yAnTar блог – подорожі, відпочинок

27 травня відбулась знакова подія для українського футболу – “Дніпро” Дніпропетровськ грало у фіналі Ліги Європи проти іспанської Севільї. Мені вдалось побувати на даному матчі у Варшаві. В цьому пості я хочу написати як здійснювалась підготовка, купівля квитків, бронь готелів і безпосередньо, дорога до Варшави.
Так співпало у часі (чисто випадково), що 14.05 я отримав польську річну візу і якраз в той же день (тільки ввечері) Дніпро виграло у Наполі. І у мене з’явилась думка поїхати у Варшаву (взагалі то в мене така думка проскакувала ще і швидше, але не дуже вірилось, що Дніпро пройде Наполі). Прийшовши на роботу поділився думкою з Вітею, той одразу підтримав. На вихідних зустрівся з Вованом, запропонував йому поїхати, він погодився. Ще спочатку мав їхати Олег, але потім відмовився, мотивуючи це тим, що Ліга Європи, то не Ліга Чемпіонів До нашої компанії ще приєднався Бодя (з Вованової роботи) і наша команда сформувалась. Вован зголосився їхати своєю машиною.

Наступний крок нашої поїздки – це купівля квитків. Офіційно квитки продавали 2 сайти – ticketbis i viagogo.com але ціни там були якісь неадекватні, ну тобто сам квиток за нормальною ціною, але + ще якийсь незрозумілий податок сайту і доставка 20$ (причому без різниці куди доставляти) збільшували ціну на квиток до 100$ (при початковій ціні 60). Потім приходить приємна новина – квиток можна купити на сайті Привату, квиток коштує 1700 грн (номінальна вартість квитка в ті сектори 40 євро). Цей варіант ми беремо на замітку, як запасний, але пробуємо ще купити квитки за більш-менш нормальною ціною.

І тут у Віті з’являється ідея – пошукати квитки на eBay, квитки ми знаходимо, але в Україну вони будуть йти більше тижня, а матч вже через тиждень. І тут у Віті з’являється ще одна ідея – заагітувати Серьогу (який колись працював з нами, а зараз живе у Німеччині) поїхати з нами у Варшаву на футбол. Серьога погоджується і ми з Вітею приступаємо до пошуку квитків на eBay. Пропоную шукати на італійському eBay, як-не-як італійці були впевнені, що Наполі пройде Дніпро і, напевно, накупили квитків наперед. Так і є – італійці масово накупили квитків і тепер масово їх продають. Вибираємо квитки, щоб не дуже дорогі і щоб були близько біля наших секторів (D8, D9, D10). Створюємо гугл-док, де це все записуємо. Помітно, що всі квитки (можливо за винятком 1-2) коштують більше номіналу, тоді як Вітя каже що він шукав на ебеї то були нормальні ціни. Відмічаємо декілька з більш-менш прийнятною ціною і пишемо одному італійцеві, який не вказав, в якому секторі квитки (потім він буде ще писати кожного дня і пропонувати свої квитки).

Далі заходимо на ebay.de і шукаємо тут квитки, одразу помічаємо, що ціни тут відрізняються від італійських в меншу сторону. Після декількох годин на ебеї у мене сформувався стереотип, про те що німці прагматичні, а італійці скупі (а через декілька днів ще і дурні, нехай мені пробачать розумні італійці). Німці продають квитки за 50-70% вартості (тому що розуміють, що до матчу залишилось менше тижня і ажіотажу сильного з квитками нема), а італійці за 120-200% від вартості. Знаходимо біля 10 варіантів, далі продовжуємо пошук місць, щоб були поруч. Знаходимо квитки в секторі D3 (номінальна ціна 90 євро за квиток), ставимо ставки (до закінчення аукціону ще 15 хвилин) В останні секунди аукціона нашу ставку перебивають, але в останні 2 секунди вдається збільшити ставку і ми виграємо 2 квитки за 97 (92 + 5 за доставку) євро (тобто в 2 рази дешевше, ніж вони коштують).

