Видно, що хтось робив привал і забув мапу. Ще трохи йдемо лісом, а потім виходимо на відкриту галявину – то полонина Маришевська.
Виходимо з лісу, вже видно Чорногору
Колективне фото на фоні Чорногори
А вже з самої полонини Маришевська Чорногора як на долоні (це напевно одне з найкращих місць, де так видно Чорногору, краще навіть, як з Кострича)
Гора Гомул, кожен раз коли я буваю на Шпицях або на Несамовитому, я кажу, що хочу туди піти і ні разу ще не був.
З полонини Маришевської треба повернути ліворуч, а не йти (як ми минулого разу) на гору Велика Маришевська. А далі, від полонини Маришевської і аж до Шпиць йде стрімкий підйом і майже все жерепом.
Кізли
Жереп
А якщо в жерепі оглянутись, то на протилежній стороні видніється хребет Кострича
Знову Гомул, на який я хочу йти і на якому я ні разу не був 
Три покоління на фоні Гомула – бабуся (моя мама), дочка (моя сестра) і онука (моя племінниця)
Фото для контакта
Знову Гомул
А тут і Кострич, і Кукул
На перемичці між Шпицями і Гомулом. Звідси найкраще підніматись на Гомул
Гомул, позаду Чорногора
А тут і Петроса трохи видно
Ще декілька фотографій для “контакта”
Останнє фото в жерепі
Панорама
Все, жереп закінчився, тепер йти вже легше, хоча підйом ще не закінчився. Дуже важко підйом дався моїй сестрі (мама і тато набагато легше здолали його). Як потім вияснилось, вона була просто голодною, після перекусу їй йти стало легше. Залишаємо вершину Шпиць в стороні і йдемо по хребту дивитись на основну принаду Шпиць – сталагміти.
Ось і перший маленький камінь
Далі більще
Знову фото для “контакта”
г. Ребра
А далі спуск в сторону Несамовитого зі спогляданням Чорногори
Кізли, Говерла і Петрос
Тато на фоні Говерли
Вся наша компанія (крім мене)
Знову Кізли
Знову фото для “контакта, фейсбука, інстаграма, список можна продовжувати до безмежності”
Так, не поспішаючи, дійшли до Несамовитого
А далі стандартною дорогою до Заросляка, мама з татом цю дорогу вже знають, бо піднімались пару років тому з Заросялка до озера.
Інші Кізли, з іншого боку
Той самий ракурс, тільки ближче
І ще одне фото для ….
Далі – спуск до Пожижевської і на Заросляк де натовпи людей, автобуси, базар, люди, коні.
І величезна купа сміття біля смітника.
Ну невже важко забрати те сміття з собою, тим більше, що 99,9% людей, що спустились на Заросляк це люди, які приїхали машиною чи автобусом.
Аж після сьомої вечора дійшли ми до машини (~ 2 км від Заросляка). Пройшли 18,5 км за нецілих 9 годин. Трек можна завантажити тут
Маршрут
Шпиці – частина 1
4 сезони: Луги – Бребенеcкул – Несамовите &...
Бистрець – Шпиці – Петрос – Ясіня. День перший
Шибене – Ясіня. День другий і третій
Лазещина – Говерла – Заросляк
Чорногора. День третій. Несамовите – Говерла R...
Шпиці – частина 2
Чорногірським хребтом – день 2 і 3
Вороненка – Кукул – Завоєля