На день Конституції України випало 3 вихідних і 2 знайомих з роботи (Вітя і Віталік, з яким я ходив 2 тижні тому на Братківську) , які хотіли піти кудись у гори, щось вибирали, вибирали і нічого крім Чорногори не придумали. Якщо на Чорногору, то тільки через Марічейку (запропонував я), бо я там ще ніколи не бував. Так і вирішили – стартуємо з Шибеного, а спускаємось в Ясіню|Лазещину|Кваси (по дорозі вирішимо) Читати далі »
Ще в місяці липні я гуляв Мармаросами, але ніяк не виходило написати звіт про той похід. А починалось все так: в червні у нас була зустріч випускників матфаку, на якій однокурсник запропонував піти з ним в похід Мармаросами. Від такої пропозиції я відмовитись не міг – це ж Мармароси 
і я ще минулого року хотів попасти туди. Через декілька днів Вася мені скинув зразок дозволу на перебування в прикордонній зоні, я скинув на e-mail в Мукачево, передзвонив 2 рази в Ділове мого дозволу (Вася дозвіл на свою групу переслав ще до нашої зустрічі і тому я писав окремий дозвіл тільки на себе) не було (але сказали, що можна без проблем приєднатись до іншої групи).
Як писав у трьох попередніх постах (день перший, день другий, день третій) – недавно ми успішно пройшлись Чорногірським хребтом – від Дземброні до Квасів.. Викладаю тут декілька панорам з Чорногірського хребта. Зшивав у програмі Autopano pro. Я фотограф-любитель (аматор), тому прошу строго не судити, але критику сприймаю адекватно. Читати далі »
Я давно ще мав мрію – переночувати на Попі Івані і сфотографувати схід сонця. Ця мрія здійснилась наполовину – я переночував на Попі Івані, але схід сонця сфотографувати не зміг (чому те сонце сходить так рано, якби того дня сходило о 10 год. – я би якраз встиг). Отже, зрозуміло, що спали ми допізна – прокинулись о 10 год. Читати далі »
В неділю планував поїхати на Скелю Сокільського, але “дякуючи” одному знайомому, який в останній момент відмовився їхати нічого не вийшло. Ніби логічного зв’язку з Чорногорою нема жодного – подумає читач, а насправді зв’язок прямий – телефоную до одного знайомого, іншого – у всіх в неділю є плани, але на середу мені пропонують приєднатись до одноденного походу на Близницю, а у четвер – на Чорногору. Мій вибір випав на Чорногору (подібним маршрутом йшли минулого року).. Читати далі »
Ще під час минулорічного походу на Петрос і Говерлу у нас виникла думка, а чи не пройтись нам Чорногірським хребтом. І, коли Вова Осіпов взяв відпустку і приїхав в Україну, ми зробили, те що задумали раніше, правда трішки полегшеним складом. Читати далі »
На вихідних не хотілось сидіти вдома і в четвер вирішували куди йти. Маршрут на Несамовите відпав через масове сходження за участю Ющенка і можливі проблеми з добиранням до Заросляка. Тоді виникла ідея спробувати піднятись втретє на Піп Іван. Читати далі »
Після першої невдалої спроби підняття на Піп Іван я дуже сильно хотів вийти на неї. Але за рахунок різних обставин (хвороба, весілля у знайомих, не було з ким йти) похід відкладався і відкладався. Я розумів, що чим з кожним тижнем ймовірність піти наступного тижня зменшується внаслідок погоди, а взимку в гори я не ходив. Одного разу мені навіть снилося, що я вийшов на цю гору. І ось в суботу, Вова Зеленюк (з ним я ходив на Петрос і Говерлу) склав мені компанію (він також мав одну невдалу спробу покорення Попа Івана) і о 15:00 сівши в автобус Коломия-Буркут ми вирушили в Дземброню. Хто їхав цим автобусом, той знає, який рівень комфорту у ньому – тут і клімат-контроль (з вікна дує, внизу – жарко), і музика зі спецефектами (особливо, коли переключаються передачі, деколи з другого, або третього разу) і швидкість пересування (3 год. з Коломиї у Верховину) т.ін. Читати далі »
Рано-вранці троє туристів (Вова, Віталік і я), сівши на автобус Коломия-Верховина розпочали перший етап сходження на г. Піп-Іван – третю за висотою вершину Українських Карпат. В Коломиї погода була нельотною, падав дощ. Через 3 години ми були у Верховині, тут дощу не було, але небо було повністю затягнуто хмарами. Автобус до Дземброні відправлявся о 11:10 (Верховина – Шибене), у нас було ще 2 години вільного часу. Читати далі »
