Шибене – Ясіня. День перший. » yAnTar блог

Жов 14

Шибене – Ясіня. День перший.

Піп Іван На день Конституції України випало 3 вихідних і 2 знайомих з роботи (Вітя і Віталік, з яким я ходив 2 тижні тому на Братківську) , які хотіли піти кудись у гори, щось вибирали, вибирали і нічого крім Чорногори не придумали. Якщо на Чорногору, то тільки через Марічейку (запропонував я), бо я там ще ніколи не бував. Так і вирішили – стартуємо з Шибеного, а спускаємось в Ясіню|Лазещину|Кваси (по дорозі вирішимо)

В п’ятницю вранці викликаю таксі, заїжджаю за Вітею і їдемо на залізничний вокзал, туди до нас приєднується Віталік і ми прямуємо в Коломию. У Коломиї їдемо на автостанцію і там сідаємо на автобус Коломия-Верховина (по дорозі не скучали, обговорювали(стібались) бозон Хігса, згадували означення нормалізованої матриці ) . Біля 10 години були у Верховині. Пройшлись базаром, купили деякі продукти, випросили жменю солі, бо ніхто з собою не взяв. Поснідали на футбольному стадіоні і вернулись назад на автостанцію. Тут нам запропонували не чекати автобуса, а поїхати УАЗом за 300 грн. Ну на 4 це забагато було. А потім інший чоловік запропонував за 200 мікроавтобусом. Крім нас знайшлось ще 4 людей і вийшло нам по 30 грн з людини в Шибене. По дорозі в Шибене послухали старий альбом групи “Бутирка” . (Взагалі то у водія було 3 касети (давно я касет вже не бачив і не слухав) – 2 з коломийками і одна “Бутирка”, ми навіть встигли зробити прогноз, що зараз будемо слухати). Звичайно це жу була “Бутирка”.

Біля 12:30 ми у Шибеному, швиденько проходимо процедуру оформлення і вперед на Попа. Погода як для походу в кінці червня ідеальна – на небі хмари, дощу немає, сонце не пече. Спочатку маршрут йде селом, потім заходимо в ліс, починається підйом. О 15:00 ми на полонині Веснарка. Вітя йде в колибу і купує банку вершків і головку сиру. Відпочиваємо на Веснарці і далі вперед. Через 50 хвилин доходимо до оз. Марічейка. Як я багато чув про це озеро, але ніколи тут не бував. Нарішті і я побачив його. На висоті біля 1500 м посеред лісу заховалось це озеро. Але як завжди у нас – де гарна місцина – там багато людей, і як наслідок, сміття. Біля озера з дерева на нас дивиться чупакабра і застерігає нас, щоби ми берегли ліс від пожежі. Далі траверсом г.Шурин і вгору, вгору до Попа.

Полонина Веснарка

Вітя одягає рюкзак у неприродний спосіб

Озеро Марічейка

Чупакабра карпатська звичайна

Цей камінь мені нагадує обличчя людини в профіль

Звідти ми прийшли

О 18:15 ми на вершині, дуже гарна погода, сонце пробиваючись скрізь хмари створює чудові пейзажі. На вершині стандартна процедура – залізти на вежу обсерваторії. На вершині дуже багато людей, біля 10 наметів. Але ми сьогодні не будемо тут ночувати. Швиденько їмо горіх кешю і вниз. Спочатку думали ночувати біля розвилки на Вухатий камінь, але сонце ще високо, та і сили ще є – ідемо далі. На мапі є джерело біля безіменної гори (на яку я давно думав. що то г.Дземброня), але реально воно його нема, а внизу (але дуже жалеко) є річка. Йдемо далі. Знайомий по телефону сказав, що на траверсі Менчула є джерело недалеко від стежки. Траверсуючи г. Менчул бачимо зі стежки, що внизу є вода, до неї ніби небагато йти, йдемо вниз, спуск досить стрімкий, на спуску падаю і на рюкзаку проїжджаю вниз метрів 7-8, Вітя, а потім я ще раз повторюємо (уже свідомо) такий спуск. Вирішуємо, що завтра зранку обов’язково треба покататись на каріматах. О 21:20 зупиняємось, є чудове місце для намету, водичка тече просто з-під землі. Розкладаємо намет, варимо їсти (вершки з макаронами і тушонкою – просто бомба) і лягаємо спати, треба відновити сили. За перший день пройшли 17.5 км, завтра буде більше.

Смотрич