Наступні 2 квитки ми знаходимо в секторі D2 – це ще кращий сектор, там квитки коштували по 130 євро. Німець хоче за 2 квитки 120 євро, робимо йому пропозицію 102 євро, він пропозицію приймає, юхххху, тепер у нас вже є 4 квитки, залишається ще один. Потім саме з цими 2 “модними” квитками ми будемо мати деякі так сказати незручності, але все закінчиться добре у Варшаві, а при поверненні додому ще краще Ну все йдемо додому, завтра треба взяти адресу куди Серьозі відправляти квитки і оплатити їх.

Наступний день (це був віторок 19 червня) був днем знаходження багів на ебеї. З тих 2 квитків, що купили – жоден не можна оплатити. Перші не можна оплатити, бо ебей викидає, що доставка в Німеччину заборонена (продавець вказав international shipping), а з другими взагалі повна лажа – навіть не можна перейти на сторінку замовлення – ebay кидає помилку (потім цей баг пофіксили). Пишемо обом продавцям, перший відповідає одразу – каже, що поміняв методи відправки і має все працювати, але нічого не виходить. Домовляємось, нехай система бачить українську адресу, а продавцеві в приват кидаю адресу Серьоги. З другим не все так просто – продавець не відповідає (він завжди відповідав після 6 години), пробуємо написати в службу підтримки ebay, але не все так просто – в ebay тільки телефоном можна зв’язатись з службою підтримки. Цікаво, але на різних доменах ebay різні варіанти підтримки, знаходимо на ebay.co.uk live chat. Одразу пишемо туди з нашою проблемою – неможливо переглянути замовлення і оплатити його. Через декілька хвилин спілкування нам кажуть, що продавець не використовує paypal і треба перекидати гроші напряму на його картку. Просимо Серьогу, щоб він перекинув необхідну суму (через swift). Сергій скидає йому 104 євро і наступного дня продавець каже. що квитки вже відправив. Хух, залишилось купити ще 1 квиток.

З останнім квитком виявилось найпростіше і квитки виявились найдешевшими. Так як часу вже залишалось мало (тільки 7 днів), а потенційними покупцями квитків були українці і іспанці, то ціни на квитки почали вже зменшуватись і останні 2 квитки ми купили за 57 євро (52 квитки + 5 доставку), це при тому, що номінальна ціна цих 2 квитків була 180 євро. В той же час пошук на ebay.it давав квитки за захмарними цінами (якщо порівнювати з ebay.de), що ще більше утвердило моє упереджене ставлення до італійців. Також це ставлення підтвердив ще один італієць, який дуже сильно хотів нам продати 2 квитки за 130 євро (при їх номінальній вартості у 80 євро) і ніяк не міг написати нам який сектор.
Нижче вся наша переписка Синім – наші слова, зеленим – відповіді, в дужках – мої коментарі.

Which sector ?

(коротко і ясно, ми так думали)

Categoria 3: it’s a0very good offer, in not going anymore cause I was supporting napoli

Categoria 3! its a very good offer, I was supporting napoli, that s why I’m selling them.

(чомусь він 2 рази відписав)

Kotore Settore ? Which Sector ? Dnipro Champion.

Ми вирішили його потролити

Ahah. There’s no division for supporters, it’s a good position
I also hope dnipro win to ad honest, you deserve it now!

На цьому ми подумали, наша розмова закінчена, але не тут то було

Settore 3 (it’s written on tickets like this). Do you use whatsapp?

І знову він пише про категорію, а не про сектор. Ми знову не відписуємо

Is everything Ok?

