Після “Жорстокого неба” сказав собі, що більше купувати книги Кідрука не буду, а після “Зазирни у мої сни” ще і читати не буду. Попередню книгу “Не озирайся і мовчи” не купував і не читав, але наступну вже купив (причому ще й в 2 екземплярах, бо прочитавши 2/3 книги, я умудрився забути її в літаку ).
Чомусь мені завжди везе і книгу про авіакатастрофу я починаю читати, або під час якоїсь подорожі в літаку, або за декілька днів до подорожі. Цього разу перед поїздкою в Нідерланди читаю книгу і там якраз згадується аеропорт Schiphol в Амстердамі, куди я лечу (точно так, як я читав “На Зеландію” в аеропорту в Австрії). Совпадєніє, нє думаю.
А про саму книгу, вона мені сподобалась більше, ніж 2 останні (Жорстоке небо і Зазирни у мої сни). бо є хоча б якась інтрига, але тим не менш сюжет банальний – суміш Бангкок Хілтона і американського фільму на виживанн (n людей виживають у якомусь місці і повинні один одного перебити, щоб вижити). Сюжет більше підходить для голівудського фільму, ніж для книги.
Можливо, мені зайшла ця книга, бо тут згадані гори, а тим більше Гімалаї. Також зачеплена тема релігії і Бога і дуже влучно підібрана назва книги.
P.S. Під час прочитання книги я декілька днів дивився матчі американського футболу 
31.10.2019 22:42
Мне очень нравится эта книга
10.09.2022 01:16
+