Ніяк не міг почати написати про похід (взагалі то ще 3 походи є) , який був ще далеким літом. От зараз тільки якось дійшли до того руки. Раз в п’ятницю в обід мій знайомий Вован каже пішли кудись у похід. Ну я швиденько пошукав і знайшов нескладний варіант – Зелене – Скупова – Кринта – Верховина. На тому і вирішили, виїжджаємо в п’ятницю зранку автобусом.
Взагалі то Вована важко кудись витягнути в похід (з понеділка по четвер він йде в похід, а в останній день змінює свою думку), а тут в п’ятницю сам пропонує в похід. Взагалі то я серйозно ставлюсь до походів, завжди закуповую товари в п’ятницю, а тут якось легковажно поставився – подумав, що купимо зранку у Верховині – все одно більше години буде вільної.
Ранок понеділка почався для мене не дуже добре (це ще м’яко сказано) – в 4 годині ночі я прокинувся з температурою і враженням, що мій живіт зараз зірветься (до 6 години просидів у туалеті). Бажання йти у похід трохи відпало. Прийшлось випити імодіуму і трохи вугільних таблеток. До автовокзалу якось дійшов, там сіли на автобус Київ – Верховина. Думали, що будемо біля 10:00 у Верховині і будемо мати ще багато часу, але не все так просто. У Снятині автобус зупинила міліція, стояли біля 45 хвилин. У Косові ще чекали хвилин 20 – спочатку пасажира, потім водія, потім знову пасажира. Приїхали у Верховину за декілька хвилин до 12 години. Автобус в Шибене відправляється через 10 хвилин. Вован пішов купувати хліб, я пішов до автобуса. Стандартно – автобус забитий повністю, але водій стверджує – ще є повно місць 
, закидуємо рюкзаки на дах і поїхали.
В цьому автобусі стандартний набір – банки, цемент, свині (свиней цього разу не було, були курчата). Але це був на старенький ПАЗик, а старенький Mercedes і в цьому Mercedesi був люк і, навіть працював, і, навіть, був відкритим і нікому не дуло. Потихенько насувались хмари і, в Краснику, пішла злива, прийшлось закрити люк. Але як і буває літом, через декілька хвилин злива закінчилась і ми знову відкрили люк. Досить швиденько і комфортно (якщо порівнаювати з ПАЗиком) доїхали в Зелене. Крім нас було ще декілька туристів, які поїхали далі (напевно в Шибене). В Зеленому пішли в магазин і взяли пляшку коньяку 0,25 л (думали, чи не замало буде, я пізніше ще згадаю про неї).
 |
 Угорські скелі |
 Угорські скелі |
 Угорські скелі |
 Угорські скелі |
 Угорські скелі |
 Угорські скелі |
 Угорські скелі |
О 13:30 виходимо на маршрут, переходимо по кладці Черемош, піднімаємось по дорозі вгору, вирішуємо трохи перекусити. Але у мене особлива ситуація – їсти не можу (дається взнаки діарея). Йдемо далі, хоча підйом зовсім не важкий, але мені йти важко, бо майже не їв ще від вчорашнього вечора і зовсім нема сил. Але ще робити – треба йти. Піднімаємось трохи вище, відкривається вид на Чорногірського Попа Івана. Спочатку майже весь маршрут йде дорогою, потім стежка лісом.
Одним з місць, куди я хотів попасти, це Угорські скелі. Ніколи раніше не чув про них і в інтернеті небагато інформації про них. Вийшовши з лісу на галявину проходимо ще хвилин 20, ховаємо рюкзаки і спускаємось до скель. У мене були деякі побоювання, щоб ці скелі не виявились такими самими, як Серетські скелі. На щастя усе не так погано і ці скелі виявились не фейком, а масивом з величезними каменюками (висотою десь до 25 м). Спочатку був один камінь, потім за ним другий, ми йшли вниз і в низ, останній виявився дуже загостреним зверху і мені нагадував готичний костьол, який тягнеться до неба. Поки туди, назад, там дивились, фотографувались пройшло більше години. Вован по дорозі назад знайшов ще білого гриба і яєчника. Поки ми тут ходили, до нас прийшла хмаринка і пішов дощ. Поки дійшли до рюкзаків і витягнули куртки, дощ закінчився . Пішли далі по маршруту в сторону г. Скупова.