Італієць не зупиняється

Ok

Ну в нас ніби все ок, не холодно, дощ не йде

If you buy the ticket I can give you them in Varsavia

Do you still want the tickets? I can make you a discount of 10 euros. Total 140 . Let me know, Gabriele

Супер, купити квитки за 90 євро і продати нам за 140 зі знижкою

No, thanks

На цьому розмова (ми так думали) вже закінчилась.

Oh no. Why?

Because, we bought 2 tickets Categorie 2 90 euro. And we need tickets to D2, D3 or D4 sector. And you can’t say tickets in which sector you have

Вітя казав не відписувати йому вже, але я наполягав, щоб відписати, щоб він відчепився

But I told you: it s categoria 3, this is the Sektor!

Четвертий раз він каже категорія 3, а не сектор.

Please look at the ticket. On ticket are
Categorie
Sektor
Row

Sektor d16 Row 14. Is it ok ?

Хух, нарешті він знайшов сектор і ряд

Place is not very good, because it’s opposite to our fansector, as I think – this is sector fan of SEvilliya.

No, don’t worry? I had this ticket from uefa when nobody knew the final which was, so these are tickets for people that just go to see the final for fun, I got them in April! You’re not in Siviglia fans, don’t worry

Чувак не може знайти на квитку, де пише слово “сектор”, але знає, що це “нормальний” сектор

You really think that this places are not good?

Yes.

Ok, bye

На цьому наша епопея з італійцем Габріело закінчилась.
Бронюємо готелі. У Варшаві вільних готелів в той день нема (тобто є, але ціни починаються від 10 000 грн за людину), Вован знаходить готель Versal Airport Modlin, що знаходиться за 40 км від центру Варшави (але машиною то відносно близько). Також бронюємо на airbnb.com хату в селі Narol, щоб заночувати там одразу після перетину кордону. Ми хотіли зробити те саме і у Варшаві, але або не було місць, або були дуже дорогі. А ті, де нам підходили – ніхто не відписував.

Отже, більше половини речей зроблено. тепер справа лишалась за однією організацією – deutsche post. За відгуками в інтернеті пошта працює дуже оперативно – одна з найкращих (якщо не в світі, то в Європі точно). За прогнозами перші 2 квитки мали прийти в п’ятницю, а решта 4 – в суботу і понеділок. Приходить п’ятниця – квитків нема, Сергій в суботу йде на роботу – квитків в суботу нема також. Ну нічого будуть в понеділок – куди вони дінуться. В понеділок питаємо Сергія в скайпі – “ну що прийшли квитки”, а в понеділок виявляється у німців вихідний, От дідько, залишається всього один день на квитки (бо Серьога у вівторок після обіду вже має сідати на поїзд) і якщо станеться якась халепа, то наша поїздка може опинитись під загрозою. Питаю у продавців квитків трекінг-номер посилок. Дають трекінгові номери – за ними квитки вже отримані у п’ятницю. Хм, дивина. Ближче до вечора ми вже починаємо хвилюватись більше, навіть шукаємо запасний варіант – перельот з Берліну до Варшави в середу.

Але ранок вівторка вселяє у нас оптимізм, квитки є і, дійсно, вони були ще у п’ятницю в Сергія на роботі. Просто йому не сказала людина, що квитки є. Це вже добре. Але 2 квитки здаються нам підозрілими – на них маркером замальована ціна (хоча проглядається цифра 40) і тип квитка, хоча все решта виглядає нормально – штрих-код, голограма, місце ряд і т.д. Методом дедуктивного аналізу визначаємо, що це youth package – “дитячий квиток”, але за цим квитком може пройти одна доросла людина і одна дитина. Ну нам якраз тільки одного квитка і було потрібно (другий Вітя планував продати біля стадіону). Все таки трохи тривожно, чи не буде проблем з цим квитком,але що робити, мусимо вже їхати.

Біля 6 години вечора виїжджаємо з Чернівців прямо з роботи. Швиденько доїжджаємо до Тернополя. Дорогою робимо тільки одну зупинку, бо Вован щось закомітив на роботі і йому приходиться розказувати по телефону, як пофіксити цей баг. До Львова доїжджаємо вже в темноті. Від Львова на Раву Руську починається супер дорога (її зробили до євро-2012 і вона ще знаходиться в ідеальному стані). Зупинились в Раві-Руській перед самим кордоном, щоб взяти якихось хот-догів (Я з Вітею цілу дорогу до Львова тролили, що на задньому сидінні було би дуже зручно їсти курку-гриль, а в підлокітнику навіть є 2 спеціальних відділення для майонезу і кетчупу).
Але найбільше з Рави-Руської нам запам’ятався Чебурек (так його називала продавчиня з кіоску), який вміє викликати демонів. Він ходив навколо нас і нашої машини і викликав демона і люцифера, постійно приговорюючи при цьому “впєчятляє”. Потім він став посеред дороги, щоб заклинати машини, які їдуть в Україну. Потім вернувся ще раз до нас, зробив один круг навколо нас. Про подальшу долю Чебурека нам не відомо, бо ми поїхали, але від того дня для мене Рава-Руська асоціюється з п’яним Чебуреком і його “впєчятляє”.

За декілька хвилин під’їхали до кордону і були трохи в шоці від кількості машин, що їхали в польському напрямку. Але до нас підійшов прикордонник і запитав, чи ми їдемо на матч, бо ті, хто їдуть на матч йдуть окремою чергою. Так звичайно, на матч, відповіли ми і вже зраділи, що не будемо чекати у довгій черзі. “Ну показуйте квитки” , – сказав нам прикордонник. А квитки то їдуть в цей час з Берліна у Варашву. Ми пояснили прикордонники, що квити вже чекають нас у Варшаві. “Ну хоча б копію, чи фотографію покажіть” сказав прикордонник. Як назло, ніхто з нас не сфотографував квитки. Пробуємо зайти в скайп, щоб з нашого чату стягнути файл з квитками. Але швидкість wi-fi така, що навіть не можна залогінитись в скайп. Тоді пробуємо мобільний інтернет і тут мій телефон починає оновлювати всі аплікухи. Прикордонник так і не дочекався від нас фотографії сказав “їдьте далі і наступному чоловіку розкажете все те саме, що і мені”. На наступному “блок-пості” та сама картина, та сама розповідь, ті самі намагання щось скачати з нету. Цей прикордонник вже так довго не чекав, сказав “ок” і дав нам листок А4 з логотипом Ліги Європи і вписаними нашими номерами і каже їдьте прямо, а біля автобуса повернете направо. Ми з радощів поїхали прямо і нікуди не повертали, поки не доїхали до знака STOP. Тут до нас підійшов прикордонник і чемно нам пояснив, що ми Валєри і пропустили поворот. Вертаємось назад, а далі без пригод швиденько проходимо митний і паспортний контроль і ми вже на польській території.

В машині тільки і чути слова Вована “шукайте фотки, бо поляки зараз будуть квитки питати”. Але ми вже якось до цього флегматично ставимось, бо думаємо, що вже все ок – наші пропустили, а поляки назад нас не будуть завертати. Підходить до на спольський прикордонник і питає “Кібіце ?”, ми всі як партизани мовчимо, він вдруге “Кібіце ?”, Ми знову мовчимо, поляк втретє питає “Кібіце”. “Та ні, ми нормальні пацани” так і хочеться нам відповісти, але знову мовчимо, як партизани на допиті. “На меч” питає поляк. “Ага, на матч” – каже Вован. Проїжджаємо далі. Пооходимо паспортний і митний контроль вже у Польщі. Це все швиденько робиться (нас не питають ні квитки, ні бронь готелів, ні куди ми їдемо) і ми задоволені в’їжджаємо на територію Польщі. Спочатку я перебуваю у маленькому шоці від їхніх нічних доріг, бо всі попередні рази (а це всього-навського 2 рази) я їздив автомобільними дорогами тільки вдень, а вночі тільки поїздами. А тут такий контраст з українськими дорогами – дорога освітлена, розмітка і знаки покриті люмінесцентною фарбою, а на додачу посередині дороги замість ям лежать світловідбивачі.