 |
 Медитація |
 Угорські скелі |
 На задньому плані Чорногора |
 |
 Місяць |
 Світанок у горах |
 Світанок у горах |
Тут дав про себе знову знати мій живіт і то дуже сильно дав знати. Прийшлось йти в ліс. Нехай вибачають мене вівці і вівчарі, якщо своїм звуком я їх налякав. Бо Вован за 100 метрів від мене, казав, що звуки були, як від гармати. Після того мені стало трохи легше. Далі по дорозі вгору, на г. Скупова ми вирішили не повертати, на місці, де було позначено джерело – його не було (пересохло), а було видно тільки сліди життєдіяльності людей бидла (людьми їх назвати важко). Пішли далі шукати воду (взагалі на цьому маршруті води мало), знайшли воду, набрали тільки 1,5 л (одна пляшка була зайнята малинами і чорницями, яких тут було вдосталь). Біля джерела нормального місця ночівлі не було, то ми вирішили йти далі. Від джерела відійшли порядка 3 км, а воду так і не знайшли. Біля 22 години вирішили розкладати намет для ночівлі. За цілий день, я, нарешті, зміг нормально поїсти. Зварили грибну юшку, з’їли піцу. Перший раз в горах їв піцу (правда холодну, але справжню піцу, яку Вован взяв з дому) і повидло. Вирішили випити ту пляшку коньяку (0,25 л). Випили півпляшки (казав Вован, щоб я мовчав, скільки ми випили, а то соромно буде) і ще сиділи говорили. Тут Вован каже подивись небо, я дивлюсь, а там помаранчевий квадрат в небі над селом, що за фігня .подумав я. В НЛО я не сильно вірю, але це щось таке дивне, А це виявилось хмари обступили місяць з усіх сторін, що залишився квадрат від нього. Через декілька секунд місяць набув своєї круглої форми.
 |
 Гриняви |
 Ягоди |
 Приготування компоту |
 Компот |
 Гуцульський second-hand |
 Гриняви |
 |
Вранці я прокинувся раненько, хоч було тільки 6:30, але сонце вже зійшло і добре гріло. В наметі було жаркувато. Перед нами відкрився чудовий краєвид на с. Голови, над яким зійшло сонце. Поснідали, випили смачного компоту з чорниць і малин. Поки ми снідали із-за сусідньої гори з’явився табун коней. Вони швидко наближались до нас. Чесно кажучи було трохи страшно, коли 15 коней біжить на тебе. Але нас захищало гуцульське вориння. І потім ми побачили цікаву картину, один з коней почав бити копитом по воринню і поламав його. Перший раз в житті бачу такого “розумного” коня, думаю, що він це вже робить н вперше. А далі коні перетворились у мустангів і поскакали вільними просторами Карпат.
О 9 годині ми вийшли. Маршрут далі був легеньким, трохи вгору, трохи вниз, пройшли г. Зміїнська Велика і Зміїнська Мала, траверсували обидві Кренти і направились в сторону Верховини. Не спішили, дорогою об’їдались чорницями і малинами. Сумно, але чим ближче до Верховини, тим більше сміття. 
О 14:30 були у Верховині сіли на маршрутку до Коломиї, а потім до Чернівців (а у Чернівцях ввечері була сильна гроза, мені навіть вдалось сфотографувати блискавку).
За 2 дні пройшли 26.2 км, взагалі то реально його пройти за день з легенькими рюкзаками, тільки потрібно швидше приїхати у Зелене або заночувати у Верховині.
Трек Зелене – Угорські скелі – Крента – Верховина.
 Водопій |
 Верховина |
 Верховина |
 Блискавка |
 Карта маршруту |
 Профіль висот |
02.03.2013 18:42
Гарний похід. І блискавку “зловив” вдало.
02.03.2013 18:49
Дійсно, погода була гарна як для такого походу – і сонце сильно не пекло, і дощу сильного не було.
І сам маршрут легенький.
02.03.2013 19:06
добре, що ти згадуєш похід позитивно, а не цитатою з американських фільмів із перекладом з 90-х “етот сраний паход” )
02.03.2013 19:11
Кожен похід (яким би він не був), я згадую позитивно. Навіть, якщо щось не вийшло, чи вийшло не так – значить наступного разу це буде враховано, здобуто якийсь досвід.
20.10.2014 09:41
Спасибо за отчет! Не скажете, за сколько времени можно добраться маршрутками из Верховины до Черновцов? Если, допустим, стартовать из Зеленого первым автобусом (в Верховине, допустим, быть в 9), реально ли добраться в Черновцы часам к 15-ти? За сколько времени добрались вы?
21.10.2014 12:12
@Турист – так реально, приблизно з Верховини в Чернівці – ми їхали 3.5 – 4 години. Але ми їхали через Коломию.
Ближче їхати через Вижницю (з Верховини до Косова, і з Косова до Вижниці), але не знаю, як там з маршрутками – з Косова до Вижниці – там небагато – десь 15 км. А з Верховини до Косова і з Вижниці до Чернівців – проблем з маршрутками не буде.