Добре, що хоч година переводиться назад і на територію Польщі ми заїжджаємо на годину “раніше” – 23:30, бо нам ще треба шукати нашу хату. Вован просить координати, щоб забити в навігаторі. Знаходимо листочок, а там мапа, а координат нема, є тільки адреса. Walowa, 18, Lipsko, Narol. Без проблем доїжджаємо в саме село, бо всюди є вказівники, навіть знаходимо вулицю. А от з самим будинком все складніше. Уявляю, що думали місцеві жителі, приїжджає серед ночі машина і 4 людей ходять по вулиці і світять ліхтариком в кожен будинок . А що нам лишалось робити, 17 номер є, 19 номер є, 20 номер є, а 18 нема (у поляків на одній стороні і парні, і непарні номери). Тільки за третім разом я з Вітею побачили 18 номер, йдемо, стукаємо в двері. “Цо сі стало”, – питає сонна жінка, відкриваючи двері. “Букінг” – каже Вітя пароль і показує роздрукований листок А4. Після цього жінка зрозуміла, хто ми такі і що ми хочемо.

Заходимо всередину, господиня нам розказує (зазначає, що вчора була велика бужа ) і показує нам наші хороми. Сама хатинка, де ми маємо ночувати маленька, але нам більше і не треба – стіт, 4 стільці, 2-мічний диван, душова кабіна, маленька кухня. Випиваємо по пляшці “Старого міста”, купленого в Раві-Руській (одразу згадуємо Чебурека) і йдемо спати. Вітя займає 2-місний диван (щоб його качка копнула, казав, що вдвох буде тісно), хлопці йдуть нагору (там є 2 ліжкомісця), а мені залишається на вибір одна з розкладушок. Перша тест не пройшла, бо тиснула мене в ребра, прийшлось лягти на другу. Сяк-так вмостився і заснув.

Вітя розклався на своєму дивані

Це вже зранку я Віті перевернув диван

Вранці будильник задзвонив о 7, швиденько зібрались, поснідали нашвидкуруч зробленими бутербродами (ще вночі господиня сказала нам, що в холодильнику є булочки, масло, сир і йогурт), вийшли подивитись на озерце, де і зустрілись з нашею пані (яка гуляла з песиком). Погода була препаскудна (це ще були залишки вчорашньої бужі), мокро, холодно, то ми на озері довго не затримувались. Та і взагалі тут довго не затримувались, сіли в машину і поїхали. До Любліна їхали не дуже швидко, бо було декілька населених пунктів по дорозі. А біля Любліна і за Любліним їхали швидко, тим більше, що там були 2 ділянки швидкісної *дороги, на якій дозволено 120 км/год (ну ми там в основному їхали 140-150, пристроюючись за українським “спонсором”, один раз розгінались до 170 км/год).

А вже на під’їзді до Варшави рух уповільнився. На кільці біля Kolbiel’а простояли біля 20 хвилин. Якби сказав Міша Добкін “нємножко по-дебільному кольцо сделано” – перехрестя 4 доріг з головним кільцем (без жодних світлофорів). Коли їхали назад – була така ж ситуація. Від цього кільця і до початку Варшави доїхали нормально, Вже у самій Варшаві почались пробки.

А що було у Варшаві – в наступній частині.

P.S Вийшло дуже багато тексту і майже повна відсутність фотографій, у наступній частині фотографій буде багато.

Теги: eBay, Європа, Дніпро, Ліга Європи, Польща, Футбол

• Фінал Ліги Європи Дніпро – Севілья
• Фінал Ліги Європи: Варшава
• Варшава. Старе місто